Ухвала

від 01.11.2022 по справі 522/20532/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

01.11.2022

Справа №522/20532/19

Провадження №1-кс/522/5488/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід, -

УСТАНОВИВ:

В провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019161500002886 від 20.11.2019, стосовно ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Під час ознайомлення із заявою про самовідвід встановлено, що під час вивчення матеріалів кримінального провадження №12019161500002886 від 20.11.2019 судом встановлено, що ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 від 29.07.2021 року було задоволено клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження №12019161500002128 від 23.08.2019 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, були направлені судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 для вирішення питання про об`єднання в одне провадження з кримінальним провадженням №12019161500002886 від 20.11.2019 року, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (справа №522/20532/19).

Наразі в провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 перебувають матеріали кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , при цьому питання щодо об`єднання вищевказаних кримінальних проваджень не було вирішено іншим суддею. Суддя ОСОБА_2 позбавлена можливості вирішити питання щодо об`єднання вищевказаних кримінальних проваджень на підставі своєї ж ухвали про направлення кримінального провадження №12019161500002886 від 20.11.2019 року для вирішення питання про об`єднання із кримінальним провадженням №12019161500002886 від 20.11.2019 року, дотримуючись вимог КПК України.

Під час здійснення судового розгляду кримінального провадження №12019161500002128 від 23.08.2019 року відносно ОСОБА_4 , якій інкримінуються дії у співучасті з ОСОБА_3 , суддею ОСОБА_2 були дослідженні письмові матеріали, надані стороною обвинувачення щодо вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Також судом було постановлено ухвали в порядку ст. 303 та ст. 284 КПК України, з приводу яких судом висловлено власну думку. Вивчивши реєстр матеріалів досудового розслідування вбачається, що провадження №12019161500002886 від 20.11.2019 року пов`язане із провадженням №12019161500002128 від 23.08.2019 року, яке вже досліджувалось суддею ОСОБА_2 , оскільки на стадії досудового розслідування було виділено в окреме провадження.

Дослідивши надані матеріали приходжу до висновку, що заява про самовідвід судді підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 75 КПК України визначено перелік обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні

Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2)якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3)якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується із статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.

Згідно практики ЄСПЛ усі сумніви в рамках кримінального процесу, в тому числі й щодо неупередженості суддів, мають трактуватися на користь обвинуваченого, зазначена правова позиція викладена в рішенні «Ревтюк проти Росії» (скарга №31796/10).

У рішенні «Skrlj v. Croatia» Євросуд нагадав, що будь-який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен усунутися від розгляду справи.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого слідчого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував слідчий суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Згідно до ч.1 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Положенням ст.126 Конституції України, роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п.11 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.2007 року, ст.15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є обов`язком судді.

Заяву про відвід необхідно задовольнити з метою запобігання виникнення сумнівів у неупередженості судді та, як наслідок, прийняття законного, обґрунтованого та об`єктивного рішення у кримінальному провадженні.

Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.

Для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Зі змісту заяви вбачаються обставини, які можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість судді під час розгляду справи, а саме обвинувачена ОСОБА_3 заявляла відвід судді ОСОБА_2 , також що суддя ОСОБА_2 заявила самовідвід, за таких обставин з боку стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в упередженості судді тому для того, щоб уникнути ці сумніви в неупередженості судді під час вирішення справи, заяву про відвід необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 82 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід у справі за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12019161500002886 від 20.11.2019, стосовно ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України задовольнити, обвинувальний акт передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому ч.3 ст.35 КПК України.

Суддя: