Рішення

від 31.10.2022 по справі 904/447/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022м. ДніпроСправа № 904/447/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 224 900 грн., пені у розмірі 62 827 грн., штрафу у розмірі 22 743 грн., інфляційної складової у розмірі 22 321,56 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 224 900 грн., пені у розмірі 62 827 грн., штрафу у розмірі 22 743 грн., інфляційної складової у розмірі 22 321,56 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/447/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд" (надалі постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - покупець) було укладено договір про закупівлю товару № 741/13/399В від 30.09.2020 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, код 3121 (Роз`єднувач) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Позивач вказав, що на виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1, у якій визначено, найменування, кількість, вартість продукції тощо, що поставляється.

Позивач зазначив, що виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 324 900 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 23.11.2020.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату отриманого товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.

За твердженням позивача, з урахуванням п. 4.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару настав 22.01.2021.

Однак, за твердженням позивача, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки у повному обсязі. Покупцем, 14.05.2021 частково було сплачено постачальнику вартість товару у розмірі 100 000 грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд" у розмірі 224 900 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову за загальний період з лютого 2021 по грудень 2021 у розмірі 22 321,56 грн.

На підставі пункту 7.4. договору та абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України, позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за загальний період з 23.01.2021 по 09.09.2021 у розмірі 62 827 грн. та штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості у розмірі 22 743 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач до початку судового засідання надав до суду відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідач стверджує, що суму основного боргу ним було частково оплачено.

Відповідач зазначив, що умовами договору не передбачено нарахування пені та штрафу за порушення покупцем строків оплати поставленого товару.

Щодо вимоги про стягнення інфляційної складової відповідач зазначив, що позивачем було неправильно зроблено розрахунок. Відповідачем було надано власний контррозрахунок інфляційної складової, відповідно до якого інфляційна складова за порушення грошового зобов`язання становить 19 349,24 грн.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором про закупівлю товару № 741/13/399В від 30.09.2020 у розмірі 224 900 грн., пені у розмірі 62 827 грн., штрафу у розмірі 22 743 грн., інфляційної складової у розмірі 22321,56 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд" (надалі постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - покупець) було укладено договір про закупівлю товару № 741/13/399В від 30.09.2020 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов`язується поставити Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл, код 3121 (Роз`єднувач) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1, у якій визначено, найменування, кількість, вартість продукції тощо, що поставляється.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 324 900 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 23.11.2020.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату отриманого товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.

З урахуванням п. 4.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару настав 22.01.2021.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки у повному обсязі. Покупцем, 14.05.2021 частково було сплачено постачальнику вартість товару у розмірі 100 000 грн.

За таких обставин, у Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд" у розмірі 224 900 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 224 900 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до п. 7.4 договору, за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

На підставі пункту 7.4. договору та абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України, позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за загальний період з 23.01.2021 по 09.09.2021 у розмірі 62 827 грн. та штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості у розмірі 22 743 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За наведеними вище положеннями чинного законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією».

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення ж частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», частиною другою статті 36 Закону України «Про телекомунікації».

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 ГК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Так, в спірному договорі сторонами не обумовлено розмір та базу нарахування штрафних санкцій, а лише зазначено, що штрафні санкції нараховуються у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Як вбачається з поданого розрахунку, позивач здійснює нарахування штрафних санкцій, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, за порушення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, що суперечить приписам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд" про стягнення пені у розмірі 62 827 грн. та штрафу у розмірі 22 743 грн. є не обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову за загальний період з лютого 2021 по грудень 2021 у розмірі 22 321,56 грн.

Перевіривши наданий розрахунок інфляційної складової судом було встановлено, що такий розрахунок містить арифметичні помилки.

За розрахунком суду:

- інфляційна складова на суму боргу 324 900 грн. за період з лютого 2021 року по квітень 2021 року становить 11 163,63 грн.;

- інфляційна складова на суму боргу 224 900 грн. за період з травня 2021 року по грудень 2021 року становить 11 235,58 грн.

Всього: 22 399,21 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової є обґрунтованими у розмірі 22 399,21 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 741/13/399В від 30.09.2020 з додатками (том 1 а.с. 13 - 19), довіреністю на отримання товару (том 1 а.с. 21), ТТН (том 1 а.с. 22), випискою по рахунку (том 1 а.с. 23), претензією з додатками та доказами відправлення (том 1 а.с. 24 - 26), видатковою накладною (том 1 а.с. 20).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 224 900 грн. та інфляційної складової у розмірі 22 399,21 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 62 827 грн., штрафу у розмірі 22743 грн. та інфляційної складової у розмірі 22,35 грн. слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код: 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекса-Буд" (ідентифікаційний код: 33227248; місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Чорноморська, буд. 1) суму основної заборгованості у розмірі 224 900 грн., інфляційну складову у розмірі 22 399,21 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 709,49 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 62 827 грн., штрафу у розмірі 22 743 грн. та інфляційної складової у розмірі 22,35 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 31.10.2022.

Суддя М.О. Ніколенко