Рішення

від 31.10.2022 по справі 910/7135/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022Справа № 910/7135/22за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна Справа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексгруп»

про стягнення 22 707,27 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна Справа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексгруп» про стягнення 22 707,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив вартість житлово-комунальних послуг по квартирі №109 загальною площею 208,8 м.кв за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського буд. 1, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.02.2021 по 30.06.2022 у розмірі 22 707,27 грн, з яких: 17 842,40 грн внеску на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, 2 296,80 грн внеску у резервний фонд, 2 260,02 грн інфляційних втрат та 308, 05 грн 3% річних.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Оскільки у справі № 910/7135/22 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Киві було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна Справа».

27.02.2016 відбулися загальні збори ОСББ «Спільна Справа», на яких прийнято рішення, що оформлено протоколом № 1, зокрема, щодо початку управління багатоквартирним будинком об`єднанням, забезпечення експлуатації та прийняття будинку і технічної документації об`єднанням від ТОВ «Акважитлосервіс» відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна Справ» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно п. 1 розділу 2 Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

За змістом п. 3 розділу 3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів належать: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідно до п. 1 розділу 5 Статуту для забезпечення утримання та експлуатації будинку, користування спільним майном у будинку, включаючи поточний ремонт, утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, тощо, об`єднання за рішенням загальних зборів має право задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

За змістом п. 6 Протоколу №1 Загальних зборів співвласників ОСББ «Спільна Справа» від 02.03.2019 вирішено затвердити внески на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1 на підставі витрат: для власників квартир - 8,65 грн/кв.м.; для власників нежитлових приміщень (офісів) - 14,42 грн/кв.м.; для власників машиномісць у підземному паркінгу - 28,69 грн/кв.м. Оплата внесків здійснюєтья до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим згідно з затвердженими загальними зборами розмірами.

За змістом п. 5 Протоколу №1 Загальних зборів співвласників ОСББ «Спільна Справа» від 10.07.2021 вирішено затвердити розмір щомісячних внесків для власників квартир (за умови оплати до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим) - 1,00 грн. за 1 кв. метр належної загальної площі квартири/нежитлового приміщення/машиномісця; розмір щомісячних внесків для власників нежитлового приміщення/машиномісця (за умови оплати до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим) - 5,00 грн. за 1 кв. метр належної загальної площі нежитлового приміщення/машиномісця.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухомого майно №304711597 від 11.07.2022 на квартиру загальною площею 208,8 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, кв. 109, реєстраційний №268222180000, 16.01.2014 зареєстровано право власності за ТОВ «Лексгруп» (код ЄДРПОУ 37216549).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 03/08-1 від 03.08.2022 за змістом якого вимагав сплатити заборгованість за обов`язками співвласника багатоквартирного будинку в сумі 22 154,12 грн, разом з рахунком №2 від 03.08.2022 на вказану суму (докази направлення (опис вкладення у лист та накладна №0209803667663) містяться в матеріалах справи).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив вартість житлово-комунальних послуг по квартирі №109 загальною площею 208,8 м.кв за адресою м. Київ, вул. Юрія Шумського буд. 1, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.02.2021 по 30.06.2022 у розмірі 22 707,27 грн, з яких: 17 842,40 грн внеску на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, 2 296,80 грн внеску у резервний фонд, 2 260,02 грн інфляційних втрат та 308,05 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Так, відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку врегульовано Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ч. 2 ст. 7 якого передбачає, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до ст. 9 вищезазначеного Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори співвласників, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників (ч. 14 ст. 10 вказаного Закону).

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 у справі №910/11312/17.

Матеріалами справи підтверджується, що у межах визначених законодавством повноважень позивачем було укладено низку договорів на забезпечення належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

При цьому, оскільки відповідач у спірний період з 01.02.2021 по 30.06.2022 був власником квартири загальною площею 208,8 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1, його слід вважати таким, що споживав послуги з утримання будинків та прибудинкової території, а також охорони цього будинку, а відтак відповідач зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів, сплачувати внески тощо.

Так, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 17 842,40 грн внеску на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, 2 296,80 грн внеску у резервний фонд, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у вказаному розмірі, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 260,02 грн та 3% річних у розмірі 308,05 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 260,02 грн та 3% річних у розмірі 308,05 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того у позивач просить суд вирішити питання стосовно розподілу судових витрат, з огляду на що суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позові позивачем зазначено, що сума судових витрат позивача, які позивач уже поніс складає, зокрема, 5 000,00 грн на оплату професійної правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом з тим, на адресу Господарського суду міста Києва не надходило заперечень відповідача стосовно заявленого до відшкодування розміру адвокатських витрат. Так, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру цих витрат.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між ОСББ «Спільна Справа» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» (Бюро) укладено Договір про надання правничої допомоги №13/07/2022-2 від 13.07.2022, відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором Бюро зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу (надалі - «Послуги») стосовно представництва інтересів Клієнта у судах усіх інстанцій, в тому числі в Господарському суді міста Києва, в Північному апеляційному господарському суді, в Касаційному господарському суді у складі верховного Суду у господарській справі за позовом Клієнта до ТОВ «ЛЕКСГРУП» про стягнення заборгованості по обов`язковим внескам, втрат від інфляції і 3% річних, та щодо представництва Клієнта у відповідних відділах Державної виконавчої служби України та перед відповідними приватними виконавцями (надалі - «Справа»).

Відповідно до п. 3.1. Договору №13/07/2022-2 від 13.07.2022 сторони погодили, що вартість Послуг складає 2 000,00 гри. (Дві тисячі гривень 00 копійок) за одну годину надання Послуг.

Згідно п. 3.2. Договору №13/07/2022-2 від 13.07.2022 остаточна сума вартості наданих в рамках даного Договору Послуг узгоджується Сторонами у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг з зазначенням наданих послуг, загальної кількість годин обслуговування та їх загальної вартості, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом п. 1 Акту приймання-передачі наданих послуг б/н від 13.07.2022 клієнт та бюро склали цей акт про те що послуга складання позовної заяви Клієнта до ТОВ «ЛЕКСГРУП» про стягнення заборгованості по обов`язковим внескам, втрат від інфляції і 3% річних в Господарський суд міста Києва (кількість годин надання послуги 2 год. 30 хв.; вартість 1 год. - 2 000,00 грн; загальна вартість - 5 000,00 грн). За надані послуги Клієнт зобов`язаний сплатити Бюро 5 000,00 грн.

З платіжного доручення №2187 від 03.08.2022 та заключної виписки по АБ «Тарас Кулачко та партнери» (код ЄДРПОУ 40263358) вбачається, що клієнтом сплачено бюро 5 000,00 грн за надані послуги згідно Договору №13/07/2022-2 від 13.07.2022 та Акту б/н від 13.07.2022.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи документам, врахувавши ступінь складності справи, обсяг опрацьованих матеріалів та ціну позову, суд, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, а також реальності (необхідності) цих витрат, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн підтверджуються наявними у справі доказами та є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лексгруп» (04071, місто Київ, вул. Хорива, буд. 7, кв. 12; ідентифікаційний код: 37216549) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна Справа» (02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 1; ідентифікаційний код: 40197453) 17 842 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн 40 коп. внеску на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, 2 296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) грн 80 коп. внеску у резервний фонд, 2 260 (дві тисячі двісті шістдесят) грн 02 коп. інфляційних втрат, 308 (триста вісім) грн 05 коп. 3% річних, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева