Постанова

від 31.10.2022 по справі 520/24635/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 р. Справа № 520/24635/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Правниче бюро нерухомості "Лемма" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/24635/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Правниче бюро нерухомості "Лемма"

до Харківської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Правниче бюро нерухомості "Лемма" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області №825 від 06.10.2021 в частині демонтажу спеціальної конструкції: №з/п 174, найменування розповсюджувача реклами ТОВ «Правниче Бюро Нерухомості «Лемма», адреса розташування конструкції - Коцарська вул. 11, тип конструкції - кронштейн на фасаді, розмір, м - 1.40 х 1.30 х 2, дата припису - 10.09.2021, номер припису - 5/128, інформаційне поле - Lemma, район - Холодногірський.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- заборони Харківській міській раді вчиняти будь-які дії на виконання Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 06.10.2021 №825 в частині демонтажу спеціальної конструкції: №з/п 174, найменування розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Правниче Бюро Нерухомості «Лемма», адреса розташування конструкції - Коцарська вул. 11, тип конструкції - кронштейн на фасаді, розмір, м - 1.40 х 1.30 x 2, дата припису - 10.09.2021, номер припису - 5/128, інформаційне поле - Lemma, район - Холодногірський.

В обґрунтування заяви зазначив, що в оскаржуваному рішенні виконкому Харківської міської ради вказано перелік конструкцій зовнішньої реклами, які підлягають демонтажу, зокрема, конструкція, належна позивачу, що свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ «ПБН «Лемма».

Вважає, що у разі демонтажу вивіски до прийняття судом рішення, позивач буде вимушений захищати свої порушені права, що призведе до значних витрат на їх поновлення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 заяву ТОВ «Правниче бюро нерухомості «Лемма» залишено без задоволення.

Ухвалу суду мотивовано відсутністю підстав, що вказують на необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «Правниче бюро нерухомості «Лемма» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою вжити заходи забезпечення позову.

В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що виконання оскаржуваного рішення відповідача до вирішення позову щодо його законності становить суттєву загрозу його інтересам, оскільки в разі демонтажу рекламної конструкції при подальшому задоволенні судом позову, відновлення порушених прав позивача потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Харківська міська рада (далі - відповідач) не надала відзив на апеляційну скаргу.

Сторонами по справі не подані клопотання про розгляд справи за їх участі, в зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 308, п.1 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч.1ст. 150КАС Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч.2ст.150 КАСУкраїни, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.1ст.151 КАС Українивстановлено види забезпечення позову, а саме, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 2ст. 151 КАС Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.12.2020 у справі №640/6840/20, від 13.09.2021 у справі № ЗД/460/2/20, від 20.12.2021 у справі № 160/6846/21.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що очевидність небезпеки полягає в тому, що в разі демонтажу рекламної конструкції при подальшому задоволенні судом позову, відновлення порушених прав позивача потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Закон України від 03.07.1996 №270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 цього Закону зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Статтею 3 Закону № 270/96-ВР передбачено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила №2067). Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

За приписами пункту 28 Типових правил №2067 (зі змінами), у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.

Отже Типові правила № 2067 місять підстави та порядок зміни місць розташування рекламного засобу з наданням розповсюджувачу зовнішньої реклами інформації щодо іншого рівноцінного місця.

Також правовідносини з демонтажу рекламних засобів в м. Харкові, затверджені рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.06.2011 № 444 (далі - положення № 444 із змінами). Цим Положенням встановлено порядок виявлення, демонтажу, обліку, зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій населених пунктів.

Відповідно до пункту 4.1 Положення № 444 демонтаж спеціальних конструкцій проводиться у випадках: а) самовільного розміщення; б) наявності загрози життю або здоров`ю людей та/або заподіянню шкоди майну третіх осіб (про встановлення таких фактів складається відповідний акт); в) порушення зобов`язань, визначених договором про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

У разі виявлення порушень, передбачених підпунктом «а» пункту 4.1. Порядку власнику спеціальної конструкції направляється припис з вимогою про усунення порушення вимог чинного законодавства України (п. 4.2. Положення № 444).

Пунктами 4.6., 4.7. Положення № 444 передбачено, що власник спеціальної конструкції після добровільного усунення порушень, зазначених в приписі (повідомленні), зобов`язаний повідомити про це в письмовій формі особу, яка направила припис (повідомлення).

У разі невиконання вимог, зазначених у приписі, Департамент контролю Харківської міської ради готує у встановленому порядку проект рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про демонтаж спеціальних конструкцій. У рішенні зазначається перелік спеціальних конструкцій, що підлягають демонтажу, вид та розмір із зазначенням місця розташування.

Відповідно до пунктами 5.1, 5.6 Положення № 444 облік демонтованих спеціальних конструкцій здійснюється у встановленому порядку уповноваженою особою.

Демонтовані спеціальні конструкції зберігаються у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

Згідно п. 5.8 Положення № 444 власник спеціальної конструкції або його представник має право на повернення демонтованої спеціальної конструкції на підставі:

- документа про відшкодування вимушених витрат, пов`язаних з демонтажем спеціальної конструкції та її зберіганням:

- заяви про повернення демонтованої спеціальної конструкції;

- документа, що підтверджує право особи на одержання демонтованої спеціальної конструкції;

- документ, що підтверджує право власності (інше майнове право) на конкретну демонтовану спеціальну конструкцію (на вимогу уповноваженої особи).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що рішення про демонтаж рекламних конструкцій не є розпорядженням майном, проте демонтаж має здійснюватися з підстав передбачених нормативним актом про рекламу, який у визначених випадках передбачає повернення майна.

Водночас оскаржуване рішення прийняте органом місцевого самоврядування та є чинним, отже до розгляду справи по суті передчасно робити висновки щодо його протиправності або спричинення шкоди в наслідок його реалізації.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19, від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, від 18.02.2021 у справі №640/3755/20 та від 11.03.2021 у справі №260/1168/19.

Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Натомість, судом першої інстанції вірно зазначено, що заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому на думку, колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Правниче бюро нерухомості "Лемма" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 по справі № 520/24635/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова