Рішення

від 31.10.2022 по справі 420/5688/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5688/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» (вул. Дунаєвського, 1, м. Одеса, 65069) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 6578), про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000132/2 від 10.11.2021 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000725 від 10.11.2021 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат.

Позивач зазначив, що 05.11.2021 року TOB «АННЕЛЬ УКРАЇНА», звернулось до відповідача у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару штучних квітів в розібраному стані та продуктів, що придатні для використання як клеї, країна виробництва - Китай з митною декларацією (далі МД) №UA500020/2021/218894 від 05.11.2021 року.

10.11.2021 року TOB «АННЕЛЬ УКРАЇНА» було отримано Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000132/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000725, прийняті Одеською митницею.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. В Коносаменті від 17.09.2021 №ООLU2125733860 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивач не згодний з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000132/2 від 10.11.2021 року, вважає його протиправним, оскільки згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, як передбачено у пакувальному листі від 27.08.2021 та визначених умов поставки CIF порт Одеса передбачених контрактом №HTWH-1901 укладенним між TOB «АННЕЛЬ УКРАЇНА» та Hengtong Wanhe International Trading Co, LWD (Beijing), продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки.

Позивач вважає, що відповідачу були надані всі документи, які підтверджували митну вартість товару за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на висновок Верховного Суду у справі №420/1709/19, який висловив правову позицію, що поставка товару на умовах СIF правил Інкотермс 2010 року транспортування товару здійснює продавець, тому відповідні витрати (пакування, транспортування, страхування) включаються до фактурної вартості товару (ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари), відтак, не є окремим складником митної вартості товару.

Позивач зазначає, що відповідачем не враховані погоджені сторонами зовнішньоекономічного контракту умови поставки товару та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару та протиправно скориговано вартість товару.

Ухвалою суду від 18.04.2022 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 27.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товарів - пакування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- в коносаменті від 17.09.2021 №ООLU2125733860 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідач вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Також відповідач зазначає, що декларантом надіслано лист №305 від 09.11.2021 про відмову надавати витребувані документи, з чого митним органом було зроблено висновок про неможливість визначення митної вартості за ціною угоди. Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

До суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погоджуються з доводами відповідача відносно того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів не відповідають дійсності.

Також позивач зазначив, що вимога відповідача про подання позивачем копії декларації країни відправлення у перекладі на українську мову не містить будь-якого обґрунтування необхідності перекладу вказаного документу, а також посилання на те, що такий перекладє необхідним для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній деклараціїю, оскільки митна декларація країни відправлення не є документом відсутність якого унеможливлює визначення митної вартості митним органом.

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 07.10.2021 року позивачем TOB «АННЕЛЬ УКРАЇНА (покупець) укладений з Hengtong Wanhe International Trading Co, LWD (Beijing) (постачальник) контракт №HTWH-1901, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений в Замовленнях та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є частиною контракту.

Відповідно до п. 2.1. контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019 продавець зобов`язується поставити проданий за цим контрактом товар морським контейнером на умовах CIF порт Одеса (а.с. 20).

Згідно п. 3.2. контракту №HTWH-1901, ціна товару визначена на умовах CIF порт Одеса (Україна) (а.с. 20).

У пакувальному листі від 27.08.2021 передбачено, що відповідно до визначених у зовнішньоекономічному контракті умов поставки CIF, продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки (а.с. 32)

Відповідно до п. 4.2. контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019 оплата за товар здійснюється покупцем на наступних умовах: покупець проводить попередню оплату в розмірі 30% від інвойсної вартості товару. Фактом оплати є надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця. Решта 70% сплачується покупцем протягом 30 діб після отримання товару (а.с. 21).

Згідно інвойсу №HTWH-2101/2 від 27.08.2021 до контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019 оплата за товар здійснюється покупцем на наступних умовах: покупець проводить попередню оплату в розмірі 30% від інвойсної вартості товару. Решта 70% сплачується покупцем протягом 30 діб після отримання товару (а.с.14).

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією №UA50020/2021/218894, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору на загальну суму 6 188,19 дол. США (а.с.8).

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (контракт на поставку №HTWH-1901 від 07.10.2019, рахунок-фактура (інвойс) від 27.08.2021 №HTWH-2101/2, коносамент від 17.09.2021 №ООLU2125733860, страховий поліс від 17.09.2021, митна декларація країни відправлення, платіжне доручення про здійснення передоплати №8 від 02.11.2021)

Відповідно до платіжного доручення №8 від 02.11.2021 було здійсненно передплату у розмірі 30% від суми зазначеній в інвойсі (6 188,19 дол. США), яка складає 1 835,48 дол. США (а.с. 33)

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000132/2 від 10.11.2021 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA500020/2021/000725 від 10.11.2021.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.09.2021 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності, а саме: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; в коносаменті від 17.09.2021 №ООLU2125733860 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

В рішенні надано позивачу строк для надання додаткових документів протягом 10 календарних днів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеритики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також в рішенні зазначено, позивач повідомив про відмову надати витребувані документи.

Одеська митниця приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000132/2 від 10.11.2021 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару.

Між тим, специфікація №5 від 27.08.2021 до контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019 передбачає ціну за 1 кг товару №1 у розмірі 0,275 дол. США за 11 499 кг та ціну за 1 кг товару №2 у розмірі 0,36 дол. США за 8 211 кг (а.с. 11), що відповідає загальній вартості товару, вказаній у поданій позивачем декларації №UA50020/2021/218894 на загальну суму 6 188,19 дол. США (а.с. 8)

Також на підставі контракту №HTWH-1901 від 07.10.2019 складений інвойс на поставку 11 499 кг товару №1 за ціною 0,275 дол. США та 8211 кг товару №2 за ціною 0,36 дол. США на загальну суму 6 188,19 дол. США (а.с.14).

Таким чином, в договорі, декларації, інвойсі, які є основними документами, що підтверджують митну вартість товару, жодних розбіжностей не міститься.

Згідно з оскаржуваним рішенням №UA500020/2021/000132/2 від 10.11.2021 року недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; в коносаменті від 17.09.2021 №ООLU2125733860 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідачем була поставлена умова про надання додаткових документів.

Між тим, відповідно до наявного в матеріалах справи контракту на поставку №HTWH-1901 від 07.10.2019 зазначено, що оплата за товар покупцем здійскюється на умовах 30% передоплати. Решта 70% сплачується покупцем протягом 30 діб після отримання товару. На підтвердження виконання чого, митному органу було надано платіжне доручення №8 від 02.11.2021, яким було здійсненно передплату у розмірі 30% від суми зазначеній в інвойсі (6 188,19 дол. США), яка складає 1 835,48 дол. США.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні №UA500020/2021/000132/2 від 10.11.2021 року підстави для його прийняття, як розбіжності в документах, які не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, є неспроможними.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі Контракту, який наданий митному органу, відповідно до п. 3.2. якого передбачено, що ціна товару визначена на умовах CIF порт Одеса, відповідно до яких продавець зобов`заний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюються перевезення такого виду товару без упаковки. Таким чином, є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в яких Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15)

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/5688/22.

Суд зазначає, що згідно правил Інкотермс 2010 на умовах СІF продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту та продавець повинен надати покупцю страховий поліс, суд зазначає, що на сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560, в редакції з 01.01.2011р. Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Тому у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, страховий поліс від 17.09.2021 (а.с. 39). був наданий митному органу під час митного оформлення.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 6 375,47 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем вищезазначених документів до суду надано не було.

Таким чином, станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), який виконаний адвокатом за час розгляду справи, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги.

Відповідно на час розгляду справи у суду також відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 134,241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» (вул. Дунаєвського, 1, м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 38643041) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправними та скасування рішення та карти відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000132/2 від 10.11.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/000725 від 10.11.2021 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АННЕЛЬ УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 6 375,47 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса