Ухвала

від 26.10.2022 по справі 473/2843/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши матеріали кримінального провадження №12018150190002179 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_5 (з доповненнями), потерпілої ОСОБА_6 , на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 липня 2022 року, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Прибужжя Доманівського району Миколаївської області, громадянки України, з повною вищою освітою, пенсіонерки, заміжньої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

-обвинуваченої увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України №270 VI від 15 квітня 2008 року, №586 VI від 24 вересня 2008 року.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі з доповненням, обвинувачена просить вирок суду скасувати. Кримінальне провадження закрити.

В апеляційній скарзі потерпіла просить вирок суду скасувати. В ході апеляційного розгляду дослідити письмові докази, зазначені в апеляційній скарзі.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченої, прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, вирок суду без змін.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винною за пред`явленим їй обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України №270 VI від 15 квітня 2008 року, №586 VI від 24 вересня 2008 року, та призначено їй основне покарання в виді штрафу в розмірі 350 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму 5950 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України обвинувачену ОСОБА_5 від призначеного основного покарання звільнено на підставах, передбачених статтею 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Процесуальні витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь держави в особі Вознесенської міської ОТГ, всього: 8625 /вісім тисяч шістсот двадцять п`ять/ гривень 88 копійок. Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі з доповненням, обвинувачена, виклавши свою версію подій, зауважила, що судом допущені недоліки при оцінці доказів, а саме показань потерпілої ОСОБА_6 , протоколу огляду місця ДТП із схемою та фото таблицею, висновку експерта №781 від 18.12.2018р., згідно якого не є можливим встановити де саме відносно меж проїзної частини сталося зіткнення між транспортними засобами та як саме розташовувалися транспортні засоби відносно меж проїзної частини під час первісного контактування, а тому, на думку обвинуваченої, немає підстав робити висновок, що показання свідка ОСОБА_8 є однозначно достовірними за наявності протилежних показань потерпілої ОСОБА_6 та показань обвинуваченої.

Вказує, що не зрозуміло якими саме доказами суд підтвердив той факт, що вона, керуючи транспортним засобом «Мitsubishi Раjеro», грубо порушила п.12.4 ПДР, рухаючись у населеному пункті зі швидкістю 120 км/годину. Також судом не було допитано всіх безпосередніх учасників ДТП, які допитувалися в якості свідків під час досудового розслідування. Має зауваження і щодо проведення під час слідства слідчого експерименту по перевірці показань свідка ОСОБА_9 .

Зазначає, що висновки експертів №660, №20-186 від 01.04.2020р. в силу положень ст.ст.84,85 КПК України, не мають жодного доказового значення. Разом з тим, звертає увагу на зауваження судового експерта ОСОБА_10 , який дійшов висновку, що з технічної точки зору показання свідка ОСОБА_9 про обставини ДТП в частині взаємного розташування автомобілів в момент зміни напрямку руху праворуч автомобілем «Мitsubishi Раjеro», викликають обґрунтовані сумніви, вимагають додаткової слідчої оцінки і в такій версії не можуть бути прийняті до подальшого дослідження. За таких умов, відповісти на питання про відповідність дій водія автомобіля «Меrcedes Вепz 609 D» у дорожньо-транспортній ситуації, що передувала ДТП, не надається можливим. З тих самих причин не надається можливим відповісти на питання про наявність технічної можливості у водія автомобіля «Меrcedes Вепz 609 D» попередити ДТП та про причинний зв`язок між діями водія і настанням ДТП.

На думку обвинуваченої, визнавши її провину доведеною у порушенні ПДР, зокрема вимог щодо додержанням швидкісного режиму, дотримання правил обгону, слідство не відповіло на питання, з яких об`єктивних причин водієм ОСОБА_11 не було виконано вимог п.12.3 ПДР з урахуванням взаємного положення автомобілів у момент контактування.

Крім того, звертає увагу, що суд безпідставно стягнув з неї 1307грн.60коп. за проведення судової інженерно-тарнспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», висновок №476 від 17.08.2020р., оскільки вказаний висновок був складений за клопотанням сторони захисту та оплачений стороною захисту.

В апеляційній скарзі, потерпіла виклала аналогічні доводи та пояснення, як і обвинувачена у своїй апеляційній скарзі та вважала, що за результатами слідства та судового розгляду,суд першої інстанції з порушеннями вимог КПК України визнав винною ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, яке вона фактично не вчиняла та не є винуватою у вчиненні ДТП внаслідок якої потерпіла отримала тілесні ушкодження. Обставини, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода та про які були надані показання нею, обвинуваченою, а також свідком ОСОБА_12 , слідством не спростовані, а суперечності при оцінці доказів не усунуті. На думку потерпілої, розслідування кримінальної справи з боку слідства, а також процесуальне керівництво з боку прокурора, здійснювалося поверхово та неякісно із порушенням процесуальних строків і особа, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого потерпілій було завдано тілесні ушкодження, до відповідальності не притягнута.

Узагальнені доводи заперечення на апеляційну скаргу.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченої прокурор, зауважує, що суд обґрунтовано відкинув як доказ висновок судової інженерно транспортної експертизи №476 від 17.08.2020р., проведеної на замовлення захисника, оскільки слушно зазначив, що вони суперечать сукупності інших доказів, а також при проведенні зазначеної експертизи у розпорядження експерта захисником було надано вибіркові відомості щодо обставин ДТП. Вважає, що вина ОСОБА_5 доведена поза розумним сумнівом, кваліфікація її дій є правильною, покарання призначено відповідно до вимог ст.65 КК України. Також вказує, що суд обґрунтовано, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, поклав судові витрати на обвинувачену. Крім того, звертає увагу, що суд з`ясував думку обвинуваченої щодо можливості закриття провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, на що остання відмовилася. В прохальній частині апеляційної скарги обвинувачена не зазначає підстав, з яких вважає за необхідне закрити кримінальне провадження.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом встановленота визнанодоведеним, що 23 червня 1993 року обвинувачена ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами категорії «В». Тому, обвинувачена ОСОБА_5 , яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, повинна дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

09 листопада 2018 року біля 10 годин 55 хвилин обвинувачена водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Мitsubishi Раjеro» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить обвинуваченій ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , у світлий час доби, грубо порушуючи вимоги п.12.4 ПДР України, рухалась зі швидкістю 120 км/годину по проїжджій частині вулиці Миру в селі Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області у напрямку міста Вознесенськ Миколаївської області. Проїжджа частина мала сухе, чисте, асфальтоване покриття без значних вибоїн та пошкоджень, являла собою пряму в плані горизонтальну ділянку. На проїжджій частині була нанесена горизонтальна дорожня розмітка у вигляді вузьких суцільних ліній по боках, що позначали межі проїжджої частини та осева дорожня розмітка у вигляді переривчастої лінії, що розмежовувала транспортні потоки протилежних напрямків та мала по одній смузі руху для руху транспортних засобів у кожному напрямку.

У цей же час, по автодорозі по вулиці Миру в селі Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області рухався технічно-справний автомобіль марки «Меrcedes Вепz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , в сторону міста Вознесенська Миколаївської області, зі швидкістю 30 км/годину у попутному для обвинуваченої ОСОБА_5 напрямку.

Навпроти будинку №62 на проїжджій частині вулиці Миру в селі Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області, обвинувачена водій ОСОБА_5 , грубо порушила вимоги п.п.10.1, 10.3, 12.4, 13.1, 13.3, 14,2 «в», «г» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: керуючи транспортним засобом марки «Мitsubishi Раjеro» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 у населеному пункті зі швидкістю 120 км/годину, та перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху обвинувачена ОСОБА_5 не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час перестроювання обвинувачена ОСОБА_5 не дотримуючись безпечної дистанції та безпечного інтервалу перед початком здійснення обгону автомобіля марки «Меrcedes Вепz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , не переконавшись в тому, що смуга зустрічного руху в напрямку міста Миколаєва, на яку вона виїжджатиме, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані та не переконавшись в тому, що після обгону обвинувачена ОСОБА_5 зможе не створюючи перешкоди автомобілю марки «Меrcedes Вепz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , повернутися на займану смугу, допустила зіткнення правою задньою частиною /зовнішніми поверхнями диску та шиною заднього правого колеса, передньою частиною крила заднього правого колеса та задньою частиною правого порогу/ автомобіля марки «Мitsubishi Раjеro» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 з лівою передньою частиною /декоративною накладкою крила лівого переднього колеса, зовнішніми поверхнями шини та випуклої частини диску переднього лівого колеса, торцевими частинами шпильок маточини для кріплення лівого переднього колеса, лівою бічною поверхнею кузова/ автомобіля марки «Меrcedes Вепz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , після чого автомобіль марки «Мitsubishi Раjеro» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив виїзд на праве узбіччя відносно його напрямку руху з подальшим перекиданням автомобіля на дах.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Мitsubishi Раjеro» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому правого поперечного відростку першого поперекового хребця, крововиливи в ділянці лівого ліктьового суглобу з садном, в ділянці лівого ока, в середній третині лівої гомілки, які відносяться до середньої тяжкості по ознакам довготривалого розладу здоров`я та відсутності небезпеки для життя.

Дана дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок порушення обвинуваченою водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 10.1, 12.4, 13.1, 13.3, 14.2 «в», «г» Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Дії обвинуваченої ОСОБА_5 суд кваліфікував за ч.1 ст.286 КК України, в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України №270 VI від 15 квітня 2008 року, №586 VI від 24 вересня 2008 року, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог статті 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про її винність у вчинені вказаного злочину.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою.

Кваліфікація судомпершої інстанціїдій обвинуваченої ОСОБА_5 , за ч.1 ст.286 КК України, в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України №270 VI від 15 квітня 2008 року, №586 VI від 24 вересня 2008 року, є правильною.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченої та потерпілої про невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є безпідставними.

Так обвинувачена ОСОБА_5 , не визналавину таповідомила,що винниму вчиненніданої дорожньо-транспортноїпригоди,вона вважаєводія автомобілямарки «МеrcedesВепz609 D»державний реєстраційнийномерний знак НОМЕР_3 ,громадянина ОСОБА_11 .Водій ОСОБА_11 ,на думкуобвинуваченої ОСОБА_5 ,перед початкомперестроювання тазміною напрямкуруху,оскільки вінвиїжджав зполоси длярозгону транспортнихзасобів,не переконався,що цебуде безпечнимі нестворить перешкодабо небезпекиіншим учасникамруху,не дотримавсябезпечної дистанціїта безпечногоінтервалу,не переконавсяв тому,що смугаруху внапрямку містаВознесенська Миколаївськоїобласті,на якувін виїжджатиме,вільна відтранспортних засобів,допустив ковзнебокове контактуваннятранспортних засобів,а саме:допустив зіткненняправою задньоючастиною /зовнішнімиповерхнями дискута шиноюзаднього правогоколеса,передньою частиноюкрила задньогоправого колесата задньоючастиною правогопорогу/автомобіля марки«МitsubishiРаjеro»з державнимреєстраційним номернимзнаком НОМЕР_1 ,під їїкеруванням,з лівоюпередньою частиною/декоративноюнакладкою крилалівого передньогоколеса,зовнішніми поверхнямишини тавипуклої частинидиску передньоголівого колеса,торцевими частинамишпильок маточинидля кріпленнялівого передньогоколеса,лівою бічноюповерхнею кузова/автомобіля марки«МеrcedesВепz609 D»державний реєстраційнийномерний знак НОМЕР_3 підкеруванням водія ОСОБА_11 ,після чогоавтомобіль марки«МitsubishiРаjеro»з державнимреєстраційним номернимзнаком НОМЕР_1 ,здійснив виїздна правеузбіччя відноснойого напрямкуруху зподальшим перекиданнямавтомобіля надах.Внаслідок даноїдорожньо-транспортноїпригоди пасажиравтомобіля марки«МitsubishiРаjеro»з державнимреєстраційним номернимзнаком НОМЕР_1 ,потерпіла ОСОБА_6 ,яка єїї матір`ю,отримала тілесніушкодження увигляді переломуправого поперечноговідростку першогопоперекового хребця,крововиливи вділянці лівоголіктьового суглобуз садном,в ділянцілівого ока,в середнійтретині лівоїгомілки,які відносятьсядо середньоїтяжкості поознакам довготривалогорозладу здоров`ята відсутностінебезпеки дляжиття,внаслідок чогопотерпіла проходиластаціонарне лікуванняв медичнихустановах.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила факт отримання нею тілесних ушкоджень, за обставин дорожньо транспортної пригоди, яка мала місце 09 листопада 2018 року біля 10 годин 55 хвилин, коли її донька ОСОБА_5 , керувала автомобілем моделі «Мitsubishi Раjеro, а вона знаходилась в салоні даного транспортного засобу на задньому сидінні, вони рухалась по проїжджій частині вулиці Миру в селі Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області у напрямку міста Вознесенськ Миколаївської області. В цей же час доби, по автошляху, який проходить по вулиці Миру в селі Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області рухався автомобіль марки «Меrcedes Вепz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , в сторону міста Вознесенська Миколаївської області, зі швидкістю 30 км/годину у попутному для обвинуваченої ОСОБА_5 напрямку. Навпроти будинку АДРЕСА_2 , її донька ОСОБА_5 , після обгону та випередження автомобіля марки «Меrcedes Вепz 609 D» під керуванням водія ОСОБА_11 , допустила зіткнення правою задньою частиною автомобіля марки «Мitsubishi Раjеro» з лівою передньою бічною поверхнею кузова автомобіля марки «Меrcedes Вепz 609 D», після чого автомобіль марки «Мitsubishi Раjеro», здійснив виїзд на праве узбіччя відносно його напрямку руху з подальшим перекиданням автомобіля на дах.

Разом з тим, показання обвинуваченої а потерпілої, щодо обставин за яких сталась дорожньо-транспортна пригода спростовуються дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

А саме:

Показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що 09 листопада 2018 року приблизно біля одинадцятої години ранку, він керував транспортним засобом легковим автомобілем моделі «ЗАЗ TF 69YO» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та рухався по вулиці Миру в селі Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області в напрямку міста Миколаєва, із швидкістю руху біля 50 км/годину. Ділянка проїжджої частини на якій він керував легковим автомобілем мала одну смугу руху, призначену для руху в напрямку міста Миколаєва. Попереду керованого ним легкового автомобіля, зустрічною смугою руху, яка призначена для руху транспортних засобів в напрямку міста Вознесенська, рухався мікроавтобус білого кольору моделі «Меrcedes Вепz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , із швидкістю біля 30 км/годину, який рухався основною смугою руху, а не по полосі розгону транспортних засобів. Позаду автомобіля моделі «Меrcedes Вепz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ділянка проїжджої частини вулиці Миру в селі Дорошівка мала заокруглення. В цей час на смузі руху в напрямку міста Миколаєва по якій він рухався, з`явився легковий автомобіль моделі «Мitsubishi Раjеro» темного кольору з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався йому на зустріч з високою швидкістю руху. Даний автомобіль, здійснював маневр обгону мікроавтобуса моделі «Меrcedes Вепz 609 D», з виїздом на зустрічну смугу руху. Він застосував екстрене гальмування, відразу як побачив, що по смузі його руху рухається автомобіль моделі «Мitsubishi Раjеro», за кермом якого була жінка, оскільки у нього виникли сумніви, щодо безпечного роз`їзду. Жінка, яка була за кермом автомобіля моделі «Мitsubishi Раjеro», не застосовувала гальмування, а навпаки збільшила швидкість руху керованого нею автомобіля. Після чого, вона розпочала перестроюватись із смуги зустрічного руху, на смугу руху, призначену для руху в бік міста Вознесенська Миколаївської області. При цьому вона допустила зіткнення правою задньою частиною автомобіля моделі «Мitsubishi Раjеro» з лівою передньою частиною кузова вантажного мікроавтобуса моделі «Меrcedes Вепz 609 D». Після чого, автомобіль «Мitsubishi Раjеro», здійснив виїзд на праве узбіччя відносно його напрямку руху з подальшим перекиданням автомобіля на дах. Внаслідок виниклої дорожньої транспортної пригоди пасажирка легкового автомобіля моделі «Мitsubishi Раjеro», потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції головний судовий експерт сектору автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Миколаївського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_13 підтвердив правильність висновків судової інженерно транспортної експертизи №660 від 10 грудня 2019 року за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортної пригоди», відповідно до якого ним досліджувалось два ймовірні варіанти /варіант №1, щодо дорожної ситуації, яка була вказана водієм автомобіля моделі «Mercedes Benz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , а крім того варіант №2, щодо дорожної ситуації, обставини якої були наведені водієм автомобіля моделі «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_12 .

Провідний судовий експерт сектору автотехнічних досліджень відділу АД та КДТЗ Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив правильність висновків судової інженерно транспортної експертизи №20 186 від 01 квітня 2020 року за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортної пригоди», відповідно до якого ним досліджувалась дорожня ситуація, яка була вказана свідком ОСОБА_9 , щодо дій водія автомобіля моделі «Mercedes Benz 609 D» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , а також водія автомобіля моделі «Mitsubishi Pajero» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , ОСОБА_5 .

Крім цього, в порядку ст. 358 КПК України, суд дослідив надані стороною обвинувачення документи у їх розумінні згідно ст.ст. 84, 99 КПК України, розцінюючи як фактичні дані, отримані у передбаченому указаним Кодексом порядку, на підставі яких належить установити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження і підлягають доказуванню у ньому, в тому числі висновки експертів.

Твердження обвинуваченої, що висновки експертів№660,№20-186від 01.04.2020р.в силуположень ст.ст.84,85КПК України,не маютьжодного доказовогозначення, апеляційний суд вважає надуманими.

Суд першої інстанції , обґрунтовано визнав належним і допустимим доказом висновки судової інженерно транспортної експертизи №660 від 10 грудня 2019 року за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортної пригоди», оскільки, вони отримані в порядку, встановленому КПК України.

Висновки другого варіанта судової інженерно транспортної експертизи №660 від 10 грудня 2019 року за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортної пригоди», суд не прийняв до уваги, вважав, що вони не підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9 , який був безпосереднім очевидцем ДТП і допитаний в якості свідка в судовому засіданні у даному кримінальному провадженні. Крім того, суд обґрунтовано зазначив, що висновки другого варіанта судової інженерно транспортної експертизи №660 від 10 грудня 2019 року за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо транспортної пригоди», суперечать даним протоколу слідчого експерименту від 30 січня 2020 року за участю свідка ОСОБА_9 .

Такі висновки суду першої інстанції, апеляційний суд вважає обґрунтованими, вмотивованими та погоджується з ними.

Крім того, суд обґрунтовано визнав недопустимими доказом висновок судової інженерно транспортної експертизи №476 від 17.08.2020р., проведеної за клопотанням сторони захисту, оскільки, при проведенні даної судової інженерно транспортної експертизи не в повній мірі та не детально використовувалась інформація з інформаційних джерел кримінального провадження, а тому висновок даної експертизи детально не мотивований, і майже вся частина висновків зроблена лише на підставі вихідних даних сторони захисту, без врахування інших об`єктивних даних, а також показань свідків по кримінальному провадженні, в тому числі свідка ОСОБА_9 , який був допитаний безпосередньо в судовому засіданні.

Згідно ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експертане єобов`язковим дляособи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивованау відповіднихпостанові,ухвалі,вироку.

Ау своїйпостановівід05серпня2020рокуусправі№ 753/10028/18 Верховний Суд вказав, що суд може не взяти до уваги висновок експерта за результатами експертизи, проведеної за ініціативою сторони захисту, якщо із сукупності доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, у діях водія вбачається наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.

Суд першої інстанції, піддавши аналізу сукупність усіх доказів, з урахуванням показань обвинуваченої, потерпілої, свідків, встановив, на думку апеляційного суду, вірну картину перебігу подій, яку детально виклав у своєму рішення та вірно дійшов висновку, що дана дорожня транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення обвинуваченою водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 10.1, 12.4, 13.1, 13.3, 14.2 «в», «г» Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Що стосується доводів обвинуваченої ОСОБА_5 щодо безпідставного стягнення з неї процесуальних витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи, то колегія суддів вважає їх неприйнятними у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно ст. 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Таким чином, витрати на залучення експерта і витрати на проведення експертизи є тотожними поняттями.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 липня 2022 року ОСОБА_5 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто ухвалено обвинувальний вирок.

Також, вказаним вироком суду ухвалено стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 процесуальні витрати на залучення експерта всього у розмірі 8 625 грн. 88 коп. Зазначена сума підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи вище наведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення процесуальних витрат на залучення експерта з обвинуваченої ОСОБА_5 , оскільки, чинний КПК України передбачає, що лише ухвалення судом обвинувального вироку може бути підставою для стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів.

Наведене вищесвідчить проте,що суд першоїінстанції повнота об`єктивнодослідив всіобставини кримінальногопровадження,прийняв законнета обґрунтованерішення відповіднодо вимогкримінального процесуальногозакону,а томудоводи апелянтівщодо порушеннясудом першоїінстанції вимог кримінальногопроцесуального законує неспроможними,за такого підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційних скарг обвинуваченої та потерпілої, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 (з доповненнями), потерпілої ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 липня 2022 року стосовно ОСОБА_5 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді