Рішення

від 25.10.2022 по справі 922/41/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2022м. ХарківСправа № 922/41/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Містраль", м.Кропивницький (адреса: 25030, м.Кропивницький, вул.Волкова, 13-Г), 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління ДФС у Харківській області, м.Харків (адреса: 61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-15", м.Харків (адреса: 61072, м.Харків, пр-т Науки,38; оф.216) про повернення майна за участю представників:

позивача - Дегтярь П.О. (адвокат, ордер ПТ 114318 від 04.01.2022 року);

3-ої особи - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Містраль" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-15" (далі - відповідач), у якому просить суд повернути передане на зберігання майно(насіння соняшника) в кількості 29970 кг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 року відкрито провадження у справі №922/41/22 та призначено підготовче засідання на 22.02.2022 року. Також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління ДФС у Харківській області

Протокольною ухвалою суду від 22.02.2022 року підготовче засідання було відкладено на 15.03.2022 року, яке не відбулось, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою суду від 02.05.2022 року було відкладено розгляд справи та запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

02.05.2022 року на адресу суду надійшла заява позивача (вх.№4672) про розгляд справи без присутності директора ТОВ "ВКФ "МІСТРАЛЬ", а також без присутності інших повноважних представників позивача за наявними у справі матеріалами.

Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Від інших учасників справи заяв по суті спору та будь-яких клопотань до суду не надано.

Ухвалою-повідомленням від 06.07.2022 року було призначено підготовче засідання у справі на 09.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2022 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 12.10.2022 року.

Ухвалою суду від 11.10.2022 підготовче засідання, призначене на 12.10.2022, було відкладено на 25.10.2022 року, у зв`язку із масованим ракетним обстрілом України і реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, керуючись наказом Господарського суду Харківської області №29 від 10.10.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану в період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно".

В судовому засіданні 25.10.2022 року представник позивача позов підтримував.

Представники відповідача та 3-ої особи в судове засідання не з`явились.

Відповідач відзив на позов не надав. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки всі ухвали суду було направлено на юридичну адресу відповідача. Також ухвалу суду про розгляд справи по суті було направлено на адресу засновника відповідача та отримано останнім.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Частиною 9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4статті 13 ГПК Українизакріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Предметом позову в даній справі є повернення переданого на зберігання майна - насіння соняшника в кількості 29970 кг.

26.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Містраль" (позивач) та Головним управлінням ДФС у Харківській області було укладено договір №1 про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави.

Відповідно до п.1.1. договору замовник (ГУ ДФС у Харківській області) передає, а виконавець (ТОВ "ВКФ "Містраль") приймає майно (Сільськогосподарська культура) посів соняшника на земельній ділянці, орієнтовною площею 69,0 га, яка розташована поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482000:02:000:0099; посів соняшника на земельній ділянці, орієнтовною площею 23,41 га, яка розташована поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482000:02:000:0088; посіви соняшника на земельній ділянці орієнтовною площею 32,7 га, яка розташована поруч з земельною ділянкою за кадастровим номером 6320482000:02:000:0088 на відповідальне зберігання згідно акта опису і попередньої оцінки №1 від 26.10.2017 року.

Пунктом 3.1. цього договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за виконання цієї угоди відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 6.3. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами.

Пунктом 7.1. встановлено, що з моменту отримання майна представником Виконавця відповідальність за його цілісність і збереження несе Виконавець.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до моменту передачі майна в реалізацію, пролонгації не підлягає - п.8.1. Договору.

Актом від 13.11.2017 року, який засвідчений у присутності завідувача сектором стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Ізюмської ОДПІ управління погашення боргу ГУ ДФС у Харківській обл., директором ТОВ "ВКФ "Містраль" та представником ТОВ "Агролідер-15" зафіксовано, що протягом 9-10 листопада 2017 року проводилося збирання соняшника на земельних ділянках, розташованих на території Грушуватської сільської ради, орієнтовною площею 125,11га, а саме:

1. Земельна ділянка, орієнтовною площею 69,0 га, яка розташована поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482000:02:000:0099;

2. Земельна ділянка, орієнтовною площею 23,41 га, яка розташована поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6320482000:02:000:0088;

3. Земельна ділянка, орієнтовною площею 32,7 га, яка розташована поруч з земельною ділянкою за кадастровим номером 6320482000:02:000:0088.

Відповідно до Акту після проведення збирання встановлено, що згідно з комп`ютерною інформацією на GPS навігаторі, встановленому на комбайні, фактично зібрано посівів на площі 61 га.

Відповідно до реєстрів накладних на прийняте зерно на ТОВ "Агролідер-15" було відвантажено:

- реєстр №1 від 13.11.2017 відвантажено 10150 кг соняшника;

- реєстр №2 від 13.11.2017 відвантажено 11840 кг соняшника;

- реєстр №3 від 13.11.2017 відвантажено 7980 кг соняшника.

Таким чином відповідно до Акта від 13.11.2017 року за результатом збирання соняшника на земельних ділянках, розташованих на території Грушуватської сільської ради, було зібрано 29970 кг соняшника, які були відвантажені та прийняті відповідно до реєстрів ТОВ "Агролідер -15".

В матеріалах справи наявна копія вимоги, яка направлялась відповідачу 05.11.2021 року, в якій позивач просив повернути передане на зберігання майно (насіння соняшника), та зазначив, що за умови ненадання відповіді із зазначенням адреси та часу отримання переданого на зберігання відповідачу насіння соняшника позивач вважатиме такі дії за відмову передання Майна.

Станом на 29.11.2021 року від відповідача ніякої інформації щодо майна, яке було передано йому згідно з актом від 13.11.2017 року на адресу позивача не надходило.

Факт передачі майна позивачем відповідачу підтверджується актом від 13.11.2017 року, що підписаний повноважними особами позивача та відповідача і скріплений печатками.

Відтак станом на день звернення позивача з даним позовом, відповідач майно не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

При цьому в силу відповідної норми письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

На підставі наявного в матеріалах справи Акту від 13.11.2017 року встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання згідно з реєстрами №№1,2,3 від 13.11.2017 року соняшник в загальній кількості 29970кг. Вказаний Акт складено та підписано повноважними представниками позивача та відповідача, та скріплено печатками підприємств.

Згідно з чч.1,2 ст.938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст.953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Факт звернення позивача до відповідача з вимогою від 05.11.2021 №5 про повернення переданого на зберігання майна підтверджується матеріалами справи.

Проте відповідач відповіді не надав та майно не повернув.

Згідно з ст.949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що у відповідача як зберігача майна існує зобов`язання з повернення позивачу як поклажодавцю товару, що був переданий останнім і прийнятий відповідачем на зберігання.

Строк повернення майна є таким, що настав.

Доказів повернення майна відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, які відповідачем не спростовані.

Отже позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Також в позові зазначено про понесення позивачем витрат на правничу допомогу орієнтовно в сумі 40000,00 грн та про намір їх заявити у встановлений законом строк.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На час прийняття рішення у справі докази понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду не надані.

Отже на даний час у суду немає підстав для вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер-15" (адреса: 61072, м.Харків, пр-т Науки,38; оф.216; код ЄДРПОУ 39827071) повернути передане на зберігання майно (насіння соняшника) в кількості 29970 кг Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Містраль" (адреса: 25030, м.Кропивницький, вул.Волкова, 13-Г; код ЄДРПОУ 40444653).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер-15" (адреса: 61072, м.Харків, пр-т Науки,38; оф.216; код ЄДРПОУ 39827071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Містраль" (адреса: 25030, м.Кропивницький, вул.Волкова, 13-Г; код ЄДРПОУ 40444653) 8653,84грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "01" листопада 2022 р.

СуддяК.В. Аріт