Постанова від 28.09.2022 по справі 759/23414/20

справа № 759/23414/20

головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.

провадження № 22-ц/824/7357/2022

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Прессера Руслана Владиславовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоінбуд-2», про визнання незаконними дій органу державної влади та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, у якому просила:

визнати незаконними дії Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області, які виразились у складенні та наданні з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 356/2016 від 29 грудня 2016 року, щодо земельної ділянки площею 1,8 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:049:0048;

скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 356/2016 від 29 грудня 2016 року, які складені та надані Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області щодо земельної ділянки площею 1,8 га, розташованої по АДРЕСА_1 (далі - оскаржувані МБУО).

Позов обґрунтовано тим, що 29 грудня 2016 року Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації складені та надані ТОВ «Житлоіндбуд-2» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 356 2016 від 29 грудня 2016 року, щодо земельної ділянки площею 1,8 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:049:0048 (далі - земельна ділянка).

Зміст текстової та графічної частин МБУО свідчить, що вони були надані для проектування об`єктів будівництва двох 18-ти поверхових житлових будинків висотою 59,37 м та 58,02 м, із загальною кількістю квартир - 600, з метою їх спорудження на земельній ділянці

Позивач вважає, що оскаржувані дії Відділу містобудування та архітектури, які виразились у складенні та наданні МБУО є незаконними, оскільки МБУО не відповідають містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, порушують права та інтереси позивача, а також права та інтереси інших громадян і територіальної громади с. Петропавлівська Борщагівка, а отже МБУО підлягають скасуванню, що й стало підставою для звернення позивачем з позовом до суду у цій справі.

МБУО не відповідають держаним будівельним нормам щодо граничнодопустимої поверховості забудови земельної ділянки.

Населений пункт с. Петропавлівська Борщагівка, у якому розташована земельна ділянка, має статус сільського населеного пункту (код згідно Державного класифікатора об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) 3222485901).

На порушення державних будівельних норм, оскаржувані МБУО передбачають будівництво у сільському населеному пункті Петропавлівська Борщагівка двох 18-ти поверхових будинків висотою 59,37 м та 58,02 м, що значно перевищує допустиму висотність житлових будинків у сільських населених пунктах, встановлену ДБНБ.2.4-1-94, ДБН 360-92 та чинного ДБН Б.2.2-12:2019 (4 поверхи).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 826/13584/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та постановою Верховного суду від 30 січня 2020 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 06 червня 2012 року № 24 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка».

Підставами визнання протиправності вказаного рішення став, у тому числі, доведений у суді факт невідповідності закону наміру забудови 18-ти поверховими житловими будинками земельної ділянки щодо якої видані оскаржувані МБУО.

Змістом МБУО взагалі не визначено максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови) - не зазначено положень нормативних актів, відомостей, які базуються на розрахунках та не містять цифрових показників, а доданий до цього позову розрахунок свідчить, що така щільність при забудові земельної ділянки не відповідає вимогам ДБН 360-92.

Земельна ділянка межує із земельною ділянкою площею 2.6693 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0008, цільове призначення якої: 06.01 Для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру та скріншотом фрагменту Публічної кадастрової карти України). Тобто ця земельна ділянка відноситься до категорії земель оздоровчого призначення, до якої належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Таким чином, при складенні та наданні МБУО, відповідачем-1 порушено норми пункту 6.11 Санітарних правил, оскільки забезпечити будівництво житлових будинків на земельній ділянці із дотриманням нормативної відстані від прилеглої земельної ділянки оздоровчого призначення в розмірі 500 м є неможливим.

На дату видачі оскаржуваних МБУО був чинним Генеральний план с. Петропавлівська Борщагівка, затверджений рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 06 червня 2012 року № 4 (далі - Генеральний план 2012 року). Проте це рішення було визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 826/13584/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 30 січня 2020 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що оскаржуване у цій справі рішення відповідача щодо видачі містобудівних умов та обмежень є актом індивідуальної дії, оскільки вказані містобудівні умови та обмеження земельної ділянки: видані відповідачем в межах своєї компетенції в результаті застосування профільних норм права; не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи щодо будівництва об`єкта на земельній ділянці для ТОВ «Житлоіндбуд-2»; не регулюють певний вид суспільних відносин; не розраховані на багаторазове застосування і вичерпують дію після його реалізації.

У позовній заяві позивачем не доведено належними чи допустимими доказами порушення яких саме її індивідуальних прав та інтересів вчинено діями відповідача при видачі оскаржуваних МБУО.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, права на повагу до свого приватного життя та житла є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних дій відповідача щодо видачі містобудівних умов та обмежень на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивачів, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді.

Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених дій відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини справи свідчать про те, що позивачка не є потерпілою від оскаржуваних дій відповідача щодо видачі МБУО. Позивачем не надано до суду доказів, які б могли підтвердити, що видача МБУО спричинила суттєвий негативний вплив на життя позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Прессер Р.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи суд першої інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки оскаржуваним діям щодо складення та надання МБУО, а також не дослідив, не з`ясував і не зазначив в оскаржуваному рішенні будь-яких висновків щодо відповідності чи невідповідності МБУО містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам

Висновки суду першої інстанції про нібито абстрактність доводів позивача стосовно порушених прав не відповідають дійсності та спростовуються наведеними у позовній заяві аргументами та зібраними доказами у справі.

Позивач обґрунтувала у позові порушення свого цивільного права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, закріплене у статті 50 Конституції України і яке належить до основних (фундаментальних) прав людини.

Відповідачем порушено право позивача на повагу до свого приватного життя та житла.

Закріплене в статті 50 Конституції України право позивача на безпечне довкілля кореспондує положенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині прав позивача на повагу до свого приватного життя та житла.

Порушення прав позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля та повагу до свого приватного життя та житла з боку відповідача полягає у видачі оскаржуваних МБУО, які:

- не відповідають розробленій містобудівній документації на місцевому рівні (Генеральному плану с. Петропавлівська Борщагівка);

- не відповідають будівельним нормам і правилам щодо висотності об`єктів будівництва та щільності населення;

- не відповідають вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів щодо розміщення об`єктів будівництва поруч з територією санаторно-курортного призначення;

- унеможливлюють дотримання інтересів Позивача як члена територіальної громади с. Петропавлівська Борщагівка щодо збереження зелених насаджень на Земельній ділянці та утворення паркової зони на Земельній ділянці відповідно до рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 29 липня 2010 року № 223/1 «Про утворення паркової зони для організації відпочинку населення в межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради на землях запасу територіальної громади Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради».

Також позивач посилається на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 9901/263/20; від 11 серпня 2020 року по справі № 187/687/16-а; від 22 січня 2020 року у справі № 682/3063/18; від 22 січня 2020 року по справі № 682/3063/18; від 24 жовтня 2019 року у справі № 326/1062/16-а (2-а/329/18/2017); від 20 вересня 2019 року у справі № 607/15910/15-а; від 20 вересня 2019 року у справі № 606/2381/15-а, відповідно до яких «у випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який з членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення».

Таким чином, у цій справі позивач звернулась за захистом свого законного інтересу - права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке було порушено відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваних МБУО, у разі реалізації яких суб`єктом містобудівної діяльності буде не дотримано вимоги містобудівної документації та вимоги будівельних норм та стандартів. Така позиція позивача повністю узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 826/11084/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 29 листопада 2019 року у справі №335/2236/15-а, від 30 липня 2020 року у справі № 524/2422/17.

Судом першої інстанції не враховано, що МБУО не відповідали вимогам чинної на час їх складання та надання містобудівній документації на місцевому рівні - текстовій частині Генплану 2012 року (Пояснювальній записці), оскільки наміри забудови Земельної Ділянки передбачають спорудження багатоквартирних житлових будинків на 600 квартир площею 33779,33 кв.м, що значно перевищує показники збільшення житлового фонду с. Петропавлівська Борщагівка, передбачені Генпланом 2012 року у довгостроковій стратегії розвитку цього населеного пункту.

Містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси.

Суд першої інстанції не застосував статтю 19 Конституції України як норму прямої дії, а також норми Орхуської конвенції стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Від представника ТОВ «Житлоіндбуд-2» - адвоката Правдюка В.М. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року без змін.

Відзив обґрунтований тим, що позивачем не наведено жодних конкретних підтверджень щодо того, в чому саме виявився «негативний» вплив на її життя чи здоров`я від індивідуальних рішень відповідача, виданих за заявою та в інтересах третьої особи.

Зв`язок між позивачем та предметом оскаржуваних МБУО обмежений лише тим що і позивачка і земельна ділянка щодо якої видані МБУО розташовані на території одного села Петропавлівська Борщагівка.

Апеляційна скарга містить посилання низку постанов Верховного Суду, які не стосуються обставин указаної справи, а частина висновків з Постанови від 22 грудня 2021 року у справі №640/3277/19 є вирваними з контексту.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у користуванні третьої особи ТОВ «Житлоіндбуд-2» перебуває земельна ділянка площею 1,8 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка перебуває у користуванні третьої особи на підставі договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2016 року № 1067, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою І.А., який укладений на підставі рішення 33-ої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №6 від 24 вересня 2015 року.

На підставі поданої ТОВ «Житлоіндбуд-2» заяви 29 грудня 2016 року Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації були складені та видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбуд-2» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 356 2016 від 29 грудня 2016 року щодо земельної ділянки площею 1,8 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222485901:01:049:0048.

Із змісту оскаржуваних містобудівних умов та обмежень вбачається, що вони видані на об`єкт будівництва - «Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по АДРЕСА_1 » (далі - «об`єкт»).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Частиною 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Визначене статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Указані положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, є Орхуська конвенція, яку ратифіковано Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІУ, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Відповідно до частини 2 статті 9 Орхуської конвенції, яка регулює доступ до правосуддя, кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива, б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.

Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції. В цьому контексті для цілей вищенаведеного підпункту а) достатньо зацікавленості будь-якої неурядової організації, що відповідає вимогам, зазначеним у пункті 5 Статті 2. Для цілей підпункту б), наведеного вище, така організація також має право заявляти про порушення своїх прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 Орхуської конвенції «Зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона зареєстрована та проживає поруч із земельною ділянкою, є членом територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка Київської області, є заінтересованою у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущенні незаконної забудови. Також позивач зазначила про порушення відповідачем її права на повагу до свого приватного життя та житла.

Відомостей, що ОСОБА_1 діє від імені недержавної організації, яка сприяє охороні навколишнього середовища, та за визначенням пунктом 5 частини 2 Орхуської конвенції вважається такою, що має зацікавленість, матеріали справи не містять.

При цьому у позовній заяві позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність її достатньої зацікавленості, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 9 Орхуської конвенції, а саме: порушення яких конкретних її індивідуальних прав та інтересів вчинено діями відповідача при видачі оскаржуваних МБУО.

У зв`язку з цим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи позивача про порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, права на повагу до свого приватного життя та житла є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних дій відповідача щодо видачі містобудівних умов та обмежень на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивачів, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді.

Також судом першої інстанції правильно враховано те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року у справі № 826/13584/16, яке залишене без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, Рішення 13-тої сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 4 від 06 червня 2012 року було визнано протиправним та скасовано, однак на момент видачі оскаржуваних МБУО Генеральний план села Петропавлівська Борщагівка був чинним.

Аналогічні висновки щодо періоду чинності містобудівної документації місцевого рівня генерального плану села Петропавлівська Борщагівка, затвердженого Рішенням 13-тої сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 4 від 06 червня 2012 року надано у Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду 09 листопада 2021 року в Постанові у справі № 640/2719/20 за позовною заявою того ж позивача ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа ТОВ «Житлоіндбуд-2» про визнання протиправним та скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про видачу Дозволу на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2019 року № ІУ 113192411589, що стосується забудови тієї самої земельної ділянки площею 1,8 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:049:0048 на підставі містобудівних умов та обмежень, що оскаржуються в цій справі.

Зокрема в Постанові Верховного суду від 09.11.2021р. у справі № 640/2719/20 вказано: При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що на час прийняття спірного рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/13584/16, яким, зокрема було визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 06.06.2012 № 4 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка» та внесені до нього змін не набрало законної сили, відтак не могло братись до уваги відповідачем при наданні дозволу третій особі. А навпаки, відповідач в силу вимог статті 19 Конституції України мав керуватись зазначеною містобудівною документацією, як нормативно-правим актом.

Аналогічно Верховний Суд в Постанові від 09.11.2021р. у справі № 640/2719/20 надав оцінку підставності звернення ОСОБА_1 з позовом щодо оскарження індивідуального акту виданого ТОВ «Житлоіндбуд-2» що стосується забудови земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:049:0048:

«38. Оскільки позивач у зв`язку із здійсненням відповідних будівельних робіт не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в оскаржуваному рішенні як акті індивідуальної дії, таке рішення не породжує для ОСОБА_1 жодних прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист, тобто права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

39. При цьому колегія суддів зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.»

У наведених позивачем в апеляційній скарзі постановах суду касаційної інстанції у справах № 9901/263/20, № 187/687/16-а, № 682/3063/18, № 682/3063/18, № 326/1062/16-а, № 607/15910/15-а, № 606/2381/15-а та оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ та відсутні достатньо спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи позивача про не врахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прессера Руслана Владиславовича залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 31 жовтня 2022 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська