Рішення

від 27.10.2022 по справі 148/621/22

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/621/22

Провадження №2/148/327/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 жовтня 2022 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В., при секретарі Мрочко Т.О.,

за участі прокурора Трембовецького Д.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Тульчинської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області виявлено порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-2021/15-20-СГ від 11.06.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 1,9479 га, з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, що розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Вінницької міської ради Вінницької області Шуляк А.О. 24.06.2020 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

У подальшому, 06.07.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Третяк А.О. було посвідчено договір купівлі-продажу №931 земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, укладеного між ОСОБА_4 - представником за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Прокурор вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 підлягає визнанню незаконним в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 , а земельна ділянка витребуванню на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради з наступних підстав.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 , на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21624/15- 19-СГ від 14.11.2019, безоплатно вже отримував у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:12:001:0118, площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Відтак, ОСОБА_2 на час отримання у власність спірної земельної ділянки використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

Окрім цього, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірило факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Тому, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконним.

При цьому, ОСОБА_3 придбав вказану земельну ділянку у особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Таким чином спірна земельна ділянка вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено п.24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» до складу Шпиківської територіальної громади увійшла територія Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Таким чином з 27.05.2021 органом, уповноваженим розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, є Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області.

З огляду на подальше відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953), інтереси власника - територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради порушені.

За цих обставин, самостійний позов про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 не виконує в повній мірі функції захисту права комунальної власності, що вказує на необхідність витребування майна від нового власника в комунальну власність територіальної громади.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Так, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеною з власником договору.

З огляду на те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника - українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, так як наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, який став підставою для вилучення зазначеної земельної ділянки із державної (комунальної) власності, прийнятий незаконно, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_3 на підставі положень статті 388 ЦК України.

Прокурор вважає доведеною обставину незаконного вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, оскільки відповідач ОСОБА_2 набув право власності на землю без відповідної правової підстави.

Також прокурором наведено обґрунтування порушення інтересів держави і неналежне здійснення повноважень органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, наведені обставини, які давали йому підстави для звернення до суду з даним позовом.

Виходячи з наведеного, прокурор просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власніть ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , земельної ділянки площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, що розташована на території с.Юрківка, Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, а також витребувати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 ,РНОКПП - НОМЕР_2 на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області вищевказану земельну ділянку. Стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позові обставини та просить позов задовольнити. Також в матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно якої прокурор зазначив, що відзив Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є необгрунтованим та немотивованим. Оспорюваний наказ суперечить ст.116, 118 ЗК України, у зв`язку з чим є незаконним. При його видачі Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не могло не знати про виданий ним же наказ менш ніж сім місяців тому. Спосіб захисту узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду.

Позивач - представник Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без представника Шпиківської селищної ради, у якому вказав, що заперечень проти позову немає.

Відповідач - представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі відповідач 1) в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, у якому представник просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі, розгляд справи проводити без представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Окрім цього зазначив, що позовна заява є необгрунтованою та пояснив, що ОСОБА_2 звернувся до Головного управління із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, у якому зазначив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористався. За результатами розгляду його клопотання, у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, Головним управлінням було прийнято наказ № 2-7671/15-20-СГ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою" від 20.03.2020.

Згодом від ОСОБА_2 надійшло клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, за результатами розгляду якого було прийнято оскаржуваний наказ, при прийнятті якого Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області діяло виключно в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством.

Окрім того, оскаржувальний наказ є індивідуальним актом. Підстави для скасування оскаржувального наказу відсутні, оскільки даний наказ вичерпав свою силу фактом його виконання, а саме здійснення реєстрації речового права (права власності) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Доводи позивача, що Головне управління, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірило факт реалізації ОСОБА_2 права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, не відповідають дійсності, так як позивач не здійснює посилання на відповідні норми законодавства, які б свідчили про те, що Головне управління при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення було зобов`язане здійснювати перевірку фактів реалізації громадянами права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, а також не вказує, які саме вимоги законодавства були порушені Головним управлінням.

Відповідач ОСОБА_2 (надалі відповідач 2) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, відомостей про причину своєї неявки до суду не подав, у встановлений судом строк відзив не подав.

Відповідач ОСОБА_3 (надалі відповідач 3) в судове засідання не з`явився. Його представник в судовому засіданні не заперечив щодо незаконного отримання ОСОБА_2 земельної ділянки та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву представник відповідача просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю та вказав, що відповідачем ОСОБА_3 в законний спосіб та з дотриманням відповідної правової процедури набуто право приватної власності на земельну ділянку. Будь-яких заборон, обмежень чи обтяжень щодо даної земельної ділянки не існувало на момент її набуття. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.11.2021 по справі №925/1351/19.

При купівлі спірної земельної ділянки ОСОБА_3 не знав та не міг знати про те, що ОСОБА_2 вже скористався правом на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а держава в особі розпорядника земельної ділянки - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не перевірила даний факт, тому допустила вчинені незаконні дії ОСОБА_2 , хоча могла та була зобов`язана перевірити даний факт.

Вважає, що прокуратурою невірно обрано спосіб відновлення порушеного права держави шляхом позбавлення ОСОБА_3 законно набутої ним земельної ділянки, право на яке захищене законом. В даному випадку відповідальність має нести саме ОСОБА_2 .

Також вимогу щодо стягнення з ОСОБА_3 судового збору важає необгрунтованою, так як останній не порушував жодного Закону України та він є добросовісним набувачем.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез`явившихся учасників справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 2-21624/15-19-СГвід 14.11.2019 "Про надання у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 та надано у власність останньому земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522884600:12:001:0118 - для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить копія даного наказу (а.с.29).

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором 25.11.2019 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.01.2022 №296438498 (а.с.24-28).

06.03.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла заява ОСОБА_2 від 05.03.2022, у якій він просив надати йому дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га на території Юрківської сільської ради Тульчинського району для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення та повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористався, про що свідчить копія відповідної заяви (а.с.76).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.03.2020 за № 2-7671/15-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" надано дозвіл 6-ом громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення селянського господарства (код цільового призначення -01.03), а саме: ОСОБА_2 - орієнтовною площею 2,00 га, про що свідчить копія даного наказу (а.с.75).

20.05.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла заява представника за дорученням від імені 6 -ти громадян, в тому числі і ОСОБА_2 від 18.05.2022, у якій він просив затвердити проект землеутрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Юрківської сільської ради Тульчинського району для ведення особистого селянського господарства та надати їх у власність, зокрема ОСОБА_2 0524387200:01:002:0953, орієнтовною площею 1,9479 га. Також вказав, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористалися, про що свідчить копія відповідної заяви (а.с.75).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано у власність, зокрема ОСОБА_2 земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, про що свідчить копія даного наказу (а.с.37).

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором 24.06.2020 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.01.2022 №296447983 (а.с.34-36).

У подальшому, вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2020, зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за №931, укладеного між ОСОБА_4 - представником за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та того ж дня було зареєстровано право власності на дану земельну ділянку за відповідачем 3, про що свідчить копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.07.2020 (а.с.38-41) та інформація з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.28-30).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України також закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.а» ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом статей 116, 118 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації.

Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п."б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», п.7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, п.8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1119, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань землеустрою - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі Положення), згідно з п.п. 13, 30 п. 4 якого, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством; здійснює державних нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі, зокрема, в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач 2 на час отримання у власність спірної земельної ділянки кадастровий номер 0524387200:01:002:0953вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, отримавши у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 0522884600:12:001:0118, що знаходиться на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Таким чином, відповідач 2 двічі скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбаченим ст.116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

Відтак, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ був прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області з порушенням положень ч.4 ст.116 ЗК України та п.б ч.1 ст.121 ЗК України, оскільки відповідачем 1 не було перевірено реалізацію відповідачем 2 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що призвело до того, що спірна земельна ділянка безпідставно вибула з володіння власника (держави) поза його волею.

В свою чергу порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.3 ч.5 ст.56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст.80 ЗК України, ст.2, 170, 172, 326, 327, 374 ЦК України право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення), затвердженогонаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до Положення, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Вінницької області, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області після виникнення правовідносин, наслідком яких стала передача у приватну власність земельної ділянки, що виступає предметом позову у цій справі, не здійснювало захист державних інтересів в суді.

На даний час спірна земельна ділянка розташована на території Шпиківської територіальної громади.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено п.24 (який набрав чинності з 27.05.2021), відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом..

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, з 27.05.2021 органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п.«а», «є» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Отже, Шпиківська селищна рада Вінницької області є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» керівником Тульчинської окружної прокуратури на адресу Шпиківського селищного голови направлено лист від 27.01.2022 №02.55-211 вих-22 з викладом виявлених порушень вимог земельного законодавства та запропоновано повідомити чи вживались та чи плануються вживатись Шпиківською селищною радою заходи, в тому числі в судовому порядку (а.с.42-44).

Листом Вих №112-02-14 від 31.01.2021 Шпиківська селищна рада повідомила прокуратуру, що селищною радою не вживались і не вживатимуться заходи в судовому порядку щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 та витребовування земельної ділянки (а.с.45).

25.04.2022 за № 02.55-733 вих-22 керівником Тульчинської окружної прокуратури надіслано листа на адресу Шпиківського селищного голови з викладом виявлених порушень вимог земельного законодавства та повідомлено, що прокуратура має намір звернутися із позовною заявою до Тульчинського районного суду в інтересах Шпиківської селищної ради. Також повідомлено, що у разі невжиття ними заходів самостійно необхідно повідомити про це окружну прокуратуру із зазначенням причин, які перешкоджають самостійно захищати порушені інтереси держави (а.с.46-48).

Листом Вих №378-02-14 від 28.04.2022 Шпиківська селищна рада повідомила прокуратуру, що у зв`язку з тим, що селищна рада не мала інформації, не вживались заходи в судовому порядку щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 та витребовування земельної ділянки (а.с.49).

Вказане дало підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та звернення до суду із даним позовом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.2 ст. 152 ЗК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Водночас, з приводу самостійної позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від №2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власніть ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, що розташована на території с.Юрківка, Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

У відзиві представник відповідача 1 зазначив, що для витребування земельної ділянки не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію.

Дане твердження представника відповідача 1 є слушним та заслуговує на увагу з огляду на таке.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

В силу ч.1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Тобто, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право.

У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Аналогічне визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі за № 922/614/19 (Провадження № 12-157гс19).

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач 2 всупереч вимогам ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку кадастровий номер 0524387200:01:002:0953в порядку приватизації неправомірно, тому він не мав права відчужувати її відповідачу 3, а відтак ця земельна ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.

В даному випадку ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

У пункті 72 даної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

У даній справі, задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру від №2-12021/15-20-СГ від 11.06.2020 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власніть ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, що розташована на території с.Юрківка, Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, так як такий наказ є актом ненормативного одноразового характеру, який вичерпав свою дію, а тому така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Відтак, дана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення порушеного права.

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка і була заявлена разом з даними позовними вимогами та яка підлягає до задоволення.

Посилання представника відповідача 3 на те, що прокуратурою невірно обрано спосіб відновлення порушеного права держави шляхом позбавлення відповідача 3 законно набутої ним земельної ділянки, оскільки він є добросовісним набувачем, не заслуговує на увагу через ст. 330 ЦК України, якою передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Натомість судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (на даний час територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради) не за його волею, а внаслідок прийняття незаконного наказу органом виконавчої влади, тому наявні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача - відповідача 3 в порядку ст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача 3 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Вочевидь, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідач 2 діяв неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню він не використав. В подальшому Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи рішення щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірило обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність відповідачу 2, та вчинило дії, які суперечать закону, що в свою чергу призвело до того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

Відтак, отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, відповідач 2 не набув права власності у передбаченому законом порядку.

Отже, втручання держави у право власності відповідача 3 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

З огляду на вказане, з метою належного відновлення порушеного права, враховуючи, що перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК не вбачається, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача 3 на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ділянку площею 1,9479 га, з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, розташовану на території с.Юрківка, Тульчинського району, Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача 3 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЗК України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог прокурора в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача 2 та відповідача 3 підлягає стягненню накористь Вінницької обласної прокуратури в рівних частках сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2481 грн , тобто по 1240,50 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 15 321, 330, 387, 388 ЦК України, ст. 22, 78, 116, 118, 121, 152 ЦК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу та витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ділянку площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0953, що розташована на території с.Юрківка, Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

В задоволені позову керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Вінницької області в частині позовних вимог щодо визнання незаконним наказу відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Вінницької обласної прокуратури, місцезнаходження якої: вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21000, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909909 (IBAN UA568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню), тобто по 1240,50 грн ( одній тисячі двісті сорок гривень 50 копійок) з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.11.2022.

Суддя: