Рішення

від 31.10.2022 по справі 160/9392/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року Справа № 160/9392/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у прядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ», у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 52210,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ» (далі також ТОВ «ІНТЕРКОМ») перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Враховуючи інформацію за поданим відповідачем звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПОІ), вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році. ТОВ «ІНТЕРКОМ» не сплачено у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції у розмірі 52210,00 грн за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2021 році, які мали бути сплачені ним самостійно до 15.04.2022. Згідно з відповіддю Дніпропетровського обласного центру зайнятості на запит позивача, відповідач протягом 2021 року не подавав до державної служби зайнятості інформацію про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач не здійснив усіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 року, що призвело до незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Ненадходження сум адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву; витребувано докази від учасників справи та постановлено надати суду витребувані докази протягом 15-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

21.07.2022 до суду надійшли письмові пояснення позивача, у яких зазначено, що за інформацією Дніпропетровського обласного центру зайнятості протягом 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ» звіт за формою № 3-ПН до центру зайнятості не подавався, інформація про направлення до відповідача для працевлаштування осіб з інвалідністю відсутня.

Копію ухвали суду від 07.07.2022 було направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 25.10.2022 до суду повернуто адресоване позивачу поштове відправлення з довідкою Укрпошти про причину повернення «за закінченням терміну зберігання».

Копію ухвали також було направлено на зазначену позивачем адресу електронної пошти ТОВ «ІНТЕРКОМ», яка відповідачє адресі, що міститься у поданому відповідачем звіті за формою № 10-ПОІ за 2021 рік. Однак підтвердження про отримання копії ухвали від відповідача до суду не надійшло.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, заяв або клопотань, як і витребуваних судом доказів, від нього не надходило.

Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки до матеріалів справи долучені всі необхідні документи та судом вжиті всі можливі заходи з метою повідомлення сторін про розгляд справи, суд перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ» (код ЄДРПОУ 31825192) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

28.02.2022 за вх. № 03-07/1777 Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю зареєстровано звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою № 10-ПОІ, поданий ТОВ «ІНТЕРКОМ», у якому відображено такі показники: рядок 01: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб): 10; рядок 02: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (осіб): -; рядок 03: кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (осіб): 1; рядок 04: фонд оплати праці штатних працівників (тис.грн): 1044,2; рядок 05: середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн): 104420,00; рядок 06: сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (грн): 52210,00.

Позивач обрахував суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за таким розрахунком: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб: 10; середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлено інвалідність): 0; фонд оплати праці штатних працівників, грн: 1044200,00; перераховано коштів адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, грн: 0; розрахунок суми позову: кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу, осіб: 10 х 0,04 = 1; кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць; 1 - 0 = 1; середня річна заробітна плата штатного працівника, грн: 1044200,00 : 10 = 104420,00; сума адміністративно-господарських санкцій, грн: (104420,00 : 2) х 1 - 0 = 52210,00.

На запит Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 11.04.2022 вих. № 461/06-06 Дніпропетровський обласний центр зайнятості листом від 28.04.2022 за вих. № 12/19-898 повідомив, що ТОВ «ІНТЕРКОМ» у 2021 році не було подано звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-XII.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з пунктом 1 Розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, у редакції наказу від 05.12.2016 № 1476, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 316), цей Порядок визначав механізм подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі форма № 3-ПН).

Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця (пункт 3 Розділу І Порядку № 316).

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (пункт 4 Розділу І Порядку № 316).

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункт 5 Розділу І Порядку № 316).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Порядком № 316;

звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 260/554/19.

Законом № 875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіти форми № 3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16.

Відповідач з метою виконання покладеного обов`язку щодо зайнятості осіб з інвалідністю мав лише одноразово заявити у звіті за формою № 3-ПН про наявність вакансії для осіб з інвалідністю, однак підтвердження вчинення відповідачем вказаних дій матеріали справи не містять.

Належні та допустимі докази на підтвердження заявлення відповідачем вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю відсутні, отже відповідачем не здійснено всіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, не направлено повідомлення центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є правомірним.

Враховуючи, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві становила 10 осіб, нормативна кількість робочих місць для осіб з інвалідністю становить 1 робоче місце, є правомірним стягнення з відповідача 52210,00 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивачем у зв`язку з розглядом даної справи понесено витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 01.07.2022.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України розподіл понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 52210,00 грн (п`ятдесят дві тисячі двісті десять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, код ЄДРПОУ 25005978.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ», місцезнаходження: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Центральна, буд. 65, кв. 83, код ЄДРПОУ 31825192.

Повне рішення суду складено 31 жовтня 2022 року.

Суддя В.В. Рянська