Рішення

від 31.10.2022 по справі 120/3633/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 жовтня 2022 р. Справа № 120/3633/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Чернівецької селищної ради (далі Чернівецька СР, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення №611 від 19.11.2021 18 чергової сесії 8 скликання Чернівецької СР "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі і власність земельної ділянки ОСОБА_1 " (шляхом безоплатної передачі); зобов`язати відповідача не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0524982700:04:001:0089, площа 1,0185 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, експлікація земельних угідь пасовища та надання йому (позивачеві) зазначеної земельної ділянки у власність в порядку та у спосіб, передбачений частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що отримавши рішення 39 сесії 7 скликання Гонтівської сільської ради від 26.06.2020 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З метою виготовлення проекту землеустрою, як зазначає позивач, було складено ряд документів, зокрема акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, при складенні якого також був присутній голова Гонтівської сільської ради, до складу якої входило с. Котлубаївка, який своїми підписами підтвердив встановлення та погодження меж землекористування, а також план (схему) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При завершенні виготовлення проекту землеустрою, як зазначено у позові, 29.06.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0185, якій присвоєно кадастровий номер 0524982700:04:001:0089, визначено цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, експлікація земельних угідь пасовища.

Позивач вважає, що відмова оскаржуваним рішенням у затвердженні йому розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою з підстав використання спірної земельної ділянки як паркової зони прямо суперечить відомостям Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де чітко зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Позивач звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить посилання на жоден нормативно-правовий акт або закон України, якими визначено невідповідність поданого на затвердження сесії ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Зауважує, що ані проект землеустрою, ані витяг з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку не містить жодного посилання на зміну виду угідь з "пасовища" на "паркова зона".

Зважаючи на те, що державним кадастровим реєстратором було проведено перевірку документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, за результатами якої на підставі поданого позивачем проекту сформовано та зареєстровано бажану ним (позивачем) земельну ділянку, то, на переконання позивача, підстав для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою з посиланням на невідповідність нормам земельного чи будь-якого іншого законодавства, що регулює ці відносини, у відповідача не було.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 17.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання заяв по суті справи.

28.06.2022 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Вказує, що відповідно до проекту формування території і встановлення меж населених пунктів бувшої Гонтівської сільської ради та технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населених пунктів на території Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області та статистичної звітності цільове призначення спірної земельної ділянки було сформовано як землі загального користування, відповідно до схеми прояву локальних факторів оцінки з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населених пунктів с. Котлубаївка відноситься до комунальної власності земель громадської забудови (паркова зона). Тобто, як зазначає відповідач, земельна ділянка площею 1,0185 га, яка розташована в межах кадастрового номеру 0524982700:04:001:0089 з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" (код цільового призначення - 01.03) в межах с. Котлубаївка Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, формувалася на підставі рішення 39 сесії 7 скликання Гонтівської сільської ради від 26.06.2020 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 та була зареєстрована 29.06.2021 кадастровим реєстратором відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Бережняк О.В. відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку без проведення перевірки наявних документацій із землеустрою, без врахування того факту, що відповідна територія вже віднесена до іншої категорії земель та має інше цільове призначення, тобто відноситься до комунальної власності земель громадської забудови з цільовим призначенням - "для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування" (код цільового призначення - 03.051), відповідно не може бути надана у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи зазначене, представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

20.07.2022 та повторно 21.07.2022 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, зокрема, що надані ним позивачем докази - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку узгоджуються з викопіюванням, що наявне в проекті землеустрою, де чітко вказано цільове призначення землі - для ведення особистого селянського господарства, експлікація земельних угідь - пасовища. Вважає, що переконливих аргументів, аби поставити під сумнів законність дій державного реєстратора відповідачем суду надано не було.

Ухвалою від 27.10.2022 клопотання Чернівецької СР про визнання протиправними та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки, що міститься у відзиві, суд повернув без розгляду.

Іншою ухвалою від 27.10.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що рішенням Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,0 га в межах с. Котлубаївка для ведення особистого селянського господарства.

Також суд встановив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області" визначено, що Гонтівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області входить до складу Чернівецької територіальної громади з адміністративним центром у смт. Чернівці.

У листопаді 2020 року позивач замовив у ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки згідно з попередньо отриманим дозволом Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

Надалі, 04.10.2021, після отримання від розробника проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки у власність (кадастровий номер 0524982700:04:001:0089), позивачем подав до відповідача клопотання про його затвердження.

Рішенням 18 чергової сесії 8 скликання Чернівецької СР від 19.11.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі і власність земельної ділянки ОСОБА_1 " позивачеві відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0185 га для ведення особистого селянського господарства (код згідно з КВЦПЗ 01.03), розробленого ФОП ОСОБА_2 на підставі частини 7 статті 118 ЗК України у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме згідно технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населених пунктів на території бувшої Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області частина даної земельної ділянки не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, знаходиться на землях громадської забудови паркова зона, відповідно до частини 4 ст. 83 ЗК України не може бути передана у приватну власність.

Вважаючи таке рішення відповідача про відмову відповідача у затвердженні проекту землеустрою протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із такого.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України, та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно з пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, за змістом даної статті (в редакції, яка діяла до 27.05.2021, тобто на час, коли позивач отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою), було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Із вищевикладеного слідує, що в межах процедури безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності всі дії відповідних суб`єктів цих правовідносин є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання заявником земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник на стадії затвердження поданого позивачем розробленого проекту землеустрою до органу місцевого самоврядування та його розгляду Чернівецькою СР.

Так, відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 8 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.

В той же час підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Повноваження ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на викладене, згідно чинного правового регулювання за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо затвердження проекту землеустрою чи відмови у його затвердженні органом місцевого самоврядування повинно прийматися відповідне рішення.

Надаючи оцінку підставі для відмови відповідача у затвердженні позивачеві проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом "а" частини другої статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до ЗК України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі визначено види цільового призначення земель, зокрема землі сільськогосподарського призначення, до яких належать землі для ведення особистого селянського господарства, землі для сінокосіння і випасання худоби, а також землі резервного фонду, загального користування та землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відповідно до положень статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Стаття 45-1 Закону України "Про землеустрій" визначає, що комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території.

Комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території є одночасно документацією із землеустрою та містобудівною документацією на місцевому рівні.

Комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, крім відомостей, передбачених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", включає: а) матеріали топографо-геодезичних вишукувань; б) матеріали погодження відповідно до Земельного кодексу України; в) експлікацію земельних угідь за власниками та користувачами земельних ділянок; г) переліки обмежень у використанні земель та переліки земельних ділянок, щодо яких встановлено обмеження у використанні земель; ґ) збірний план земельних ділянок, наданих у власність чи користування, та земельних ділянок, не наданих у власність чи користування; д) план розподілу земель за категоріями, власниками і користувачами (форма власності, вид речового права), угіддями з відображенням наявних обмежень (обтяжень).

Детальний план території, крім відомостей, передбачених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", також повинен містити переліки обмежень у використанні земель та переліки земельних ділянок, щодо яких встановлено обмеження у використанні земель.

Комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території може також передбачати: а) формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, щодо території якої розроблена відповідна документація; б) внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки всіх форм власності, сформованих до 2004 року, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

За змістом ч. 3 ст. 83 ЗК України земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (п. "а" ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Як встановлено, рішенням Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 23.12.2011 затверджено технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель населених пунктів на території Гонтівської сільської ради.

Згідно експлікації земель в межах с. Котлубаївка Гонтівкої сільської ради під клуб с. Котлубаївка надано 0,5 га земельної ділянки.

Також у підтвердження правомірності відмови в затвердженні проекту відповідачем надано викопіювання із технічної документації по нормативній грошовій оцінці с. Гонтівка, згідно з яким земельна ділянка площею 1,0185 га, яка розташована в межах кадастрового номеру №0524982700:01:001:0089 в межах с. Котлубаївка відноситься до комунальної власності земель громадської забудови для будівництва та обслуговування закладів культурно-просвітницького обслуговування, що не спростовано в ході розгляду справи.

Окремо суд вказує, що 11.08.2021 на адресу селищного голови надійшло клопотання старости с. Гонтівка, в якому просив звернути увагу при затвердженні проектів на те, що земельна ділянка із кадастровим номером №0524982700:01:001:0089 - це територія с. Котлубаївка, де знаходиться пам`ятник загиблим воїнам та приміщення клубу (паркова зона).

Відтак, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що частина спірної земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, знаходиться на землях громадської забудови і не може бути передана у приватну власність.

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання, оскільки ця земельна ділянка призначених для обслуговування потреб територіальної громади.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинна відповідати критерію "пропорційності", відповідно до якого повинно бути забезпечено дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Отже, при прийнятті рішення суд враховує те, що задоволення суспільної потреби при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки ставиться у перевагу перед приватними інтересами конкретної особи.

Встановлені вище обставини та надана їм правова оцінка, на переконання суду, виключають підстави для затвердження проекту землеустрою. Тому суд вважає правомірним оскаржуване рішення відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Чернівецька селищна рада (24100, Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 103/1, код ЄДРПОУ 04326856)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович