Рішення

від 28.10.2022 по справі 915/280/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року Справа № 915/280/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства «ЯНТАРНЕ» (57300, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м. Снігурівка, провул. Шкілький, буд. 8, кв. 6; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код 20872334)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; адреса електронної пошти: office@prometey.org.ua; ідентифікаційний код 41255380)

про: стягнення 561 736,97 грн,

Суть спору:

17.08.2022 Фермерське господарство «ЯНТАРНЕ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 17.08.2022 (з додатками), в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ» на користь Фермерського господарства «ЯНТАРНЕ» 492957,26 грн з них 109661,42 грн пдв за договором поставки від 19 лютого 2022 року №67275, 40820,92 гривень суму індексу інфляції, 27985,79 гривень штрафних санкцій, 8426,48 гривень - судового збору та 15 000,00 гривень витрат на правничу допомогу адвоката;

- справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 67275 від 19.02.2022 зі специфікацією від 19.02.2022 до нього; рахунку № 1 від 19.02.2022; видаткової накладної № 1 від 19.02.2022; податкової накладної № 1 від 19.02.2022, з документами щодо її реєстрації; платіжного доручення № 7051 від 23.02.2022; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 02.08.2022; застосування норм п.п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 3, 11, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Ухвалою суду від 29.08.2022, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/280/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Суд вважає за необхідне зауважити таке.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 21 листопада 2022 року включно.

Згідно з Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (в редакції наказу від 17.10.2022 № 233) (станом на момент звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою), Снігурівська міська територіальна громада Миколаївського району Миколаївської області відноситься до відповідних територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

У зв`язку з наявністю вищевикладених обставин, згідно статті 20 Закону України «Про поштовий зв`язок» уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв`язку було прийнято рішення про обмеження надання послуг і скороченням мережі поштового зв`язку до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Про зазначене також свідчать дані з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта», зокрема, про те, що відділення поштового зв`язку 57301 та 57303, розташовані в м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області не функціонують.

Отже, поштовим зв`язком позивач про розгляд даної справи не міг бути повідомлений, оскільки його місцезнаходженням є м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області, яке входить до переліку територіальних громад, які наразі є в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Водночас, суд зауважує, що копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2022 у справі № 915/280/22 була направлена на адресу електронної пошти позивача, яка була зазначена ним при поданні позовної заяві.

Відповідач отримав копію ухвали 13.09.2022, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500810188.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 29.08.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали є 13.09.2022.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 28.09.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ», як покупцем, та Фермерським господарством «ЯНТАРНЕ», як постачальником, був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № 67275 (далі - Договір) відповідно до предмета якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому - Товар) (п. 1.1).

Суд зауважує, що позивачем стосовно реквізитів договору надано пояснення, що при комп`ютерному наборі номеру договору сталася механічна помилка. Вірним є номер договору №62275. Саме цей номер містять всі подальші додані до позовної заяви первісні бухгалтерські документи, зокрема, Специфікація, рахунок та видаткова накладна. Те, що вірним є номер договору 62275 доводить також реєстр договорів ФГ «Янтарне», сформований у системі 1С з блоку «Договори з контрагентами», де під номером 111 зазначений вірний реєстраційний номер договору.

Вказані пояснення позивача не спростовані та не заперечені відповідачем, а тому беруться судом до уваги.

За умовами вищенаведеного Договору:

- найменування та загальна кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначається Сторонами у Специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація) (п. 1.2);

- Продавець гарантує, що Товар, зазначений у п.1.1 Договору, на момент укладання Договору належить Продавцю на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та/або податкової застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, не є спільною власністю, щодо Товару не видавались аграрні розписки, а також Товар не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством України, тобто, Товар, який передається за Договором, є вільним від будь-яких прав і а/або домагань третіх осіб (п. 1.3);

- Продавець гарантує, що він є виробником сільськогосподарської продукції, а Товар, який є предметом цього Договору є власно виробленим Продавцем на земельних ділянках, які перебуваю його власності або в користуванні (оренді, суборенді, тощо) (п.1.4);

- кількість та ціна Товару, що поставляється за даним Договором встановлюються Специфікацією. Ціна Товару може змінюватися відповідно до п.2.4 даного Договору(п. 3.1);

- сторони погодили, що у випадку не реєстрації Постачальником податкової накладної протягом граничних строків, визначених підпунктом 201.10 пункту 201 Податкового кодексу України, ціна Товару зменшується на 14% від ціни Товару зазначеної у Специфікації, за якою Постачальником не зареєстровано податкову накладну, про що укладається Акт перерахунку ціни, шляхом направленням Покупцем такого акту поштовим відправленням за адресою Постачальника. У разі відмови від підписання Акту перерахунку ціни з боку Постачальника впродовж 5 (п`яти) календарних днів з дати здійснення поштового відправлення на його адресу. Акт перерахунку ціни вважається підписаним з боку Постачальника(п. 3.2);

- якщо інші умови оплати не погодженні сторонами у Додатковій угоді, Покупець здійснює оплату Товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості Товару на поточний рахунок Продавця в наступному порядку: - 86% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дат поставки Товару. визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього Договору, підписання Сторонами специфікації до Договору, а також після отримання від Продавця рахунку-фактури на Товар та підписаної видаткової накладної; - 14% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки Покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної Продавцем, за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п. 5.1);

- у разі не здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення такої реєстрації податкової накладної з порушеннями вимог ст.201.1 Податкового кодексу України, Покупець має право застосувати до Продавця оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати за Товар до моменту усунення відповідного порушення (п. 5.2);

- у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення (6.3);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін скріплення печатками Сторін та діє до 28.02.2022, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними Сторонами (п. 9.1).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також штрафних санкцій та інфляційних втрат внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки від 19.02.2022 зі специфікацією від 19.02.2022 до нього;

- рахунок № 1 від 19.02.2022;

- видаткова накладна № 1 від 19.02.2022;

- податкова накладна № 1 від 19.02.2022, з документами щодо її реєстрації;

- платіжне доручення № 7051 від 23.02.2022;

- акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 02.08.2022;

- реєстр договорів.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про таке:

Відповідно до п. 1.2 Договору сторонами було підписано Специфікацію від 19.02.2022, якою погоджено поставку товару на загальну суму 892 957,26 грн.

На виконання умов вищенаведеного Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 892 957,26 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковою накладною № 1 від 19.02.2022.

19.02.2022 постачальником також було виписано покупцю рахунок на оплату № 1 від 19.02.2022 на суму 892 957,26 грн.

Крім того, щодо вказаної господарської операції постачальником було сформовано та подано на реєстрацію податкову накладну № 1 від 19.02.2022, реєстрація якої була призупинена податковими органами як ризикової.

04.08.2002 вказану податкову накладну №1 від 19.02.2022 було зареєстровано, що підтверджується відповідним Рішенням №7161723/20872334, копія якого надана позивачем до матеріалів справи.

За даними Фермерського господарства «ЯНТАРНЕ», не спростованими та не запереченими Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ», відповідач за поставлений товар сплатив частково, на суму 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7051 від 23.02.2022.

У подальшому, 02.08.2022 між сторонами було підписано Акт звірки, в якому контрагенти погодили загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 492957,26 грн.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду остаточний розрахунок проведено не було.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи судом встановлено, що Фермерським господарством «ЯНТАРНЕ» суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ» в розмірі 492 957,26 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

1. Інфляційні втрати за період з березня 2022 року по травень 2022 року на суму 40 820,92 грн;

2. Пеню за період з 24.02.2022 по 08.08.2022 на суму 27 985,79 грн.

При цьому у позовній заяві наголошено, що відповідні нарахування проведені на суму заборгованості без урахування пдв (нарахування проведено на суму 383 295,00 грн).

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України та відповідних умов Договору позивач мав право нарахувати та просити суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Разом із тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що він проведений з попущенням помилок.

Так, за умовами Договору сторони погодили, що 86% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дат поставки Товару, а 14% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 5.1).

При цьому, умовами п. 5.2 передбачено, що у разі не здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення такої реєстрації податкової накладної з порушеннями вимог ст.201.1 Податкового кодексу України, Покупець має право застосувати до Продавця оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати за Товар до моменту усунення відповідного порушення.

Позивачем у даній справі визнається, що реєстрація податкової накладної № 1 від 19.02.2022 була призупинена податковими органами як ризикової, та лише 04.08.2002 вказана податкова накладна була зареєстрована.

Водночас, суд відхиляє посилання позивача на те, що у випадку відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідач має право на зменшення розрахунків з позивачем на суму податку на додану вартість незареєстрованої податкової накладної. Погоджений сторонами п. 5.2 Договору містить посилання на право позивача здійснити притримання оплати за Товар до моменту усунення відповідного порушення, без жодних застережень, що таке притримання може чи має стосуватися виключно суми ПДВ.

За такого, суд вважає, що зі змісту п. 5.2 Договору вбачається, що право відповідача на застосування оперативно-господарської санкції у вигляді притримання оплати за товар до моменту усунення відповідного порушення поширюється на оплату за увесь товар, а, отже обов`язок відповідача щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар виник з моменту реєстрації спірної податкової накладної - 04.08.2022, а отже прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання мало місце з 05.08.2022.

Таким чином, оскільки нарахування позивачем інфляційних втрат здійснено за період з березня 2022 року по травень 2022 року, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання мало місце з 05.08.2022, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат в розмірі 40 820,92 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення.

Отже, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних умов Договорів позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок сум пені, заявлених позивачем до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено з допущенням помилок.

Так, як уже було наведено вище, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем мало місце з 05.08.2022, а тому нарахування позивачем пені з 24.02.2022 є необґрунтованим.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період з 05.08.2022 по 08.08.2022 є 1 050,13 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача. В стягненні ж відповідача пені в решті суми 26 935,66 грн належить відмовити.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 7 410,11 грн ((494 007,39 / 561 736,97) * 8 426,05 = 7 410,11) судового збору.

Щодо ж до заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Як встановлено судом у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1. Договір про надання правової допомоги від 03.08.2022, укладений між Адвокатом Ковальчук Іриною Миколаївною та Фермерським господарством «Янтарне».

2. Розрахунок витрат до Договору про надання правової допомоги від 03.08.2022 на суму 15 000,00 грн.

3. Квитанція від 03.08.2022 на суму 15 000,00 грн щодо оплати за послуги адвоката.

За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн є документально доведеними.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідачем до суду не подавалось.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 13 191,42 грн ((494 007,39 / 561 736,97) * 15 000,00 = 13 191,42) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; ідентифікаційний код 41255380) на користь Фермерського господарства «ЯНТАРНЕ» (57300, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м. Снігурівка, провул. Шкілький, буд. 8, кв. 6; ідентифікаційний код 20872334) 492 957,26 грн заборгованості за Договором поставки № 67275 від 19.02.2022, пеню в розмірі 1 050,13 грн, а також 7 410,11 грн судового збору та 13 191,42 грн витрат на правничу допомогу.

В задоволенні інших вимог в частині стягнення з відповідача 40 820,92 грн інфляційних втрат та 26 935,66 грн пені відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Фермерське господарство «ЯНТАРНЕ» (57300, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м. Снігурівка, провул. Шкілький, буд. 8, кв. 6; ідентифікаційний код 20872334);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; ідентифікаційний код 41255380).

Повне рішення складено та підписано судом 28.10.2022.

Суддя О.Г. Смородінова