Постанова

від 31.08.2006 по справі 13/292-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/292-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2006 р.                                                           Справа № 13/292-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л. у відкритому судовому засіданні розглянувши  справу              

за позовом  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Енергобудсервіс Плюс"

до Державної  податкової  інспекції у м.Нова Каховка  

за участю представників:

позивача –не з'явився,   

відповідача –Ткаченко О.С. (представник за дорученням),

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002332301/0 та № 0000071702/0 від 7 лютого 2006 року та частково скасування повідомлення-рішення № 0002322301/0 від 7 лютого 2006 року, прийнятих відповідачем,

                                             в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на безпідставності дій відповідача по прийняттю спірних повідомлень-рішень, оскільки, на думку позивача, вони прийняті з порушенням положень пунктів 4.1, 4.3. статті 4, пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.1., 5.2., 5.3. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, підпунктів 7.2.1. та  7.4.5. статті 7 Закону України Закону України „Про податок на додану вартість”, а також пунктів 6.3.2 та 6.3.3. статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.  

Відповідачем названі вимоги не визнаються з посиланням на відсутність порушень діючого законодавства при прийнятті спірних повідомлень-рішень.

Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України, тобто винесення за результатами розгляду справи відповідної постанови суду.

Ухвалою суду від 19 липня поточного року порушена дана справа та її розгляд призначено на 15 серпня. При цьому явку представників сторін визнано обов'язковою. Проте, позивач свого представника в засідання не направив, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений до 31 серпня. Не дивлячись на вимоги суду щодо явки в судове засідання, позивач вдруге свого представника не направив, у зв'язку з чим подальший розгляд справи проведено без його участі.

З матеріалів справи слідує, що Державною податковою інспекцією у м. Нова Каховка проведено комплексу планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності  Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергобудсервіс плюс” (код ЄДРПОУ 31818520), за результатами якої складено акт № 15/230-31818520 від 30 січня 2006 року (а.с. 7-34). При цьому слід зазначити, що безпосередньо перевірка проводилася відносно Приватного промислово-комерційного підприємства „Енергобудсервіс”, проте в результаті реорганізації та зміною організаційно-правової форми правонаступником його є Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергобудсервіс плюс”.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що в порушення підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат придбання ремонтно-будівельних послуг від підприємств-контрагентів, угоди з якими судом визнані недійсним, що призвело до завищення валових витрат в сумі 469976,38 грн.

Крім того, в порушення підпункту 11.2.1 пункту 11.2. статті 11 того ж Закону, за яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів (робіт, послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), позивачем при визначені рядка 04.1. Декларації „З податку на прибуток підприємств” звітних періодів невірно визначено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) з урахуванням передплат, чим завищено валові витрати в сумі 61098 грн.

Також під час перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем положень підпункту 7.2.4. пункту 7.2. та підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до яких право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку в порядку, передбаченому  цим Законом, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а саме позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми з податку на додану вартість в розмірі 24500 грн на підставі податкових накладних, наданих ВАТ РБФ „Ремторгбуд”. Так, за даними податкові інспекції останнє на дату складання податкових накладних не було зареєстроване у податковому органі в якості платника податку на додану вартість.

Відповідачем поряд з викладеними порушеннями встановлено, що позивачем не оподатковувався дохід, виплачений суб'єктам підприємницької діяльності за надання послуг, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 132,99 грн, що є порушенням положень пункту 6.3.2. статті 6, підпунктів 9.12.1. і 9.12.2 пункту 9.12. статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, за якими оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, а у випадку, якщо фізична особа –суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж зазначені у підпункті 9.12.1. пункту 9.1.2 статті 9 цього Закону, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податків, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності. За місцем виплати доходів таким фізичним особам не утримують податок, якщо ці фізичні особи пред'являли оригінал свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та які підтвердили платіжним повідомленням сплату авансових платежів прибуткового податку.

За результатами перевірки відповідачем прийняті повідомлення-рішення від 7 лютого 2006 року: 1) № 0002322301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі: основний платіж –162260 грн, штрафні санкції –186380 грн, а всього 348640 грн (а.с. 35); 2) № 0002332301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі: основний платіж –24500 грн, штрафні санкції –12250 грн, а всього 36750 грн (а.с. 36); 3) № 0000071702/0 (а.с. 37) про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі: основний платіж –148,12 грн, штрафні санкції –296,24 грн, всього 444,36 грн.

Аналіз вказаних обставин та положень правових норм вказує на законність прийнятих відповідачем спірних повідомлень рішень. При цьому судом також враховують наступне.

1. Щодо донарахування податку з прибутку підприємств.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу  України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Безпосередньо поняття договору викладене в статті 626 Цивільного кодексу України, за якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Рішеннями господарського суду Херсонської області  у справах № 11/202-ПД-05 від 19.07.2003 р., 15/406-ПН від 09.12.2004 р., № 15/209-ПН від 09.12.2004 р., 15/405-ПН від 09.12.2004 р., № 15/408-ПН від 09.12.2004 р, № 15/407-ПН від 09.12.2004 р визнано недійсними укладені між позивачем та ПП „Техноклімат” договори, на підставі яких позивачем віднесено до валових витрат 150349,98 грн за 4 квартал 2003 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 11/420-ПД від 16.12.2004 р. визнані недійсними договори, укладені між позивачем та ПП „Апекс-2001”, на підставі яких позивачем віднесено до валових витрат за 4 квартал 2003 року 19267,40 грн.

Рішеннями господарського суду Херсонської області у справах № 9/209-ПД від 12.10.2004 р., № 9/293-ПД від 12.10.2004 р., № 11/296-ПД від 11.10.2004 р., № 9/292-ПД від 12.10.2004 р., № 9/291-ПД від 12.10.2004 р. та № 9/294-ПД від 12.10.2004 р. визнані недійсними договори, укладені між позивачем та ПП „Гічерз”, на підставі яких позивачем віднесено до валових витрат за 3 квартал 2003 року 32727 грн та за 4 квартал 2003 року –267632 грн.

За таких обставин віднесення до валових витрат вказаних вище витрат за договорами, що визнані судом недійсними є порушенням підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій на суму донарахованого податку з прибутку підприємств в розмірі 186380 грн є правомірним, оскільки у відповідності до підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи  податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків від такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

2. Щодо донарахування податку на додану вартість.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 24500 грн на підставі податкових накладних, виданих ВАТ РБФ „Ремторгбуд”, яке на дату їх складання не було зареєстровано у податковому органі в якості платника податку на додану вартість, що є порушенням підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З аналогічних підстав, що викладені вище, відповідачем правомірно обраховано штрафні санкції в сумі 12250 грн.

3. Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб.

За змістом пункту 6.3.2. статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з працедавцем.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що позивачем не оподатковувався дохід, виплачений суб'єктам підприємницької діяльності за надання послуг, в результаті чого встановлено заниження по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 132,99 грн.

Нарахування штрафної санкції в розмірі 296,24 грн у зв'язку з донарахуванням даного виду податку також є правомірним з тих підстав, що за змістом підпункту 17.1.9. пункту 17.1. статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник  податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання такого податку.

Приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, витрати позивача по сплаті державного мита підлягають віднесенню на нього.  

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                               п о с т а н о в и в :                  

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.          

                                   Дата підпису постанови –  4 вересня 2006 року.

                                Суддя                                                                  М.К. Закурін