Рішення

від 01.11.2022 по справі 160/13507/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Справа № 160/13507/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 10.08.2022 року № Ф-2605-54/410, видану стосовно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 10.08.2022 року № Ф-2605-54/410 в сумі 9959,18 грн., оскільки з 2017 року позивач був офіційно працевлаштований на посаду адвоката в різних комерційних підприємствах. Зазначає, що посадові особи контролюючого органу не привели у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків, що на даний час призвело в наявності в системі ДПС України безпідставної заборгованості з ЄСВ.

Ухвалою суду від 02.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/13507/22, призначено розгляд справиза правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.09.2022р. представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що станом на 31.01.2019 року в ІКП 71040000 ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 18276,72грн. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року. ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за№ Ф-2605-54/413-У від 11.02.2019 року. ОСОБА_1 20.08.2019 року направлено позов до Дніпропетровського окружного адміністративною суду про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року №Ф-2605-54/413-У. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі №160/8069/19 щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головгого управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф-2605-54/413-У, адміністративний позов - задоволено. Судом вирішено визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року №Ф-2605-54/413-У на загальну суму 18276,72гон. за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року. У зв`язку з наявністю в ІКП 71040000 ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 року у сумі 35 588,74 грн., ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2605-54/413 від 10.11.2020 року. Згідно Рішення ДПС України від 16.12.2020 року №35314/6-99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 р. №Ф-2605-54/413 ГУ ДПС у Дніпропетровській області (в сумі 35 588,74 грн.) скасувати та вважати відкликаною з дня прийнятого рішення, скаргу адвоката Мізевича Дмитра Анатолійовича від 24.11.2020 р. №б/н задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність дані інтегрованої картки платника. З матеріалів справи вбачається, що зазначена вимога підлягає скасуванню, оскільки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не враховано, що здійснення незалежної професійної діяльності Скаржника (адвокатська діяльність) зупинено з 04.09.2014 по 17.05.2017, що призвело до завищення суми недоїмки. Окрім того, під час розгляду скарги встановлено, що скаржник працює на посаді адвоката Адвокатського об`єднання «Фінекс» (код ЄДРПОУ 36726450) з квітня 2018 року, при цьому роботодавець сплачує за Скаржника єдиний внесок, згідно чинного законодавства. Зазначені обставини встановлені та підтверджені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі №160/8069/19 (дата набрання законної сили 26.11.2019), яке набрало законної сили у порядку ст. 255 КАСУ, є обов`язковим до виконання усіма суб`єктами судового провадження. Рішення ДПС України від 16.12.2020 року №35314/6-99-00-06-03-01-06 виконано у повному обсязі, згідно рішень суду та ДПС України вищезазначені вимоги скасовано в ITC «Податковий блок», дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 04.05.2022 приведено у відповідність, зменшено нарахування з єдиного внеску в ІКП по ОСОБА_1 на загальну суму 27 499,56 грн. (2 316,00 грн, - січень-квітень 2017 p., 7 371,54 грн. - квітень-грудень 2018 р., 11016,72 грн. січень-грудень 2019 р., 6 295,30 грн. - січень-вересекь 2020 р.). ОСОБА_1 31.01.2022 р. самостійно сплачено єдиного внеску у сумі 1 430,00 грн. За даними інформаційної системи податкового органу, станом на 15.09.2022 року в інтегрованій картпі платника по коду бюджетної класифікації 71040000 ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 9 959,18 грн. за періоди; 363,88 грн. - нараховано ЄВ ФОН, в т.ч. з. незалежною професійною діяльністю за IV квартал 2019 року (термін сплати 21.01.2020 р.), з урахуванням коригування ІКП та сплачених 1 430,00 грн.; 2 078,12 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за І квартал 2020року (термін сплати 21.04.2020 р.); 1 039,06 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за II квартал 2020 року (термін сплати 20.07.2020 р.); 3178,12 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в у.ч. з незалежною професійною діяльністю за III квартах 2020 року (термін сплати 19.10.2020 р.); 3300,0 грн. - нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за ІУ квартал 2020 року (термін сплати 19.01.2021 р.). Враховуючи вищевикладене, заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 9959,18грн. є правомірною. Крім того, повідомляємо, що згідно даних інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску за період 2017-2021 роки не надавалась.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Дніпропетрвоській області як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019р. в справі № 160/8069/19 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року №Ф-2605-54/413-У в розмірі 18276,72 грн.

13.08.2019р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відносно позивача сформована чергова вимога про сплату боргу(недоїмки) за №0-2605-54/413 на суму 23 785,08 грн.

Рішенням ДПС України №3017/1/99.00.08.06.01 від 25.09.2019 р. вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-2605-54/413 ГУ ДФС у Дніпропетровській області скасована та вважається відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків.

10.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача сформована вимога про сплату боргу(недоїмки) за №Ф-2605-54/413 на суму 35 588,74 грн.

Рішенням ДПС України №35314/6/99-00-06-03-01-06 від 16.12.2020 р. вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф-2605-54/413 ГУ ДОС у Дніпропетровській області скасована та вважається відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність дані інтегрованої картку платника податків.

Згідно інформації з ЄРАУ в період з 04.09.2014 р. по 17.05.2017 р. право позивача на заняття адвокатською діяльністю було зупинена на підставі ст. 31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З червня 2017 року по 31.12.2022 р. ОСОБА_1 реалізовував своє право на заняття адвокатською діяльністю, будучи офіційно працевлаштованим на посаду адвоката у різних комерційних підприємствах.

28.01.2022 р. ОСОБА_1 сплатив за себе єдиний соціальний внесок за січень 2022 року.

04.02.2022 року позивач дізнався про наявність в нього суми заборгованості по єдиному внеску в розмірі 38888,74 грн., а в особистому кабінеті ДПС України -37458,74 грн. (сума за вирахуванням 1430 грн. оплати ЄСВ за січень 2022р.).

07.02.2022р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та ІКПП, виключивши посилання з неї про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37458,74 грн. та зарахувати оплату в розмірі 1430,00 грн. як єдиний соціальний внесок само зайнятої особи за січень 2022р.

Листом від 05.05.2022р. за № 25464/6/04-36-24-08-19 Головним управлінням ДПС у Дніпропетрвоській області повідомлено позивача про те, що згідно рішення ДПС України від 16.12.2020р. №35314/6-99-00-06-03-01-06 приведено у відповідність дані інтегровані картки платника, зменшено нарахування з єдиного внеску в ІКП на загальну суму 27499,56 грн.

16.05.2022р. позивач звернувся до відповідача із заявою та просив знов привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органів доходів і зборів та ІКПП, зменшивши суму боргу нарахованого з єдиного внеску за 2017р. в розмірі 9959,18 грн., оскільки в період з 04.09.2014р. по 17.05.2017р. право на здійснення адвокатської діяльності у позивача було припинено.

25.08.2022р. ОСОБА_1 отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2022р. № Ф-2605-54/410 на суму 9959,18 грн.

Позивач вважає оспорювань вимогу від 10.08.2022р. № Ф-2605-54/410 на суму 9959,18 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами п. 2. ч. 1 ст. 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно п. 4 ст. 25 Закону податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.

За визначенням пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Згідно п. 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 13 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19.

Вказані обставини виключають обов`язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою. Оскільки, як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є саме отримання такою особою доходу від такої діяльності.

Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач, будучи найманим працівником, отримував інший дохід від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю.

Зважаючи на те, що позивач не провадив самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від адвокатської діяльності, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Разом з тим, суд враховує посилання позивача на практику ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, а саме, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України", "Щокін проти України").

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 31.08.2022 року №5493-9884-5135-6208, наявною у матеріалах справи.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір у сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем до позову додано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5200 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи представником позивача додано:

- копія договору про надання правової допомоги №52 від 30.08.2022 року;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.08.2022р.

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 14 від 31.08.2022р. на суму 5200,00 грн.;

З акту виконаних робіт від 31.08.2022р. відомо, що адвокатом Олешко О.М. надані наступні послуги:

- надання правової консультації позивачу 30.08.2022р. 1 година;

- складання та подання позовної заяви до суду - 3 години.

Загальна сума гонорару, яку клієнт повинен сплатити адвокату відповідно до п. 3.2 розділу 3 договору становить 5200,00 грн. (20% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на дату надання послуг (1300 грн.*4 години).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат входить розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/13507/22 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, суд зазначає, що спори даної категорії справ є типовими, підготовка таких позовних заяв не потребує значних зусиль та часу.

Таким чином, суд вважає, що визначена позивачем сума понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №160/13507/22 не є належним чином обґрунтованою.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню, в розмірі 2500,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області області (вул.Сімферопольська, 17-А, Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658)про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 10.08.2022 року № Ф-2605-54/410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін