Рішення

від 01.11.2022 по справі 910/12727/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2022Справа № 910/12727/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Спецагро"

до Аграрного фонду

про стягнення 229340,22 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Спецагро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду про стягнення 229340,22 грн. боргу за договором від 02.11.2020 № 2/11/20 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання, господарсько-експлуатаційне обслуговування орендованого нерухомого майна.

Ухвалою суду від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що не має можливості самостійно здійснити оплату за договором та відшкодувати витрати на утримання і господарсько-експлуатаційне обслуговування орендованого нерухомого майна.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2020 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір № 2/11/20 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання, господарсько-експлуатаційне обслуговування орендованого нерухомого майна (надалі - договір), за умовами якого балансоутримувач бере на себе обов`язок надати орендарю передбачені пунктом 1.2 цього договору послуги з утримання, господарсько-експлуатаційного обслуговування орендованих орендарем нежилих приміщень, а орендар зобов`язується відшкодовувати балансоутримувачу витрати на спожиті орендарем послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, пропорційно до займаної ним загальної площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору послуги, що надаються балансоутримувачем орендарю за даним договором, викладені в додатку № 1 до цього договору (далі - послуги).

Підпунктом 4.1. договору передбачено, що сума відшкодування спожитих орендарем послуг, передбачених пунктом 1.2 цього договору, за весь період дії договору залежить від складу цих послуг і становить згідно розрахунку (додаток № 1) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 суму 267 091 грн. 68 коп., в тому числі ПДВ (20 %) 44 515 грн. 28 коп.

Відповідно до пункту 4.2. договору орендар зобов`язаний щомісячно відшкодовувати балансоутримувачу вартість спожитих послуг, передбачену пунктом 4.1 цього договору, у строк не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. Балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю рахунок на оплату спожитих послуг та акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 8 (восьмого) числа місяця, наступного за звітним. Відшкодування вартості спожитих орендарем послуг проводиться ним щомісячно у безготівковій формі на банківський рахунок балансоутримувача, зазначений в цьому договорі.

У пункті 6.2. договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що дія цього договору застосовується до відносин, які склалися з 01.01.2020 року.

До вказаного договору сторонами підписано розрахунок на 2020 рік вартості відшкодування витрат балансоутримувача на технічне обслуговування будівлі та орендованих приміщень щодо орендованої площі 244,8 кв.м.

На виконання умов договору між сторонами підписані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.11.2020 на загальну суму 229 340,22 грн., а саме: № ОУ-0004017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004019 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004021 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004021 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004023 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004025 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004027 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004029 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004031 на суму 24 182,73 грн., № ОУ-0004033 на суму 17 939,19 грн., № ОУ-0004035 на суму 17 939,19 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за фактом надання послуг між сторонами підписано акти надання послуг на загальну суму 229 340,22 грн. Водночас, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, жодних заперечень проти наданих послуг не висував, не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем.

Разом із цим, у відзиві на позовну заяву відповідач послався на те, що не може самостійно здійснити оплату заборгованості за договором від 02.11.2020 № 2/11/20, оскільки на виконанні в Казначействі знаходяться виконавчі документи про стягнення з відповідача заборгованості. У той же час, відшкодування витрат балансоутримувача на утримання, господарсько-експлуатаційне обслуговування орендованого нерухомого майна згідно з договором від 02.11.2020 № 2/11/20 не відноситься до платежів, які проводяться на час здійснення безспірного списання коштів органами Казначейства, згідно з пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Проте, наведені відповідачем обставини не є підставою для невиконання прийнятих за договором від 02.11.2020 № 2/11/20 зобов`язань. При цьому, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, не стосується матеріально-правових відносин сторін за договором від 02.11.2020 № 2/11/20.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Суд наголошує, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Спецагро" задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; ідентифікаційний код 37332384) на користь Державного підприємства "Спецагро" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; ідентифікаційний код 38516592) 229 340 (двісті двадцять дев`ять тисяч триста сорок) грн. 22 коп. основного боргу, а також 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 10 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова