Рішення

від 10.10.2022 по справі 572/659/22

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сарненський районний суд

Рівненської області

Справа № 572/659/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2022 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області -

одноособово суддя Довгий І.І.,

за участю секретаря судового засідання Калюшик О.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Вири-Сервіс» Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області про скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2022 року представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до відповідача з позовом, в якому просить визнати незаконним і скасувати наказ №4-кд про відсторонення від роботи від 01 лютого 2022 року, який виданий Комунальним підприємством «Вири-Сервіс» (далі КП «ВириСервіс») Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області та стягнути середній заробіток за час відсторонення від роботи з 02.02.2022 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 працює на посаді вантажника в КП «Вири-Сервіс». 19 січня 2022 року він отримав попередження про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19.

02 лютого 2022 року його було відсторонено згідно наказу №4-кд без збереження заробітної плати. Позивач не погоджується із оскарженим наказом, вважає його незаконним та таким, який підлягає негайному скасуванню, оскільки він грубо порушує основоположне конституційне право позивача на працю, що включає можливість заробляти собі на життя.

Від відповідача КП «Вири-Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого пояснив, що наказ про відсторонення від роботи є законним, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими, так як згідно Наказу МОЗ від 30.11.2021 №2664 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» установлено, що на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають, зокрема працівники органів місцевого самоврядування; закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності; комунальних підприємств, установ та організацій. Наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 грудня 2021 року за №1624/37246 на підставі зазначеного позивач відсторонюється від роботи. Директор комунального підприємства при відстороненні позивача ОСОБА_2 керувався принципом важливості суспільних інтересів, принципом важливості безпеки життя і здоров`я інших працівників підприємства.

З огляду на що, необґрунтованою є також вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач згідно заяви позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Представник відповідача комунального підприємства «Вири-Сервіс» Вирівської сільської ради Сарненський район Рівненської області згідно заяви просить відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши письмові докази, давши їм правову оцінку, суд прийшов до наступного.

Із змісту попередження від 19 січня 2022 року, адресованого вантажнику КП «Вири-Сервіс» ОСОБА_2 , вбачається, що йому запропоновано до 30 січня 2022 року подати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. У випадку неподання одного із вказаних документів зазначено про відсторонення працівника з 31 січня 2022 року від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону від 6 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Наказом директора КП «Вири-Сервіс» №4-кд від 01 лютого 2022 року ОСОБА_2 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 02 лютого 2022 року. Підставою для видачі наказу є відсутність підтверджуючих документів щодо проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, документів щодо протипоказання до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 та відсутність медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 з 02.02.2022.

Спірні правовідносини виникли через те, що ОСОБА_2 вважає наказ про відсторонення від роботи неправомірним.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 р. № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Однак, позивач відмовився надавати своєму роботодавцю будь-які документи для підтвердження існування профілактичного щеплення чи протипоказань для цього.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови КМ № 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).

Національне законодавство не містить норм, які дозволи б примусову вакцинацію громадян. Однак, у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати окремих працівників від роботи без виплати заробітної плати.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Тому, індивідуальне право позивача нівелюється загальними засадами забезпечення охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання, зокрема, інтересами інших колег.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Враховуючи наведене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що директор КП «Вири Сервіс» на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх працівників підприємства, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_2 від роботи.

Право ОСОБА_2 на працю у підприємстві було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки він відмовився від обов`язкового щеплення та не надав будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Держава, встановивши відсторонення працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників виробничого процесу.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У зв`язку з цим, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного наказу про відсторонення від роботи, що в свою чергу виключає задоволення похідних позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.260-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 картка громадянина України № НОМЕР_1 ) до КП «Вири-Сервіс» (34552, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 2, с. Селище Сарненського району Рівненської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44382842) про скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10 жовтня 2022 року.

Суддя :