Рішення

від 01.11.2022 по справі 917/451/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022 Справа № 917/451/22

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41104967, місцезнаходження: 23130, Вінницька обл., Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вул. Заводська, будинок 7)

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЦЕРЕРИ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44268386, місцезнаходження юридичної особи: 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Пушкіна, будинок 119А)

про стягнення 261 882,00 гривень

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЦЕРЕРИ» про стягнення 261 882,00 гривень, з них: 243 025,86 грн -сума попередньої оплати за Товар, що підлягає поверненню, та 18 856,14 грн - пеня за порушення строків поставки оплаченого Товару.

Ухвалою від 11.05.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі.

Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися, зокрема, ухвалою від 30.08.2022р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 20.09.22.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Судом враховано, що сторони не повідомляли суд про наявність інших заяв і клопотань, необхідність вчинення дій, що передбачені у підготовчому провадженні.

Перелік дій, які має здійснити суд під час підготовчого засідання, визначено ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні, 20.09.2022р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.09.2022р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/451/22, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 18.10.2022

Ухвалою від 18.10.2022р. суд постановив відкласти розгляд справи на 01.11.2022.

Слід зазначити, що Господарським судом Полтавської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал від 11.05.2022р. та від 18.10.2022р. засобами поштового зв`язку відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Крім того, з метою належного повідомлення учасників справи, у тому числі відповідача, судом здійснено направлення ухвал сторонам на електронні адреси.

Порядок вручення учасникам справи судового рішення (ухвали) визначається статтею 242 ГПК України. Днем вручення судового рішення є :

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, суд зазначає, що Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, в судове засідання явки представника не забезпечив, відзиву не подав.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.11.22р. судом складено вступну та резолютивну частину рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» (надалі по тексту позову - Позивач/Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЦЕРЕРИ» (надалі по тексту позову - Відповідач/Постачальник) був укладений Договір поставки № 15/11/2021-1 від 15.11.2021.

Відповідно до пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати: зерно пшениці фуражне, згідно ДСТУ 3768:2019 (надалі іменується "Товар")

Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, якість, умови оплати, строки поставки, ціна за одиницю та загальна вартість зазначається у специфікації(ях) та/або видатковій(их) накладній(их), які являються невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до пункту 1.3. Договору Поставка Товару може здійснюватися як однією, так і декількома партіями. Під «партією Товару» Сторони розуміють кількість Товару, на яку оформлена одна видаткова накладна та/або специфікація, рахунок-фактура.

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за кожну партію Товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України гривні. Оплата здійснюється шляхом перерахунку Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику вказаний в рахунку Постачальника.

Відповідно до пункту 4.2. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем на умовах оплати 86 % після моменту передачі Товару Покупцеві та 14 % оплати після реєстрації податкових накладних. Сторони мають право визначити інші умови оплати Товару, виклавши їх у відповідних Специфікаціях у кожному конкретному випадку. Сторони дійшли згоди, що визначена сторонами Договору ціна є звичайною в розумінні Податкового Кодексу України та така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 4.2.1. Договору сторони прийшли згоди, що у разі, якщо поставка Товару здійснюється без укладення Специфікацій, то ціна за одиницю, загальна вартість Товару/ Зазначається у видаткових накладних, а термін оплати поставленого Товару становить 21 календарний день.

Пунктом 8.9. Договору передбачено, що за порушення строків поставки оплаченого Товару Постачальник сплачує на користі» Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення виконання зобов`язань, від вартості непоставленого у строк Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 1. Додаткової угоди № 1 від 15.11.2021 до Договору, Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю (Позивачу) 500 т Товару загальною вартістю 3 900 000 грн.

Термін поставки - до 01.12.2021 (п. 5 Додаткової угоди № 1 від 15.11.2021 до Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору оплатив Відповідачеві Товар в повному обсязі (3 900 000 грн), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, за твердженням позивача, відповідач виконав власні зобов`язання за Договором лише частково та здійснив поставку Товару на загальну суму 3 117 974,14 грн

На вимогу Покупця, Постачальник, у зв`язку з неможливістю здійснити допоставку товару в листопаді-грудні 2021 повернув Покупцю частину коштів за оплачений але непоставлений Товар в розмірі 539 000 грн.

З урахуванням обставин щодо відсутності у Відповідача можливості здійснити допоставку Товару, враховуючи те, що таке зобов`язання наразі втратило для Позивача господарський інтерес, позивач просить Суд про стягнення з Відповідача попередньої оплати за Договором. Так, за даними позивача, до стягнення з Відповідача підлягає сума у розмірі 243 025,86 грн: 3 900 000 грн (сплачена Позивачем сума за Товар) - 3 117 974,14 грн (вартість поставленого Відповідачем Товару) - 539 000 грн (повернута Відповідачем сума за непоставлений Товар) = 243 025,86 грн.

Крім того, позивач вказує, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожний день прострочення, що складає 18 856,14 грн за період з 02/12/2021 по 27/04/2022.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЦЕРЕРИ» був укладений Договір поставки № 15/11/2021-1 від 15.11.2021, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати: зерно пшениці фуражне, згідно ДСТУ 3768:2019 (надалі іменується "Товар").

Виходячи із змісту укладеного Договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Сторонами відповідно до Додаткової угоди № 1 від 15.11.2021 до Договору узгоджено, що Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю (Позивачу) 500 т Товару загальною вартістю 3 900 000 грн., термін поставки - до 01.12.2021.

Судом встановлено, на виконання умов Договору позивач оплатив Відповідачеві Товар в сумі 3 900 000 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких залучено в матеріали справи.

При цьому, відповідач здійснив поставку Товару на загальну суму 3 117 974,14 грн., а також повернув позивачу частину коштів за оплачений але непоставлений Товар в розмірі 539 000 грн.

Згідно наявних доказів встановлено, що відповідачем товар, передбачений умовами договору, на суму 243 025,86 грн. не поставлено та попередню оплату позивачу у сумі 243 025,86 грн. не повернуто.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень ст.693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про повернення суми попередньої оплати.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 243 025,86 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого Товару за кожний день прострочення, що складає 18 856,14 грн за період з 02/12/2021 по 27/04/2022.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.9 договору поставки сторони узгодили, що за порушення строків поставки оплаченого Товару Постачальник сплачує на користі» Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення виконання зобов`язань, від вартості непоставленого у строк Товару за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 141543,30 грн., судом встановлено, що його здійснено у відповідності до умов чинного законодавства, вказаний розрахунок є арифметично вірним, тому вимога про стягнення пені в сумі 18 856,14 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 Господарського кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволений повністю, на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається у повному обсязі.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРИ ЦЕРЕРИ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44268386, місцезнаходження юридичної особи: 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Пушкіна, будинок 119А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41104967, місцезнаходження: 23130, Вінницька обл., Жмеринський район, селище міського типу Браїлів, вул. Заводська, будинок 7) 243 025,86 грн попередньої оплати, 18 856,14 грн пені, 3928,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.11.22

Суддя Киричук О.А.