Рішення

від 31.10.2022 по справі 640/35360/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/35360/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників (в письмовому провадженні), адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКРОХІМ»

до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКРОХІМ» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00336 та рішення про коригування митної вартості №UА500500/2021/000174/1 від 30.05.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення є протиправними, адже прийнято на підставі необґрунтованого висновку відповідача про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. Так, позивач зазначив, що додані до митної декларації документи в повній мірі підтверджують заявлену вартість товару та не викликають сумніву у правильності її визначення згідно основного методу визначенням митної вартості - за ціною договору. Враховуючи зазначене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

28.12.2021 року відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на адміністративний в якому зазначено про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відтак митна вартість визначена із застосуванням резервного методу. З огляду на вищевикладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача 12.01.2022 року подано відповідь на відзив, зі змісту якого встановлено, що він заперечує проти тверджень відповідача, вважає подані ним відповідачу при митному оформленні документи належними та достатніми для підтвердження і визначення митної вартості товару, відповідно, висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) у кожній із п`яти партій товару, Позивач вважає необґрунтованими, а застосування резервного методу неправомірним.

Отже, внаслідок видання Відповідачем оспорюваної Картки N° UA500500/2021/00336 та Рішення UA500500/2021/000174/1 порушено права, свободи та інтереси Позивача, оскільки, Позивач був вимушений сплатити гарантійні платежі відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МК України. Це порушує право і інтерес Позивача вільно на власний розсуд розпоряджатись власними грошовими коштами.

Внаслідок виконання оскаржуваних карток і рішень Позивач при митному оформленні вимушено поніс надлишкові витрати. Це призвело до виведення частини обігових коштів Позивача з під його контролю, що протиправно зменшило обсяг коштів Позивача, доступних для його володіння і користування.

Внаслідок збільшення митної вартості товарів і як наслідок - збільшення сплачуваного ПДВ, собівартість товару (цієї і усіх наступних партій) для Позивача зростає. Це порушує право і інтерес Позивача на отримання найбільш можливого законного прибутку.

Враховуючи вищевикладене, вказані у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/000174/1 від 30.05.2021 року підстави для визначення Відповідачем митної вартості товару, є необґрунтованими, а тому незаконними, вони свідчать про упередженість Відповідача по відношенню до Позивача, Картка № UA500500/2021/00336 та Рішення №UA500500/2021/000174/1 від 30.05.2021 року підлягають скасуванню.

Через канцелярію суду 26.05.2022 року представником позивача подано клопотання щодо пришвидшення розгляду адміністративної справи №640/35360/21.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту) № THMXFI210619 від 21.06.2019 року із компанією «FOODCHEM INTERNATIONAL CORPORATION» (Китай) здійснив поставку в Україну фумарової кислоти (fumaric acid) загальною вагою 10 000 кг.

Представником Позивача - митним декларантом є товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТХМ УКРАЇНА", який діє на підставі договору N°УБ-9/19-ВХ від 10.09.2019 року про декларування товарів та інших вантажів, переміщуваних через кордон України (надання послуг).

26.05.2021 року представник Позивача (митний декларант) звернувся до відділу митного оформлення №2 митного поста "Одеса-вантажний", який є структурним підрозділом Відповідача, з митною декларацією № UA500500/2021/024228. Позивач визначив митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані:

- Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 09.03.2021;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № TFQ1210223010 від 09.03.2021;

- Коносамент (Bill of lading) ZIMUSNH8148101 від № 20.03.2021;

- Декларація про походження товару № TFQ1210223010 від 09.03.2021;

- Електронне повідомлення для вивезення з митного складу товарів, розміщених на митному складі № 40/284 26.05.2021;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.01.2021;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 21.05.2020;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 15.10.2020;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 26.04.2021;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, (стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № THMXFI210619 від 21.06.2021;

- Договір про надання послуг митного брокера № УБ-9/19-BX від 10.09.2019;

- Інші некласифіковані документи Комерційна пропозиція № TF01210 від 09.02.2021;

- Інші некласифіковані документи Сертифікат аналізу № б/н від 10.03.2021;

- Копія митної декларації країни відправлення № 223120210000989000 від 17.03.2021;

- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA500500.2021.024228 від 26.05.2021.

26.05.2021 року за наслідками обробки ЕМД № UA500500/2021/024228 позивачем від митного органу отримано електронне повідомлення про неможливість визначення митної вартості, у зв`язку з наступним.

Відповідно до пункту 3 статі 53 МК У (Закон України від 13.03.2012 № 4495-V1 «Про Митний Кодекс України») з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» подані декларантом документи містять наступні розбіжності:

1) У інвойсі від 09.03.2021 № TFQ1210223010 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № THMXFI210619 від 21.06.2019, що не дає змогу їх співставити з даною поставкою товару;

2) У копії митної декларації країни відправлення № 223120210000989900 від 17.03.2021 зазначені умови поставка - CFR. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

З огляду на вищевикладене, щодо вжиття заходів у метою числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; переклад митної декларації країни відправлення на українську мову.

27.05.2022 року позивачем було надано відповідь на повідомлення відповідача. У вказаній відповіді позивачем зазначено, що затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту; експортна декларація країни відправлення не передбачає визначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця. Географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця вказаний в рахунку-фактурі від 09.03.2021 № TFQ1210223010, а саме CFR Одеса.

Згідно п.4.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) № THMXFI210619 від 21.06.2019 умовами оплати є відстрочка платежу 120 днів з дати поставки товару. Прайс-лист та комерційна пропозиція фірми-виробника товару були надані; рішення від ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1060 від 27.05.2021 надається.

За результатами розгляду митної декларації відповідач надіслав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00336 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2021/000174/1 від 30.05.2021 року.

Так, Відповідачем в оскаржуваному Рішенні зазначені обґрунтування прийняття рішення, а саме:

1)У інвойсі від 09.03.2021 № TFQ1210223010 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № THMXFI210619 від 21.06.2019, що не дає змогу їх співставити з даною поставкою товару;

2) У копії митної декларації країни відправлення № 223120210000989900 від 17.03.2021 зазначені умови поставка - CFR. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Зокрема, Відповідачем вказано, що 28.05.2021 електронним повідомленням декларантом ТОВ "Вестхім Україна" було надіслане повідомлення з висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 27.05.2021 № 1060 але інші документи не надано та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Таким чином декларантом не подані документи згідно з переліком та в до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Позивач вважаючи вищезазначені рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби протиправними, звернувся до суду з позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пунктом 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 року у справі 826/27058/15.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару слугували висновки відповідача про те, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності.

Так, зокрема, зазначено, що у інвойсі від 09.03.2021 № TFQ1210223010 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт № THMXFI210619 від 21.06.2019, що не дає змогу їх співставити з даною поставкою товару; у копії митної декларації країни відправлення № 223120210000989900 від 17.03.2021 зазначені умови поставка - CFR. Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

З приводу вищезазначених доводів відповідача, суд зазначає наступне.

Щодо посилання відповідача спірному рішенні стосовно відсутності інвойсі від 09.03.2021 № TFQ1210223010 на зовнішньоекономічний контракт № THMXFI210619 від 21.06.2019.

Суд зазначає, що спірний інвойс містить покупця, найменування товарних позицій, їх кількість, ціну, загальну вартість рахунку, що відповідає інформації, наведеній та прас-листі від 01.01.2021 та у специфікації від 24.03.2021 до Контракту № THMXFI210619 від 21.06.2019.

Окрім цього позивачем надано висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 27.05.2021 року № 1060, згідно з яким вбачається, що згідно з Комерційним Інвойсом № TFQ1210223010 від 09.03.2021 р. до контракту № THMXFI210619 від 21.06.2019 р. предметом імпорту є Фумарова кислота (Fumaric acid), країна виробництва Китай, за ціно 795,00 дол. США/т, на умовах поставки CFR - Одеса, Україна.

Враховуючи дані спеціалізованих торговельних майданчиків, мережі інтернет, аналіз цінової інформації виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень ціни на фумарову кислоту (Fumaric acid), країна виробництва Китай, а саме 795,00 дол. США/т, на умовах поставки CFR - Одеса, Україна, що імпортуються згідно з Комерційним Інвойсом № TFQ1210223010 від 09.03.2021 p. до контракту № THMXFI210619 від 21.06.2019 р., відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

Щодо посилання відповідача спірному рішенні стосовно того, що в копії митної декларації країни відправлення зазначені умови поставки - CFR; Проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що правила Інкотермс не визначають обов`язку вказувати географічний пункт переходу обов`язків сторін за поставками на умовах CFR в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документі.

Копія митної декларація країни відправлення надається лише на письмову вимогу органу доходів і зборів та лише у випадку коли подані у відповідності до частини 2 ст. 53 МК України документи містили розбіжності та були наявні ознаки підробки.

Однак, відповідач не зазначає про будь-які розбіжності або підробку основних документів. Крім того, суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення складена китайською мовою, відповідно до законодавства КНР. Відповідачем не зазначено жодної норми китайського законодавства відповідно до якої у митній декларації КНР має зазначатися географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

У спірному рішенні відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов`язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем.

Суд погоджується з доводами позивача, про те, що митна декларація країни відправлення містить всі необхідні реквізити.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також, суд наголошує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що не повне подання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 810/1479/16.

Таким чином, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивачем надано відповідачу належні та допустимі докази на підтвердження митної вартості, а документи не містять розбіжностей, суд приходить до висновку про те, що відповідач прийняв рішення про коригування та картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. Тому відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Згідно частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням від 30.11.2021 року №0.0.2360661821.1 позивачем сплачено судовий збір в сумі 4 540, 00 грн. Відтак, з огляду на задоволення позову повністю, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача суми сплаченого ним судового збору у розмірі 4 540, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139-143, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКРОХІМ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2021/00336 та рішення про коригування митної вартості №UА500500/2021/000174/1 від 30.05.2021 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКРОХІМ» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 4 540, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МАКРОХІМ» (код ЄДРПОУ 42964817, адреса: 01014, м. Київ, вул. Верхня, буд. 3-5)

Відповідач: Київська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А,, код ЄДРПОУ 44005631).

Повне судове рішення складено 31.10.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна