Рішення

від 01.11.2022 по справі 917/857/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 Справа № 917/857/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт», 36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 51-А, код ЄДРПОУ 30336335,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат», 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 2/49, код ЄДРПОУ 34502607,

про стягнення 63 747,91 грн.,

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» про стягнення 63 747,91 грн., з яких 42 534,69 грн. заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р., 6 232,10 грн. пеня, 7 405,41 грн. інфляційні втрати, 688,70 грн. 3 % річних, 6 887,01 грн. проценти за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.08.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оплату за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р. виконав не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду від 09.08.2022 р. міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

04.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» було укладено договір купівлі-продажу № 4 (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець (ТОВ «ТВК Крайт») зобов`язувався передати Товар у власність Покупцю (ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат»), а Покупець прийняти цей Товар та оплатити його за договірними цінами у номенклатурі, кількості та за описом, зазначеними у накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору право власності на Товар переходить до Покупця після підписання накладних на складі про прийняття Товару.

На виконання зазначених норм договору купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. позивач за період з 05.01.2021 р. по 28.12.2021 р. передав у власність відповідача Товар на суму 1 660 809,74 грн. (згідно з реєстром видаткових накладних по контрагенту ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат» за період 2021-2022 років, а.с. 20-23).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за проданий Товар між Продавцем та Покупцем здійснюється з відстроченням платежу на період 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Товару шляхом перерахування коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок Продавця.

Також 04.01.2022 року між сторонами було укладено договір постачання № 101 від 04.1.2022 р. (а.с. 16-18), відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «ТВК Крайт») зобов`язувався передати у власність Покупця (ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат») Товар, а Покупець прийняти цей Товар та оплатити його за договірними цінами у номенклатурі, кількості та за описом, зазначеними у накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з реєстром видаткових накладних по контрагенту ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат» за період 2021-2022 років 05.01.2022 року позивач передав у власність відповідача Товар на суму 570,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за поставлений за цим договором Товар між Постачальником та Покупцем з відстроченням платежу на період 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування Покупцем коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок Постачальника.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» 63 747,91 грн., з яких 42 534,69 грн. заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р., 6 232,10 грн. пеня, 7 405,41 грн. інфляційні втрати, 688,70 грн. 3 % річних, 6 887,01 грн. проценти за користування чужими коштами.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р., договір постачання № 101 від 04.1.2022 р., реєстр видаткових накладних по контрагенту ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат» за період 2021-2022 років, звірка взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат» з 1 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р., звірка взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат» з 1 січня 2022 р. по 30 червня 2022 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також відповідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з реєстру видаткових накладних по контрагенту ТОВ «Полтавський домобудівельний комбінат» за період 2021-2022 років, позивач належним чином виконав зобов`язання за договором № 4 від 04.01.2021 р. та договором № 101 від 04.1.2022 р. щодо здійснення поставки товару на суму 1 661 379,74 грн.

Доказів на підтвердження сплати в повному обсязі вказаної заборгованості суду не надано.

Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акта звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» (а.с. 19), згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.06.2022 р. становить 42 534,69 грн.

Також до позовної заяви ТОВ «ТВК Крайт» додано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» № 125п-01 від 28.06.2022 р. (а.с. 26), у якому відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем за вищезазначеними договорами та гарантує її погашення у найкоротші строки.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлений законом принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42 534,69 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. визначено, що Покупець згідно даного договору несу відповідальність перед Продавцем за порушення строків та повноти сплати коштів за товар та сплачує 3 % річних від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання по перерахуванню коштів за товар, індекс інфляції та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Аналогічна норма міститься у договорі постачання № 101 від 04.01.2022 р.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р. в розмірі 6 232,10 грн. за період з 05.01.2022 р. по 20.07.2022 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 31).

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р. за період з 05.01.2022 р. по 05.07.2022 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 5 358,12 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 7 405,41 грн. та 3 % річних в розмірі 688,70 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 29-30).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» 6 887,01 грн. процентів за користування чужими коштами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.3 договору купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. після витоку строку відстрочення платежу, у разі невиконання Покупцем грошового зобов`язання, Покупець за користування грошима Продавця зобов`язаний сплатити проценти за користування чужими коштами згідно ст. 536 ЦК України у розмірі 30 % річних від суми боргу.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.11.2021 р. у справі № 921/395/20, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок процентів за користування чужими коштами, суд визнає вимогу про стягнення їх з відповідача правомірною та обґрунтованою.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» 42 534,69 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р., 5 358,12 грн. пені, 7 405,41 грн. інфляційних втрат, 688,70 грн. 3 % річних, 6 887,01 грн. процентів за користування чужими коштами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 446,99 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський домобудівельний комбінат» (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 2/49, код ЄДРПОУ 34502607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Крайт» (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 51-А, код ЄДРПОУ 30336335) 42 534,69 грн. заборгованість за договором купівлі-продажу № 4 від 04.01.2021 р. та договором постачання № 101 від 04.1.2022 р., 5 358,12 грн. пеня, 7 405,41 грн. інфляційні втрати, 688,70 грн. 3 % річних, 6 887,01 грн. проценти за користування чужими коштами; 2 446,99 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 01.11.2022 р.

Суддя О.С. Мацко