Ухвала

від 31.10.2022 по справі 640/16184/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16184/21

УХВАЛА

31 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М., розглянувши клопотання Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору в адміністративній справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК 2020» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК 2020» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Перевіривши вказане клопотання, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України передбачено, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не долучено квитанцію про сплату судового збору. Натомість, разом з апеляційною скаргою ним заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В силу положень ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18, в якості обґрунтування існування підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне.

Як зазначено в указаному рішенні суду касаційної інстанції, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України "Про судовий збір", як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

У розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими доказами.

Разом з цим, до клопотання про відстрочення сплати судового збору Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України не додано доказів, які б вказували, на майновий стан та свідчили про неможливість сплати судового збору.

Колегія суддів враховує висновки викладені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2018 року у справі №804/958/17: "…обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії".

Таким чином, для відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З огляду на вищезазначене, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки, апелянтом не надано доказів на підтвердження неможливості його сплати, а колегією суддів не встановлено обставин, які відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України можуть бути підставою для відстрочення відповідачу сплати судового збору.

Керуючись ст. 73,74, 133, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.