Ухвала

від 01.11.2022 по справі 727/6566/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/6566/22

Провадження № 2/727/1493/22

УХВАЛА

Іменем України

01 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання Рудої І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лопуха С.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

у судовому засіданні розглянув клопотання про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа, яка розглядається судом у порядку загального позовного провадження.

01 вересня 2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній просить закрити провадження по справі, так як справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду і не повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала заявлене клопотання.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лопух С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ч.9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 ст.118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17), 09 жовтня 2019 року (справа № 605/567/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема і у сфері регулювання земельних відносин. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

У статті 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Відповідний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання у власність земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Подібні за змістом правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 лютого 2020 року у справі за № 591/5935/17 (провадження № 11-951 апп 19) та від 04 березня 2020 року у справі за № 280/174/19 (провадження № 14-509 цс 19).

Як слідує із змісту позовних вимог предметом спору в цій справі є рішення Предметом позовних вимог є оскарження п. 20 рішення 20 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 16 червня 2022 року № 778 і зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:57:002:0227) для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код02.01).

Про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку, питань, пов`язаних з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням таких майнових прав інших осіб, в позовній заяві не зазначено, та існування такого права не встановлено.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, а не за захистом наявного у нього майнового права на цю земельну ділянку, суд приходить до висновку, що цей спір не має ознак приватноправового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Предметом позову у цій справі є оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому, в силу вимог статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, він має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Схожі правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року справа № 280/179/19, провадження № 14-567 цс 19, від 19 лютого 2020 року справа № 591/5935/17, провадження № 11-951апп19, та у постановах Верховного Суду від 10 січня 2022 року, справа № 264/37/21, провадження № 61-5843 св 21, від 24 червня 2020 року справа № 522/591/17, провадження № 61-8583св18.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер спірних правовідносин та предмет позовних вимог, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі з наведених вище підстав.

На виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу про право звернення в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Чернівецької міської ради про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити учасникам справи, що розгляд даної справи має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя П.С. Гавалешко