Рішення

від 04.10.2022 по справі 907/902/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"04" жовтня 2022 р. м. Ужгород Справа №907/902/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Караван Транс, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Уж Менеджер, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 33 265,80 грн, у тому числі 25 000 грн основного боргу, 4021,80 грн пені, 2244 грн інфляційних нарахувань та 2000 грн штрафу,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Караван Транс, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Уж Менеджер, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 33 265,80 грн, у тому числі 25 000 грн основного боргу, 4021,80 грн пені, 2244 грн інфляційних нарахувань та 2000 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2021 відкрито провадження у справі №907/902/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.02.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду від 17.02.2022 підготовче засідання у справі відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2022 закрито підготовче провадження у справі №907/902/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 24.05.2022. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Ухвалами суду від 24.05.2022, 21.06.2022, 04.08.2022 та 07.09.2022 судові засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Представник позивача через канцелярію суду подала заяву б/н від 21.06.2022 (вх. №02.3.1-02/3093/22 від 21.06.2022), якою просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з`явився.

Надіслана на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 23.12.2021, 17.02.2022, 14.04.2022, 24.05.2022, 07.09.2022) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням терміну зберігання.

В даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 07.09.2022 явка учасників справи в судове засідання 04.10.2022 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами спору Договору б/н від 24.02.2020 в частині повернення грошових коштів, наданих відповідачу з метою участі в публічній закупівлі, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з останнього 20 000 грн заборгованості за Договором. Крім того, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму помилково сплачених коштів у розмірі 5000 грн, яка, на його переконання, набута відповідачем без достатньої правової підстави.

У зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 4021,80 грн пені, 2244 грн інфляційних нарахувань та 2000 грн штрафу.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Караван Транс (стороною 2, виконавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Уж Менеджер (стороною 1, замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір б/н від 24.02.2020 (далі Договір), за умовами якого сторона 2 надає стороні 1 кошти в сумі 20 000 гривень з метою участі в публічній закупівлі 90610000-6 Послуги з прибирання та підмітання вулиць (Послуги з утримання доріг), 6 лотів, та Послуги з озеленення та утримання зелених насаджень 9 лотів, на умовах, визначених в цьому Договорі (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2. Договору, у випадку, якщо сторона 1 стане переможцем публічної закупівлі 90610000-6 Послуги з прибирання та підмітання вулиць (Послуги з утримання доріг), 6 лотів, та Послуги з озеленення та утримання зелених насаджень 9 лотів, вона зобов`язується в майбутньому укласти договір із стороною 2 для повного або часткового виконання послуг, не менше 50% від отриманих тендерних пропозицій, які є предметом закупівлі.

Підпунктом 3.3.1. пункту 3.3. Договору передбачено, що виконавець зобов`язаний надати кошти 20 000 гривень замовнику у строк протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку.

На підставі підп. 3.1.2. п. 3.1. Договору, якщо сторона 1 (замовник) не буде оголошена переможцем закупівлі, вона зобов`язується повернути кошти в сумі 20 000 гривень, надані стороною 2 для забезпечення участі сторони 1 у закупівлі (тендері).

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторона 1 зобов`язана повернути кошти 20 000 гривень протягом п`яти банківських днів із дня настання підстави для повернення забезпечення тендерної пропозиції, а саме, в разі: - закінчення строку дії забезпечення тендерних пропозицій, зазначеного в тендерній документації; - укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем тендеру; - відкликання тендерної пропозиції до закінчення строку її подання; - завершення процедури закупівлі в разі неукладення договору про закупівлю із жодним із учасників, які подали тендерні пропозиції.

Сторона 1 зобов`язана повернути кошти 20 000 гривень, також у разі, зокрема, якщо сторона 1 буде не оголошена переможцем тендерних закупівель (п. 4.2. Договору).

Пунктами 5.1., 5.2. Договору сторони дійшли згоди, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами; строк дії Договору становить 5 років.

Розділом 6 Договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання його умов.

Так, у разі неповернення стороною 1 коштів протягом 5 робочих днів у випадках, визначених п. 4.1. та 4.2. цього Договору, сторона 1 сплачує штраф у розмірі 10% від наданої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення (п. 6.3. Договору).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень №29 від 24.02.2020 на суму 18 000 грн, №31 від 28.02.2020 на суму 2000 грн та №42 від 04.03.2020 на суму 5000 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю Караван Транс перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю Уж Менеджер грошові кошти в сукупному розмірі 25 000 грн із призначенням платежу Часткова оплата (доплата) за співучасть у тендерних процедурах-закупівлях згідно рахунку №12 від 24.02.2020.

Відповідно до оприлюдненого Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-01-31-000033-b за лотом 90610000-6 Послуги щодо прибирання та підмітання вулиці загального користування, кінцевий строк подання учасниками процедури закупівлі тендерних пропозицій 02.03.2020.

Відповідачем ТзОВ Уж Менеджер було подано тендерну пропозицію щодо участі в електронних торгах, однак така була відхилена замовником, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом розгляду тендерних пропозицій.

В подальшому, 06.05.2020 Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір №20-61/1216030 з переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю АВЕ Ужгород, предметом якого виступало надання виконавцем у 2020 році послуг щодо прибирання та підмітання вулиць (послуг з утримання доріг).

Таким чином, з урахуванням положень підп. 3.1.2. п. 3.1., п. 4.1., 4.2. Договору, у відповідача, тендерна пропозиція щодо участі в електронних торгах якого була відхилена, виник обов`язок протягом 5 банківських днів із моменту укладення вищезазначеного договору повернути позивачу грошові кошти, надані в якості забезпечення тендерної пропозиції для участі у процедурі закупівлі.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором б/н від 24.02.2020 в частині повернення грошових коштів у сумі 25 000 грн стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі в примусовому порядку. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано останньому 4021,80 грн пені, 2244 грн інфляційних нарахувань та 2000 грн штрафу.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач узяті на себе зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі та належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000 грн з метою забезпечення участі останнього у процедурі публічної закупівлі. Вказане, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №29 від 24.02.2020 на суму 18 000 грн та №31 від 28.02.2020 на суму 2000 грн.

Разом з тим, відповідач, у порушення умов Договору, вказані кошти протягом 5 банківських днів із дня настання підстави для повернення забезпечення тендерної пропозиції не повернув, із огляду на що за ним станом на момент розгляду даного спору рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 20 000 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 20 000 грн підлягає задоволенню.

Із приводу решти заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 5000 грн, суд вважає за необхідне зазначити про те, що матеріали справи не містять документальних доказів стосовно зміни сторонами умов Договору б/н від 24.02.2020 в частині розміру грошових коштів, що, у свою чергу, є підставою для визнання правовідносин у цій частині позадоговірними в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Поряд із цим, встановлення факту наявності чи відсутності правової підстави для набуття відповідачем грошових коштів у сумі 5000 грн, отриманих згідно з платіжним дорученням №42 від 04.03.2020, є предметом іншого матеріально-правового спору, що регулюється нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, та, відповідно, не може підлягати оцінці судом у межах даної справи, із огляду на що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

На підставі п. 6.3. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 4021,80 грн пені, а також штраф у розмірі 2000 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі неповернення стороною 1 (замовником) коштів протягом 5 робочих днів у випадках, визначених п. 4.1. та 4.2. цього Договору, сторона 1 (замовник) сплачує штраф у розмірі 10% від наданої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд зазначає, що пеня в розмірі 4021,80 грн, а також штраф у розмірі 2000 грн нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок пені та штрафу міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача повністю.

У даному контексті суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань щодо повернення наданих йому на підставі Договору грошових коштів позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 2244 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат, у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних нарахувань за заявлений ним період, судом встановлено, що сума 2244 грн інфляційних нарахувань обрахована вірно та підлягає стягненню з відповідача повністю.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 000 грн основного боргу, 4021,80 грн пені, 2244 грн інфляційних нарахувань та 2000 грн штрафу є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов в цій частині підлягає задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1928,81 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Уж Менеджер, вул. Минайська, будинок 14Б, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41650954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Караван Транс, вул. Шумна, будинок 25, офіс 403, м. Ужгород, Закарпатська область, 88002 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39402353) суму 28 265,80 грн (Двадцять вісім тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 80 коп), у тому числі 20 000 грн (Двадцять тисяч гривень) основного боргу, 4021,80 грн (Чотири тисячі двадцять одну гривню 80 коп) пені, 2244 грн (Дві тисячі двісті сорок чотири гривні) інфляційних нарахувань та 2000 грн (Дві тисячі гривень) штрафу, а також суму 1928,81 грн (Одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім гривень 81 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 01.11.2022.

Суддя Пригара Л.І.