Рішення

від 20.10.2022 по справі 916/1900/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1900/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стражспецтех» (67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Одеська, буд.4, код ЄДРПОУ - 35049500, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1)

До відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ - 40081200, електронна адреса: postbox@odz.gov.ua)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Білозір О.О.- на підставі ордера серії ВН № 1170368 від 08.08.2022р.;

Від відповідача: Лісецька Н.В. - на підставі ордера серія ВН №1116610 від 30.08.2022р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Стражспецтех», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 1 223 760 грн, інфляційних втрат у розмірі 112 171 грн та 0,1% річних у розмірі 455 грн 98 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1900/22, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.09.2022р. Протокольною ухвалою суду від 01.09.2022р. відкладено підготовче засідання на 20.09.2022р.

14 вересня 2022р. до суду від ТОВ «Стражспецтех» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» заборгованість у розмірі 1 223 760 грн, інфляційні втрати у розмірі 136 320 грн 63 коп., 0,1% річних у розмірі 586 грн 73 коп.

Протокольною ухвалою суду від 20.09.2022р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №916/1900/22 по суті на 13.10.2022р.

04 жовтня 2022р. до суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 305 940 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку із частковою оплатою заборгованості відповідачем.

11 жовтня 2022р. від АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі №916/1900/22 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 305 940 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку із частковою оплатою заборгованості відповідачем.

Протокольною ухвалою суду від 13.10.2022р. оголошено перерву у розгляді справи по суті на 20.10.2022р.

17 жовтня 2022р. до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої ТОВ «Стражспецтех » просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Крім того, 17.10.2022р. від позивача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 611 880 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку із частковою оплатою заборгованості відповідачем.

18 жовтня 2022р. до суду від АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 611 880 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

19 жовтня 2022р. від відповідача - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.

Позивач - ТОВ «Стражспецтех», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 06.09.2022р.

Відповідач - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 30.08.2022р., запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 20.09.2022р.

Позивач у справі зазначає, що за результатами проведення процедури закупівлі у формі відкритих торгів (ідентифікатор UA-2021-11-12-015242-а) 14.12.2021р. між АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» (Замовник) та ТОВ «Стражспецтех» (Виконавець) було укладено Договір №ОД/НАС-21-870НЮ про надання послуг з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19.

У додатку №1 до Договору сторонами погоджено обсяг послуг, які мали бути надані за Договором, у додатку №2 - сторонами узгоджено калькуляцію вартості цих послуг.

Позивач зазначив, що відповідно до п.1.2 Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника особисто надати послуги з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, в об`ємі, що зазначений у додатку №1 до цього Договору, а Замовник - прийняти та здійснити оплату за належним чином надані послуги у порядку та на умовах цього Договору.

Згідно п.4.2 Договору термін надання послуг за Договором становить 15 календарних днів з дня отримання Виконавцем письмової заявки від Замовника, але не пізніше 31.12.2021р.

Датою надання послуг вважається день підписання актів здачі-приймання наданих послуг (п.5.6 Договору).

Згідно п.6.2 Договору здача-приймання результатів наданих послуг здійснюється сторонами на території Виконавця протягом 5 робочих днів з дати закінчення надання послуг і оформлюється актом здачі-приймання послуг.

У п.5.1 Договору сторони домовилися, що загальна вартість послуг визначається на підставі наданих Виконавцем калькуляцій, відповідно до додатку №2 до Договору, та складає 1 223 760 грн з ПДВ. Термін сплати за надані послуги настає на 45 банківський день з дати реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених законодавством порядку та строки (.п.5.3 Договору).

Позивач зазначає, що він належним чином та у повному обсязі, у встановлений Договором строк виконав свої зобов`язання та надав Замовнику послуги з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг №1 від 30.12.2021р., який підписано Замовником без зауважень.

На виконання вимог п.5.3, п.7.2 Договору позивачем було складено податкову накладну від 30.12.2021р. №103, яку зареєстровано в ЄРПН 14.01.2022р.

Таким чином, враховуючи положення Договору, за розрахунком позивача, кінцевий термін оплати за Договором настав 21.03.2022р.

Позивач зазначив також, що листом від 05.04.2022р. за №НАС-09-119 АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» повідомило ТОВ «Стражспецтех» про можливість часткового погашення кредиторської заборгованості за умови надання згоди контрагентом на реструктуризацію заборгованості, яка передбачає погашення заборгованості у розмірі не більше ніж 25% загальної суми боргу щомісячно; надання контрагентом інформації про бенефеціарність підприємства; надання інформації про можливість подальшої діяльності підприємства в умовах воєнного стану.

У відповідь на зазначений лист ТОВ «Стражспецтех» було надано згоду на реструктуризацію заборгованості, яка виникла за Договором №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р., на чотири платежі рівними частинами по 25%, починаючи з квітня 2022р.

Проте, додаткової угоди про внесення змін до Договору у частині строків та порядку оплати, як то передбачено п.9.1 Договору, сторонами не укладалось, Замовником не оприлюднювалось повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю в електронній системі закупівель в порядку, визначеному у ст.10 Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуюче зазначене, позивач зазначив, що будь-яких змін до умов Договору не вносилося, та за відповідачем станом на 09.08.2022р. рахувалася заборгованість у розмірі 1 223 760 грн. В ході розгляду справи АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 611 880 грн,, що підтверджується платіжними дорученнями №153512 від 29.09.2022р., №158558 від 30.09.2022р. та №187488 від 13.10.2022р., у зв`язку із чим розмір заборгованості становить 748 787 грн 36 коп.

Посилаючись на положення ст.ст.509, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, а також умови Договору №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р. позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» зазначеної заборгованості, а у частині стягнення заборгованості у розмірі 611 880 грн провадження у справі слід закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, у п.8.7 Договору сторони встановили, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України розмір відповідальності Замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим Договором.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу за період з 22.03.2022р. до 12.09.2022р. інфляційні втрати у розмірі 136 320 грн 63 коп. та 0,1% річних у розмірі 586 грн 73 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

При цьому, позивач вважає, що підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності, а також мають безпосередній зв`язок з неможливістю виконання відповідного зобов`язання.

Позивач не заперечує та не спростовує як віднесення військової агресії до обставин непереборної сили, так і значущість діяльності АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» зі здійснення вантажних та пасажирських перевезень в умовах воєнного стану, вчинення дій, направлених на підтримку обороноздатності України.

Проте, посилаючись на положення ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, п.11.6 Договору, позивач зазначає, що не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами Виконавця, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно ж до п.11.4 Договору виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови Замовника від сплати за послуги, надані до виникнення сказаних обставин.

Позивач звертає увагу, що послуги за Договором №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р. були надані у повному обсязі до 24.02.2022р., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг №1.

Також позивач зауважив, що посилання відповідача на внесення змін до Договору шляхом обміну листами, не може бути прийняте судом до уваги, адже Договір №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р. укладався за результатами проведення відкритих торгів, в порядку, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі». Частиною 2 ст.22 зазначеного Закону передбачено, що у тендерній документації зазначається, зокрема, проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов. Згідно з п.9.1 Договору усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться тільки за спільною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, які є його невід`ємною частиною та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

Щодо посилання відповідача на невірний розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних позивач зазначив, що першим днем розрахунку має бути день, наступний після дня, у якому грошові кошти мали бути сплачені, отже, з першого дня прострочення грошового зобов`язання.

У зв`язку із відсутністю доказів внесення змін до умов Договору, термін сплати за надані послуги настає на 45 банківський день з дати реєстрації податкових накладних в ЄРПН (п.5.3 Договору), тобто -21.03.2022р., і першим днем прострочення є 22.03.2022р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п.11.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експроприація, примусове вилучення, захоплення підприємства, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів вади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту /імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки, передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 11.3 Договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.

Відповідач зазначає, що відповідно до листа ТПП України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти країни, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022р. Зазначені обставини визнано надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракта, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами, виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також відповідач вважає, що шляхом обміну листами сторони за Договором №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р. фактично внесли зміни у порядок та строки сплати за надані Виконавцем послуги у розмірі 1 223 760 грн, з урахуванням воєнного стану та форс-мажорних обставин.

З урахуванням зазначеного, відповідач не погоджується з наведеним позивачем розрахунком інфляційних втрат та відсотків річних, на навів свій контррозрахунок виходячи з оплати заборгованості чотирма частинами по 305 940 грн починаючи з 01.05.2022р., згідно якого розмір 0,1 % річних становить 164 грн 28 коп., а розмір інфляційних втрат становить 27 484 грн 73 коп.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що за результатами проведення процедури закупівлі у формі відкритих торгів (ідентифікатор UA-2021-11-12-015242-а) 14.12.2021р. між АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» (Замовник) та ТОВ «Стражспецтех» (Виконавець) було укладено Договір №ОД/НАС-21-870НЮ про надання послуг з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, відповідно до п.1.2 якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника особисто надати послуги з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, в об`ємі, що зазначений у додатку №1 до цього Договору, а Замовник - прийняти та здійснити оплату за належним чином надані послуги у порядку та на умовах цього Договору.

У додатку №1 до Договору сторонами погоджено обсяг послуг, які мали бути надані за Договором, у додатку №2 - сторонами узгоджено калькуляцію вартості цих послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, між сторонами склалися правовідносини щодо надання послуг.

Відповідно до п.10.1 Договору №ОД/НАС-21-870НЮ він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021р., а в частині розрахунків - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування а ЄРПН за операціями із цього Договору.

При цьому, відповідно до п.10.2 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце під час дії цього Договору.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 175 Господарського кодексу України законодавець зазначив, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, з моменту укладення Договору №ОД/НАС-21-870НЮ між сторонами виникли певні зобов`язання. Зокрема, Виконавець зобов`язався за завданням Замовника особисто надати послуги з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, в об`ємі, що зазначений у додатку №1 до цього Договору, а Замовник - прийняти та здійснити оплату за належним чином надані послуги у порядку та на умовах цього Договору.

Згідно п.4.2 Договору термін надання послуг за Договором становить 15 календарних днів з дня отримання Виконавцем письмової заявки від Замовника, але не пізніше 31.12.2021р.

Датою надання послуг вважається день підписання актів здачі-приймання наданих послуг (п.5.6 Договору).

Згідно п.6.2 Договору здача-приймання результатів наданих послуг здійснюється сторонами на території Виконавця протягом 5 робочих днів з дати закінчення надання послуг і оформлюється актом здачі-приймання послуг.

З наявного у матеріалах справи акта здачі-приймання наданих послуг №1 від 30.12.2021р., який підписано Замовником без зауважень, вбачається, що Виконавець на виконання Договору №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р. надав, а Замовник прийняв «послуги з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19», ДК 021:2015, згідно переліку. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 1 223 760 грн. Цей акт є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Виконавцем та Замовником.

Відповідач у справі факт надання ТОВ «Стражспецтех» послуг з модернізації системи контролю доступу будівлі управління філії (корпус №1) за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, згідно переліку, визначеному у додатку 31 до Договору, не заперечує.

У п.5.1 Договору сторони домовилися, що загальна вартість послуг визначається на підставі наданих Виконавцем калькуляцій, відповідно до додатку №2 до Договору, та складає 1 223 760 грн з ПДВ. Термін сплати за надані послуги настає на 45 банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених законодавством порядку та строки (.п.5.3 Договору).

На виконання вимог п.5.3, п.7.2 Договору позивачем було складено податкову накладну від 30.12.2021р. №103, яку зареєстровано в ЄРПН 14.01.2022р.

Таким чином, враховуючи положення Договору, кінцевий термін оплати за Договором настав 21.03.2022р.

Але, у зазначений строк АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг не виконало, у зв`язку із чим станом на 04.08.2022р. утворилася заборгованість у розмірі 1 223 760 грн.

В ході розгляду справи АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» було частково погашено зазначену заборгованість, у сумі 611 880 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №153512 від 29.09.2022р. на суму 152 970 грн, №158558 від 30.09.2022р. на суму 152 970 грн, №187488 від 13.10.2022р. на суму 305 940 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи клопотання сторін про закриття провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 611 880 грн, суд вважає за можливе його задовольнити, та закрити провадження у справі №916/1900/22 у цій частині.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Стражспецтех» щодо стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» заборгованості у розмірі 611 880 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п.8.2 Договору за порушення виконання зобов`язання за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.8.7 Договору сторони, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, встановили, що розмір відповідальності Замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим Договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми річних, зроблений з урахуванням п.8.7 Договору, суд дійшов висновку, що він є вірним, у зв`язку із чим підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» 0,1 % річних за період з 22.03.2022р. до 12.09.2022р. у розмірі 586 грн 73 коп.

Також суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача щодо стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» інфляційних втрат у розмірі 136 320 грн 63 коп. за період квітень 2022р. - серпень 2022р., виходячи з того, що інфляційні втрати є компенсацією знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати., і у кредитора згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020р. у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови).

Щодо посилання відповідача у якості заперечень на позовну заяву на наявність форс-мажорних обставин, суд вважає за необхідне зауважити, що дійсно, згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. за №2024/02.0-7.1 підтверджено, що введення з 24.02.2022р. в Україні воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Відповідно до п.11.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експроприація, примусове вилучення, захоплення підприємства, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів вади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту /імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки, передбачені чинним законодавством України.

Пунктом 11.3 Договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.

Відповідно ж до п.11.4 Договору виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови Замовника від сплати за послуги, надані до виникнення сказаних обставин.

Суд звертає увагу, що послуги за Договором №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р. були надані у повному обсязі до 24.02.2022р., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг №1.

Крім того, згідно останнього речення ч.2 ст.218 Господарського кодексу України не вважаються надзвичайними і невідворотними обставини, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів для погашення заборгованості не можна вважати надзвичайними і невідворотними обставинами.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, викладеного в позовній заяві, позивач - ТОВ «Стражспецтех», очікував понести витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

17 жовтня 2022р. позивач надав до суду заяву про розподіл судових витрат, згідно якої просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що 01.08.2022р. між Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВА КОРПОРАЦІЯ» (АО) та ТОВ «Стражспецтех» (Клієнт) було укладено договір №01/08-22а про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту та здійснювати захист Клієнта на умовах, передбачених цим договором, а саме: здійснювати представництво інтересів Клієнта при підготовці до розгляду, розгляді судової справи та виконанні судового рішення у справі за позовом Клієнта до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення основної заборгованості та інших платежів за Договором №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р.

Згідно п.2.8 договору для надання правової допомоги Клієнту АО призначає партнера АО та /або адвоката, що визначається витягу з договору про надання адвокатських послуг.

Представництво інтересів ТОВ «Стражспецтех» вході розгляду справи №916/1900/22 здійснювала адвокат Білозор О.О. на підставі ордеру серія ВН №1170368, виданого 08.08.2022р. АО «ПРАВОВА КОРПОРАЦІЯ», згідно договору №01/08-22а від 01.08.2022р.

За умовами розділу 4 договору за послуги, що надаються АО у відповідності з п.1.1 цього договору Клієнт сплачує АО гонорар у фіксованому розмірі, передбаченому цим договором, а також актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до цього договору, у разі зміни розміру гонорару (п.4.1). Вартість послуг АО становить 10 000 грн, які підлягають оплаті у безготівковій або готівковій формі протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта про надання правової допомоги або настання обставин, зазначених у п.4.4 цього договору (п.4.2). За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АО правової допомоги та її вартість. (п.4.4).

Позивачем до матеріалів справи надано акт виконаних робіт №1 за договором про надання правової допомоги №01/08-22а від 01.08.2022р., підписаний сторонами 17.10.2022р., з якого вбачається, що АО надано Клієнту послуги в рамках підготовки до розгляду та розгляду справи №916/1900/22, а саме: аналіз документів Клієнта на предмет наявності правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованості за Договором №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р.; підготовка позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заборгованості за Договором №ОД/НАС-21-870НЮ від 14.12.2021р.; здійснення розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних; підготовка відповіді на відзив; підготовка заяви про збільшення розміру позовних вимог та здійснення додаткового розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних; підготовка клопотання про закриття провадження у справі у частині; представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях (3 засідання).

Згідно п.3 Акта Клієнт не має претензій до АО приводу якості, своєчасності та повноти наданих адвокатських послуг.

Вартість адвокатських послуг підлягає оплаті Клієнтом у безготівковій або готівковій формі протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цього акта (п.4 акта).

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідач у справі - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця», згідно клопотання, що надійшло до сулу 19.10.2022р., просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн, посилаючись на те, що справа №916/1900/22 не є складною і у зазначеній категорії справ сформована усталена практика господарських судів.

Посилаючись на постанову Верховного суду від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, відповідач зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, сі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, відповідач вважає, що гонорар у розмірі 10 000 грн, у даному випадку, не відповідає критерію розумності та необхідності.

Розглянув матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017р., розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Верховний Суд, у постанові від 18.12.2019р. у справі №522/17845/15-ц зазначив, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Відповідач у справі, заперечуючи проти задоволення заяви ТОВ «Стражспецтех», просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5 000 грн, посилаючись на те, що розмір витрат у сумі 10 000 грн не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, відсутність необхідності адвокату витрачати значні зусилля на надання правової допомоги у зв`язку із типовістю справи.

З приводу таких заперечень відповідача суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст.20 Закону України «Про адвокатуру» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

У даному випадку, умовами Договору №01/08-22а про надання правової допомоги від 01.08.2022р., що був укладений між АО «ПРАВОВА КОРПОРАЦІЯ» та ТОВ «Стражспецтех» (Клієнт), сторони визначили повноваження адвоката на представництво інтересів Клієнта, що у повній мірі відповідає положенням Закону.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження необґрунтованості та/або не співмірності вчинених адвокатом Білозор О.О. дій з надання правової допомоги ТОВ «Стражспецтех» відповідно до зазначеного Договору №01/08-22а.

Дійсно, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 Додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).

На думку суду, відповідачем не надано доказів на підтвердження необґрунтованості та/або не співмірності витрат позивача на правову допомогу, щодо яких подано заяву, що розглядається.

На підставі всього вищенаведеного, суд дійшов висновку, що співмірними та підтвердженими у даній справі є витрати ТОВ «Стражспецтех» на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ «Кузнєцов та інші проти Росії» від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У частині позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стражспецтех» заборгованості у розмірі 611 880 грн провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стражспецтех» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості у розмірі 611 880 грн, інфляційних втрат у розмірі 112 171 грн та 0,1% річних у розмірі 455 грн 98 коп. - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ - 40081200, електронна адреса: postbox@odz.gov.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стражспецтех» (67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Одеська, буд.4, код ЄДРПОУ - 35049500, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість у розмірі 611 880 грн, інфляційні втрати у розмірі 112 171 грн, 0,1% річних у розмірі 455 грн 98 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 867 грн 60 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога