Ухвала

від 26.10.2022 по справі 554/8115/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8115/22 Номер провадження 11-сс/814/1132/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представників третьої особи, щодо майна адвоката ОСОБА_7 ,

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 22 серпня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2022 року за №42022170000000084, задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , і накладено арешт на приміщення будівлі по АДРЕСА_1 будинок опіки (колишню обласну бібліотеку), яке перебуває в приватній власності ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи», шляхом заборони розпоряджатися названим майном з метою недопущення його відчуження, пошкодження, псування, знищення, перетворення, в тому числі в ході будівельних робіт, і забезпечення необхідних криміналістичних досліджень.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено те, що вказане вище нерухоме майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, зокрема є безпосереднім об`єктом розслідування, врахувавши стадію провадження, наслідки арешту майна та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 22 серпня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя не врахував: відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, так як товариство діяло на підставі та з дотриманням отриманої в установленому законом порядку дозвільної документації з метою уникнення пошкодження і знищення будівлі; те, що страхова компанія не приховувала, не мала на меті відчуження майна, яке є її активом та забезпечує господарську діяльність; наслідки арешту майна для діяльності товариства, страхувальників і стану самої будівлі; розумність, співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. На думку представника, наведені в клопотанні органу досудового розслідування висновки не підтверджені належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача,міркування представників товариства про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цим вимогам оскаржувана ухвала не відповідає.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти згідно з вимогамиКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була би піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У силу п.7 ч.2ст.131КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який на підставі ч.2 ст.170 КПК України допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положеннями ж п.1 ч.3ст.132КПК України встановлено, щозастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, виходячи з положень ст.ст.94,132,173 КПК України,повинен урахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно дозакону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, відповідальність за ч.2 ст.298 КК України передбачено за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин.

Знищення приведення об`єкта до повної непридатності з втратою можливості його відновлення. Руйнування дії, спрямовані на завдання об`єктові серйозних ушкоджень, унаслідок яких він втрачає свою цінність, проте може бути відтворений. Пошкодження дії, спрямовані на завдання об`єкту будь-яких пошкоджень, які знижують його історичну, наукову, художню чи культурну цінність.

У ч.1 ст.24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

За ст.39 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник пам`ятки або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління нею, забезпечує збереження, утримання в належному стані, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію та ремонт пам`ятки за власні кошти, якщо інше не передбачено відповідним договором або законом.

Реставрація це сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності (ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2022 року за №42022170000000084, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України, а саме за фактом вчинення ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» як власником об`єкта культурної спадщини по АДРЕСА_1 дій щодо умисного знищення автентичності цієї пам`ятки історії та архітектури.

16 серпня 2022 року слідчий ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на приміщення за наведеною вище адресою, посилаючись на існування сукупності підстав чи розумних підозр уважати, що воно є доказом кримінального правопорушення та підлягає спеціальній конфіскації, з метою запобігання ризикам, передбаченим абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

Проте, слідчий суддя, задовольняючи клопотання та накладаючи арешт на майно, всупереч викладеним вище нормативним положенням не врахував те, що орган досудового розслідування в розумінніст.132 КПК Українине надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя не надав належної оцінки наявності дозвільної та проектної документації на проведення реставраційних робіт на пам`ятці архітектури по вул. Шевченка, 3 у м. Полтава. Об`єктивних даних, які би свідчили про відхилення від неї матеріали провадження не містять і прокурором у суді апеляційної інстанції надано не було (а.п.8-12, 33-47).

Разом з цим, за висновком проведеного Полтавським відділенням ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» комісійного експертного будівельно-технічного дослідження №2694/2695 підтверджено, що будівельно-ремонтні роботи на об`єкті по вул. Шевченка, 3 у м. Полтава, які здійснюються за проектом будівництва «Реставрація пам`ятки архітектури місцевого значення по вул. Шевченка, 3 у м. Полтава» від 2018 року, є реставрацією. Проведені ремонтно-будівельні роботи, які направлені на реставрацію даного об`єкта культурної спадщини, не завдають йому шкоди, знищення чи руйнування та виконуються у відповідності до затвердженого проекту будівництва «Реставрація пам`ятки архітектури місцевого значення по вул. Шевченка, 3 у м. Полтава» від 2018 року. Під час проведення робіт по будівництву покрівлі збережені всі історичні форми та деталі фасаду, не знищено й не пошкоджено автентичність зазначеної пам`ятки історії та архітектури.

Тому доводи клопотання про здійснення ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» реконструкції, а не реставрації об`єкта по вул. Шевченка, 3 у м. Полтава, не знайшли свого підтвердження.

При цьому, колегія суддів ураховує, що в розпорядженні експертів були наявними не лише дозвільна, проектна документація, а й дані (зокрема, натурного обстеження) щодо стану об`єкту до та при виконанні реставраційно-ремонтних робіт. До того ж, відображені в дослідницькій частині фотознімки стану приміщення узгоджуються зі змістом доданої до протоколу огляду місця події по вул. Шевченка, 3 у м. Полтава події фототаблицею від 15 серпня 2022 року (а.п.13-16). Даний висновок екпертів обґрунтований, достатньо мотивований і складений з дотриманням положень КПК України. Екпертів було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, що спростовує твердження прокурора в цій частині (1 абзац 3 аркуша висновку експерта).

Установлені ж вище обставини стороною обвинувачення під час апеляційного розгляду спростовано не було, в той час як тягар доведення обставин, передбачених ст.ст.132, 170КПК України,покладено кримінальним процесуальним законом саме на сторону обвинувачення.

Таким чином, слідчим і прокурором не доведено, що в існує підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.298 КК України, що виключає можливість застосування ініційованого в клопотанні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Також слід зазначити, що клопотання слідчого містить лише опис установлених органом досудового розслідування обставин і виклад змісту ст.98КПК України без обґрунтування, за яким із критеріїв ст.98 КПК Україниоб`єкт нерухомого майна віднесено до речового доказу та у зв`язку з чим він у подальшому може підлягати спеціальній конфіскації. Процесуального рішення про визнання вказаного майна речовим доказом стороною обвинувачення не надано та на це відсутнє посилання й у самому клопотанні про арешт майна.

На підставі викладеного вище, колегія суддів уважає, що слідчий суддя не дотримався вимог ст.ст.94,132, 173 КПК України, через це оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 22 серпня 2022 року про арешт майна скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Полтавській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на приміщення будівлі по АДРЕСА_1 будинок опіки (колишню обласну бібліотеку), яке перебуває в приватній власності ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи», шляхом заборони розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4