Рішення

від 02.11.2022 по справі 910/8773/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2022Справа № 910/8773/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного підприємства «Агротемп», Сумська обл., м. Ромни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелікон Груп», м. Київ

про стягнення 283 400,00 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агротемп» (далі - ПП «Агротемп»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелікон Груп» (далі - ТзОВ «Гелікон Груп»/відповідач) про стягнення 283 400,00 грн заборгованості за договором поставки №15 від 17.07.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.09.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.10.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «Гелікон Груп» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що додані позивачем видаткові накладні не містять печатки товариства відповідача, а акт звірки підписаний зі сторони останнього неуповноваженою особою. Водночас, відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2017 між Приватним підприємством «Агротемп» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гелікон Груп» (далі - покупець) укладено договір поставки №15, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти нафтопродукти.

У відповідності до п. 4.1. договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, у термін до 3 (трьох) днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 5.2. договору датою передачі товару у власність покупця вважається дата підписання видаткових накладних.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 16.07.2019, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п. 9.1. договору).

У період з 18.01.2019 по 29.01.2019 на виконання умов цього договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 283 400,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) та накладними на отримання товару №09 від 18.01.2019 на суму 348 312,00 грн, №10 від 20.01.2019 на суму 325 680,00 грн, № 11 від 26.01.2019 на суму 341 688,00 грн, № 15 від 29.01.2019 на суму 267 720,00 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, у ТзОВ «Гелікон Груп» виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 283 400,00 грн, що також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб актом звірки взаємних розрахунків.

25.06.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 283 400,00 грн.

Однак, претензія залишена ТзОВ «Гелікон Груп» без відповіді та задоволення.

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 283 400,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що 17.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №15, відповідно до якого у період з 18.01.2019 по 29.01.2019 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 283 400,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) та накладними про отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, у відповідності до п. 4.1. договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, у термін до 3 (трьох) днів з моменту отримання товару.

Судом вище встановлено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 000 000,00 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Гелікон Груп» виникла заборгованість у розмірі 283 400,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, а також підписаним представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб актом звірки взаємних розрахунків від 31.01.2020.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи ТзОВ «Гелікон Груп» про те, що цей акт звірки підписано з боку ТзОВ «Гелікон Груп» неуповноваженою особою, а накладні на поставку товару не містять печатки товариства останнього, оскільки відповідачем вчинені дії щодо визнання та схвалення результатів поставки товару за договором №15 від 17.07.2017, а саме, частково сплачено кошти на користь позивача в сумі 1 000 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за спірними правовідносинами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначено судом вище відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений товар у повному обсязі та не спростував обставини, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Гелікон Груп» порушило умови договору поставки №15 від 17.07.2017 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 283 400,00 грн.

Разом із тим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що до позовної вимоги про стягнення суми основного боргу сплинув строк позовної давності, з огляду на таке.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що перебіг строку позовної давності до зазначеної вимоги переривався у зв`язку з підписанням відповідачем акту звірки взаємних розрахунків за договором поставки №15 від 17.07.2017 станом на 31.01.2020, тобто переривався у зв`язку з вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, внаслідок чого за змістом частини 3 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності після переривання почався заново.

Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу заявлені в межах встановленого законом загального трирічного строку позовної давності.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 01.07.2022, укладений між ПП «Агротемп» та адвокатом Думал О.С. та платіжне доручення №29 від 17.08.2022 про сплату наданих правових послуг на суму 10 000,00 грн.

Так, відповідно до п. 4.1. та п. 4.3 цього договору вартість наданих юридичних послуг сторони визначають спільно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги і складає 10 000,00 грн. Факт оплати юридичних послуг підтверджується квитанцією про оплату.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Агротемп» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелікон Груп» (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код 38619045) на користь Приватного підприємства «Агротемп» (42000, Сумська область, місто Ромни, вулиця Горького, будинок 57; ідентифікаційний код 22590605) 283 400 (двісті вісімдесят три тисячі чотириста) грн 00 коп. - основного боргу, 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 4 251 (чотири тисячі двісті п`ятдесят одну) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук