Ухвала

від 01.11.2022 по справі 460/4396/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 листопада 2022 року м. Рівне№460/4396/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в справі за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року у справі №460/4396/22 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 25.11.2021 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991.Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 25.11.2021 до зміни законодавства або зміни правового статусу. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 26 травня 2022року.

Виконавчі листи по справі видані 15 серпня 2022 .

31.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснило перерахунок доплати до пенсії заявника, однак не у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини другої цієї статті, у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а сформовано правову позицію відповідно до якої звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18.

Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а.

Таким чином подана ОСОБА_1 заява через відсутність документально підтвердженої інформації про хід виконавчого провадження, не відповідає вимогам пункту 8 частини другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої пункту 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 подана у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі №460/4396/22 повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 01 листопада 2022 року

Суддя Н.В. Друзенко