Постанова

від 01.11.2022 по справі 826/9762/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2022 року

Київ

справа №826/9762/18

адміністративне провадження №К/9901/38044/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/9762/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології безпеки ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології безпеки ЛТД» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді: Федотов І.В., Чаку Є.В.),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології безпеки ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД») звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0007871401, №0007881401.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначило, що висновки податкового органу про безтоварний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Іствуд Груп», ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Вієн ЛТД», ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ «Буд Імперія Груп» спростовується належними первинними документами. Усі податкові накладні, складені контрагентами-постачальниками, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, метою створення якого було запобігання реєстрації такого документу за наслідками безтоварних господарських операцій. Протоколи допиту посадових осіб деяких з контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, не є належним доказом в адміністративному судочинстві. Вироки щодо директорів ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз». ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор» не містять встановлених обставин щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 травня 2019 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДПС задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року скасовано та частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року № 0007871401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 108012 грн, з них за основним платежем - на 72008 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 36004 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року № 0007881401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 39032 грн, з них за основним платежем - на 38357 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 675 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд постановою від 04 листопада 2020 року касаційні скарги ГУ ДПС, ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» задовольнив частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року скасував. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року скасував в частині відмови у задоволенні позову і справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування грошового зобов`язання за наслідками господарських операцій позивача з ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор». Суди не встановили, хто саме підписував первинні документи від імені означених контрагентів та хто саме був відповідальним за ведення господарської діяльності від їх імені у спірний період. Крім того, суди не співвіднесли об`єктивну сторону злочинів, зазначених у вироках суду щодо посадових осіб указаних контрагентів, із порушеннями, зафіксованими податковим органом в акті перевірки. Також Верховний Суд акцентував увагу на положеннях частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині надання письмових доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Водночас, копії вироків Печерського районного суду м. Києва (від 05 квітня 2016 року, від 18 квітня 2016 року, від 17 травня 2017 року, від 04 грудня 2017 року), та Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2017 року не були засвідчені належним чином.

При цьому Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Іствуд Груп», ТОВ «Вієн ЛТД», ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ «Буд Імперія Груп».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року справу №826/9762/18 прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За наслідками нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 квітня 2021 року (суддя Смолій І.В.) адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0007871401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 108012 грн, з них за основним платежем - на 72008 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 36004 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0007881401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 39032 грн, з них за основним платежем - на 38357 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 675 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» задовольнив частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» в частині позовних вимог, які не були задоволені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11 лютого 2014 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2018 року №361/25-15-14-01/39090552.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 436361 грн, а саме: у 2015 році - на 257394 грн, у 2016 році - на 178967 грн;

- пункту 185 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 747834 грн, у тому числі: у травні 2015 року - на 42350 грн; у червні 2015 року - на 73900 грн; у липні 2015 року - на 11031 грн; у серпні 2015 року - на 10255 грн; у вересні 2015 року - на 28789 грн; у жовтні 2015 року - на 18229 грн; у листопаді 2015 року - на 28650 грн; у грудні 2015 року - на 58458 грн; у лютому 2016 року - на 48333 грн; у червні 2016 року - на 27150 грн; у липні 2016 року - на 36050 грн; у серпні 2016 року - на 70846 грн; у вересні 2016 року - на 19475 грн; у жовтні 2016 року - на 40718 грн; у грудні 2016 року - на 233600 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов за наслідками дослідження господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Іствуд Груп», ТОВ «Кейнфор», ТОВ «Вієн ЛТД», ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ «Буд Імперія Груп». Так, у контрагентів позивача відсутні основні засоби та трудові ресурси (більшість із перелічених суб`єктів господарювання взагалі не декларувала працівників) для виконання обумовлених договорами робіт та поставки товарів. Щодо директорів ТОВ «Укрінжиніринг Він» ОСОБА_1 , ТОВ «Арматех Буд» ОСОБА_2 , ТОВ «Алето Союз» ОСОБА_3 , ТОВ «Укрбуд Об`єкт» ОСОБА_4 , ТОВ «Кейнфор» ОСОБА_5 наявні вироки суду, відповідно до яких зазначених осіб визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 КК України. Директори ТОВ «Буд Імперія Груп» ОСОБА_6 , ТОВ «Іствуд Груп» ОСОБА_7 , ТОВ «Вієн ЛТД» ОСОБА_8 були допитані у кримінальних провадженнях, у межах яких повідомили про свою непричетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності відповідних суб`єктів господарювання. Директор ТОВ «Селінкс Україна» ОСОБА_9 був допитаний співробітниками ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, який також повідомив про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС 11 червня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007881401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 481103 грн, у тому числі на 436361 грн - за податковими зобов`язаннями, на 44742 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0007871401, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1121751 грн, у тому числі на 747834 грн - за податковими зобов`язаннями, на 373917 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Переглядаючи справу в частині правомірності донарахування контролюючим органом позивачу податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор», суд першої інстанції з`ясував, що усі первинні документи, складені між позивачем та зазначеними контрагентами, не відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV). Указані документи підписані особами, які значились як засновники та директори вказаних підприємств, проте ніякого відношення до них не мали, фінансово-господарською діяльністю не займались, адміністративно-розпорядчі функції керівників підприємств не виконували, що встановлено в межах розслідування кримінальних справ, порушених за фактом вчинення злочинів, передбачених статтями 205, 205-1 КК України. Відповідними вироками зазначених осіб, що підписували первинні документи, визнано винними у вчиненні указаних злочинів. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За змістом мотивувальної частини під час нового розгляду справи суд першої інстанції не розглядав позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень в тій частині, підставою для прийняття яких були господарські операції позивача з ТОВ «Іствуд Груп», ТОВ «Вієн ЛТД», ТОВ «Селінкс Україна», ТОВ «Буд Імперія Груп». Проте, згідно з резолютивною частиною судового рішення суд першої інстанції визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення у зазначеній частині.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з висновками суду першої інстанції, що укладені між позивачем та ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор» договори не супроводжувались реальним виконанням господарських операцій, які становлять їх предмет. Суд апеляційної інстанції зазначив, що первинні документи, виписані від імені особи, що заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами і, відповідно, посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг. У підтвердження своєї позиції апеляційний суд послався на висновки, викладені Верховним Судом України в постанові від 05 березня 2012 року (справа №21-421а11), Верховним Судом в постановах від 14 березня 2019 року (справи №825/2042/14, №808/2159/17), від 18 червня 2020 року (справа №826/14035/17), від 26 березня 2020 року (справа №826/9563/17), від 22 квітня 2020 року (справа №826/26660/15), від 28 травня 2020 року (справа №826/21456/15), від 25 червня 2020 року (справа №П/811/4064/14). Суд зауважив, що саме лише документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі її обліковувати.

Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про виклик як свідка у справі директора позивача, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору без заслуховування свідчень указаної особи.

Поряд з наведеним апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи позивача про протиправність розгляду судом першої інстанції цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки предметом розгляду під час нового розгляду справи були вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень у розмірі 1455810 грн, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на указане процесуальне порушення та керуючись пунктом 7 частини третьої статті 317 КАС України, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про залишення без задоволення позову в тій частині позовних вимог, які не були задоволені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог, які не були задоволені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження позивач вказав пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» наводить низку постанов Верховного Суду, правові висновки яких не були враховані апеляційним судом при застосуванні норм матеріального права - статті 9 Закону №996-XIV, підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 112.7 статті 112, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України.

Так, у постановах від 27 лютого 2018 року (справа №802/1853/16-а), від 29 березня 2018 року (справа №826/3498/15), від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16), від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14), від 20 листопада 2018 року (справа №808/2858/16), від 05 березня 2019 року (справа №814/569/16), від 02 квітня 2019 року (справа №826/6245/18) Верховний Суд вказував, що сам факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. У зв`язку з цим нагальною є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили. Скаржник також посилається на висновок, викладений Об`єднаною Палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 травня 2020 року у справі №639/2837/19, що вирок, ухвалений на підставі угоди, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості такої особи не є доказом вини інших.

Скаржник наполягає, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Така ж позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17), від 04 червня 2020 року (справа №340/422/19), від 10 липня 2020 року (справа №120/4723/18-а), від 13 серпня 2020 року (справа №520/4829/19), від 27 серпня 2020 року (справа №820/1379/16), від 17 вересня 2020 року (справа №826/16705/17), від 20 жовтня 2020 року (справа №806/705/15).

Ухвалюючи оскаржувану постанову апеляційний суд не врахував, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №160/3364/19 з метою відступу від попередньої позиції щодо правових наслідків для платника податків господарських операцій у разі наявності вироку суду, яким посадову особу контрагента засуджено за фіктивне підприємництво.

Неврахування судом апеляційної інстанції наведених вище висновків призвело, на думку скаржника, до неправильного застосування статті 9 Закону №996-XIV, пункту 112.7 статті 112 ПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції застосував норми пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України всупереч висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа №819/1383/17). Згідно з указаним судовим рішенням реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для формування платником податків податкового кредиту за такою накладною Скаржник наполягає, що після впровадження СЕА ПДВ обов`язок перевірки податкових накладних при їх реєстрації покладається на податковий орган, на що виправдано розраховував позивач при оформленні первинних документів зі спірними постачальниками.

Порушення норм процесуального права скаржник, зокрема, вбачає в тому, що суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін, попри те, що апелянт подавав відповідне письмове клопотання від 22 липня 2021 року про розгляд справи за участю позивача. При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ця справа помилково була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначене процесуальне порушення позбавило позивача можливості надати свої пояснення та додаткові докази, а також взяти участь у їх досліджені, що призвело до порушення права на справедливий суд та унеможливило встановлення обставин реальності господарських операцій із спірними контрагентами. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, визначених пунктом 2 частини другої, пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.

Також скаржник вважає, що апеляційний суд, всупереч висновкам Верховного Суду, які стали підставою для направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції, не встановив, чи були встановлені у вироках щодо посадових осіб ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор» обставини непричетності цих осіб до господарської діяльності з ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД». Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував подані з апеляційною скаргою пояснення директора ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» ОСОБА_10 від 25 травня 2021 року, які містили відомості про обставини особистого підписання директорами спірних контрагентів всіх документів щодо господарських операцій з позивачем.

Крім того, під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо необхідності надання належної правової оцінки кожному окремому доказу та їх сукупності. Так, поза увагою суду залишились первинні документи по операціям з кінцевими покупцями робіт (послуг), акти органу державного пожежного контролю ГУ ДСНС України, висновок судової економічної експертизи №108/06/15-18 від 22 червня 2018 року, долучений на стадії апеляційного розгляду лист-пояснення керівника ТОВ «Кейнфор». Наведене призвело до порушення норм статей 9, 90, 108 КАС України і неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 листопада 2020 року (справа №826/9762/18), від 20 лютого 2020 року (справа №161/15661/16-а), від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 18 вересня 2019 року (справа №813/4737/15).

Верховний Суд ухвалою від 01 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року касаційне провадження у справі №826/9762/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології безпеки ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 160/3364/19.

Верховний Суд ухвалою від 31 жовтня 2022 року поновив касаційне провадження у справі №826/9762/18 та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження на 01 листопада 2022 року.

Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" та наказу Державної податкової служби України №529 від 30 вересня 2020 року "Про утворення територіальних органів ДПС". Згідно зі статтею 52 КАС України для ГУ ДПС усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу №826/9762/18 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року: №0007871401 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 108012 грн; № 0007881401 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 39032 грн, перегляду судами попередніх інстанцій не підлягали. Відповідно, касаційний перегляд спірних рішень суб`єкта владних повноважень в цій частині також не здійснюється.

Колегія суддів встановила, що в межах визначених скаржником підстав касаційного оскарження, перевірці підлягають питання: 1) перевірка правильності застосування апеляційним судом норм матеріального права і дотримання норм процесуального права при здійсненні висновку, що господарські операції позивача не обумовлені реальним фактом їх вчинення, як наслідок - відсутність у позивача права на формування даних податкового обліку на підставі оформлених документів; 2) дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при обранні форми адміністративного судочинства.

Перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права по першому питанню, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід». Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення №88.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Такі висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, а в подальшому підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку або ухвали про закриття кримінального провадження щодо посадової особи контрагента платника податків; лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

У цій справі висновок суду про відсутність підстав про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині, що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор», вмотивований тим, що усі долучені до матеріалів справи первинні документи підписані посадовими особами зазначених суб`єктів господарювання, які відповідно до вироків суду, що набрали законної сили, визнані винними у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205, 205-1 КК України. Апеляційний суд зазначив, що позивач не вказав інших осіб, які були відповідальні за ведення господарської діяльності зазначених підприємств у періоді, що досліджувався податковим органом, не спростував фактів, встановлених вироками.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду справи позивач долучив до матеріалів справи письмові пояснення директора ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» ОСОБА_10 (том 10 а.с.202-207), відповідно до яких останній наполягав, що усі первинні документи (договори, акти виконаних робіт. податкові та видаткові накладні) підписувались особисто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Зауважив, що указані контрагенти залучались для виконання лише частки робіт поряд із працівниками ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД». Просив викликати для допиту як свідка директора ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» ОСОБА_10 (том 10 а.с.231).

Також позивач долучив до матеріалів справи письмові пояснення директора ТОВ «Кейнфор» ОСОБА_5 , датовані 15 червня 2021 року (том 10 а.с.219). Згідно з указаними поясненнями зазначена посадова особа підтвердила фактичне здійснення спірних господарських операцій з продажу товару на адресу ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД».

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови слідує, що апеляційний суд лише відхилив клопотання позивача про виклик ОСОБА_10 для допиту як свідка з огляду на достатність наявних у справі доказів. Будь-яка оцінка письмових пояснень директора ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» ОСОБА_10 та директора ТОВ «Кейнфор» ОСОБА_5 у постанові суду апеляційної інстанції відсутня. Фактично, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій, ґрунтуючись на відомостях, що містяться у вироках суду щодо посадових осіб ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор», та врахувавши їх як такі, що свідчать про фіктивність означених контрагентів.

Вирішуючи спір у справі з подібними правовідносинами, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/17 (провадження №21-3788а15). Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Відповідно до висновку Великої Палати такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. При цьому, як виснувала Велика Палата, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

У пункті 88 постанови від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19) Велика Палата Верховного Суду також визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, сама по собі наявність вироку суду щодо посадової особи контрагента платника податків не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, відповідний довід контролюючого органу з посиланням на такі обставини підлягає перевірці судом з використанням засобів доказування у адміністративній справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина друга статті 73 КАС України визначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною першою статті 91 КАС України встановлено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими.

У цій справі поряд з вироками суду про визнання винними у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205, 205-1 КК України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 наявні доводи позивача, який стверджує, що саме указані особи особисто підписували первинні документи, складені за результатами спірних господарських операцій, а також долучає письмові пояснення ОСОБА_5 , надані вже після ухвалення вироку суду щодо цієї посадової особи.

Задля усунення вказаних суперечностей щодо наявних у справі непрямих доказів, з урахуванням приписів частини четвертої статті 9 КАС України, доводи сторін у справі підлягали перевірці шляхом використання такого засобу доказування як показання свідків.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно відхилив клопотання позивача про виклик для допиту як свідка директора ТОВ «Сучасні технології безпеки ЛТД» ОСОБА_10 , оскільки контролюючий орган ставить під сумнів факт реального вчинення господарських операцій саме контрагентами позивача. Відтак, лише посадові особи останніх можуть надати відповідні свідчення з приводу обставин виконання ними робіт/поставки товарів, а також підтвердити чи спростувати факт підписання первинних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом було допущено формальний підхід до вирішення спору та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, які входять до предмета доказування. Ці ж порушення були допущені і судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголошує, що суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом.

Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої, пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке полягає у розгляді в порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд виключно у випадку, якщо таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту наведеної норми слідує, що визначена у ній підстава для скасування судових рішень не є обов`язковою на відміну від підстав, визначених у частині третій статті 353 КАС України. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №640/26367/19.

За результатами здійснення касаційного перегляду судових рішень колегія суддів встановила, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясували усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, викладений скаржником у касаційній скарзі довід про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, знайшов своє підтвердження.

Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що виявилось у розгляді справи в порядку письмового провадження.

Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина перша статті 124 КАС України).

Частина друга статті 307 КАС України передбачає, що про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (частина перша статті 310 КАС України).

Частина перша статті 311 КАС України встановлює, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. При цьому законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У цій справі суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 12 КАС України розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Ці обставини слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 7 частини третьої статті 317 КАС України.

Водночас, незважаючи на виявлення указаного порушення, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні, помилково керуючись при цьому саме нормою пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що для суду апеляційної інстанції обов`язковим є повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання у справах, що розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. У справах даної категорії суд може провести розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін лише у разі, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їх участю або участю їх представників.

Відтак, з`ясувавши, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, що також слугувало і підставою для призначення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційний суд повинен був застосувати норму частини другої статті 311 КАС України та розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів враховує, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року про призначення справи №826/9762/18 до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження була направлена учасникам справи і її копія отримана представником позивача - адвокатом Антіповим Є.В. (том 10 а.с.216-218). Разом з тим, надсилання копії зазначеної ухвали не є тотожним повідомленню у спосіб та за формою, передбаченими процесуальним законодавством, а саме статтею 124 КАС України.

Таким чином, у цій справі також наявна обов`язкова підстава для скасування судових рішень, передбачена пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів також звертає увагу судів, що під час нового розгляду справи слід враховувати те, що постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу №826/9762/18 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції лише в частині відмовлених позовних вимог (тобто, спірні податкові повідомлення-рішення підлягали новому розгляду судами тільки в тій частині, підставою для прийняття яких стали господарські операції позивача з ТОВ «Укрінжиніринг Він», ТОВ «Арматех Буд», ТОВ «Алето Союз», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», ТОВ «Кейнфор»). В частині позовних вимог, що були задоволені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, Верховний Суд погодився з такими висновками апеляційного суду. Однак, суд першої інстанції повторно їх розглянув і задовольнив.

Апеляційний суд, скасував рішення суду першої інстанції, вказав у резолютивній частині про відмову в задоволенні позову в тій частині позовних вимог, що не були задоволені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року. Колегія суддів критично оцінює такий підхід до формулювання резолютивної частини судового рішення та вважає, що таке викладення не відповідає вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 246 КАС України у взаємозв`язку з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України. Предметом розгляду у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0007871401, №0007881401. Відтак, резолютивна частина судового рішення повинна містити висновок суду про задоволення або відмову в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування указаних податкових повідомлень-рішень в частині, що була направлена на новий розгляд.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За правилами пунктів 1, 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, відтак, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2018 року: №0007871401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1013739 грн, в тому числі за основним платежем на 675826 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 337913 грн; № 0007881401 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 442071 грн, в тому числі за основним платежем на 398004 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 44067 грн.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології безпеки ЛТД» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі №826/9762/18 скасувати.

Справу №826/9762/18 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2018 року: №0007871401 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1013739 грн, в тому числі за основним платежем на 675826 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 337913 грн; № 0007881401 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 442071 грн, в тому числі за основним платежем на 398004 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 44067 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко