Рішення

від 28.09.2022 по справі 214/7639/18

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/7639/18

2/214/362/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2022 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лівицького О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/7639/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металевих Конструкцій» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства про працю, -

Представники:

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідача ОСОБА_3 , адвокат Лівицький О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення засобами поштового зв`язку 09 листопада 2018 року (надійшла до суду 19 листопада 2018 року) (т.1 а.с.1), уточнивши в судовому засіданні пред`явлені вимоги, просив суд стягнути з ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» на його користь 89933 грн. 19 коп. моральної шкоди, спричиненої грубим порушенням законодавства про працю; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 11 вересня 2017 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» на посаду слюсаря зі складання металевих конструкцій IV розряду. Відповідно до колективного договору, укладеного між профспілковим комітетом та ТОВ «Завод Металевих Конструкцій», на підприємстві було встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота, неділя). Однак на практиці з першого місяця роботи на підприємстві його почали змушувати працювати надурочно, у вихідні та святкові дні. Відмовитись він не міг, оскільки керівництво йому ставило ультиматум: працюй або звільняйся, якщо такі умови роботи не влаштовують. Побоюючись залишитись без роботи, оскільки саме ОСОБА_2 фінансово утримував сім`ю, він вимушений був працювати понаднормово, сподіваючись, що це тимчасово та з часом припиниться. Пропрацювавши понад півроку в ТОВ «Завод Металевих Конструкцій», він почав підшукувати собі інше місце роботи, з «людськими» умовами праці. Через постійні надурочні роботи, відсутність вихідних він виснажився морально та фізично, що призвело до погіршення стану його здоров`я. На його прохання припинити його змушувати до роботи понаднормово, з боку керівництва підприємства у відповідь він чув лише погрози звільненням. Не витримавши таких умов роботи, 04 вересня 2018 року він подав заяву про звільнення. За період роботи на підприємстві надурочно він відпрацював 713 годин, тобто щомісячно не менше 59 годин 42 хвилин, що майже в 5 разів перевищує гранично дозволену кількість годин надурочних робіт на рік, визначених ст.65 КЗпП України. Допущені з боку роботодавця ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» грубі порушення законодавства про працю, створення «нелюдських» умов для роботи кінцево призвели до моральних та фізичних страждань ОСОБА_2 , що виявились в погіршенні як фізичного, так і психічного стану. Відсутність вільного часу на спілкування з родиною призвела до погіршення стосунків, виникнення сварок з дружиною та дітьми, наміру дружини взагалі з ним розлучитись. Фізична виснаженість його організму призвела до послаблення імунітету, виникнення постійних респіраторних захворювань, підвищення артеріального тиску та пульсу. Відтак розмір завданої йому роботодавцем моральної шкоди він оцінює у 89933 грн. 19 коп.

Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року (головуючий суддя Прасолов В.М.) позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т.1 а.с.9-10).

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №518 від 06 березня 2019 року (т.1 а.с.22, 23), матеріали справи передано в провадження судді Черновій Н.В.

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №289 від 14 травня 2019 року (т.2 а.с.61, 62), матеріали справи передано в провадження судді Гриню Н.Г.

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №289 від 30 вересня 2021 року (т.2 а.с.88, 89), матеріали справи передано в провадження судді Ткаченку А.В.

Відповідно до ч.11 ст.33 ЦПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених ЦПК України.

Як слідує з ч.2 ст.34 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії судового розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

За даних обставин цивільну справу №214/7639/18 прийнято до провадження суддею Ткаченком А.В. 30 вересня 2021 року з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 25 липня 2022 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника відповідача адвоката Лівицького О.М. про допит свідка ОСОБА_4 (т.2 а.с.78-79, 119, п.14 протоколу с/з, т.2 а.с.122-зворот).

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представником ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» - Бершадською Т.А. подано заперечення на позов (т.1 а.с.26-30), в яких вона зазначила, що підприємство визнає той факт, що ОСОБА_2 працював в ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» та виконував понаднормово роботу протягом саме зазначеного ним часу 713 год. При цьому представник відповідача пред`явлений ОСОБА_2 позов вважає таким, що не підлягає задоволенню з огляду на недоведеність порушення відповідачем законодавства про працю та відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, начебто завданої йому не створенням роботодавцем безпечних умов праці. Під час прийняття ОСОБА_2 на роботу, йому було роз`яснено його права та обов`язки, повідомлено про умови праці, права на пільги і компенсації за роботу в інших умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Відтак, позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці та усвідомлював можливість понаднормової роботи, був обізнаний щодо наявності на підприємстві незалежної профспілки, куди, у разі необхідності, він міг звернутись за захистом своїх трудових прав. Крім того, колективним договором, укладеним між ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» та профспілковим комітетом товариства на 2017-2021 р.р., передбачалась можливість залучення працівників до понаднормової праці та до праці у вихідні і святкові дні за ініціативою адміністрації, але за згодою робітника, за умови оплати праці у зазначені години у подвійному розмірі. ОСОБА_2 дійсно працював на підставі наказів по підприємству за власною згодою 713 годин в межах зазначеного ним в позові періоду роботи у штаті підприємства. При цьому, за відсутності бажання працювати понаднормово більш ніж 120 годин на рік, він міг не погодитись на залучення його до роботи понаднормово, та звернутися з відповідною заявою до адміністрації або до профспілки. Однак жодних заяв з цього приводу позивач не подавав, відтак згода працівника на роботу понаднормово підтверджується фактом його виходу на роботу у день, зазначений у відповідному наказі. За весь відпрацьований позивачем час понаднормово підприємство здійснило розрахунок за подвійною почасовою ставкою за професією з урахуванням рівня профмайстерності (розряду), що відображено в розрахункових листах із зазначенням окремо таких виплат та кількості годин, відпрацьованих понаднормово. Розрахунок з позивачем було проведено роботодавцем належним чином без допущення виникнення заборгованості. З огляду на недоведеність позивачем порушення його будь-яких трудових прав та інтересів з боку ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» в результаті роботи понаднормово, відсутні підстави для компенсації моральної шкоди, яка також є недоведеною. Так, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, не надано висновок судово-психологічної експертизи щодо завдання йому моральних страждань за вказаних вище умов. Жодне з моральних страждань, зазначених ОСОБА_2 в позові, не підтверджене медичною документацією. У позові взагалі відсутні посилання на звернення позивача до лікарні з приводу розладів сну, захворювань на ГРВІ. Доказів примусу позивача з боку підприємства щодо виходів його на роботу понаднормово, ним також не надано. Щодо визначеної позивачем суми моральної шкоди, представник позивача зазначила, що метод грошового визначення розміру моральних страждань, самостійне вигадування коефіцієнтів, розрахунків та незрозумілих формул є неприйнятним та не відповідає приписам цивільного та трудового законодавства України. Відтак, на переконання представника позивача, заявлений ОСОБА_2 розмір моральних страждань є належним чином не вмотивованим, не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує позивач.

Крім того, представником відповідача адвокатом Лівицьким О.М. подано відзив на позов в порядку ст.178 ЦПК України (т.2 а.с.110-115) з доводами, аналогічними викладеним у запереченні.

Правом на подання відповіді на відзив позивач та його представник не скористались, додаткового часу не потребували.

Будучи допитаним як свідок ОСОБА_5 суду показав, що з 2009 року та по теперішній час він працює начальником дільниці ТОВ «Завод Металевих Конструкцій». ОСОБА_2 працював на підприємстві слюсарем-ремонтником та перебував у його безпосередньому підпорядкуванні. Протягом трудової діяльності на підприємстві, ОСОБА_2 часто виконував понадурочні роботи аби поліпшити фінансове становище своє та своєї родини. З приводу залучення його до понаднормових робіт він особисто неодноразово звертався до нього. Роботу надурочно підприємство оплачувало належним чином, у подвійному розмірі. Будь-яких скарг від ОСОБА_2 щодо умов праці, оплати праці, виконання понаднормово робіт тощо від нього не надходило, на лікарняних він не перебував, на стан здоров`я не скаржився та зазвичай мав здоровий вигляд, перебував у позитивному настрої. Усі необхідні інструктажі він проходив. Як йому відомо, ОСОБА_2 усе на роботі влаштовувало, жодних скарг він не висловлював. Як йому відомо, причиною звільнення ОСОБА_2 з підприємства був його намір поїхати на заробітки за кордон.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії, заходи зупинення / поновлення провадження, забезпечення доказів / позову не вживались.

З огляду на те, що представник позивача не виявив бажання повторно допитати в судовому засіданні заявленого стороною позивача свідка ОСОБА_6 , тому надані нею покази як свідком під час розгляду справи по суті попередньо визначеним складом суду не приймаються до уваги даним складом суду, оскільки після зміни складу суду розгляд справи по суті розпочато спочатку. До того ж оцінка показів свідка, допитаного попереднім складом суду, буде порушенням принципу об`єктивності та безпосередності дослідження доказів.

Присутній в судовому засіданні представник позивача пред`явлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Представник відповідача заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши оцінку наявним доказам в їх сукупності, врахувавши позицію представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 11 вересня 2017 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» на посаду слюсаря із складання металевих конструкцій 4 розряду на підставі наказу №309-к від 08 вересня 2017 року. Звільнений з підприємства за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України 04 вересня 2018 року. Вказані обставини підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , виданий на ім`я позивача (т.1 а.с.3), особовій картці (т.1 а.с.32) та не оспорюються відповідачем.

Як слідує з наказу №309-к від 08 вересня 2017 року (а.с.34), ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» як на основне місце роботи, зі строком випробування 1 місяць, тривалістю робочого дня 8 годин.

Після працевлаштування, з ОСОБА_2 було проведено вступний та первинний інструктаж 08 вересня 2017 року, його ознайомлено з Умовами праці на робочому місці, попереджено про наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів та права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, ст.ст.6, 14 Закону України з охорони праці, Колективним договором. Вказаний факт підтверджується підписом позивача (т.1 а.с.33), яким він засвідчив свою згоду з умовами праці, що створені та діють на підприємстві відповідача.

Умовами Колективного договору, укладеного між роботодавцем ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» та Профспілковим комітетом товариства на 2017-2021 р.р., зареєстрованого виконкомом Криворізької міської ради за №34 від 23 грудня 2016 року (т.1 а.с.35-40), передбачено, що його положення поширюються на всіх найманих працівників ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» незалежно від того, чи є вони членами профспілок (п.1.8 договору).

Відповідно до п.5.1 Колективного договору, сторони домовились виплачувати винагороду за виконану роботу працівникам підприємства за такими формами і системами оплати праці (Додаток №1, штатний розпис): колективна (бригадна), погодинна, погодинно-преміальна, а також здійснювати оплату праці на основі тарифної системи: погодинних тарифних ставок; відрядних розцінок; у вигляді місячних посадових окладів керівникам, професіоналам, фахівцям і технічним службовцям, а також окремим висококваліфікованим робітникам (т.1 а.с.37).

У п.5.7 Колективного договору передбачено, що роботодавець зобов`язується здійснювати оплату роботи в надурочний час, вихідні дні, святкові та неробочі дні у порядку та із дотриманням вимог, передбачених законодавством.

Таким чином, умовами колективного договору передбачено можливість виконання працівниками надурочних робіт, а також робіт у святкові та вихідні дні, які оплачуються у подвійному розмірі (п.4.6 договору, т.1 а.с.39).

Судовим розглядом встановлено, а сторонами визнаний той факт, що протягом трудової діяльності ОСОБА_2 в ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» він неодноразово залучався до виконання робіт надурочно, у святкові та вихідні дні, що слідує з наказів про режим роботи цеху, про роботу у вихідний день, винесених ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» за 2017-2018 р.р. При цьому, зі змісту наказів слідує, що до виконання таких робіт залучалась, зазвичай, значна кількість працівників підприємства (від 10 та понад 50 робітників), у тому числі й ОСОБА_2 (т.1 а.с.43-238).

Статтею 65КЗпП України передбачені граничні норми застосування надурочних робіт. Зокрема, зазначено, що такі роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Роботодавець повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Як слідує з табелів обліку робочого часу, ОСОБА_2 відпрацював: у вересні 2017 року 18 днів, з яких 2 - вихідних/святкових дні, загалом 161 годину, з яких 41 год. надурочно (т.1 а.с.239); у жовтні 2017 року 24 дні, з яких 5 вихідних/святкових, загалом 231 годину, з яких 80 год. надурочно, використано 2 дні відпустки без збереження заробітної плати (т.1 а.с.240); у листопаді 2017 року 21 день, з яких 3 - вихідних/святкових дні, загалом 204 години, з яких 77 год. надурочно, використано 4 дні відпустки без збереження заробітної плати, 2 дні лікарняний (т.1 а.с.241); у грудні 2017 року - 20 днів, з яких 4 - вихідних/святкових дні, загалом 195 годин, з яких 75 год. надурочно, використано 2 дні відпустки без збереження заробітної плати, 5 днів лікарняний (т.1 а.с.242); у січні 2018 року 24 дні, з яких 7 вихідних/святкових, загалом 239 годин, з яких 71 год. надурочно (т.1 а.с.243); у лютому 2018 року 22 дні, з яких 6 вихідних/святкових, загалом 208 годин, з яких 52 год. надурочно (т.1 а.с.244); у березні 2018 року 14 днів, з яких 4 - вихідних/святкових дні, загалом 126 годин, з яких 39 год. надурочно, використано 13 днів щорічної відпустки (т.1 а.с.245); у квітні 2018 року 12 днів, з яких 3 - вихідних/святкових дні, загалом 117 годин, з яких 45 год. надурочно, використано 15 днів щорічної відпустки (т.1 а.с.246); у травні 2018 року 24 дні, з яких 6 - вихідних/святкових дні, загалом 232 годин, з яких 74 год. надурочно, використано 1 день відпустки без збереження заробітної плати (т.1 а.с.247); у червні 2018 року 23 дні, з яких 7 - вихідних/святкових дні, загалом 222 години, з яких 63 год. надурочно (т.1 а.с.248); у липні 2018 року 22 дні, з яких 9 - вихідних/святкових дні, загалом 215 годин, з яких 39 год. надурочно (т.1 а.с.249); у серпні 2018 року 24 дні, з яких 7 - вихідних/святкових дні, загалом 216 годин, з яких 45 год. надурочно (т.1 а.с.250); у вересні 2018 року 3 дні, з яких 1 вихідний/святковий, загалом 20 годин, з яких 8 надурочно (т.2 а.с.1).

04 вересня 2018 року ОСОБА_2 направив на адресу ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» заяву з проханням виплатити йому грошову компенсацію в розмірі 89933 грн. 19 коп. за 713 годин роботи, відпрацьованих ним понаднормово протягом періоду його роботи на підприємстві з 11 вересня 2017 року по 04 вересня 2018 року згідно з наведеними ним у заяві розрахунками (а.с.4).

05 вересня 2018 року за вих.№137 (а.с.5) ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» надано ОСОБА_2 відповідь, з якої слідує, що дійсно він відпрацював на підприємстві 713 годин, за наданою ним згодою. За весь фактично відпрацьований ним понаднормово час, у тому числі у святкові та вихідні дні, підприємством проведено повний розрахунок у відповідності до вимог КЗпП України та колективного договору у подвійному розмірі, будь-яка заборгованість відсутня.

Факт проведення розрахунку з позивачем за понаднормово відпрацьований ним час підтверджується розрахунковими листами (т.2 а.с.2-14), які є офіційними документами, що оформлюються на кожного конкретного співробітника і містять в собі інформацію про частини, з яких збирається заробітна плата. Досліджуючи розрахунково-платіжні відомості, що містяться в матеріалах справи, суд вважає їх належними та допустимим первинними документами бухгалтерського обліку, в яких містяться відомості про відпрацьований позивачем час, нараховану заробітну плату, утримані податки, а також нараховані доплати за роботу понаднормово. При цьому, у розрахунковому листі за вересень 2018 року зазначено, що виплата нарахованої позивачеві заробітної плати мала місце 04 вересня 2018 року тобто у день його звільнення (т.2 а.с.14), що спростовує доводи позивача в частині не проведення з ним повного розрахунку при звільненні. Доказів зворотного позивачем суду не надано.

Однак, вважаючи, що змушуванням до виконання понаднормових робіт, обсяг яких істотно перевищує допустиму норму, визначену ст.65 КЗпП України, роботодавець ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» допустив грубі порушення законодавства про працю, чим створив «нелюдські» умови для роботи, ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, яку він просить відшкодувати в судовому порядку.

Так, статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регламентовано ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Норми цієї статті мають загальний характер та не визначають методів розрахунку розмірів відшкодування моральної шкоди, формули чи моделі розрахунку моральної шкоди. Разом з тим, зазначена нормазакону міститьперелік юридичнихфактів,що складаютьпідставу виникненняправовідносин щодовідшкодування власникомабо уповноваженимним органомзавданої працівникуморальної шкоди.Підставою длявідшкодування моральноїшкоди згідноіз ст.237-1КЗпП Україниє фактпорушення правпрацівника усфері трудовихвідносин,яке призвелодо моральнихстраждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаловід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. У такому випадку обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Аналогічні висновки з цього приводу передбачено у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) від 31 березня 1995 року №4.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. При цьому конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

За змістомзазначеної нормизакону,передумовою длявідшкодування працівникуморальної шкодина підставіст.237-1 КЗпП Україниє наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Разом з тим, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц.

Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що за виконану позивачем надурочну роботу ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» провело з ним повний розрахунок, а саме виплатило заробітну плату за роботу понаднормово, у святкові та вихідні дні. Посилання позивача на порушення його трудових прав в результаті залучення до роботи понаднормово суд оцінює критично, оскільки доказів, які з свідчили, що позивач звертався до всіляких інстанцій за захистом своїх трудових прав в результаті їх порушення роботодавцем, та що дії відповідача дійсно призвели до моральних страждань, негативних емоцій і переживань позивача, останнім суду не надано. Разом з тим, позивач свідомо та добровільно погоджувався на таку роботу, до профспілкового органу, керівництва ТОВ «Завод Металевих Конструкцій», управлінь з питань праці не звертався з приводу порушення його трудових прав, висловленням незгоди з такими наказами, як і не оскаржував їх в порядку, встановленому законом.

До того ж як слідує з відповіді ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» №100/1 від 02 квітня 2021 року на адвокатський запит (т.2 а.с.81), ОСОБА_2 особисто неодноразово звертався до майстра підприємства ОСОБА_4 з проханням залучати його до понаднормових робіт, оскільки такі роботи оплачуються у подвійному розмірі. Жодних заяв з приводу порушення чи обмеження трудових прав під час роботи на підприємстві від ОСОБА_2 не надходило.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_4 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність та приведеним до присяги, підтвердив, що ОСОБА_2 перебував у його безпосередньому підпорядкуванні. Протягом трудової діяльності на підприємстві, ОСОБА_2 часто виконував понадурочні роботи аби поліпшити фінансове становище своє та своєї родини. З приводу залучення його до понаднормових робіт він особисто неодноразово звертався до нього. Роботу надурочно підприємство оплачувало належним чином, у подвійному розмірі. Будь-яких скарг від ОСОБА_2 щодо умов праці, оплати праці, виконання понаднормово робіт тощо від нього не надходило, на стан здоров`я не скаржився та зазвичай мав здоровий вигляд, перебував у позитивному настрої.

Посилання позивача на те, що звільнився він з підприємства у зв`язку з тим, що йому не було забезпечено належних умов праці, а до виконання робіт понаднормово його змушували, суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені жодними доказами з боку позивача та фактично ґрунтуються на припущеннях, на яких не може ґрунтуватись доказування. Суд зауважує, що позивач був звільнений з роботи за згодою сторін, а тому у випадку дійсності допущення порушення його трудових прав ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» формулювання причин звільнення було б інакшим. Поміж іншим, допитаний судом свідок ОСОБА_4 зазначав, що причина звільнення ОСОБА_2 з роботи полягала у його намірі виїхати на заробітки за кордон, та ніяк не пов`язувалась з його небажанням працювати на підприємстві.

Окремо слід зауважити, що в ході проведення інспекційного відвідування ТОВ «Завод Металевих Конструкцій» Управлінням з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області з 02 по 10 січня 2019 року факт допущення порушення підприємством ч.1 ст.65 КЗпП України (перевищення надурочних робіт більш ніж на 120 годин на рік) знайшов підтвердження, за що директора притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП (т.2 а.с.82-83).

Хоча й факт порушення ст.65 КЗпП України з боку підприємства є доведеним, однак сам по собі не визначає достатність підстав вважати, що таким чином ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду. Так, позивач не довів суду належними доказами факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, які б призвели до погіршення стану здоров`я. Сам лише факт виконання ним понаднормово робіт, за його згодою, що не суперечить умовам колективного договору, не може бути єдиною й безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями моральної шкоди.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований, у зв`язку з чим з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, як недоведені та необґрунтовані.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України суд враховує, що визначені п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» пільги щодо звільнення від сплати судового збору поширюються лише на вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. При цьому, від сплати судового збору за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди у справах, що виникають з трудових відносин, позивач не звільнений. Таким чином, позивачем при зверненні до суду недоплачено судовий збір в розмірі 899 грн. 33 коп. (з розрахунку 1% від суми позову), який підлягає стягненню з нього в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Металевих Конструкцій» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства про працю залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України 899 грн. 33 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дати складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Металевих Конструкцій», код ЄДРПОУ 33265372, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, буд.17.

Повне рішення складено 05 жовтня 2022 року.

Суддя А.В. Ткаченко