Рішення

від 31.10.2022 по справі 640/7703/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/7703/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРП Консалтинг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРП Консалтинг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2019 № 1682615572;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2019 № 1692615572;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2019 № 1702615572.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податковий орган прийшов до помилкового висновку про неможливість здійснення господарських операцій з ТОВ «Конкордвест». Також, позивачем наголошено на тому, що податковий орган не мав приступати до проведення перевірки позивача, адже товариством було надіслано повідомлення про втрату частини документів у зв`язку із ремонтними роботами в офісному приміщенні. Висновок відповідача про безтоварність господарських операцій з надання (придбання) послуг розробки програмного забезпечення через неможливість встановлення факту їх придбання контрагентом у ланцюгу постачання не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.06.2020 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, у період з 08.11.2019 по 14.11.2019, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРП Консалтинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «КОНКОРДВЕСТ» (код 40823211) за листопад 2016 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2019 № 60/26-15-05-07-02-10/36516187.

16.12.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 1682615572, № 1692615572, № 1702615572.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення № 1682615572 вбачається, що на підставі Акту № 60/26-15-05-07-02-10/36516187 від 21.11.2019 встановлено порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, розділу 16 «Витрати» П(С)БО, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п.1.2 ст.1, п. 2.4, п.2.15, п.2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, ст. 2, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на тридцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят грн. 00 коп.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення № 1692615572 вбачається, що на підставі Акту № 60/26-15-05-07-02-10/36516187 від 21.11.2019 встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. У зв`язку з цим, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на тридцять дев`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення № 1702615572 вбачається, що на підставі Акту № 60/26-15-05-07-02-10/36516187 від 21.11.2019, встановлено порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі п`ятсот десять гривень 00 копійок.

За позицією податкового органу, встановлені в акті перевірки порушення вимоги податкового законодавства пов`язані із ненаданням позивачем на адресу відповідача договорів (угод) з додатками, актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків-фактур по контрагенту ТОВ «КОНКОРДВЕСТ» (код 40823211) за перевіряємий період; операції з надання послуг розробки програмного забезпечення між позивачем та ТОВ «КОНКОРДВЕСТ» (код 40823211) були безтоварними/фіктивними, спрямованими на отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно змісту наданих п. 14.1 ст. 14 ПК України визначень, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

За нормами абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тож, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

При цьому, документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини.

Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Так, у акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем не надано договорів (угод) з додатками, актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків-фактур по контрагенту ТОВ «КОНКОРДВЕСТ» (код 40823211) за перевіряємий період.

Як стверджує сторона позивача, відповідач, не врахував, що вказані документи об`єктивно не могли бути надані позивачем у строк, зазначений відповідачем, про що відповідачу було відомо, що підтверджується листами позивача вих. № 02/10 від 29.10.2019 та вих. № 04/10 від 31.10.2019, із відміткою про отримання відповідачем.

Причиною ненадання вказаних документів стало виявлення позивачем факту їх втрати, про що у передбаченому законом порядку товариство повідомляло податкові органи.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Беручи до уваги зазначене, з урахуванням норм абз. 3 п. 44.5 ст. 44 ПК України, позивач клопотав, з огляду на неможливість належної перевірки через відсутність зазначених запитуваних документів, що є, власне, основними документами стосовно предмету перевірки, про перенесення терміну проведення перевірки, до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків, визначених п. 44.5 ст. 44 ПК України.

Втім, строк перевірки продовжено не було, і про клопотання позивача щодо продовження терміну перевірки, так само як і причини його відхилення, в акті відповідачем зазначено не було. Тож, податковий орган не забезпечив перенесення терміну перевірки у межах, встановлених законодавством, про причини неможливості перенесення строків перевірки не повідомив. При цьому, позивач наголошує на тому, що первинні документи було відновлено (знайдено) вже за межами строків перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», при цьому, відповідно до статті 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі статтею 1 Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судом досліджено, що згідно з Договором № 1107/СП надання послуг з розробки програмного забезпечення на базі системи Microsoft Dynamics NAV, доказом приймання-передачі результатів послуг є Акт № 1 від 28.12.2016 року.

Відповідно до норм п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У даному випадку, господарськими операціями є операції з поставки послуг, відповідно, первинним бухгалтерським документом що підтверджує факт здійснення операції (отримання результатів послуг) в розумінні як ПК України, є саме акт про надані послуги. Як вбачається зі змісту Договору № 1107/СП, факт отримання позивачем результатів послуг підтверджується актом № 1 здачі-приймання наданих послуг, а також отриманими відповідачем від позивача під час перевірки податковою накладною № 153 від 25.11.2016 та платіжним дорученням про оплату послуг № 336 від 25.11.2016.

За доводами сторони позивача, ТОВ «ЕРП Консалтинг» протягом багатьох років співпрацює з компанією Microsoft, а саме: закуповує, доопрацьовує під потреби замовників та реалізує на території України програмний продукт Microsoft Dynamics Navision.

Проаналізувавши потреби замовників, позивачу необхідно було доопрацювати один з модулів даного продукту додавши деякі функціональні блоки, саме для цих потреб позивач і задіяв ТОВ «Конкордвест». В свою чергу, товариство надало послуги з розробки необхідного програмного забезпечення, та, в подальшому, доопрацьований програмний продукт позивач реалізовував замовником з доопрацьованим ТОВ «Конкордвест» функціоналом.

Відповідно до змісту норм п. 14.1.27 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до приписів ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до змісту п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих поварів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат: прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п.14.1, статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні а митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Платник податку несе відповідальність відповідно до ПКУ у разі, коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними. Інших підстав для невключення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту податковим законодавством не передбачено.

Таким чином, оскільки позивачем були придбані послуги (результати послуг), використані в своїй господарській діяльності шляхом подальшої їх реалізації, що підтверджується зазначеними вище документами бухгалтерського та податкового обліку, питання до оформлення яких у податкового органу відсутні, тому, позивачем обґрунтовано сформовані показники податкової звітності.

При цьому, на переконання суду, посилання Відповідача на відсутність господарських операцій з придбання товару контрагентом позивача по ланцюгу постачання, що, на його думку, спростовує факт здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ КОНКОРДВЕСТ», є необґрунтованими та недоведеними, крім того, варто врахувати й те, що законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд вважає, що як і в акті перевірки, так і під час розгляду даного спору в суді, відповідачем не наведено жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом (ТОВ «КОНКОРДВЕСТ»), не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов`язків чи свідчило б про незвичність цін за спірною операцією, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та яка порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на володіння майном держави.

Також, відповідачем не надано доказів, що на момент вчинення господарської операції між позивачем та його контрагентом (ТОВ «КОНКОРДВЕСТ»), останній не був зареєстрований у встановленому законом порядку та не мав свідоцтва платника податку на додану вартість, водночас, зі змісту акту вбачається, що у період вчинення господарської операції з поставки послуг, та аж до 29.12.2017, контрагент (ТОВ «КОНКОРДВЕСТ») мав свідоцтво платника ПДВ № 200290144 від 06.10.2014, що свідчить про правомірність виписки податкової накладної, наданої позивачем для цілей проведення перевірки, та, відповідно, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п. п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись лише на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Як зазначено вище, господарська операція позивача з контрагентом (ТОВ «КОНКОРДВЕСТ») здійснювалась в межах господарської діяльності позивача (відповідно до даних ЄДР, видами економічної діяльності, здійснюваними позивачем, є наступні: Код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; Код КВЕД 62.01 Комп`ютерне програмування (основний); Код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; Код КВЕД 62.03 Діяльність із керування комп`ютерним устаткованням; Код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; Код КВЕД 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність), є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та з огляду на персональну відповідальність платника податків, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «КОНКОРДВЕСТ», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, є недоведеними.

Стосовно посилання на наявність пояснень директора/засновника про непричетність до створення/ведення діяльності підприємства, необхідно зазначити, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Водночас, суд наголошує на тому, що нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з наведеного слідує, що наведені господарські операції між позивачем та контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, беручи до уваги й те, що характер описаних операцій відповідає фактичній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Здебільшого, висновки акта перевірки ґрунтуються на результаті аналізу податкової інформації контрагента позивача в ІС «Податковий блок», а також, на неподанні (несвоєчасному поданні) звітності, внесення картки суб`єкта фіктивного підприємництва, проте, суд з даного приводу приймає до уваги, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, при цьому, акт перевірки фактично ґрунтується на обставинах та фактах, пов`язаних не з позивачем, а контрагентом - ТОВ «Конкордвест».

До матеріалів справи не було додано жодного вироку суду, що набрав законної сили, яким би було встановлено причетність засновників/керівників контрагента до вчинення кримінально караного діяння, а сам факт надання пояснень чи відкриття кримінального провадження, не є самостійною підставою для визнання спірних операцій нереальними для товариства позивача. При цьому, отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарювання в процедурах податкового контролю, не є фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та контрагента.

Стороною відповідача під час розгляду даного спору не надано належних доказів, які б свідчили про наявність обставин що підтверджують недобросовісність саме позивача, як платника податків.

Отже, висновок ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, щодо заниження податку на прибуток підприємств на 28440 грн., заниження податку на додану вартість на суму 31600 грн., ненадання до перевірки первинних документів, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору в суді. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, а не на дійсних встановлених обставинах з відповідним документальним підтвердженням.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню, адже всі вони пов`язані з висновками акта перевірки від 21.11.2019 № 60/26-15-05-02-10/36516187, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2102 грн., які підлягають стягненню з відповідача, на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРП Консалтинг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16 грудня 2019 № 1682615572.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16 грудня 2019 № 1692615572.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16 грудня 2019 № 1702615572.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРП Консалтинг» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРП Консалтинг» (ЄДРПОУ 36516187, 02192, м. Київ, вул. Жмаченко, 18, кв. 322).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 34141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя В.І. Келеберда