Рішення

від 27.10.2022 по справі 357/5068/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5068/22

2/357/2242/22

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 жовтня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс»</a>, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки припиненим, -

В С Т А Н О В И В :

28.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 24 грудня 2007 року між ТОВ «Житловий Альянс» та ним було укладено договір №013772, згідно якого іпотекодержатель здійснить іпотекодавцю оплату товару, тобто надасть позику на придбання товару через організовану іпотекодержателем систему «Альянс», а іпотекодержатель повинен був сплачувати передбачені основним договором платежі. В той же час між ними було укладено договір поруки та згідно договору іпотеки від 27.01.2011 приватним нотаріусом Каплуном Ю.В. було накладено заборону на його нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є його власністю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.01.2011. Всі зобов`язання за вище зазначеними договором ним виконані, однак, звернувшись до нотаріуса щодо відчуження своєї квартири він дізнався, що квартира до цих пір в іпотеці, отже, він не може розпорядитися своєю власністю, тому звернувся до державного реєстратора та отримав витяг з державного реєстру про реєстрацію та місцезнаходження відповідача і звернувся до відповідача з проханням звернутись до нотаріуса Каплуна Ю.В. із заявою про зняття заборони з даного житла, однак листи не були вручені відповідачу ні за юридичною, ні за фактичною адресою та повернулись йому. Вважає, що зобов`язання за договором № 013772 від 24.12.2007, укладеним між ТОВ «Житловий Альянс» та ним, виконані в повному обсязі. Таким чином, основне зобов`язання згідно договору №013772 від 24.12.2007 є припиненим. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено підстави припинення іпотеки, зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Сторони договором іпотеки від 27.01.2011 встановили строк його дії. Так, згідно п. 6.1. - п. 6.2. цього договору, цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за основним договором та додатковими угодами до нього. Цей договір припиняє свою дію при виконанні боржником умов основного договору, на підставах, визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Тому, просив у судовому порядку визнати припиненим договір іпотеки від 27.01.2011, укладений між ним та ТОВ «Житловий Альянс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за №2250, у зв`язку з його повним виконанням.

04.07.2022 судом прийнято до розгляду позову заяву, відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20.09.2022 судом зарито підготовче провадження у справі та призначено страву до розгляду по суті.

Позивач, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 06.10.2022 подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ТОВ «Житловий Альянс» в судове засідання повторно свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Житловий Альянс» та відзив на позов до суду не подав.

Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 20.09.2022 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує повністю.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 20.09.2022 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності та позов ОСОБА_1 задовольнити.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 280 ЦПК України та враховуючи думку позивача, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» було укладено договір №013772, згідно якого позикодавець надає позичальнику послуги (позику), спрямовані на придбання товару через організовану іпотекодержателем систему «Альянс», а позичальник зобов`язаний сплачувати передбачені основним договором платежі та були підписані Додаток №1 від 24.12.2007, Додаток №2 від 24.12.2007 та Додаток №3 від 27.01.2011 до договору №013772 від 24.12.2007, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 13-15).

Також, 27.01.2011 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» було укладено договір позики №1529 (а.с. 10-12), оскільки між позикодавцем та позичальником укладено договір №013772 від 24.12.2007 та підписані відповідно до даного договору №013772 Додаток №1 від 24.12.2007, Додаток №2 від 24.12.2007 та Додаток №3 від 27.01.2011, позичальник отримав право на отримання товару на умовах, передбачених основним договором та позикодавець зобов`язаний вчинити дії, направлені на придбання позичальником товару. Метою надання позики позичальнику є придбання товару (нерухомості) та після придбання позичальником товару, позикодавець має право вимагати укладення з ним договору іпотеки. Предметом даного договору є зобов`язання позикодавця з надання, на умовах визначених даним договором, безпроцентної цільової позики, а обов`язком позичальника є прийняття позики та її використання за цільовим призначенням та повернення позики позикодавцеві у визначений даним договором строк. Сума позики становить 195555,56 грн., яку позичальник має повернути позикодавцю до 15.05.2022.

Встановлено, що 27.01.2011 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2250 (а.с. 8-9), відповідно до якого іпотекодавець передає іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором №013772 від 24.12.2007, Додатком №1 від 24.12.2007, Додатком №2 від 324.12.2007 та Додатком №3 від 27.01.2011, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, квартиру АДРЕСА_2 . За умовами основного договору боржник зобов`язаний сплатити іпотекодержателю заборгованість в розмірі 197351,16 грн. згідно Додатку №3 від 27.01.2011 з обумовленим в основному договорі кінцевим терміном погашення до 15.05.2022. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 20.01.2011 Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області, зареєстрований в реєстрі №1-169, що також підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 16-18). Предмет іпотеки сторони оцінюють в сумі 195555,00 грн.

З матеріалів справи (а.с.19, 23-24, 28), вбачається, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» було укладено договір №013773, згідно якого позикодавець надає позичальнику послуги (позику), спрямовані на придбання товару через організовану іпотекодержателем систему «Альянс», а позичальник зобов`язаний сплачувати передбачені основним договором платежі та були підписані Додаток №1 від 24.12.2007, Додаток №2 від 24.12.2007 та Додаток №3 від 17.11.2010 до договору №013773 від 24.12.2007.

Також, 17.11.2010 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» було укладено договір позики №1521 (а.с. 19), оскільки між позикодавцем та позичальником укладено договір №013773 від 24.12.2007 та підписані відповідно до даного договору №013773 Додаток №1 від 24.12.2007, Додаток №2 від 24.12.2007 та Додаток №3 від 17.11.2010, позичальник отримав право на отримання товару на умовах, передбачених основним договором та позикодавець зобов`язаний вчинити дії, направлені на придбання позичальником товару. Предметом даного договору є зобов`язання позикодавця з надання, на умовах визначених даним договором, безпроцентної цільової позики, а обов`язком позичальника є прийняття позики та її використання за цільовим призначенням та повернення позики позикодавцеві у визначений даним договором строк. Сума позики становить 49722,22 грн., яку позичальник має повернути позикодавцю до 15.04.2022.

Також, встановлено, що 17.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки (а.с. 29), відповідно до якого поручителі зобов`язуються відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником зобов`язань, що виникають з договору №013773 та в разі невиконання боржником зобов`язань за договором №013773, боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як вбачається з копії квитанції №60010006024511984981360 та №60010006024511984981361 від 24.12.2007 (а.с. 30), позивач - ОСОБА_1 оплатив реєстраційний платіж в розмірі 7200,00 грн. згідно договору №013772 від 24.12.2007 та реєстраційний платіж в розмірі 1800,00 грн. згідно договору №013773 від 24.12.2007.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Як було зазначено вище у рішенні, у якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором №013772 від 24.12.2007, Додатком №1 від 24.12.2007, Додатком №2 від 324.12.2007 та Додатком №3 від 27.01.2011, укладеним між ним та ТОВ «Житловий альянс», 27.01.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ «Житловий альянс» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2250.

Частиною першою статті 593 ЦК України передбачено, що з припиненням основного зобов`язання, забезпеченого заставою, припиняється і право застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; від 14 листопада 2018 року в справі № 500/4127/16-ц; від 06 серпня 2020 року в справі № 337/1000/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 569/14282/19, від 07 липня 2021 року в справі № 756/13164/18.

А також, такий правовий висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц та від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

У частині третій статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Наявність заборони відчуження щодо майна є порушенням права особи на розпорядження належним йому відповідним майном, яке гарантоване статтею 319 ЦК України.

Встановлено, що позивач, який є позичальником за договором №013772 від 24.12.2007, Додатком №1 від 24.12.2007, Додатком №2 від 24.12.2007, Додатком №3 від 27.01.2011, а також іпотекодавцем за договором іпотеки від 27.01.2011, належним чином виконав свої зобов`язання за договором №013772 від 24.12.2007, Додатком №1 від 24.12.2007, Додатком №2 від 324.12.2007, Додатком №3 від 27.01.2011, сплативши на користь ТОВ «Житловий альянс» суму коштів у розмірі 249740,92 грн., про що свідчать копії квитанцій за період з січня 2008 року по травень 2022 року (а.с. 31-205).

Отже, враховуючи вищезазначене, основне зобов`язання було виконано позивачем належним чином у строки визначені договором №013772 від 24.12.2007 та, зокрема, Додатком №3 від 27.01.2011, а саме до 15.05.2022, а тому зобов`язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України, а відтак припиненою є й іпотека, як похідна від основного зобов`язання.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження іпотечного майна, адже правових підстав для його утримання під обтяженням немає.

Так, пунктом 6.1 Договору іпотеки від 27.01.2011 передбачено, що цей договір припиняє свою дію при виконанні іпотекодавцем умов основного договору, на підстава визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку» та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 4.3. Договору іпотеки від 27.01.2011 іпотекодержатель зобов`язаний прийняти виконані іпотекодавцем зобов`язання за основним договором та після виконання у повному обсязі зобов`язань за основним договором здійснити усі необхідні дії щодо звільнення предмета іпотеки від зобов`язань, якими він обтяжений згідно умов цього договору.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц дійшов висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Судом встановлено, що на час звернення до суду із цим позовом, ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за договором №013772 від 24 грудня 2007 року, а відповідач безпідставно не вчинив дій для припинення іпотеки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненою іпотеки за договором іпотеки від 27 січня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2250.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Судові витрати позивача складаються з судового збору, який він сплатив при подачі позову до суду, тому, з відповідача на його користь стягуються дані витрати в розмірі 992,40 грн.

Керуючись Законом України «Про іпотеку», ст. 11, 15, 16, 202, 509, 575, 593, 598, 599, 626, 627, 104, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»</a> (ЄДРПОУ: 33104978, юридична адреса: провул. Бехтеревський,14Г, м. Київ, 04053), третя особа: ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), про визнання договору іпотеки припиненим, задовольнити.

Визнати припиненим Договір іпотеки від 27 січня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2250.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс»</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01.11.2022.

СуддяО. В. Бондаренко