Рішення

від 06.10.2022 по справі 669/987/21

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/987/21

Провадження № 2/669/23/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

головуючої - судді Бараболі Н.С.,

за участю секретаря Бульбах Т.М.,

представника позивачки адвоката Кучерука Т.М.,

відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача, адвоката Орендарчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білогір`я в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Білогірської селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

05.11.2021 року ОСОБА_2 (надалі позивачка) звернулася до суду із позовом до Білогірської селищної ради Хмельницької області (надалі Відповідач1), ОСОБА_1 (надалі Відповідач 2), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення №2 сорок четвертої сесії Великоборовицької сільської ради від 02 березня 2015 року, яким затверджено технічну документацію та надано у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6820380300:02:001:0031, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах с.Іванівка Білогірського району Хмельницької області.

В обґрунтування позову вказала, що маючи намір отримати в оренду земельну ділянку, розташовану на території Великоборовицької сільської ради колишнього Білогірського району Хмельницької області, у червні 2014 року подала заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області. Рішенням 40-ї сесії Великоборовицької сільської ради шостого скликання №2 від 27 червня 2014 року отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,50га. на території Великоборовицької сільської ради із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Однак, дізналася, що спірна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення №2 сорок четвертої сесії Великоборовицької сільської ради від 02.03.2015 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за кадастровим номером 6820380300:02:001:0031.

Вказане рішення вважає незаконним та таким, що порушує її право на затвердження проекту землеустрою на дану земельну ділянку, оскільки Великоборовицька сільська рада, видаючи рішення порушила, перш за все принцип забезпечення єдності державно політики, відкритості та прозорості так як надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки двом особам.

Позивачка посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суді від 25 квітня 2018 року у справі №461/2132/17, від 31 липня 2019 року у справі №472/1286/17-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №472/1284/17-ц, від 27 листопада 2019 року у справі №671/464/17, від 04 грудня 2019 року у справі №206/4713/17-ц, від 22 січня 2020 року у справі №707/2230/18, в яких Верховним Судом підтримано правову позицію, що надання органом місцевого самоврядування чи органом державної влади дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам законодавства, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним, відповідно до вимог чинного законодавства, процедуру отримання у власність земельної ділянки. Тому права (інтереси) особи, яка раніше звернулася за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) порушені, оскільки надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

Крім того,відмітила, що земельна ділянка, яка виділена ОСОБА_1 , межує із земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, проте межі вказаної земельної ділянки нею не погоджувались.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. В ході розгляду справи представник позивачки, адвокат Кучерук Т.М. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Відповідача 1, Білогірської селищної ради Хмельницької області, в судове засідання не з`явився. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у розгляді справи поклався на розсуд суду.

Відповідач 2 ОСОБА_1 та його представник, адвокат Орендарчук В.О. в ході розгляд у справи позов ОСОБА_2 не визнали. В обґрунтування своїх заперечень посилаються на те, що після надання позивачці ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,50га. на території Великоборовицької сільської ради із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства остання не скористалася своїм правом та не звернулася до землевпорядної організації та не виготовила проект на виділену земельну ділянку.

Крім того, представник позивача просила застосувати до правовідносин у справі строк позовної давності передбачений ст.257 ЦК України в разі, якщо суд знайде підстави для задоволення позову. В обґрунтування даного клопотання представник позивача вказала, що звертаючись до суду з даним позовом позивачка не надала доказів того, що їй не було відомо про реєстрацію земельної ділянки на ОСОБА_1 від 08.04.2015 року, при цьому жодних дій щодо виготовлення технічної документації на виділену їй рішенням 40-ї сесії Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області шостого скликання від 27.06.2021 року №2 не вчиняла. Перебіг позовної давності для вимог ОСОБА_2 починається з дня, коли вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позивачка дізналася про порушення свого права або могла довідатися про порушення свого права як мінімум сім років тому (08.04.2015року час реєстрації права власності на земельну ділянку), а до суду звернулася 01.11.2021 року, відтак строк позовної давності для вимог ОСОБА_2 сплив. При цьому, позивачкою не наведено обставин та підстав, за яких нею було пропущено строк загальної позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку. Із заявами про поновлення такого строку ОСОБА_2 також не зверталася.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надавши оцінку доказам в їх сукупності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Судом об`єктивно встановлено, що в червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, для передачі її у приватні власність для ведення особистого селянського господарства.

Розглянувши дане клопотання, рішенням 40 сесії Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області №2 від 27 червня 2014 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у приватну власність» ОСОБА_2 , позивачці у справі, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі їх у приватну власність, розташованої на території с.Іванівка Білогірського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 0,50га. Вказані обставини підтверджуються показами представника позивачки та даними Архівного витягу із додатку до рішення 40 серії Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області №2 від 27 червня 2014 року (а.с.10).

Після отримання даного дозволу, ОСОБА_2 не скористалася своїм правом та не звернулася до землевпорядної організації та не виготовила проект землеустрою на виділену земельну ділянку, що підтверджується пояснення представника позивачки.

Крім того, судом встановлено, що рішенням 11-ї сесії Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області №4 «Про надання дозволу на оформлення технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки» від 01 грудня 2011 року надано згоду громадянам на оформлення технічної документації по передачі у власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, в тому числі ОСОБА_1 , відповідачу по справі, надано дозвіл на оформлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки, розташованої на території с.Іванівка Білогірського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,00га.

Рішенням шостого скликання сорок першої сесії Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області №2 «Про внесення змін до рішення восьмої ссесії сільської ради від 05 вересня 2011 року №4 «Про надання дозволу на оформлення технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки» в п.1 слова «оформлення технічної документації і землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки» замінено на «розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у приватну власність» для громадян, в тому числі ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території с.Іванівка Білогірського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,00га.

На підставі даних рішень 03.07.2014 році ПП «Поділляінвентрабюро» було виготовлено відповідну технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В подальшому, 15.01.2015 року земельна ділянка з кадастровим номером 6820380300:02:001:0031 була зареєстрована Відділом Держземагенства у Білогірському районі на підтаві вищевказаної технічної документації, що підтверджується даними Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6800642222022, сформованого 05.07.2022 року.

Рішенням сорок четвертої сесії шостого скликання Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області №2 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» від 02 березня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 . Крім того, даним рішенням останньому передано у власність земельну ділянку розміром 1,1543га., кадастровий номер 6820380300:02:001:0031, розташованої на території с.Іванівка Білогірського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

09 квітня 2015 року ОСОБА_1 оформив право приватної власності на вказану ділянку, що підтверджується даними Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 36123395, виданого 09.04.2015 року реєстраційною службою Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області, та даними Витягу ж Державного реєстру реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 36123589, сформованого 09.04.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Полов`юк Г.І.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч., ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Тобто, Земельний кодекс України не забороняє надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою декільком суб`єктам.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Крім того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані "відведення" та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із наданням такого дозволу іншій особі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №320/1177/19 також вказано про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками. Стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстав, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку. Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Отже, надання Великоборовицькою сільською радою Білогірського району Хмельницької області дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 не позбавляло ОСОБА_1 права на самостійне звернення до органу виконавчої влади для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тим більше, як встановлено в судовому засідання такий дозвіл Відповідачу 2 надано раніше (в 2011 році) ніж позивачці (в 2014 році).

Питання можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки та правових наслідків надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки було предметом розгляду Великої палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

У цій постанові Велика палата Верховного Суду зазначила, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку (пункт 36.4 постанови).

При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи (пункти 38-41 постанови).

Судом встановлено, що право власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку набуте відповідно до закону. Його право власності гарантується Конституцією України та Земельним кодексом України, і на рівні з іншими особами підлягає захисту в разі його порушення, невизнання чи оспорення.

Даним позовом ОСОБА_2 оспорює права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, мотивуючи це тим, що вона має переваги перед останнім, оскільки їй раніше був наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою. Однак, Конституція України, Земельний та Цивільний кодекси не надають таких переваг та привілеїв позивачці по відношенню до Відповідача 2, тим більше, що остання ніяких дій в подальшому, як то розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звернення до органу виконавчої лани із клопотанням про його затвердження та ін. не вчиняла.

ОСОБА_1 , як громадянин України, реалізував своє право на безплатну приватизацію земельної ділянки.

При реалізації цього права ОСОБА_1 , на відміну від ОСОБА_2 , діяв добросовісно та у відповідності до вимог Земельного кодексу України: подав відповідне клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації, до якого додав визначені Кодексом документи; дане клопотання у встановленому порядку було винесено на розгляд сесії Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, яка 01 грудня 2011 року своїм рішенням надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою. На підставі даного рішення сесії Відповідач 2 звернувся до землевпорядної організації, яка виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Вказана документація погоджена із суміжними землевласниками. В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до сесії Великоборовицької сільської ради Білогірського району Хмельницької області із клопотанням (заявою) про затвердження цієї технічної документації та передачу цієї земельної ділянки йому у власність. 02 березня 2015 року Великоборовицька сільська рада Білогірського району Хмельницької області прийняла відповідне рішення за №2. Своє право власності ОСОБА_1 зареєстрував у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Крім того, не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Орендарчук В.О., про застосування строку позовної давності, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню,а суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

На підставі ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір у зв`язку з відмовою у позові позивачу не відшкодовується.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.116,118 Земельного кодексу України, ст.267 ЦК України, ст.ст.2,4,141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Білогірської селищної ради Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 жовтня 2022 року.

Повне найменування сторін:

позивачка ОСОБА_2 , місце проживання: с.Іванівка Шепетівський (колишній Білогірський) район Хмельницька область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

відповідач Білогірська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області, місцезнаходження: 30200, вулиця Шевченка, 44 смт Білогір`я Шепетівський район Хмельницька область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04403143.

Суддя Н. С. Бараболя