Рішення

від 20.10.2022 по справі 910/7931/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2022Справа № 910/7931/22

За позовом Приватного акціонерного товариства «Еліт Декор»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерн»

про стягнення 58.188,55 доларів США, що еквівалентно 2.127.874,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Носкова А.С.

за участю представників сторін

від позивача Трохименко К.В., довіреність № 22/09/2022 від 22.09.2022

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

22.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Еліт Декор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерн» стягнення 58.188,55 доларів США, що еквівалентно 2.127.874,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № RU11032016 від 11.03.2016 позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 53.038,43 доларів США, що підтверджується митними деклараціями № UA100160/2021/472406 від 14.12.2021, № UA100160/2022/870006 від 11.01.2022, № UA100160/2022/87069 від 25.01.2022, № UA100160/2022/87159 від 08.02.2022, № /2022/870229 від 22.02.2022. За умовами п. 5.3.1 договору оплата вартості партії товару здійснюється у розмірі 100% (повної) вартості партії товару протягом 80 календарних днів від дати відвантаження партії товару. В порушення умов договору відповідачем не було сплачено позивачу за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 58.188,55 доларів США, з яких 53.038,43 доларів США основного боргу та 5.150,12 доларів США пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/7931/22 прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.09.2022.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерн» є: вул. садова-тріумфальна, 4-10, прим. 11, кімн.14, м. москва, російська федерація, 127006.

Судом встановлено, що відповідач по даній праві є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території російської федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу російської федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією та республікою білорусь.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За наведених обставин, суд не має можливості для направлення ухвал суду ані безпосередньо на адресу відповідача, ані шляхом направлення доручення, ані іншими дипломатичними каналами, у зв`язку з чим єдиним повідомленням відповідача у справі про розгляд справи та дати судових засідань є розміщення оголошень на сайті Судової влади України.

31.08.2022 на сайті Судової влади України розміщено оголошення до уваги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерн» та зміст ухвали про відкриття провадження у справі № 910/7931/22 від 29.08.2022.

До матеріалів позовної заяви додано копію довіреності від 21.07.2022 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерн», згідно якої уповноважено Путієнко Олександра Олександровича (місце проживання: АДРЕСА_1 ) бути представником ТОВ «Зерн» на території України з усіх питань, в тому числі у судах. Згідно довіреності Путієнко О.О. має право на отримання кореспонденції, адресованої на ім`я ТОВ «Зерн».

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.08.2022 було 30.08.2022 направлено Путієнко О.О. на зазначену вище адресу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492691735.

Проте, конверт разом з ухвалою від 29.08.2022 (номер відправлення 0105492691735) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 02.10.2022 з позначкою «за закінченням встановленого терміну забігання».

22.09.2022 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.10.2022.

22.09.2022 на сайті Судової влади України розміщено оголошення до уваги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерн», що судом 22.09.2022 постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.10.2022.

Позивач в судовому засіданні 20.10.2022 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 20.10.2022 не з`явився.

В судовому засіданні 20.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.03.2016 між Приватним акціонерним товариством «Еліт Декор» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерн» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № RU11032016 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується на умовах викладених в цьому договорі (поставляти) передавати у власність покупцю вироби із поліуретану (декоративні вироби із поліуретану, далі - товар), а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати їх оплату, відповідно до умов цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 53.038,43 доларів США та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано пеню в розмірі 5.150,12 доларів США, що загалом еквівалентно 2.127.874,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Згідно з п. 10.2 договору усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним, у тому числі, що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді міста Києва. Правом, регулюючим цей договір, є матеріальне право України.

Виходячи з викладеного переданий спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва із застосуванням норм права України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди від 20.12.2019 він набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір пролонгується на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжні документи в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 4.1 договору визначено, що валютою цього договору є долар США.

Згідно з п. 5.1 договору валютою платежів за цим договором є долар США.

Відповідно до п. 4.5 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2018 загальна сума договору становить 5.000.000,00 доларів США.

Згідно з п. 1.2 договору найменування товару, який підлягає поставці покупцю у відповідній партії товару, їх кількість та одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість, далі по тексту іменований як товар, зазначаються в додатку до цього договору на таку партію товару. На кожну партію товару складається один додаток, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно додатку № 178 від 13.12.2021 поставці підлягав товар вартістю 15.228,36 доларів США.

Згідно додатку № 179 від 10.01.2022 поставці підлягав товар вартістю 7.804,77 доларів США.

Згідно додатку № 180 від 24.01.2022 поставці підлягав товар вартістю 9.441,60 доларів США.

Згідно додатку № 181 від 07.02.2022 поставці підлягав товар вартістю 12.189,22 доларів США.

Згідно додатку № 182 від 21.02.2022 поставці підлягав товар вартістю 8.374,48 доларів США.

Відповідно до п. 3.4 договору постачальник зобов`язаний відвантажити партію товару покупцю не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення сторонами додатку, що складається на поставку такої партії товару. Постачальник має право, але не зобов`язаний, достроково виконати зобов`язання з відвантаження партії товару покупцю.

Згідно з п. 3.7 договору датою відвантаження партії товару постачальником вважається дата вивізної (експортної) митної декларації, оформленої в країні постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 53.038,43 долари США згідно наступних митних декларацій

№ UA100160/2021/472406 від 14.12.2021 (товар вартістю 15.228,36 доларів США);

№ UA100160/2022/870006 від 11.01.2022 (товар вартістю 7.804,77 доларів США);

№ UA100160/2022/87069 від 25.01.2022 (товар вартістю 9.441,60 доларів США);

№ UA100160/2022/87159 від 08.02.2022 (товар вартістю 12.189,22 доларів США);

№ UA100160/2022/870229 від 22.02.2022 (товар вартістю 8.374,48 доларів США).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3 договору визначено, що оплата вартості партії товару по цьому договору здійснюється з відстроченням платежу в доларах США у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень, у наступному порядку:

5.3.1. грошові кошти в розмірі 100% (повної) вартості партії товару покупець зобов`язується переказати на рахунок постачальника в банку постачальника протягом 80 (вісімдесят) календарних днів від дати відвантаження партії товару постачальником, відповідно до виставленого постачальником інвойсу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, сплату поставленого товару не здійснив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 53.038,43 доларів США.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з оплати товару у повному обсязі не подано.

З урахуванням існування належних доказів поставки товару, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача його вартості в сумі 53.038,43 доларів США.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 5.150,12 доларів США.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 договору визначено, що у разі порушення термінів виконання зобов`язань покупцем за цим договором, він зобов`язується сплатити за першою вимогою постачальника, пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі № 3-141гс11, від яких Верховний Суд не знайшов підстав відступити.

Отже вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні) (п. 9.3. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в іноземній валюті при цьому здійснено нарахування пені із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення 5.150,12 доларів США пені необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Еліт Декор» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерн» (127006, російська федерація, м. москва, вул. садова-тріумфальна, 4-10, прим. ІІ, кімн. 14, реєстраційний номер 1157746003128) на користь Приватного акціонерного товариства «Еліт Декор» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська 48, код ЄДРПОУ 32044761) 53.038 (п`ятдесят три тисячі тридцять вісім) доларів США 43 центи основного боргу, 29.093 (двадцять дев`ять тисяч дев`яносто три) грн 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 31.10.2022.

Суддя В.В.Сівакова