Рішення

від 31.10.2022 по справі 927/646/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/646/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши

у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Комунального підприємства "Чернігівбудінвест"

Чернігівської міської ради

проспект Миру, б.263, м. Чернігів, 14007;

e-mail: c-b-i@chernigiv-rada.gov.ua

до відповідача: Приватного підприємства "Геліодор"

вул. Гонча, б.59, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 148 414,36 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Комунальним підприємством "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради подано позов до Приватного підприємства "Геліодор" про стягнення 148 414,36 грн заборгованості, у тому числі: 89 144,00 грн боргу, 21 673,19 грн інфляційних втрат, 3217,53 грн 3% річних, 7636,44 грн пені та 26 743,20 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 в частині компенсації витрат по утриманню земельної ділянки.

Ухвалою суду від 02.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони були повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, шляхом направлення ухвали суду від 02.09.2022 на електронні адреси сторін.

05.10.2022 через систему Електронний суд відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Договір про надання послуг № 01/24-14 було підписано сторонами договору 01.08.2014. З урахуванням приписів п. 9.5. договору термін, до якого сторони за договором мали здійснити дії щодо сплати авансу та як наслідок чинності вказаного договору закінчувався 01.10.2014 (два місяці). Отже, станом на 02.10.2014, тобто ще до моменту отримання рахунку №311 від 13.10.2014 на оплату авансу та сплати авансу договір втратив юридичну силу та вважався розірваним між сторонами. Враховуючи, що додаткові угоди № 7 від 03.02.2020 та № 9 від 15.02.2021 підписувалися між сторонами до договору, який втратив свою чинність, то суми визначені вказаними додатковими угодами не можуть бути договірними грошовими зобов`язаннями, як і нарахована позивачем пеня, оскільки, вона нарахована на підставі п. 8.5 договору, який втратив свою силу, а тому позов є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає повністю.

12.10.2022 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зазначає, що твердження відповідача про втрату 01.10.2014 юридичної сили договору надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 року не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки надання позивачем рахунку на оплату послуг та оплата його відповідачем фактично підтверджує визнання чинності договору його сторонами (засвідчує бажання сторін укласти договір). Сторони належним чином виконували взяті на себе зобов`язання згідно з умовами договору, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та проведеними по ним оплатами. На даний момент вже введено в експлуатацію 1 та 2 чергу будівництва, а третя перебуває на стадії завершення, у зв`язку з чим відповідач відповідно до умов пункту 3.1.6. договору зобов`язаний компенсувати позивачу суму податку на земельну ділянку за період будівництва відповідно до укладених до договору додаткових угод та підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відзив на позовну заяву та відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням наданих документів.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством «Геліодор» (Замовником) та Комунальним підприємством «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради (Виконавцем) 01.08.2014 було укладено договір про надання послуг №01/24-14 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання на виконання умов Договору про співробітництво № 01/23-14 від 01.08.2014, за рахунок Замовника виконати підготовчі та передпроектні роботи, консультативні та інформаційні послуги в порядку, обсязі та на умовах визначених цим Договором.

У пункті 3.1.6. Договору сторони передбачили, що Замовник зобов`язується за додатковою угодою компенсувати Виконавцю суму податку на земельну ділянку з дати отримання її в оренду чи постійне користування за весь період будівництва згідно затверджених міською радою ставок земельного податку та розміру орендної плати.

Відповідно до п.4.1., 4.2. Договору вартість робіт (послуг) Виконавця визначається відповідно до погодженої вартості наданих робіт (послуг). Погоджена сторонами вартість робіт (послуг) складає 48 000,00 грн, в тому числі ПДВ 8 000 грн, і може бути переглянуто в разі виконання Виконавцем додаткових робіт (послуг), які не були передбачені умовами даного Договору.

Замовник перераховує Виконавцю кошти необхідні для виконання робіт (послуг) в розмірі 50% загальної вартості на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на сплату коштів. Решта суми сплачується протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання земельної ділянки в оренду чи постійне користування.

Замовник зобов`язаний підписати Акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання Акту чи в той же строк направити Виконавцю мотивовану відмову, у випадку, якщо зазначені в Акті послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем згідно з умовами цього Договору та вимогами, що встановлені чинним законодавством України. В разі, якщо протягом 5-ти днів акт виконаних робіт (послуг) не буде підписано чи не буде направлено Виконавцю мотивовану відмову, акт вважається підписаним і підлягає оплаті (п.6.1 Договору).

Згідно з п. 7.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляються додатковою угодою до цього Договору (п.9.2. Договору).

При затримці перерахування авансу більше ніж на 2 місяці з дня підписання даного Договору, він втрачає юридичну силу та вважається розторгнутим. Втрата юридичної сили цього Договору тягне за собою наслідок одночасної втрати юридичної сили Договору про співробітництво № 01/23-14 від 01.08.2014 (п.9.5. Договору).

Між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору: №1 від 28.01.2015, №2 від 08.02.2916, №3 від 20.02.2017, №4 від 21.02.2018, №5 від 02.05.2018, №6 від 13.03.2019, №7 від 03.02.2020, №9 від 15.02.2021, якими внесено зміни до п.3.1.6 Договору.

Так, відповідно Додаткової угоди №7 від 03.02.2020 п.3.1.6 Договору викладено в наступній редакції: Замовник сплачує Виконавцю витрати по утриманню земельної ділянки в 2020 році в сумі 112 016,00 грн. Оплата здійснюється поетапно у наступні строки: до 31.03.2020 - 28 004,00 грн; до 30.06.2020 - 28 004,00 грн; до 30.09.2020 - 28 004,00 грн; до 31.12.2020 - 28 004,00 грн.

Відповідно Додаткової угоди №9 від 15.02.2021 п.3.1.6 Договору викладено в наступній редакції: Замовник сплачує Виконавцю витрати по утриманню земельної ділянки в 2021 році в сумі 61 140,00 грн. Оплата здійснюється поетапно у наступні строки: до 31.03.2021 - 15 285,00 грн; до 30.06.2021 - 15 285,00 грн; до 30.09.2021 - 15 285,00 грн; до 31.12.2021 - 15 285,00 грн.

Додатковою угодою №8 від 27.07.2020 до Договору сторони:

- узгодили наявну заборгованість по оплаті Замовником витрат на утримання земельної ділянки у 2020 році в сумі 112 016,00 грн, а також витрат на розробку проекту землеустрою в сумі 6000,00 грн, яка підлягає оплаті Замовником Виконавцю до 27.08.2020;

- доповнили Договір п.8.7. наступного змісту: за прострочення оплат за цим Договором більше ніж на 15 календарних днів, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі тридцять відсотків від суми боргу.

На виконання умов п. 3.1.6. Договору сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000043 від 31.03.2017; №ОУ-0000127 від 30.06.2017; №ОУ-0000169 від 30.09.2017; №ОУ-0000273 від 29.12.2017; №ОУ-0000052 від 31.03.2018; №ОУ-0000095 від 31.05.2018; №ОУ-0000166 від 31.08.2018; №ОУ-0000225 від 30.11.2018; №ОУ-0000074 від 31.03.2019; №ОУ-0000160 від 30.06.2019; №ОУ-0000230 від 30.09.2019; №ОУ-0000348 від 31.12.2019; №ОУ-0000069 від 31.03.2020; №ОУ-0000151 від 30.06.2020; №ОУ-0000230 від 30.09.2020; №ОУ-0000362 від 31.12.2020; №ОУ-0000061 від 31.03.2021; №ОУ-0000159 від 30.06.2021; №ОУ-0000256 від 30.09.2021; №ОУ-0000373 від 31.12.2021

Відповідачем платіжними дорученнями №1479 від 10.03.2017, №1542 від 12.07.2017, №1576 від 27.09.2017, №1611 від 14.12.2017, №1650 від 04.04.2018, №1692 від 18.06.2018, №1744 від 13.09.2018, №1796 від 26.11.2018, №20 від 22.04.2019, №179 від 13.01.2020, №121 від 08.09.2020, №123 від 09.09.2020, №125 від 10.09.2020, №126 від 11.09.2020 здійснено оплату витрат по утриманню земельної ділянки.

Сторонами підписано та скріпленим печатками сторін акт звіряння взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача станом на 01.12.2021 становила 73 859,00 грн.

На день подання позову до суду заборгованість відповідача по компенсації витрат по утриманню земельної ділянки становить 89 144,00 грн:

- за 4 квартал 2020 року у сумі 28 004,00 грн;

- за 1 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн;

- за 2 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн;

- за 3 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн;

- за 4 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати витрат по утриманню земельної ділянки стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір про надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалами справи вбачається, що сторони у Додаткових угодах №7 від 03.02.2020, №9 від 15.02.2021 до Договору встановили розмір та строки оплати витрат по утриманню земельної ділянки в 2020 - 2021 роках.

Так, відповідно Додаткової угоди №7 від 03.02.2020 п.3.1.6 Договору викладено в наступній редакції: Замовник сплачує Виконавцю витрати по утриманню земельної ділянки в 2020 році в сумі 112 016,00 грн. Оплата здійснюється поетапно у наступні строки: до 31.03.2020 - 28 004,00 грн; до 30.06.2020 - 28 004,00 грн; до 30.09.2020 - 28 004,00 грн; до 31.12.2020 - 28 004,00 грн.

Відповідно Додаткової угоди №9 від 15.02.2021 п.3.1.6 Договору викладено в наступній редакції: Замовник сплачує Виконавцю витрати по утриманню земельної ділянки в 2021 році в сумі 61 140,00 грн. Оплата здійснюється поетапно у наступні строки: до 31.03.2021 - 15 285,00 грн; до 30.06.2021 - 15 285,00 грн; до 30.09.2021 - 15 285,00 грн; до 31.12.2021 - 15 285,00 грн.

У порушення вимог вищевказаних Додаткових угод до Договору відповідач свої зобов`язання щодо оплати позивачу витрат за утримання земельної ділянки у 2020-2021 роках належним чином не виконав, своєчасно та у повному розмірі витрати за утримання земельної ділянки у 2020-2021 роках позивачу не компенсував.

Заборгованість відповідача становить 89 144,00 грн, а саме:

- за 4 квартал 2020 року у сумі 28 004,00 грн, встановлений Договором строк оплати завершився 31.12.2020;

- за 1 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн, встановлений Договором строк оплати завершився 31.03.2021;

- за 2 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн, встановлений Договором строк оплати завершився 30.06.2021;

- за 3 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн, встановлений Договором строк оплати завершився 30.09.2021;

- за 4 квартал 2021 року у сумі 15 285,00 грн, встановлений Договором строк оплати завершився 31.12.2021.

З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 3217,53 грн за період з 01.01.2021 по 18.08.2022 та інфляційні збитки в сумі 21 673,19 грн за період січень 2021 року - липень 2022 року.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної витрат по утриманню земельної ділянки в 2020 - 2021 роках, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 3217,53 грн за період з 01.01.2021 по 18.08.2022 та інфляційні збитки в сумі 21 673,19 грн за період січень 2021 року - липень 2022 року обґрунтовані та підлягають стягненню в повному розмірі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5751,35 грн пені за період з 01.01.2021 по 01.07.2022 та 26 743,20 грн штрафу в розмірі 30% від суми боргу.

Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як узгоджено сторонами в п. 8.5. Договору, за прострочення оплати послуг, що надаються за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати витрат за утримання земельної ділянки у 2020-2021 роках, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо стягнення відповідача 5751,35 грн пені за період з 01.01.2021 по 01.07.2022 обґрунтована та підлягає стягненню в повному розмірі.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Відповідно до п. 8.7 Договору, в редакції Додаткової угоди №8 від 27.07.2020, за прострочення оплат за цим Договором більше ніж на 15 календарних днів, Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі тридцять відсотків від суми боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу суму штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати витрат за утримання земельної ділянки у 2020-2021 роках не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача про те, що Договір про надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 відповідно до п.9.5. втратив свою чинність станом на 02.10.2014, тобто ще до моменту отримання рахунку на оплату авансу та сплати авансу, а суми, визначені Додатковими угодами № 7 від 03.02.2020 та № 9 від 15.02.2021 до Договору, не можуть бути договірними грошовими зобов`язаннями, оскільки додаткові угоди, укладені сторонами до договору, який втратив чинність, судом оцінюються критично виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 645 Цивільного кодексу України, за згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

З огляду на вказані приписи, що узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.?

Судом встановлено, що надання позивачем рахунку на оплату послуг №311 від 13.10.2014 та оплата його відповідачем 14.10.2014 фактично підтверджує визнання чинності Договору про надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 його сторонами. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що сторони виконували взяті на себе зобов`язання згідно з умовами Договору, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та проведеними по ним оплатами.

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про втрату 02.10.2014 юридичної сили Договору про надання послуг №01/24-14 від 01.08.2014 не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Геліодор" (вул. Гонча, б.59, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 32818668) на користь Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (проспект Миру, б.263, м. Чернігів, 14007; код ЄДРПОУ 32818170) 89 144,00 грн боргу, 21 673,19 грн інфляційних втрат, 3217,53 грн 3% річних, 7636,44 грн пені, 26 743,20 грн штрафу та 2481,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор