Рішення

від 01.11.2022 по справі 922/689/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022м. ХарківСправа № 922/689/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м.Харків, вул. Маршала Батицького, 23) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСЦ-М" (61022, м.Харків, вул. Іванівська,5 а) про стягнення коштів за участю представників:

представника прокуратури - Пєскова Ю.В. (посвідчення №057359 від 09.10.2020 року)

представника позивача - не з`явився

представника відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСЦ-М", в якій просить суд:

Стягнути з ТОВ «АСЦ-М» (код ЄДРПОУ 37682137, вул. Іванівська, 5а, м. Харків, 61022) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA 958999980314080611000020002, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК у м. Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 194120,96 грн.

Судовий збір стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/689/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання "19" липня 2022 р. о 11:00.

В судовому засіданні 19.07.2022 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 16.08.2022 о 11:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 19.07.2022.

В судовому засіданні 16.08.2022 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання до "14"вересня 2022 року об 12:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 16.08.2022.

В судовому засіданні 14.09.2022 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на 04.10.2022 о 12:00 год. В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 14.09.2022.

04.10.2022 підсумкове судове засідання не відбулось у зв`язку з тим у приміщенні Господарського суду Харківської області, була відсутня електроенергія. Судові засідання, що мали бути проведені в цей проміжок часу 04.10.2022 не відбулися з незалежних від суду причин , про що складено акт про відсутність електроенергії.

Судом встановлено, що станом на 04.10.2022 в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення відповідачам рекомендованого листа з ухвалою суду від 14.09.2022 .

Ухвалою Господарського суду від 04.10.2022 року, розгляд справи по суті відкладено на "01" листопада 2022 р. о 12:30.

Прокурор в судовому засіданні 01.11.22р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача та відповідача в судове засідання 01.11.2022 року не з`явились.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представник прокуратурипогодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.11.2022, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено наступне.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 -1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата ВС зазначила таке. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

У зв`язку з викладеним. Харківська міська рада є належним позивачем у вказаній справі.

Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч. 1 ст. 319 ЦК України права вільно,

у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст.ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Харківської міської ради недоотримав значну суму коштів за використання земельної ділянки без укладання договору оренди.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Харкова як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Так, 09.06.2021 прокуратурою скеровано до Харківської міської ради пропозицію щодо вжиття заходів в межах наданих повноважень щодо стягнення з ТОВ «АСЦ-М», ПП «ЛМ» та ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. Проте вказані заходи вжиті не були.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ «АСЦ-М» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати .

Таким чином, оскільки вказані інтереси залишилися незахищеними, наведе стало підставою для звернення прокуратурою до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про вжиття заходів в межах наданих повноважень щодо стягнення з ТОВ «АСЦ-М» безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Вивченням прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Московського району м. Харкова.

Так, головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради Федуновим Д.А. відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено 02.04.2021 обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 3.

За результатами комплексного вивчення наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів міської ради, а також проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4», що знаходяться на земельній ділянці площею 0,2650 га з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024 ( АДРЕСА_1 ) зареєстровано наступним чином:

1.право власності на 1/2 нежитлових приміщень підвалу №I-VII, 1-го поверху №1-1-:-1-8, 1 -9а, 2-го поверху №2-1-:2-3 в будівлі літ. «А-4» загальною площею 537,5 кв.м. зареєстровано за Приватним підприємством «ЛМ» (код 31631642) на підставі договору дарування №2152 від 11.09.2019;

2.право власності на 1/2 нежитлових приміщень підвалу №I-VII, 1-го поверху № 1 -1 -:-1 -8, 1 -9а, 2-го поверху №2-1 -:2-3 в будівлі літ. «А-4» загальною площею 537,5 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на підставі дублікату договору купівлі-продажу №305 від 23.02.2018;

3.право власності на нежитлові приміщення підвалу №IX-XVII, 1-го поверху №9-:-21, 2-го поверху №4-:-19, 3-го поверху №1-:-27, 4-го поверху №1-:-6, в нежитловій будівлі літ. «А-4» загальною площею 1563,8 кв.м. зареєстровано за ТОВ «АСЦ-М» (код 37682137) на підставі договору купівлі-продажу №5347 від 18.12.2019.

Разом з цим встановлено, що на підставі рішення Харківської міської ради від 28.04.2004 № 54/04 ЗАТ «Будівельна компанія компанія «Мегабуд» надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,2650 га. строком до 01.04.2054 та укладено договір оренди земельної ділянки №1-2785 віл 27.10.2004.

Право оренди земельної ділянки припинено 15.01.2016.

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку під вищевказаним об`єктом нерухомого майна за ТОВ «АСЦ-М», ПП «ЛМ», ОСОБА_1 не зареєстровано.

Водночас, земельна ділянка, площею 0,2650 га, кадастровий номер: 6310137500:02:043:0024, що розташована на території Московського району м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1 , сформована та здійснена державна реєстрація, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Так, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Таким чином, ТОВ «АСЦ-М» з 18.12.2019 по теперішній час використовує вищевказану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.

У зв`язку з цим, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 02,04.2021, яким встановлено, що ТОВ «АСЦ-М», ПП «ЛМ» та ОСОБА_1 використовують для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-4» земельну ділянку площею 0,2650 га, кадастровий номер: 6310137500:02:043:0024, за адресою: АДРЕСА_1 .

Право користування земельною ділянкою ТОВ «АСЦ-М», ПП «ЛМ», ОСОБА_1 за вищевказаною адресою до цього часу не оформлено.

Згідно з даними органів податкової служби, ТОВ «АСЦ-М», ПП «ЛМ» та ОСОБА_1 не перебувають на обліку ГУ ДПС в Харківській області як платники за землю.

На підставі вищевказаних документів, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТОВ «АСЦ-М» вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Так, розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ТОВ «АСЦ-М» земельної ділянки площею 1972,15 кв.м. (частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0024, загальною площею 0,2650 га) у період з 01.01.2020 по 30.06.2021 складає 194 120, 96 гри.

Вказаний розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.03.2021 №1603.

Таким чином, як вказує прокурор у позові, ТОВ «АСЦ-М» у період з 01.01.2020 по 30.06.2021 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 194120,96 гри., внаслідок чого останній зберіг у себе майно-грошові кошти.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими , з огляду на таке.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти, До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу (ЗК) України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону,

Податковим кодексом (ПК) України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.36,14.1.125, 288.5 Податкового кодексу України).

Таким чином, ТОВ «АСЦ-М» володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права користування на вказане нерухоме майно у ТОВ «АСЦ-М» виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктом нерухомості.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК У країни (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88ц-13, постанова ВПВС у справі №587/430/1б-ц, 629/4628/16-ц від 23 05.2018. №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таким чином, ТОВ «АСЦ-М» безпідставно використовує спірну земельну ділянку та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, за відсутності укладеного договору, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати).

Тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати ТОВ «АСЦ-М» за рахунок Харківської міської ради.

Внаслідок використання ТОВ «АСЦ-М» вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Правові підстави для набуття чи збереження майна у даному випадку відсутні, оскільки реалізація речового права на земельну ділянку, згідно ст. 206 ЗК України, п.14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

Власником земельної ділянки є територіальна громада міста Харкова в особі позивача, відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування частиною земельної ділянки призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками протягом періоду у якій спірні земельні ділянки знаходилися у власності позивача, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 194120,96 грн. у період з 01.01.2020 по 30.06.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2911,82грн.

За наслідками вирішення спору, суд покладає на відповідача судовий збір в повному розмірі на суму 2911,82грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЦ-М» (код ЄДРПОУ 37682137, вул. Іванівська, 5а, м. Харків, 61022) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA 958999980314080611000020002, код отримувача (ЄДРПОУ 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК у м. Харкові)- безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 194120,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЦ-М» (код ЄДРПОУ 37682137, вул. Іванівська, 5а, м. Харків, 61022) на користь Харківської обласної прокуратури ( м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - витрати по сплаті судового збору в сумі 2911,82грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Прокуратура - Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 23).

Позивач - Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003 , код ЄДРПОУ 04059243).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АСЦ-М» (код ЄДРПОУ 37682137, вул. Іванівська, 5а, м. Харків, 61022).

Повне рішення складено "02" листопада 2022 р.

СуддяО.О. Присяжнюк