Рішення

від 01.11.2022 по справі 910/21480/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2022Справа № 910/21480/21Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торем ЛТД"

про стягнення 78 308,79 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торем ЛТД" (відповідач) про стягнення 78 308,79 грн., у тому числі 69 947,06 грн. основного боргу, 1 167,03 грн. 3 % річних, 3 293,21 грн. інфляційних втрат, 3 901,49 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення оплати за надані послуги по зберіганню товару за договором № СВРЗ-05-22-19-11/ю від 26.02.2019 у період з 01.07.2019 по 30.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/21480/21 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

31.01.2022 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків разом з клопотанням про поновлення строків на її подання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/21480/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відзив відповідача на позовну заяву до Господарського суду міста Києва не надходив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/21480/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 про відкриття провадження у справі № 910/21480/21 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0105491983562) на поштову адресу: 01042, вулиця Маккейна Джона, будинок 39, офіс 13 та отримана відповідачем 14.02.2022, що підтверджується відповідною позначкою на повідомленні про вручення.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 про відкриття провадження у справі № 910/21480/21 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0105491983554) на поштову адресу: 03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5 та отримана позивачем 14.02.2022, що підтверджується відповідною позначкою на повідомленні про вручення.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.cout.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торем ЛТД» (поклажодавець) надалі укладено Договір зберігання № СВРЗ-05-22-19-11/Ю від 26.02.2019 (Договір).

Згідно з п 1.1. Договору предметом даного договору є зберігання продукції, яка належить поклажодавцю та вказана в акті приймання-передачі продукції, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору продукція передається поклажодавцем на зберігання на склад зберігача за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Зубенка, 2.

Згідно з п. 5.2. Договору вартість послуг за зберігання продукції на складі філії складає 9,32 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1,55 грн. за 1 кв.м. в добу.

Відповідно до п. 5.4. Договору оплата послуг здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів згідно наданого зберігачем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок зберігача.

Згідно з п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг поклажодавець виплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до 12.2. Договору термін дії даного договору з моменту його підписання по 31.12.2019. Сторони домовилися, що дія даного Договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2019.

Згідно акту приймання-здачі від 26.02.2019 поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання в кількості 21,935 т, загальною вартістю 660 484,79 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач не виконав свої зобов`язання в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за отримані послуги із зберігання за період з 01.07.2019 по 30.11.2021, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 69 947,06 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору зберігання № СВРЗ-05-22-19-11/Ю від 26.02.2019, який за своєю правовою природою є договором зберігання.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України, визначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Судом встановлено, що у пункті 12.2. Договору сторони погодили, що Договір діє до 31.12.2019.

Відповідно до п. 2.7. Договору зберігач вправі вимагати оплати за фактичний строк зберігання, якщо продукція витребувана достроково або не забрана в строк.

Згідно з п. 5.4. Договору оплата послуг здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів згідно наданого зберігачем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок зберігача.

Зазначене відповідає положенням статті 946 Цивільного кодексу України, згідно якої плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

У матеріалах справи відсутні докази вивезення відповідачем з території зберігання майна після закінчення строку дії Договору, або докази проведення відповідачем розрахунку із позивачем за надані послуги зі зберігання за період з 01.07.2019 по 30.11.2021.

Натомість, позивачем були надані суду копії виставлених відповідачу претензій та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) із зберігання майна, протягом періоду з 01.07.2019 по 30.11.2021 на загальну суму 69 947,06 грн.

Суд, перевіривши правильність розрахунку позивачем вартості наданих послуг зі зберігання, дійшов висновку про правильність наданого розрахунку суми основного боргу, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69 947,06 грн. за надані послуги зі зберігання за період з 01.07.2019 по 30.11.2021 є обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3 901,49 грн. пені, 1 167,03 грн. 3 % річних та 3 293,21 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг поклажодавець виплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в загальному розмірі 3 901,49 грн., який відповідає умовам Договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних від прострочених платежів у загальному розмірі 1 167,03 грн. та інфляційні втрати у загальному розмірі 3 293,21 грн., суд вважає його арифметично вірним.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торем ЛТД" такими, що підлягають задоволенню, а саме в загальному розмірі 78 308,79 грн., з яких: 69 947,06 грн. основного боргу, 3 901,49 грн. пені, 1 167,03 грн. 3 % річних та 3 293,21 грн. інфляційних витрат.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торем ЛТД" про стягнення 78 308,79 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торем ЛТД" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39, оф. 13, ідентифікаційний код 39977103) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройцф, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (82405, Львівська обл., м. Стрий, вул. Зубенка, 2, ідентифікаційний код 40123439) 69 947 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 06 коп. основного боргу, 3 901 (три тисячі дев`ятсот одна) грн. 49 коп. пені, 1 167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 03 коп. 3 % річних, 3 293 (три тисячі двісті дев`яносто три) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.11.2022

Суддя С. В. Стасюк