Рішення

від 25.10.2022 по справі 909/513/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/513/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром"

до відповідача Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"

про стягнення збитків в сумі 640936 грн 17 к.,

за участю:

представника позивача Луніва Р. В.,

представника відповідача Тернівського М. Ю.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ТОВ "Захід-Пром" звернулося до суду з позовом до ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення збитків в сумі 640936 грн 17 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 28.07.2022 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 22.08.2022, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 22.08.2022 суд відклав підготовче засідання на 20.09.2022.

Протокольною ухвалою від 20.09.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.10.2022.

Протокольною ухвалою від 12.10.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 25.10.2022.

Суд належним чином повідомляв сторін про дату та час розгляду справи. Наведений факт підтверджує явка представників сторін у судове засідання.

У судовому засіданні суд оглянув оригінали документів долучених до позовної заяви та встановив їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям.

Позиції сторін.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на бездіяльність з боку відповідача, щодо реєстрації податкових накладних, що зумовило неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту, як наслідок зменшення податкового зобов`язання на відповідну суму.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в частині заявленої вимоги в сумі 551193 грн 07 к. Щодо стягнення збитків в сумі 89743 грн 10 к. просив застосувати строк позовної давності.

Письмово свою позицію відповідач виклав у запереченнях на позовну заяву б/н від 24.10.2022 (вх. № 14402/22 від 25.10.2022).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між ТОВ "Захід-Пром" (орендар) та ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (орендодавець) було укладено такі договори: договір оренди нерухомого майна № 1 від 05.03.2018, договір оренди нерухомого майна № 10-О від 20.05.2016, договір на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № 01 (К) від 05.03.2018.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди нерухомого майна № 10-О від 20.05.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину приміщень цеху № 3 ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" площею 718,2 м кв., розміщене за адресою: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, що перебуває на балансі ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", вартість якого визначена згідно з висновком про оцінку станом на 30.11.2015 і становить 776367 грн 00 к. без ПДВ.

Згідно з п. 1.1 договору оренди нерухомого майна № 1 від 05.03.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину приміщень цеху № 3 площею 913,9 м кв., розміщене за адресою: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ, що перебуває на балансі ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", вартість якого визначена згідно з висновком про оцінку станом на 14.09.2017 і становить за незалежною оцінкою 1325233 грн 00 к. без ПДВ.

Предметом договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна, відповідно до п. 1.1, є забезпечення власником можливості отримання орендарем платних послуг, в т.ч. пов`язаних з постачанням через інженерні мережі власника отриманих від постачальних підприємств та організацій через інженерні мережі підприємства електроенергії, води та ін., необхідних для обслуговування та експлуатації орендованих приміщень, а також відшкодування земельного податку, які належать власнику на праві власності та передані в найм орендарю на підставі договору оренди № 1 від 05.03.2018, загальною площею 1023,3 м кв., яка знаходиться за адресою: вул. Хриплинська, 11, м. Івано-Франківськ. Орендар у встановлений строк та на передбачених ним договором умовах, бере участі, у витратах власника на виконання робіт, у тому числі пов`язаних зі сплатою послуг передбачених додатком 1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною, пропорційно займаної ним площі в будівлях, якщо інше не випливає з характеру послуг, передбачених цим договором.

З огляду на умови укладених між сторонами договорів як позивач, так і відповідач є платниками податку на додану вартість.

За умовами договорів оренди нерухомого майна (п. 3.5) та договору на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна (п. 6.5) нарахування ПДВ на вартість обумовлених договорами послуг здійснюються в порядку визначеному законодавством України.

На виконання договорів відповідач надав послуги на загальну суму 4054916 грн 88 к. Сума ПДВ із зазначеної суми становить 675819 грн 48 к.

На підтвердження факту надання послуг позивач подав суду акти надання послуг за період з 31.12.2018 до 12.10.2021. Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт надання послуг на вказані позивачем суми.

Відповідач податкові накладні не зареєстрував. Наведений факт відповідач підтвердив.

Разом з тим у позовній заяві позивач просить стягнути збитки в сумі 640936 грн 17 к. за період з 28.02.2019 до 12.10.2021.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

При вирішенні даного спору суд керується приписами ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до умов договорів та приписів п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідач на дату виникнення податкових зобов`язань як платник ПДВ зобов`язаний був скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.

Відповідач цих зобов`язань не виконав.

За приписами ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такий вид господарських санкцій як відшкодування збитків (ч. 2 ст. 217 ГК України).

В ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2).

Внаслідок недотримання відповідачем умов договорів та вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних позивач позбавлений можливості при сплаті або відшкодуванні ПДВ врахувати податковий кредит, що завдає йому збитки у формі втрати цих коштів.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Суд вважає, що позивач довів наявність всіх елементів складу господарського правопорушення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, а також в постанові КГС ВС від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21 зазначено, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідач борг визнав в частині стягнення збитків в сумі 551193 грн 07 к.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Суд установив, що визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому приймає заяву відповідача про визнання позову (викладену у клопотанні).

Що стосується застосування строку позовної давності до вимог позивача в сумі 89743 грн 10 к., за період з 28.02.2019 по 09.07.2021, суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 356 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Тривалість карантину безперервно продовжувалась відповідними постановами Кабінету Міністрів України і триває, станом на сьогоднішній день.

Таким чином, на день подання позивачем позовної заяви - 05.07.2022, позовна давність не сплила, а з 12.03.2020, в силу п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, продовжилася на строк дії карантину, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 за № 928 продовжений до 31.12.2022.

Отже, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом своїх прав в межах строків позовної давності, а тому заява відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що збитки завдані відповідачем позивачу у розмірі 640936 грн 17 к. підтверджується матеріалами справи, нараховані правомірно та є обґрунтованими.

Висновок суду.

В контексті наведеного позов належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ціну позову у цій справі судовий збір за її розгляд слід було сплатити в сумі 9614 грн 04 к.

До позовної заяви позивач долучив докази сплати судового збору в сумі 10137 грн 30 к., про що свідчить платіжне доручення № 645 від 30.12.2021.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що позивачем, за розгляд цієї справи, судовий збір сплачено у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір" на 523 грн 26 к.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи факт часткового визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, судовий збір в сумі 5480 грн 09 к. (50 % судового збору, пропорційно сумі визнаних позовних вимог та 1,5 відсотка від решти задоволених судом вимог) слід стягнути з відповідача на користь позивача, 4133 грн 95 к. (50 % судового збору, пропорційно сумі визнаних позовних вимог) повернути позивачу з державного бюджету. Про повернення судового збору з державного бюджету суд постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись ст. 2, 75, 129, 130, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром" до Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" про стягнення збитків в сумі 640936 грн 17 к. - задоволити.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" (вул. Хриплинська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, 76002; ідентифікаційний код 07552205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром" (вул. Дружби, буд.13, м. Івано-Франківськ, 76009; ідентифікаційний код 38712020) 640936 грн 17 к. (шістсот сорок тисяч дев`ятсот тридцять шість) збитків та 5480 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят) грн 09 к. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02.11.2022.

Суддя Т. В. Стефанів