Постанова

від 31.10.2022 по справі 826/3777/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3777/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Собківа Я.М., при секретарі Шепель О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Підприємства "Роман" Міжнародної Ліги Українських Інвалідів-Інтелектуалів "Софія" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Підприємство "Роман" Міжнародної Ліги Українських Інвалідів-Інтелектуалів "Софія" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у місті Києві від 21.11.2017 року №13509 про продовження строку проведення перевірки;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських Інвалідів-Інтелектуалів «Софія»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 26.12.2017 року №0066611404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 року №0066611404 про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 711 944 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

24.10.2022 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про продовження строку, протягом якого може бути подано відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року було встановлено строк подання відзиву, а саме до 24 жовтня 2022 року.

Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказану ухвалу позивачем було отримано 20 жовтня 2022 року, а тому на думку суду позивач мав достатній час для вчинення відповідних процесуальних дій.

Колегія суддів звертає увагу, що подання відзиву є правом учасників справи, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (стаття 304 КАС України), у зв`язку з чим колегія суддів дійшла виснвоку про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку, протягом якого може бути подано відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві від 10.11.2017 року №12180, який вручено позивачу 15.11.2017 року о 16:00 год., відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв`язку з наданням документів не в повному обсязі на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 28.09.2017 року №30759/10//26-15-14-04-05-12 призначено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських Інвалідів-Інтелектуалів «Софія» (код 30636739) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Синтез-Профіт» (код 39233697) за березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, тривалістю 5 робочих днів з 15.11.2017 року (далі також - спірна перевірка). Підставою вказано доповідну записку Департаменту аудиту від 07.11.2017 року №5613/26-15-14-04-05.

15.11.2017 року ГУ ДФС у м. Києві складені направлення на перевірку №1251 та №1257.

Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 21.11.2017 року №13509 відповідно до пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України у зв`язку із великим документообігом на підприємстві продовжено строк проведення спірної перевірки на 2 робочих дні з 22.11.2017 року. Підставою вказано доповідну записку Департаменту аудиту від 20.11.2017 року №5870/26-15-14-04-05.

У направленнях на перевірку від 15.11.2017 року №1251 та №1257 внесено відповідні записи про продовження спірної перевірки.

Про результати спірної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено Акт від 30.11.2017 року №849/26-15-14-04-05/30636739 (далі також - Акт перевірки), за висновками якого Підприємством «Роман» МЛУІІ Софія допущено порушення пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 197.6 статті 197, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 569 555 грн. в тому числі: за березень 2015 року у сумі 14 120 грн., за квітень 2015 року в сумі 37 596 грн., за травень 2015 року в сумі 42 688 грн., за червень 2015 року в сумі 20 325 грн., за липень 2015 року в сумі 11 379 грн., за серпень 2015 року в сумі 10 905 грн., за вересень 2015 року в сумі 87 948 грн., за жовтень 2015 року в сумі 82 955 грн., за листопад 2015 року в сумі 106 392 грн., за грудень 2015 року в сумі 133 072 грн., за січень 2016 року в сумі 22 174 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, 11.12.2017 року підприємством «Роман» МЛУІІ Софія складено та подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на Акт перевірки від 30.11.2017 року №849/26-15-14-04-05/30636739 та запит про надання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в яких, зокрема, просить врахувати та надати належну оцінку первинним (додатковим) документам, які долучено (згідно переліку) до цих заперечень на акт перевірки, та не були враховані контролюючим органом під час проведення перевірки; скасувати Акт перевірки. В якості додатків підприємством долучено: копії експертних висновків, копії декларацій виробника (посвідчення якості), копії договорів, копії штатних розписів на 2015-2016 роки, копії видаткових накладних, копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, копії актів звірок, копії листів-відгуків з контрагентами та оригінали виписок по особовим рахункам ПАТ «ВТБ Банк» за період з 03.03.2015 року по 31.01.2016 року.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2017 року №42529/10/26-15-14-04-05-12 «Про розгляд заперечення» висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення; заперечення підприємства «Роман» МЛУІІ «Софія» в частині запиту про надання публічної інформації залишено без розгляду.

26.12.2017 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0066611404 про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 711 944 грн.

Вважаючи дії контролюючого органу з проведення перевірки та наказ про її продовження з підстав великого документообігу на підприємстві протиправними, та, як наслідок, вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5. статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 78.7. статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Пунктом 78.8. статті 78 ПК України передбачено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Так, предметом позову, зокрема, є оскарження позивачем наказу ГУ ДФС у місті Києві від 21.11.2017 року №13509 про продовження строку проведення перевірки, оскільки підстави для продовження перевірки як - то «у зв`язку з великим документообігом на підприємстві» ПК України не передбачено.

Відповідно до пункту 78.6. статті 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 82.2. статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Суд звертає увагу, що ПК України не містить вичерпного переліку підстав для продовження проведення перевірки, з огляду на що, суд розцінює дії контролюючого органу щодо прийняття рішення про продовження перевірки, призначеної, зокрема, на підставі пункту 78.1.4 ПК України, та визначення підстави для її продовження, як дискреційне повноваження останнього.

Так, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі № 1840/2970/18.

Судом також звернуто увагу, що оскаржуваним наказом спірну перевірку продовжено на 2 дні, тобто в межах строку, встановленого статтею 82.2 статті 82 ПК України для її продовження.

Крім того, суд вважає обґрунтованим прийняте рішення відповідача щодо продовження перевірки враховуючи, що під час спірної перевірки позивачем надано контролюючому органу 449 аркушів первинних документів, про що ГУ ДФС у м. Києві повідомлено підприємство листом від 03.01.2018 року №81/10/26-15-14-04-05-12 на запит останнього.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 21.11.2017 року №13509 про продовження строку проведення перевірки з огляду на їх безпідставність.

Як наслідок, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських Інвалідів-Інтелектуалів «Софія», яку обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у м. Києві з огляду на продовження перевірки спірним наказом порушено строки проведення перевірки та складання Акта перевірки, не підлягає задоволенню як похідна.

Як вбачається з матеріалів справи, спірну перевірку проведено ГУ ДФС у м. Києві щодо фінансово-господарських взаємовідносин Підприємства «Роман» Міжнародної Ліги Українських Інвалідів-Інтелектуалів «Софія» з ТОВ «Синтез-Профіт» (код 39233697) за період з березня 2015 року по січень 2016 року.

Під час спірної перевірки відповідачем досліджено Договір поставки від 01.03.2015 року №46 (далі також - Договір №46), укладеним між Підприємством Роман МЛУІІ Софія (Покупець) та ТОВ «Синтез-Профіт» (Постачальник), за умовами якого постачальник зобов`язується здійснювати поставку продукції на замовлення покупця.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №46, Постачальник передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно з пунктом 1.2. Договору №46, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному Договору, визначаються у накладних, які оформлюються і Сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару.

З номенклатури податкових накладних вбачається, що позивач купував у ТОВ «Синтез-Профіт» м`ясну продукцію, у тому числі, задню частину яловичини, стегно свинини, ошийок свинини, печінку яловичини, лопатку яловичини, лопатку свинини.

Згідно з Актом перевірки (с.31-40), відповідачем встановлено, що у податкових та видаткових накладних, наданих позивачем до перевірки, вказано Договір поставки від 25.02.2015 року №46, що не відповідає дійсності, оскільки в ході проведення перевірки надано Договір поставки від 01.03.2015 року №46.

Разом з тим, контролюючим органом під час проведення перевірки не враховано додаткові угоди до Договору №46 які є невід`ємною частиною такого договору та надавались під час проведення перевірки позивачем, що відповідачем під час розгляду справи та у Акті перевірки не спростовано.

Так, згідно з пунктами 1, 2 Додаткової угоди від 02.03.2015 року до Договору поставки №46:

«Сторони дійшли згоди, що у зв`язку з допущенням технічної описки у даті укладання Договору поставки №46, вважати датою укладання такого Договору поставки №46 - дату « 25.02.2015 р.» (двадцять п`яте лютого дві тисячі п`ятнадцятого року);

Сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 11.1. Договору поставки №46, виклавши його у наступній редакції: « 11.1. Даний Договір вступає в силу з 25.02.2015 р. і діє до 31.12.2015 р.»».

Відповідно до Додаткової угоди від 11.01.2016 року до Договору поставки №46:

«Сторони дійшли згоди, що у платіжних документах (у тому числі у платіжних дорученнях), які були сформовані на підтвердження оплати Покупцем за отриманий від Постачальника товар, було помилково зазначено невірну дату Договору поставки №46 « 01.03.2015 р.». Правильною датою Договору поставки №46 є « 25.02.2015 р.» (двадцять п`яте лютого дві тисячі п`ятнадцятого року);

Сторони дійшли згоди, що усі безготівкові розрахунки між Покупцем та Постачальником, починаючи з 25.02.2015 р. були спрямовані на оплату за поставлений товар відповідно до Договору поставки №46 від 25.02.2015 р.».

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що під час проведення спірної перевірки ГУ ДФС у м. Києві досліджено первинну документацію, надану позивачем, у повному обсязі та надано останній належну оцінку у призмі спірних обставин порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, суд зауважує про відсутність у матеріалах справи доказів нікчемності досліджуваних додаткової угоди до Договору №46.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) (в редакції, чинній на момент здійснення господарський операцій між позивачем та контрагентом) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Суд зауважує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, висновки контролюючого органу мають базуватися за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що платником податку були пред`явлені необхідні первинні документи, які є підставою для належного формування складу податкового кредиту.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що всього за період взаємовідносин з 01.03.2015 року по 31.01.2016 року ТОВ «Синтез-Профіт» поставило позивачу за умовами Договору №46 товару на загальну кількість 29 318,84 кг на суму 1 910 323,32 грн.

Поставка товару та його отримання позивачем від ТОВ «Синтез-Профіт» підтверджується складеними видатковими накладними, які надавались контролюючому органу під час перевірки, що підтверджується посиланням на такі документи на сторінках 35-37 Акту перевірки (у тому числі видаткові накладні від 02.03.2015 року №3, від 04.03.2015 року №481, від 04.03.2015 року №485, №10.03.2015 року №680, від 10.03.2015 року №680 та інші, копії яких долучено до матеріалів справи та надані до спірної перевірки, що підтверджується змістом Акту.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач розраховувався з ТОВ «Синтез-Профіт» за поставлений товар шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунки Постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями (у тому числі від 20.03.2015 року №5, від 25.03.2015 року №20, від 30.03.2015 pоку №33, від 01.04.2015 pоку №38 та інші, копії яких долучено до матеріалів справи та надані до спірної перевірки, що підтверджується змістом Акту на сторінках 38-39.

Також на підтвердження перерахування коштів з рахунків позивача на рахунки ТОВ «Синтез-Профіт» позивачем надано суду копію банківської виписки з 01.01.2015 року по 31.01.2016 року ПАТ «ВТБ Банк».

У зв`язку з поставкою товару та здійсненням розрахунків позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних (у тому числі від 02.03.2015 року №4, від 04.03.2015 року №16, від 10.03.2015 року №83, від 25.03.2015 року №145, від 16.10.2015 року №119 та інші, копії яких містяться у матеріалах справи), які надані контролюючому органу під час перевірки та посилання на які міститься на сторінках 31-34 Акту перевірки.

Зокрема, з доказів, наявних у матеріалах справи, висновується, що позивач після переробки отриманої від ТОВ «Синтез-Профіт» продукції, реалізовував її контрагентам-отримувачам.

Так, загалом за період з 01.03.2015 року по 31.01.2016 року позивачем реалізовано м`яса (яке придбане, зокрема, у ТОВ «Синтез-Профіт») у загальному об`ємі 31 640,13 кг на суму 2 610 712,65 грн., а саме наступним контрагентам: Комунальному підприємству «Школяр» Шевченківського району м. Києва (код 21476511) на підставі договору від 31.03.2015 року №3 реалізовано 5 991,3 кг м`яса на суму 500 092,40 грн.; Комунальному підприємству «Школярик» Шевченківського району м. Києва (код 19483708) на підставі договору від 25.03.2015 року №11 реалізовано 921,98 кг м`яса на суму 63 969,80 грн.; Управлінню освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37470086) на підставі договорів від 24.09.2015 року №198 та від 05.02.2015 року №16 реалізовано 18 338,11 кг на суму 1 608 224,48 грн.; Державному підприємству «Антонов» (код 14307529) на підставі договору від 12.12.2013 року №07-375-13 реалізовано 190,89 кг м`яса на суму 14 788,23 грн.; Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України (код 20001303) на підставі договору №19/3 реалізовано 124 кг м`яса на суму 7 629,38 грн.; Київському геріатричному пансіонату (30636739) на підставі договору від 12.03.2015 року №65/15 реалізовано 3 571,15 кг м`яса на суму 209 882,96 грн.; НЗО Гімназії «Прем`єр» (код 31991822) на підставі договору від 01.01.2015 року №1 реалізовано 75 кг м`яса на суму 6 228,38 грн.; Державній установі «Інститут фармакології та токсикології НАМНУ» (код 02011901) на підставі договору від 16.03.2015 року №1/15 реалізовано 110,6 кг м`яса на суму 5 916,22 грн.; Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАДИТ» МОЗ України (код 01994089) на підставі договору від 12.01.2016 року №7 нп реалізовано 878,9 кг м`яса на суму 68 114,75 грн.; Українському коледжу ім. Сухомлинського (код 22875087) на підставі договору від 27.01.2015 року №7 нп реалізовано 208,6 кг м`яса на суму 18 440,55 грн.; Крюківщинській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області (код 04358566) на підставі договору від 13.02.2015 року №01/15/1 реалізовано 35 кг м`яса на суму 3 003,00 грн.; Державним навчальним закладам Вишнівської міської ради реалізовано 1 194,6 кг м`яса на суму 104 422,50 грн., а саме: Дошкільний навчальний заклад (Ясла-Садок) компенсуючого типу «Ромашка» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (код 05495242) на підставі договорів від 01.09.2015 року №52 та №53; Дошкільний навчальний заклад (Центр розвитку дитини) «Росинка» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (код 23585820) на підставі договору від 15.05.2015 року №4; Дошкільний навчальний заклад (Ясла-Садок) комбінованого типу «Орлятко» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (код 25294132) на підставі договору №13/1 та №13 від 15.05.2015 pоку; Дошкільний навчальний заклад (Ясла-Садок) «Яблунька» Вишневої міської ради (37606061) на підставі договору від 13.05.2015 року №103.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами-отримувачами товару позивачем долучено копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківської виписки, актів звірок, листів відгуків контрагентів.

При цьому, контролюючим органом під час перевірки не враховано первинні документи підтверджуючі реалізацію товару, а саме, в пункті 12 додатку №5 до Акту перевірки (перелік документів які були використані під час перевірки) зазначено лише 4 договори (№ 16 від 05.02.2015 року; №3 від 31.03.2015 pоку; №198 від 24.09.2015 pоку; №257/15 від 17.09.2015 pоку), разом з тим, в абз. 1 на с.27 Акту перевірки зазначено: «Інших документів щодо реалізації товару придбаного у ТОВ «Синтез-Профіт» до перевірки не надано...».

В спростування таких тверджень контролюючого органу та у зв`язку з не врахуванням первинних документів під час перевірки керуючись положенням пункту 86.7. статті 86 ПК України разом із запереченням від 11.12.2017 р. №134 на Акт перевірки позивачем надано контролюючому органу відповідні документи що підтверджують реалізацію продукції, а саме: Договори (додаток №3 до заперечень на Акт перевірки); видаткові накладні (додаток №6 до заперечень на Акт перевірки); Акти звірок (додаток №9 до заперечень на Акт перевірки); Листи-відгуки контрагентів (додаток №10 до заперечень на Акт перевірки); оригінал банківської виписки (додаток №11 до заперечень на Акт перевірки) по особовому рахунку ПАТ «ВТБ Банк» за період з 03.03.2015 року по 31.01.2016 року.

Проте, із змісту листа ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2017 року №42529/10/26-15-14-04-05-12 «Про розгляд заперечення» судом встановлено відсутність аналізу цих документів та обґрунтованого рішення контролюючого органу щодо відсутності підстав для прийняття додаткових документів, поданих позивачем разом із запереченнями, до розгляду.

Щодо доводів відповідача, викладених у Акті перевірки (с.49) щодо не надання позивачем до перевірки документів, що підтверджують якість продукції, виданої виробником декларації виробника (якісне посвідчення), експертного висновку, виданого державною ветеринарною установою, ветеринарного свідоцтва, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1. Договору №46, якість Товару, що поставляється повинна відповідати вимогам чинної нормативно-технічної документації та підтверджується відповідними документами, встановленими чинним законодавством для даного виду Товару (сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, тощо).

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження якості поставленої продукції позивачем надано експертні висновки (у тому числі №357 від 10.08.2015 pоку, №287 від 09.07.2015 pоку, №281 від 01.07.2015 pоку, №280 від 01.07.2015 pоку, №528-529 від 22.12.2015 pоку, №530-532 від 22.12.2015 року та інші, копії яких містяться у матеріалах справи), складені Баришівською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини та декларації виробника (у тому числі №239 від 29.04.2015 pоку, №17 від 23.04.2015 pоку, №48 від 12.10.2015 pоку, №50 від 12.10.2015 pоку, №51 від 12.10.2015 pоку, № 114 від 27.10.2015 pоку, № 113 від 27.10.2015 року та інші, копії яких долучено до матеріалів справи).

Проте, під час проведення перевірки контролюючим органом не враховано усіх наданих копій експертних висновків та декларацій виробника, зокрема в абзаці 2 с. 30, в абзацах 11 та 12 на с. 44, в абзаці 11 на с. 49 Акта перевірки зазначено, що такі документи нібито взагалі не надавались, в той час, як позивач стверджує, що такі документи були надані, що відповідачем не спростовано під час розгляду справи.

Крім того, у зв`язку з невідображенням в Акті перевірки повного переліку експертних висновків та декларацій виробника, надані контролюючому органу під час перевірки, керуючись положенням пункту 86.7. статті 86 ПК України разом із запереченням на Акт перевірки позивачем надано контролюючому органу відповідні копії документів (згідно переліку, а саме експертні висновки (додаток №1 до заперечень на Акт перевірки); декларації виробника (додаток №2 до заперечень до Акта перевірки), водночас, аналізу вказані документи не отримали, в Акті перевірки не описані.

Поставка товару позивачу організовувалась безпосередньо підприємством ТОВ «Синтез-Профіт», що передбачено безпосередньо умовами Договору №46.

Згідно з пунктом 4.1. Договору №46, поставка Товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору.

Відповідно до пункту 4.3. Договору №46, доставка Товару на підставі даного Договору здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника.

На підтвердження поставки товару контролюючому органу під час проведення перевірки позивачем надано товарно-транспортні накладні (у тому числі №р-Р2372 від 01.12.2015 pоку, №р-Р2436 від 03.12.2015 pоку, №р-Р2481 від 07.12.2015 pоку, №р-Р2516 від 08.12.2015 року та інші, копії яких містяться у матеріалах справи), що підтверджується відображенням інформації про такі складені товарно-транспортні накладні на сторінках 45-47 Акта перевірки.

На сторінці 47 Акта перевірки зазначено, що «У наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не вказано номерів посвідчень водіїв та не заповнено графи з 7 по 15, у зв`язку із чим не є можливим встановити вид пакування, хто здійснював перевезення товару та вантажно-розвантажувальні роботи».

Так, у постанові від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а Верховним Судом досліджено питання щодо наслідків, зокрема, відсутності товарно-транспортних накладних при податкових перевірках.

Верховним Судом зауважено, що за своєю правовою природою, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів (Аналогічна правова позиція вказана постанові Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі № 815/3170/16).

Тобто, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 року у справі № 640/18984/18 та від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а.

Більше того, Верховним Судом звернуто увагу, що чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів. Відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, якщо обов`язок щодо перевезення товару був покладений на контрагентів, то відповідно заповнення контрагентами чи перевізниками товарно-транспортних накладних з недоліками не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару.

Аналогічну правову позицію також викладено у постановах Верховного Суду від 06.07.2021 року у справі № 816/149/16, від 06.08.2021 року у справі № 640/18984/18, від 12.02.2021 року у справі № 804/2317/18, від 02.02.2021 року у справі №808/412/16, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19.

Таким чином, товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а отже недоліки в її заповненні та й взагалі її відсутність, за наявністю первинно - бухгалтерських документів, є належним підтвердженням здійснення фінансово - господарської операції.

Отже, не зазначення у товарно-транспортних накладних інформації про посвідчення водіїв, які здійснювали поставку товару, не спростовує факту його придбання та постачання, оскільки факт отримання позивачем придбаного у ТОВ «Синтез-Профіт» товару підтверджується складеними видатковими накладними.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановлення осіб та їх повноважень на отримання продукції від постачальників, у тому числі щодо повноваження цих осіб на підписання видаткових накладних, зокрема, у зв`язку із відсутністю довіреностей, суд зазначає наступне.

01.01.2015 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2014 року №987, яким скасовано Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, у зв`язку з чим, необхідність складання довіреності на отримання ТМЦ щодо отримання кожної поставки товару у період взаємовідносин позивача з ТОВ «Синтез-Профіт» з 01.03.2015 по 31.01.2016 року, відсутня.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року №88 передбачалося, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим Договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Так, у матеріалах справи наявний наказ керівника Підприємства «Роман» від 08.01.2015 року №8, яким доручено та уповноважено отримувати від імені Підприємства «Роман» МЛІІ «Софія» будь-які товари, матеріали, сировину та інші товарно-матеріальні цінності, які відпускаються Підприємству «Роман» МЛІІ «Софія» усіма установами, організаціями, підприємствами, товариствами, їхніми філіями для здійснення господарської діяльності Підприємства «Роман» МЛІІ «Софія» та підписувати відповідні первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, акти прийому-передачі, інше) наступних співробітників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (зразки підписів зазначено).

Згідно з абзацом 7 частини другої статті 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що твердження відповідача про неможливість ідентифікації особи, якою отримано ТМЦ за видатковими накладними, поданими позивачем до перевірки, є необґрунтованим, оскільки такі видаткові накладні містять підписи уповноважених осіб Підприємства «Роман» МЛІІ Софія, що є достатнім для первинного документа в розумінні положень Закону №996.

Щодо висновків відповідача про недотримання позивачем вимог пункту 197.6 статті 197 ПК України в частині виготовлення або перетворення товарів/послуг, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 197 ПК України встановлено операції, звільнені від оподаткування.

Так, згідно з пунктом 197.6 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, у результаті якого сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені таких товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати зазначену пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу і рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У разі порушення вимог цього підпункту платником податку контролюючий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов`язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за результатами якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Податкова звітність таких підприємств та організацій подається в порядку, встановленому законодавством.

Щодо чисельності працюючих на підприємстві, судом встановлено, що згідно з Актом перевірки (с.30) позивачем не надані документи, зокрема, про чисельність працюючих, середню заробітну плату, штатний розпис Підприємства «Роман» МЛУІІ «Софія» за період з 01.03.2015 року по 31.01.2016 року.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що до заперечень на Акт перевірки позивачем надано контролюючому органу штатний розпис на 2015 рік (додаток № 4 до заперечень на Акт перевірки) та штатний розпис на 2016 рік додаток №5 до заперечень на Акт перевірки), водночас, згідно із змістом листа, яким здійснено розгляд заперечень позивача, цим документам відповідачем оцінки та аналізу не надано.

Крім того, відповідно до змісту Акта перевірки, з аналізу Єдиного реєстру податкових накладних відповідачем встановлено, що за період з 01.03.2015 року по 31.01.2016 року позивачем не придбавалося товару (тару для упаковки та інше) та послуги (пакування м`яса, послуги по вивезенню сміття та послуг по обвалюванню та жалуванню напівтуш), послуги по перевірці якості товару та сертифікації пакованої продукції; зокрема, у відомостях, які містить Єдиний реєстр податкових накладних відповідачем не встановлено списання або продаж відходів виробництва, а саме кісток, плівки та жилки, які виникають при обвалюванні та жилуванні туш, з огляду на що, ГУ ДФС у м. Києві дійшов висновку що ТОВ «Роман» МЛУІІ «Софія» придбано товар, який вже проходив переробку (обробку) та поставлявся в упаковці виробника з маркування якості виробника та в подальшому реалізований.

Водночас, на переконання суду, необхідно зазначити, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Так, будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними. Отож, виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться в податкових деклараціях платника податків, і даних ЄРПН не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку та податкової звітності, оскільки самим контрагентом-постачальником або по ланцюгу постачання могло б бути не відображено сум ПДВ у Деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. При цьому, суд зазначає, що наявна податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників податків на предмет фактичності їх правовідносин. З огляду на обумовлені положення законодавства, суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання або по ланцюгу постачання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а, від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 16.09.2020 року у справі № 520/4150/19, від 18.06.2020 року у справі №826/10624/18.

Податковий орган як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи, позивачем надано відповідачу під час проведення спірної перевірки та у запереченнях до Акта перевірки із відповідними додатками, пояснення та докази, якими останній обґрунтовує застосування підприємством у податковому обліку положень оподаткування, передбачених пунктом 197.6 статті 197 ПК України.

Так, позивачем зазначено, що для здійснення спірних операцій, як у період з 01.03.2015 по 31.01.2016 року так і станом на проведення перевірки, позивач мав усі необхідні виробничі потужності, а саме: приміщення, у якому здійснюються необхідні операції (підтверджується договором оренди приміщення №01 від 01.03.2015 року з ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»); робітників у кількості 16 осіб; холодильну камеру КХН-6 - 1 шт.; холодильні камери низькотемпературні КХН-3 шт.; холодильну камеру з компресором - 1 шт.; автотранспорт: вантажні автомобілі Фольксваген - 2 шт. (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ); технологічні столи для розрубки та фасовки м`яса - 3 шт.; ваги товарні 20 т. - 1 шт.; металеві контейнери - 54 шт.; рокли механічні - 4 шт.; інше допоміжне обладнання та устаткування (колода для обробки сировини; ножі для обробки сировини, ванна для мийки, дошки дерев`яні, та інше).

Водночас, ці твердження позивача відповідачем не перевірено, відповідну первинну документацію не витребувано.

Згідно з матеріалами справи, діяльність підприємства відповідає наступним критеріям: засновником Підприємства «Роман» є Громадська Організація Міжнародна Ліга Українських Інвалідів Інтелектуалів «Софія» (код 21708708; адреса: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 15-Б, кв. 60); розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 29.12.2014 року №1546 Підприємству «Роман» МЛУІІ «Софія» надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування; у період з 01.03.2015 року по 31.01.2016 року на підприємстві працювало 16 осіб, з яких 8 осіб інваліди; у період з 01.03.2015 року по 31.01.2016 року фонд оплати праці інвалідів на Підприємстві «Роман» складав 153,4 тис. грн., що ставило 61,5 відсотків суми загальних витрат з оплати праці; сума витрат пов`язаних з переробкою (обробкою) за період з 01.03.2015 року по 31.01.2016 року становить 14,2% (відсоток витрат, понесених на переробку сировини від повної собівартості сировини) та складається з витрат на зарплату, електроенергію, орендну плату та комунальні послуги, утримання холодильного обладнання, транспортування, амортизацію автомобілів, переробки (обробки) сировини.

Суд зазначає, що в порушення частини другої 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодних доказів в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження викладених в Акті перевірки висновків щодо недотримання позивачем вимог пункту 179.6 статті 179 П України. Таким чином, суд дійшов висновку, що наявна у відповідача податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах (зокрема, Єдиний реєстр податкових накладних та ІС «Податковий блок»), на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій позивача із контрагентом не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Зокрема, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що позивач мав виробничу потужність для здійснення переробки придбаної у ТОВ «Синтез-Профіт» продукції, після чого здійснювалось постачання товару отримувачам.

Щодо зібраної відповідачем інформації по контрагенту ТОВ «Синтез-Профіт», суд зазначає наступне.

Згідно з Актом перевірки (с.50-51) відповідачем встановлено, що 26.05.2017 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Синтез-Профіт» за причиною: 39-відсутність поставок та ненадання декларацій.

Водночас, згідно сталої судової практики, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17).

В свою чергу, спірні господарські операції, досліджені податковим органом в межах перевірки здійснено між позивачем та контрагентом в період (березень 2015 - січень 2016 роки), коли останнім виконувалися зобов`язання з ведення та подання податкової звітності, що відповідачем не спростовано та не заперечується, оскільки у Акті перевірки вказано, що останню звітність з податку на додану вартість ТОВ «Синтез-Профіт» подано за квітень 2016 року.

Крім того, суд зауважує, що звітування контрагентів до контролюючих органів, а також перебування господарюючих суб`єктів за юридичною адресою не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.06.2018 року у справі № 2а-1484/12/1370.

Крім того, 17.08.2017 року по ТОВ «Синтез-Профіт» внесено дані до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва за встановленою 20.05.2017 року ознакою: 4.3 - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Зокрема, відповідач посилається на пояснення громадянина ОСОБА_5 від 20.05.2017 року, надані останнім Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, зі змісту яких висновується, що ОСОБА_5 заперечує заснування ним ТОВ «Синтез-Профіт» (код 39233697), підписання будь-яких документів товариства виготовлення печатки товариства та надання доручень іншим особам щодо представництва інтересів товариства.

Також, відповідачем взято до уваги мотивувальну частину ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03.11.2017 року у справі №761/37930/17 про надання тимчасового доступу до документів з можливістю їх вилучення по матеріалам досудового розслідування за №32016100100000027 від 29.02.2016 року за ознаками кримінальних порушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України. Суд зауважує, що в Акті перевірки при цитуванні мотивувальної частини ухвали суду ПІБ свідків знеособлено; безпосередньо клопотання про надання тимчасового доступу обґрунтовано тим, що з метою мінімізації податкових зобов`язань, службові особи ТОВ «Тін Фуд» протягом 2015-2016 років скористалися послугами з завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та відобразили в податковій звітності операції з придбання товарів у підприємства з ознаками фіктивності ТОВ «Синтез-Профіт» (код 39233697).

Щодо зазначених посилань, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Так, Вищим адміністративним судом України, у справі № К/800/61969/13 (ухвала від 27.07.2015 року) зазначено, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення процесуальним шляхом, зокрема. Також, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку «...Щодо посилань відповідача на матеріали кримінального провадження <…>, відкритого за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, щодо невстановленої групи осіб, яка створила документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю ряду підприємств, слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.».

В той же час, зазначені операції з відомостей кримінального провадження, на які посилається відповідач у Акті перевірки, не мають відношення до позивача та предмета спірної перевірки.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 804/2551/13-а).

Зокрема, відповідачем не доведено, що треті особи, із якими взаємодіяв контрагент позивача, перебували у ланцюгу постачання по операціях, досліджуваних в межах спірної перевірки позивача.

Крім вищезазначеного, суд звертає увагу на наступне.

В ухвалі від 26.03.2018 року у справі № 826/19939/16 (провадження № 11-279апп18) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи щодо дефекту податкового повідомлення-рішення та наявності вироку суду в кожній конкретній справі.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодного вироку за результатами кримінальних проваджень, на які посилається відповідач у Акті перевірки.

Натомість, до пояснень від 30.05.2018 року, наданих під час розгляду справи, відповідачем долучено ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2017 року у справі №761/7736/17 (провадження №1-кп/761/999/2017), якою постановлено звільнити ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального порушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, від кримінальної відповідальності на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України (у зв`язку із закінченням строків давності).

Судом досліджено мотивувальну частину вказаної ухвали, в якій Шевченківським районним судом міста Києва встановлено, що згідно з клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Краковецькою Д.В., ОСОБА_5 підозрюється у перереєстрації на своє ім`я ТОВ «Синтез-Профіт», до фінансово-господарських операцій якої в подальшому не мав жодного відношення, що на переконання прокурора, свідчило про фіктивність такого підприємства.

Разом з тим, в ухвалі від 23.06.2021 року у справі № 160/3364/19, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ураховуючи аналіз кримінальної складової усіченого складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, злочин фіктивного підприємництва вважається закінченим у момент реєстрації/перереєстрації юридичної особи, що не має нічого спільного з господарською діяльністю такої юридичної особи, зокрема підписанням первинних документів і сплатою податків.

Отже, посилання відповідача на фігурування контрагента позивача у кримінальних провадженнях, відкритих за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України, як на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, є безпідставними та не обґрунтованими.

З огляду на встановлене, у суду відсутні підстави вважати доведеним висновками Акта перевірки нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Синтез-Профіт» з викладених відповідачем підстав.

Крім того, суд зауважує, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд повторно зауважує, що з витягу неідентифікованого у Акті перевірки судового рішення, процитованого ГУ ДФС у м. Києві та з ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2017 року у справі №761/7736/17, встановлено відсутність зазначення про досліджувані в межах спірної перевірки господарські відносини між позивачем та контрагентом.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 08.08.2018 року у справі №820/4428/17 від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 року у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Щодо протоколів допиту свідків ОСОБА_6 від 07.10.2017 року та ОСОБА_5 в межах досудового розслідування за №32016100100000027 від 29.02.2016 року, долучених відповідачем до пояснень від 30.05.2018 року, наданих під час розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частинам першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду, посилання відповідача на наявність протоколів допитів не є достатнім доказом того, що позивачу було відомо про недобросовісність контрагента.

Крім того, відповідно до частини першої статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною другою цієї статті визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд не приймає посилання відповідача на протокол допиту як достовірний доказ безтоварності господарської операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Синтез-Профіт», оскільки посилання у Акті перевірки саме на «протоколи допиту свідків» відсутні, а доказів того, що зазначеним у Акті перевірки протоколам допиту надано оцінку судом в межах відповідного кримінального провадження, ГУ ДФС у м. Києві в межах розгляду справи №826/3737/18, не надано.

З вказаних підстав суд також не приймає як доказ посилання відповідача на облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва ТОВ «Синтез-Профіт» від 17.08.2017 року з вказаних вище підстав.

Крім того, суд враховує, що усі дії щодо ведення спірних операцій від імені ТОВ «Синтез-Профіт» у спірний період мав право вчиняти виключно керівник ТОВ «Синтез-ПроФіт» ОСОБА_7 , а не засновник ТОВ «Синтез-Профіт» ОСОБА_5 , що підтверджується Статутом ТОВ «Синтез-Профіт» та діючим у спірний період законодавством України.

У відповідності до пункту 3.2. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України 12.11.2003 року № 492, банк відкриває поточний рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, на підставі заяви про відкриття поточного рахунку. Заяву підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа.

Відповідно до пункту 18.2. цієї Інструкції, право першого підпису належить першому керівнику юридичної особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам.

Більш того, підпунктом 9.4.3. пункту 9.4. Статуту ТОВ «Синтез-Профіт» передбачено: «директор у відповідності до чинного законодавства та цього Статуту розпоряджається майном Товариства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти без довіреності, відкриває у банках поточні та інші рахунки Товариства, визначає склад та обсяг відомостей, що є комерційною таємницею, та порядок їх захисту».

Пунктом 9.4.7. Статуту ТОВ «Синтез-Профіт» передбачено, що «право підпису, без доручення від імені Товариства, мас лише директор Товариства», яким у спірний період був ОСОБА_7 .

Таким чином, оскільки умисел діяльності позивача не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, не встановлений жодним судовим рішенням, а матеріали справи не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування або вчиненні іншого порушення податкового законодавства, згадані доводи відповідача є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для вирішення даного спору.

У справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02), Судом у пункту 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, Європейським судом з прав людини застосовано принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Судом визнано, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Судом констатовано факт порушення статті 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Права на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податку, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Відповідно до абзаців 1, 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, відповідач на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, а відтак, не довів правомірності винесеного на підставі Акту перевірки від 30.11.2017 року №849/26-15-14-04-05/30636739 оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 року №0066611404.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Я.М.Собків