Ухвала

від 31.10.2022 по справі 640/5405/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/5405/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення та акту,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого органу Старобезрадичівської сільської ради народних депутатів від 29.10.1996 р. про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 та державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №073649 від 02.08.2001р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 .

Однак, після ознайомлення з матеріалами справи та покладеними в основу позовних вимог обставин, суд вважає, що вказана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до положень частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пунктів першого та другого статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до норм пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження;

Так, Глава 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що 18 грудня 2007 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_1 договір № 2641 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,11 га, яка розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та належала продавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 073649 від 02.08.2001р. (без кадастрового номеру).

17 листопада 2008 року на підставі технічної документації із землеустрою, яка виготовлена землевпорядним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «Горизонт», позивачем було отримано державний акт серія ЯД № 606814 з кадастровим номером 3223187700:07:006:0048 на право власності на земельну ділянку площею 0,11 га, яка переконання позивача, була предметом договору № 2641 від 18.12.2007р.

21 жовтня 2012 року, позивач подарував своєму батьку ОСОБА_3 земельну ділянку придбану за договором № 2641 від 18.12.2007р. купівлі-продажу.

31 травня 2016 року ОСОБА_2 , звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вимогами визнати недійсним державний акт серія ЯД №606814 від 17.11.2008р. з кадастровим номером 3223187700:07:006:0048 та договору дарування від 21.10.2012р., предметом яких є земельна ділянка, набута позивачем у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 2641 від 18.12.2007р.

З позовних вимог ОСОБА_2 виявилося, що продана ним за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 2641 від 18.12.2007р. та оформлена мною за державним актом серія ЯД № 606814 з кадастровим номером 3223187700:07:006:0048 земельна ділянка за його твердженнями є різними, хоча за його інформацією, яка зазначена в позові, на момент продажу 18.12.2007р. належали одному власнику ОСОБА_2 .

Позивач стверджує про те, що під час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2641 від 18.12.2007р., ОСОБА_2 озвучував позивачеві, як покупцеві, іншу інформацію про спірну земельну ділянку, при цьому покупцеві не було відохмо, що продавець є власником двох земельних ділянок, які розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

З метою з`ясування фактичної наявності предмету договору купівлі-продажу земельної ділянки №2641 від 18.12.2007р., були направлені адвокатські запити до Головного управління Держгеокадастру у Київські області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та Архівного сектору Обухівської районної державної адміністрації Київської області з вимогами надати документи, що підтверджують існування земельної ділянки за державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 073649.

У відповідь на адвокатські запити, Головне управління Держгеокадастру у Київській області та Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області не надали документів, що підтверджують існування земельної ділянки за державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 073649. При цьому, позивач вказує, що Архівним сектором Обухівської районної державної адміністрації Київської області, листом від 13.12.2018р. вих. № 05-04/302 було надано копію рішення виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради народних депутатів від 29.10.1996р. про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 , виходячи з якого, встановити факт існування (координати та дирекційні кути місця розташування) земельної ділянки за державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 073649 неможливо.

Таким чином, за твердженнями позивача, у Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області органів, які здійснювали оформлення та реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 073649 від 02.08.2001р. відсутня інформація, яка підтверджує фактичну матеріальну (речову) наявність та існування земельної ділянки, яка була придбана позивачем у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 2641 від 18.12.2007р. У зв`язку з тим, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 2641 від 18.12.2007р., який укладався на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 073649 від 02.08.2001р., відсутній предмет (земельна ділянка), позивач вважає за необхідне визнати вказаний державний акт недійсним.

Суд наголошує на тому, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що спір про визнання протиправними та скасування рішення виконавчого органу Старобезрадичівської сільської ради народних депутатів від 29.10.1996 р. про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 та державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №073649 від 02.08.2001р., є спором про цивільне право, натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17).

У постанові від 11.09.2018 року у справі № 817/2398/15, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами, є закономірною, якщо після першої протиправної реєстраційної дії відбувалися інші дії, на нових підставах виникнення права власності, які по своїй суті суперечать речовому праву законного власника. У такому випадку основне завдання судочинства не виконується.

Таким чином, заявлене у цій справі визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що даний спір та вимоги за ним, пов`язані саме з інтересом позивача щодо належного користування/володіння земельною ділянкою іншою особою, пов`язані з видачею державного акта на право приватної власності, тому, спір в цій частині не є публічно-правовим та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спір за позовом ОСОБА_1 до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення та акту є підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що, провадження у справі № 640/5405/19 підлягає закриттю, з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 640/5405/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення та акту - закрити.

Роз`яснити, що даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, у порядку, встановленому ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда