Постанова

від 31.10.2022 по справі 910/3381/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2022 р. Справа№ 910/3381/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022

у справі № 910/3381/22 (суддя Ю.В. Картавцева)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна вантажна лабораторія»

про стягнення 36 105,50 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна вантажна лабораторія» (далі - ТОВ "Центральна вантажна лабораторія", відповідач) штраф у розмірі 36 105,50 грн у зв`язку з невірним заповненням накладної № 42477224 в частині зазначення адреси вантажоодержувача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна вантажна лабораторія» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф у розмірі 14 442, 60 грн та судовий збір у розмірі 2 481, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як вантажовідправником, було зазначено невірну поштову адресу вантажоодержувача, за якою останній здійснює свою господарську діяльність; неправильне зазначення адреси вантажоодержувача вважається окремим порушенням; підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми № 220 від 16.10.2021; оскільки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу, суд задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, яке мотивоване тим, що більшість замовників відповідача (близько 70%) відмовились від перевезення вантажів на час воєнного стану, так як основна маса перевезення була направлена на перевезення в Донецькій, Миколаївській та Одеській областях, на підтвердження чого, відповідачем надано суду фінансову звітність підприємства - баланс станом на 31.12.2021 та станом на 31.03.2021, а також таблиці відвантаження вагонів у січні, лютому 2022 р.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення штрафу та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції оскаржуване рішення було ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відносини пов`язані з діяльністю залізничного транспорту України регулюються Статутом залізниць України, приписи якого є обов`язковими до виконання. Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезень.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3381/22 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

29.08.2022 матеріали справи № 910/3381/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2022 поновлено АТ «Українська залізниця» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22; розгляд апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; ТОВ «Центральна вантажна лабораторія» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, АТ "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вагону № 61036408 за накладною № 42477224. Відправником виступало ТОВ "Центральна вантажна лабораторія" (відповідач), одержувачем було зазначено ТОВ «Лемтранс», адреса одержувача - 51918, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Енергетиків, 28-Б.

Як зазначає позивач, по прибуттю на станцію призначення вагону (календарний штемпель прибуття на станцію - 15.10.2021) - Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відправником в накладній не відповідає адресі ТОВ «ЛЕМТРАНС».

Так, відповідно до Акту загальної форми №220 від 16.10.2021 на станції Кам`янське Придніпровської залізниці зазначено, що у вищевказаному перевізному документі невірно вказана адреса одержувача. По документу - 51918, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Енергетиків, 28-Б. Згідно з телеграмою №56 від 16.10.2021 внесено зміни в документ, адреса одержувача - 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46 - 46а.

Згідно листа №1101/1 від 15.10.2021 відповідач просив позивача вірною вважати інформацію, що вноситься в перевізний документ №42477224 графу 4 «Одержувач»: «Вагонне депо Дніпродзержинськ ТОВ «Лемтранс», 03150, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46А.

За змістом телеграми АТ «Українська залізниця» від 16.10.2021 №01 240121/25ДНП змінено адресу одержувача на 03150, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем адреси одержувача у накладній № 42477224.

З огляду на неправильне зазначення відповідачем, як відправником, адреси одержувача, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 36 105, 50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України»).

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов`язаний на вимогу залізниці пред`явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 863/5084 (Правила) передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Відповідно до абз. 1 п. 1.2 Правил накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

За пунктом 1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до Додатку 3 до Правил в накладній у графі «Одержувач», яка заповнюється вантажовідправником, зазначаються відомості щодо вантажоодержувача: найменування, код згідно ЄДРПОУ, поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської скриньки

Представник вантажовідправника у графі 55 «правильність внесених відомостей підтверджую» зазначає свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (пункт 2.3 Правил).

Пунктом 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з пунктом 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, згідно з пунктом 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

У постанові від 22.03.2018 у справі № 917/964/17 Верховний Суд зазначив, що при розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Як встановлено судом першої інстанції, у накладній №42477224 у графі 4 відповідач неправильно вказав адресу одержувача ТОВ «Лемтранс» « 51918, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Енергетиків, 28-Б», у зв`язку з чим здійснено виправлення реквізитів у накладній, а саме адреси одержувача на вірну: 03150, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А.

Наведені обставини засвідчені актом загальної форми №220 від 16.10.2021.

За приписами частини першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленого до стягнення штрафу, виходячи з вказаного у накладній № 42477224 розміру провізної плати 7 221,30 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленої суми штрафу в розмірі 36 106,50 грн (7 221,30 грн * 5 = 36 106,50 грн).

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, адже відповідач на час воєнних дій зазнав часткової втрати свого доходу порівняно з таким же періодом за попередній рік.

Так, відповідачем у клопотанні вказано, що він не заперечує обставин допуску ним у накладній помилки в частині заповнення правильної адреси одержувача, при цьому відповідачем зазначено, що він самостійно звернувся до начальника станції з листом щодо зміни адреси. Також, відповідач просить суд врахувати обставину того, що відсутні будь-які наслідки такої помилки для сторін. Крім того, відповідачем зазначено, що більшість замовників відповідача (близько 70%) відмовились від перевезення вантажів на час воєнного стану, так як основна маса перевезення була направлена на перевезення в Донецькій, Миколаївській та Одеській областях, з огляду на що відповідач просить суд вирішити справу з урахуванням клопотання про зменшення розміру штрафу із п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення до двократної - 14 442,60 грн (7 221,30 грн х 2 = 14 442,60 грн).

На підтвердження своїх аргументів, відповідачем надано суду фінансову звітність підприємства - баланс на 31.12.2021, 31.03.2021 та таблиці відвантаження вагонів у січні, лютому 2022 рр.

Позивач проти задоволення клопотання заперечує з огляду на те, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено штраф. Також позивачем зазначено, що аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГС України №910/13414/16, №905/3461/15 та в постановах Верховного суду №906/434/17, №914/2339/17.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, зазначено таке: "Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено".

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки за штрафи здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, яким в свою чергу чітко визначено його розмір, а зменшення такого штрафу є виходом суду за межі своїх повноважень, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними і застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду у справі №905/1450/20 від 29.04.2021.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Отже, суд може зменшити штраф, який стягується відповідно до приписів Статуту залізниць України за власною ініціативою.

24.02.2022 російською федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово указами Президента України продовжувався.

Судом першої інстанції враховано, що до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача була допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Також, суд бере до уваги, що виходячи з балансу відповідача на 31.03.2022 (звіт про фінансові результати за І Квартал 2022) за звітний період чистий прибуток склав 2 784,0, в той час як за аналогічний період попереднього року - 5 222,0.

Крім того, судом зауважено, що з поданих відповідачем таблиць відвантаження вагонів у січні, лютому 2022 рр №313/1 від 26.05.2022 та №314/1 від 26.05.2022 вбачається, що основними станція відправлення та призначення були Кривий Ріг, Миколаїв, Одеса, Дружківка (Донецька обл.) Маріуполь, Харків та станція Жовтнева-Е 41810 (Миколаївська обл.), Скалат та Ізмаїл.

Судом також враховано, що після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились чи стало фізично неможливим (зокрема в Маріуполі).

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість факту військової агресії російської федерації, військових атак на об`єкти залізничної інфраструктури, підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, публікаціями у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується позивачем та відповідачем.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Суд погоджується з доводами позивача, що мало місце порушення відповідачем зобов`язань в частині правильного зазначення адреси отримувача в графі 4 накладної (обставина чого відповідачем не заперечена) ще до введення воєнного стану, однак вищевказане не позбавляє суд права у випадку виникнення певних обставин вже станом на дату розгляду спору, зменшити розмір неустойки.

У свою чергу, позивачем не вказано та не доведено належними доказами чи зазнало підприємство збитків у зв`язку з неправильним зазначенням відповідачем адреси одержувача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В той же час, дослідивши обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам і доводам сторін, колегія суддів доходить до висновку про недоведеність апелянтом винятковості обставин, з якими закон пов`язує необхідність скасування оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14 442, 60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга АТ "Українська залізниця" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/3381/22.

4. Матеріали справи № 910/3381/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз