Рішення

від 01.11.2022 по справі 910/16591/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2022Справа № 910/16591/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Кусум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелро"

про стягнення 59471,88 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Благодійна організація "Благодійний фонд "Кусум" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелро" про стягнення за договором поставки від 30.06.2021 № 3006-2021 попередньої оплати в розмірі 57849 грн. та пені в розмірі 1622,88 грн. Також позивач просив стягнути пеню за період з дня, наступного за днем подачі позовної заяви, і до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02090, м. Київ, вул. Сиваська, 1-А, оф. 37.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки № 3006-2021, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві обладнання, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом договору є постачання обладнання, перераховане в специфікаціях (рахунку-фактурі), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору сума даного договору складає суму, зазначену в специфікації (рахунку-фактурі), які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата обладнання за цим договором здійснюється в порядку, вказаному у відповідній специфікації (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.2.1 договору погоджено, що днем здійснення оплати визначається день, в який сума, що підлягає сплаті, зараховується на поточний рахунок постачальника.

У пункті 4.1 договору зазначено, що термін поставки обладнання визначається окремо по кожній поставці і зазначається у відповідній специфікації.

Даний договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 6.1 договору).

До вказаного договору сторонами 30.06.2021 підписано специфікацію № 1 щодо поставки шафи пекарської електричної ШПЕ-4Е, вартістю 57 849 грн. Оплата обладнання здійснюється в розмірі 100 % від вартості товару на поточний рахунок постачальника. Термін поставки обладнання - 25 робочих днів з моменту оплати; адреса доставки: вул. Князя Володимира, 53, Путивль, Сумська обл., 41500.

На виконання умов договору позивач згідно з платіжним дорученням від 07.07.2021 № 6 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 57 849 грн.

Отже, виходячи з умов специфікації, відповідач повинен був поставити позивачу обладнання до 11.08.2021 включно.

З огляду на те, що відповідач поставку товару не здійснив, позивач звернувся до останнього з претензією від 02.09.2021, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату обладнання на загальну суму 57 849 грн., однак відповідач поставку товару не здійснив та грошові кошти на вимогу позивача від 02.09.2021 не повернув.

Ураховуючи викладене, оскільки сума неповернутої відповідачем попередньої оплати складає 57 849 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повернення цих коштів позивачу або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача даної суми попередньої оплати, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути пеню в розмірі 1622,88 грн., нараховану на суму попередньої оплати в розмірі 57 849 грн. за період з 11.08.2021 до 11.10.2021 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 договору за несвоєчасне відвантаження сплаченого обладнання постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не відвантаженого обладнання за кожен день прострочення відвантаження.

Разом із цим, суд вважає за необхідне наголосити увагу на положеннях статті 253 ЦК України, за якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наведені приписи законодавства не враховані позивачем при визначені початку періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань з поставки обладнання, у зв`язку з чим такий період прострочення починається з 12.08.2021, а не з 11.08.2021, як вказано позивачем.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду з 12.08.2021 до 11.10.2021, пеня підлягає стягненню з відповідача в сумі 1 597,58 грн.

Поряд із цим, позивач просив зазначити на підставі частини 10 статті 238 ГПК України при прийнятті рішення про пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 12.10.2021 до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до частин 11,12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, пеня нараховується на залишок заборгованості до моменту виконання рішення за визначеною формулою: пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за наступною формулою: Сх2ОСТ:365хД:100, де С - розмір заборгованості в гривнях, 2ОСТ - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про нарахування пені до моменту набрання законної сили даним рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Благодійної організації "Благодійний фонд "Кусум" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелро" (02090, м. Київ, вул. Сиваська, 1-А, оф. 37; ідентифікаційний код 39196598) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Кусум" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 58; ідентифікаційний код 42662243) 57 849 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. попередньої оплати, 1 597 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто сім) грн. 58 коп. пені, а також 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 03 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/16591/21, у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати на залишок попередньої оплати до моменту набрання рішенням законної сили та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелро" (02090, м. Київ, вул. Сиваська, 1-А, оф. 37; ідентифікаційний код 39196598) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Кусум" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 58; ідентифікаційний код 42662243) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за наступною формулою: Сх2ОСТ:365хД:100, де С - розмір заборгованості в гривнях, 2ОСТ - подвійна облікова ставка НБУ, Д - кількість днів прострочення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова