Постанова

від 27.10.2022 по справі 753/572/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/950/2022

справа № 753/572/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:

Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі Моторіній В.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року, постановлене суддею Трусовою Т.О. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

У С Т А Н О В И Л А :

У січні 2019 року ОСОБА_4 (під час розгляду справи змінила прізвище на ОСОБА_5 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що за нормами сімейного законодавства заявлене до поділу майно є спільним сумісним майном подружжя і підлягає поділу в натурі з дотриманням принципу рівності часток, окрім автомобіля, який є неподільною річчю і перебував у користуванні відповідача, а тому з урахуванням уточнень, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просила:

- визнати за нею майнові права на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м., що будується на 21 поверсі секції 3 по АДРЕСА_1 товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-2 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-2 від 15.11.2017;

-визнати за відповідачем майнові права на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м, що будується на 19 поверсі секції 3 по по АДРЕСА_1 товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-1 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-1 від 15.11.2017;

-стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості 1\2 частини транспортного засобу Cadillac Escalade, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 252 339,50 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено в повному обсязі.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 майнові права на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м., що будується на 21 поверсі секції 3 по по АДРЕСА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-2 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-2 від 15.11.2017.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 майнові права на однокімнатну квартиру загальною площею 36,03 кв.м., що будується на 19 поверсі секції 3 по по АДРЕСА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» по договору № 54-1011/2017-1 від 10.11.2017 про участь у Фонді фінансування будівництва та по договору про відступлення майнових прав № 54-1011/2017-1 від 15.11.2017.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 половину вартості відчуженого не в інтересах сім`ї автомобіля Cadillac Escalade, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , держномер НОМЕР_2 , в розмірі 252 339 гривень 50 копійок та судові витрати в сумі 26 792 гривень 77 копійок, а усього 279 132 гривень 27 копійок.

Повернуто ОСОБА_3 з державного бюджету зайво сплачений судовий збір в сумі 3792 гривень 23 копійки, сплачений згідно квитанції про оплату № 24470319 від 29.12.2018; банк платника: АТ «Райффайзен Банк Аваль»; отримувач: УК у Дарницькому районі м. Києва; код отримувача: 38021179; банк отримувача: Казначейство України; рахунок отримувача6 31214206026003.

Не погоджуючись з рішенням суду, 23.12.2021 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення в частині задоволення позовної вимоги щодо стягнення з апелянта на користь позивача в порядку поділу спільного сумісного майна половини вартості відчуженого автомобіля не в інтересах сім'ї та залишити цю вимогу без задоволення, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права .

Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та є помилковими, зокрема вказувала, що посилання суду на те, що вартість автомобіля в договорі купівлі-продажу не може відповідати реальній вартості, оскільки покупцем виступив родич апелянта, помилкові. Чинне законодавство не містить обмежень щодо визначения вартості того чи іншого товару при укладені договору купівлі-продажу. Недобросовісність покупця та продавця в цій частині не встановлена. Тобто, зазначає, що вказаний договір є укладеним, ніким не скасовувався та не оскаржувався, а тому істотна умова такого договору, ціна , домовлена сторонами, однак, не врахована судом при визначенні суми, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Крім того, вказує, що відповідачем неодноразово наголошувалось, що даний транспортний засіб був реалізований чоловікові сестри відповідача з метою погашення боргу, який сторони по справі отримали від останнього, перебуваючи в шлюбі.

Зазначає, що пояснення позивачки, про те, що вона не давала згоди на продаж автомобіля та не знала про наявність позики не можуть слугувати доказом, оскільки позивач розуміла, що в разі визнання даного факту може залишитися без грошової компенсації.

Вказує, що висновки суду про те, що кошти, отриманні від реалізації транспортного засобу, були використанні ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї, також не відповідають дійсності, оскільки дані кошти надали змогу погасити заборгованість згідно договору позики, який був укладений виключно в інтересах сім ї.

Таким чином, вважає, що суд помилково виходить з обсягу майна, яке бажає поділити позивач, не приймаючи до уваги те, що спільний автомобіль був реалізований відповідачем в інтересах сім ї, оскільки позика - це було спільне рішення подружжя і повністю погоджувалась сторонами, а повернення боргу є також спільним зобов`язанням.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені .

Відповідно до ст.. 372 ЦПК України Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

2. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач та його представник ОСОБА_6 двічі не з`явилися в судове засідання апеляційної інстанції, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

27 жовтня 2022 року представник апелянта ОСОБА_2 адвокат Єрмак О.В. належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що вбачається із клопотання про перенесення розгляду справи з посиланням на те, що його донька хворіє Коронавірусом.

Колегія суддів прийшла до висновку про залишення клопотання без задоволення з урахуванням довготривалості перебування справи в провадженні апеляційного суду ( з грудня 2021 року), тієї обставини, що хворіє не сам представник, а члени його сім'ї, а також з урахуванням того , що Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 17.02.2012 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб (а.с. 51).

10.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» (Управителем) з одного боку та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (Довірителем) - з іншого, було укладено два договори про участь у Фонді фінансування будівництва № 54-1011/2017-1 та № 54-1011/2017-2, предметом яких є передача Довірителем Управителю в управління та довірчу власність грошових коштів з метою отримання Довірителем у власність житла (об`єкта інвестування, а.с. 15-22, 24-30).

Об`єктами інвестування за цими договорами є дві однокімнатні квартири однаковою площею - 36,3 кв.м., що розташовані у третій секції на 19 та на 21 поверсі житлового будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:158:0004.

На виконання умов кожного з даних договорів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 внесли кошти в розмірі 644 937 грн., що підтверджується свідоцтвами № С54-1011/2017-1 та № С54-1011/2017-1 від 15.11.2017 про участь у фонді фінансування будівництва виду А «ЖК «Злагода» (а.с. 23, 31).

В період шлюбу сторони також набули у власність транспортний засіб Cadillac Escalade, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію якого було оформлене на відповідача (а.с. 40, 105-106).

На підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02.11.2018 відповідач відчужив вищевказаний автомобіль на користь ОСОБА_8 за 49 000 грн. (а.с. 118, 119).

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15.02.2019 шлюб сторін розірвано (а.с. 142).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно із ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 2 статті 184 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що маютьістотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції вирішено питання поділу майнових прав сторін на об`єкти нерухомого майна і в цій частині рішення суду не оскаржується.

Щодо поділу автомобіля Cadillac Escalade, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , то судом встановлено, що автомобіль було придбано в період шлюбу сторін.

Відповідач у своєму відзиві на позовні вимоги послався на те, що автомобіль було придбано за кошти, позичені 15.08.2018 року у ОСОБА_9 в сумі 202 045, 80 гривень, що дорівнювало 7 260 доларів США( а.с.107), тому просив при поділі автомобіля врахувати боргові зобов`язання сторін, які існували на момент поділу спільного майна.

Разом із тим, із договору купівлі-продажу автомобіля від 23.02.2018 року вбачається, що він був придбаний за півроку до укладання договору позики, укладеного між відповідачем та ОСОБА_10 за 49 000 гривень ( а.с.105).

За таких обставин суд апеляційної інстанції не приймає договір позики як доказ на підтвердження спільних боргових зобов`язань сторін по справі , оскільки кошти, які отримав відповідач по справі в борг були отримані після придбання автомобіля , крім того, в сумі, що значно перевищувала вартість автомобіля, зазначену у договорі.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було надано Звіт про належну оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість спірного автомобіля Cadillac Escalade, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 визначена станом на 25.11.2019 року 504 679 грн (а.с. 191-212).

Відповідач, у свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, не скористався таким правом та не надав суду оцінку вартості спірного майна та розпорядився ним на свій розсуд без відома позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку в частині поділу автомобіля, що належав сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, стягнувши з відповідача на користь позивача половину вартості спірного автомобіля на час розгляду справи.

А тому доводи апеляційної скарги щодо звіту про належну оцінку та вартість спірного автомобіля колегія суддів вважає необґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2022 року.

Суддя - доповідач:

Судді: