Рішення

від 01.11.2022 по справі 908/1595/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/83/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 Справа № 908/1595/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1595/22

за позовом: Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (вул. Зелена, буд. 238-3, м. Львів, 79035) в особі Філії № 4 ПП Торговий дім Галпідшипник в м. Одесі (вул. Миколаївська дор., буд. 140, м. Одеса, 65013)

до відповідача: Приватного підприємства Позітрон (вул. Сергія Серікова, буд. 3, м. Запоріжжя, 69063)

про стягнення 277 226,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

Приватне підприємство Торговий дім Галпідшипник в особі Філії № 4 ПП Торговий дім Галпідшипник в м. Одесі звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 29-09/21 від 31.08.2022) до Приватного підприємства Позітрон про стягнення 277226,51 грн. заборгованості, із якої: 237344,40 грн. сума основного зобов`язання, 5324,75 грн. 3% річних, 34557,36 грн. інфляційні витрати.

Між сторонами у справі було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Так, протягом 2021 року позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату товару, здійснював його поставку, що підтверджується переліченими в позові видатковими накладними на товар, а відповідач отримував та оплачував цей товар. Предмет поставки та ціна були визначені в рахунках на оплату товару та видаткових накладних. Згідно видаткових накладних №№ 7226, 7228 від 15.11.2021, № 7439 від від 24.11.2021, № 7872 від 13.12.2021 відповідач у черговий раз отримав від позивача товар на загальну суму 237344,40 грн., який оплачений не був. Розмір заборгованості у даній сумі підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків. Позивач листом від 03.08.2022 надіслав відповідачу кредиторську вимогу про сплату заборгованості. 15.08.2022 вимога була надіслана повторно на електронну адресу відповідача. 16.08.2022 відповідач листом № 157 надав відповідь на вимогу, повідомивши, що на даний момент діють форс-мажорні обставини та заборгованість буде погашена після їх закінчення. Позивач не погодився з таким твердженням, оскільки неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтвердити документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Відповідач не надав жодного документу в якості доказу настання форс-мажорних обставин. Крім того, обов`язок з оплати товару виник у відповідача задовго до виникнення обставин, на які він посилається (до військової агресії). На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано за період з 16.11.2021 по 22.08.2022 суму 5324,75 грн. 3% річних, за період з грудня 2021 по травень 2022 суму 34557,36 грн. інфляційних витрат.

До позовної заяви додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не подав. Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.09.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1595/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2022 суддею Ярешко О.В. позовна заява прийнята до розгляду, справа визнана судом малозначною, відкрите провадження у справі № 908/1595/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.10.2022. Відповідачу, відповідно до ст. 250 ГПК України, визначено строк, який не перевищує 10 днів із дня вручення даної ухвали, на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.09.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.10.2022 судове засідання відкладено на 01.11.2022.

Ухвалою суду від 10.10.2022 відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 01.11.2022 представники сторін не з`явилися.

Позивач згідно з заявою, сформованою в системі Електронний суд 24.10.2022, просив судове засідання, що призначено на 01.11.2022, провести без участі позивача та його представника на підставі наявних в матеріалах справи документів. Зазначено, що позов підтримує в повному обсязі, просив його задовольнити.

Причини неявки відповідача суду невідомі, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвали про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до судового розгляду, ухвала про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Сергія Серікова, буд. 3, м. Запоріжжя, 69063. Поштове відправлення з ухвалою суду від 05.09.2022 було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Про розгляд справи, призначений на 01.11.2022, відповідач також був повідомлений шляхом розміщення відповідного оголошення в мережі Інтернет на сайті «Судова влада України».

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місця проживання, копії ухвал від 05.09.2022, 04.10.2022 надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка співпадає з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не подав.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін. Суд також враховує, що явка сторін у судове засідання 01.11.2022 обов`язковою не визнавалася, строк розгляду даної справи спливає 04.11.2022.

У судовому засіданні 01.11.2022 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Торговий дім Галпідшипник в особі Філії № 4 ПП Торговий дім Галпідшипник в м. Одесі поставило протягом 2021 року Приватному підприємству Позітрон товар (підшипники), що підтверджується видатковими накладними: № 242 від 19.01.2021 на суму 2880,00 грн., № 784 від 15.02.2021 на суму 5184,00 грн., № 932 від 22.02.2021 на суму 2880,00 грн., № 2711 від 12.05.2021 на суму 63360,00 грн., № 2961 від 20.05.2021 на суму 1350,00 грн., № 7226 від 15.11.2021 на суму 57825,60 грн., № 7228 від 15.11.2021 на суму 112669,20 грн., № 7439 від 24.11.2021 на суму 10514,40 грн., № 7872 від 13.12.2021 на суму 56335,20 грн.

Позивачем виставлялися відповідачу відповідні рахунки, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Виставлення рахунків передувало поставці товару.

Товар отриманий відповідачем, підпис на накладній особи, що отримувала товар, скріплений круглою печаткою приватного підприємства.

Відповідно до банківських виписок, відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Згідно акту звірки розрахунків станом на 31.12.2021, заборгованість на користь позивача становить 237344,40 грн.

Як слідує з матеріалів справи, заборгованість у сумі 237344,40 грн. виникла за видатковими накладними №№ 7226, 7228 від 15.11.2021, № 7439 від 24.11.2021, № 7872 від 13.12.2021.

Позивач надіслав листом з описом вкладення відповідачу кредиторську вимогу вих. № 54 від 03.08.2022 щодо сплати 237344,40 грн. боргу за поставлений за переліченими вище видатковими накладними товар. Вказана вимога не була вручена відповідачу, згідно трекінгу відправлень Укрпошти: відправлення не вручене під час доставки: інші причини.

Також, 05.08.2022 позивач надіслав відповідачу на його електронну пошту повторно кредиторську вимогу вих. № 54 від 03.08.2022 про сплату 237344,40 грн. боргу.

Листом від 16.08.2022 вих. № 157 відповідач на вказану вимогу позивача повідомив про дію форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24.02.2022. Повідомив, що заборгованість відповідача перед позивачем буде погашена після закінчення форс-мажорних обставин у найкоротший термін.

Оскільки відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у даній справі.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між Приватним підприємством Торговий дім Галпідшипник в особі Філії № 4 ПП Торговий дім Галпідшипник в м. Одесі (позивач) та Приватним підприємством Позітрон (відповідач) на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов`язання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з наведених приписів законодавства, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

За змістом ст. 2 ГПК України, суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмовий відзив на позов не подав, отримання товару за переліченими вище видатковими накладними не заперечив.

Доказів погашення заборгованості у сумі 237344,40 грн. матеріали даної справи не містять, суду не надані.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 237344,40 грн. за поставлений за видатковими накладними товар є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних та визнає його правильним. З відповідача на користь позивача слід стягнути 5324,75 грн. 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, містить арифметичні помилки, зокрема, у вирахуванні сукупного індексу інфляції. За перерахунком суду, інфляційні втрати у межах заявленого позивачем періоду складають 34565,82 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, судом стягується з відповідача на користь позивача 34557,36 грн. інфляційних втрат.

Щодо зазначення відповідачем у листі від 16.08.2022 вих. № 157 про дію форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією проти України, суд зазначає таке.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Разом з тим, спір у даній справі стосується стягнення заборгованості та нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, що виникла у 2021 році.

Відповідачем при розгляді даної справи не заявлено про настання форс-мажорних обставин, не доведено, що дія вказаних обставин унеможливила виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, позов в цілому судом задовольняється повністю.

6. Розподіл судових витрат

Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 4158,40 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Позивач згідно з позовною заявою просив стягнути з відповідача на його користь 10000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів законодавства, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс витрати у сумі 4158,40 грн. на сплату судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

На підтвердження стягнення суми 10000,00 грн. правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 4-ю від 01.01.2022, укладеного між Адвокатським об`єднанням Консенсус (виконавець) та Приватним підприємством Торговий дім Галпідшипник в особі Філії № 4 ПП Торговий дім Галпідшипник в м. Одесі (клієнт), предметом якого (пункти 1.1, 1.2) є надання виконавцем правової допомоги на підставі доручень клієнта. Для надання правової допомоги виконавець призначає адвоката Ноздріна О.М., Цуркан М.В. (п. 1.3). Згідно п. 2.1 договору, виконавець надає всі види правової допомоги, передбаченої чинним законодавством України, без обмежень повноважень, в тому числі представництво, захист прав та інтересів в судових справах. За умовами п.п. 6.1, 6.2 договору, вартість правової допомоги за цим договором визначається в додатку № 1 до договору, без ПДВ; оплата проводиться протягом 3-х днів на підставі виставленого рахунку. Договір відповідно до п. 9.1 діє до 31.12.2022.

Відповідно до додатку № 1 від 01.01.2022 до вказаного договору, сторонами визначено найменування послуги (правової допомоги) та ціну (гонорар).

Позивачем подано довіреність від 01.01.2021, що видана Приватним підприємством Торговий дім Галпідшипник в особі Філії № 4 ПП Торговий дім Галпідшипник в м. Одесі адвокату Адвокатського об`єднання Консенсус Ноздріну О.М. на представлення його інтересів в судах будь-якої ланки.

Між сторонами за договором про надання правової допомоги № 4-ю від 01.01.2022 підписано акт надання послуг № 86 від 17.08.2022, згідно якого виконавцем були виконані роботи (надані послуги): письмова консультація від 01.08.2022 про порядок стягнення суми заборгованості з ПП Позітрон на суму 2000,00 грн.; складання проєкту кредиторської вимоги до ПП Позітрон на суму 2000,00 грн.; складення клопотання до суду про розгляд справи за позовом до ПП Позітрон в порядку спрощеного позовного провадження на суму 1000,00 грн.; складення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області про стягнення заборгованості з ПП Позітрон на суму 5000,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) склала 10000,00 грн.

Сума 10000,00 грн. була оплачена позивачем на рахунок Адвокатського об`єднання Консенсус згідно платіжного доручення № 260 від 18.08.2022.

До матеріалів справи долучено письмову консультацію від 01.08.2022 Адвокатського об`єднання Консенсус для позивача про порядок стягнення суми заборгованості з ПП Позітрон; звіт від 17.08.2022 Адвокатського об`єднання Консенсус про надану правову допомогу позивачу.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Відповідач проти стягнення витрат на правничу допомогу не заперечив, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявив.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується 10000 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Позітрон (вул. Сергія Серікова, буд. 3, м. Запоріжжя, 69063 код ЄДРПОУ 34830027) на користь Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник (вул. Зелена, буд. 238-3, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 19170443) в особі Філії № 4 Приватного підприємства Торговий дім Галпідшипник в м. Одесі (вул. Миколаївська дор., буд. 140, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 26210108) 237344 (двісті тридцять сім тисяч триста сорок чотири) грн. 40 коп. основного зобов`язання, 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 75 коп. 3% річних, 34557 (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 36 коп. інфляційних витрат, 4158 (чотири тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 02 листопада 2022.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко