Постанова

від 01.11.2022 по справі 400/7655/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2022 р. Категорія 111030300 м.ОдесаСправа № 400/7655/21Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

час і місце ухвалення: 13:58,м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Миколаївській області та Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року по справі за позовом Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 № 475914290704 і рішення від 20.08.2021 № 19168/6/99-00-06-01-05-06, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 № 475914290704 і рішення від 20.08.2021 № 19168/6/99-00-06-01-05-06, мотивуючи його тим, що контролюючим органом під час перевірки надумано та безпідставно не визнано право підприємства на податковий кредит, та відповідно право на відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2751698 грн. У позивача є всі документи про реальність та товарність зазначеної операції, також під час документальної перевірки наявність придбаного обладнання у ПП «Гаранткомплексбуд» демонструвалась ревізорам. Натомість контролюючий орган зробив висновок про не реальність правочину виключно на претензіях до постачальників позивача, а саме неможливістю підтвердити за ланцюгами постачання, наявність кримінальних проваджень стосовно ПП «Гаранткомплексбуд» та ін. Позивач в свою чергу звертає увагу на те, що обладнання не купувалось у ПП «Гаранткомплексбуд» за договором купівлі-продажу, а було поставлено в межах договору підряду «Реконструкція та технічне переоснащення радіотехнічних засобів посадки КП «Миколаївський міжнародний аеропорт».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.06.2021 року № 475914290704. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби України від 20.08.2021 року № 19168/6/99-00-06-01-05-06.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до нього та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що господарська операція між КП "Миколаївський міжнародний аеропорт" та ПП «ГАРАНТКОМПЛЕКСБУД» не відбулася, відсутнє придбання товару, первинні документи не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в даних податкового обліку, при декларуванні взаємовідносин з ПП «ГАРАНТКОМПЛЕКСБУД» в декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що у документах, складених за результатами господарської операції, містяться недоліки (не вказані ПІБ особи, що отримала ТМЦ, наявні підписи невідомих осіб), відсутні документи про відрядження працівників позивача до м. Києва, не надано книгу обліку довіреностей, не надано документів, що підтверджують перевезення товару, не надано сертифікати якості виробника, паспорти та інші документи, підтверджуючі товар, невідповідність факту придбання ТМЦ, оскільки 01.06.2020р. оформлено документи щодо повернення на відповідальне зберігання. Також стосовно ПП «Гаранткомплексбуд» зареєстровано кримінальне провадження, у постачальників за ланцюгом постачання ПП «Астор Моноліт» не встановлено ввезення зазначеного обладнання.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Комунальне підприємство «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради зареєстрований юридичною особою 09.09.2016. Основним видом діяльності підприємства є допоміжне обслуговування авіаційного транспорту.

21.12.2018 року КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради укладено договір №8/12 з ПП «Гаранткомплексбуд» щодо виконання робіт з «Реконструкції та технічного переоснащення радіотехнічних засобів посадки КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївська область, с. Баловне, вул. Київське шосе, 9».

Роботи за цим договором відносяться до коду ДК 021:2015 «Інші завершальні будівельні роботи», загальна вартість робіт складає 125000000,00 гривень.

04.12.2019 року КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради та ПП «Гаранткомплексбуд» оформлено постачання в межах цього договору товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 16510192,38 гривень, в тому числі ПДВ 2751698,73 гривень.

ПП «Гаранткомплексбуд» було складено та видано видаткову накладну №РН-16, а також податкову накладну №6, на постачання ТМЦ: курсовий радіомаяк локолайзер №8100 глідасний, далекомірний радіомаяк DME 9000, технологічні контейнери для розміщення обладнання, система віддаленого контролю моніторингу.

Податкова накладна №6 зареєстрована ПП «Гаранткомплексбуд» в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2019.

04.12.2019 року КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради перерахувало за цим договором на адресу ПП «Гаранткомплексбуд» 16510192,38 гривень, в тому числі ПДВ 2751698,73 гривень.

Зазначену суму ПДВ 2751698,73 гривень позивач відобразив у власному податковому обліку, як податковий кредит за грудень 2019 року.

22.03.2021 року КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради подало податкову декларацію на додану вартість за лютий 2021 року, в якій окрім іншого, заявлено до відшкодування 2751698,73 гривень за рахунок коштів, сплачених на користь ПП «Гаранткомплексбуд».

19.04.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області наказом №803-П призначено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради.

В період з 21.04.2021 року по 27.04.2021 рік проведена документальна позапланова перевірка КМ «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради, за результатами чого складено Акт №3334/14-29-07-04/40823143 від 06.05.2021.

Відповідно до цього Акту, ГУ ДПС у Миколаївській області дійшло висновку про порушення підприємством податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення на суму 2751698 гривень за рахунок коштів, сплачених на користь ПП «Гаранткомплексбуд».

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що у документах, складених за результатами цієї господарської операції, містяться недоліки (не вказані ПІБ особи, що отримала ТМЦ, наявні підписи невідомих осіб), відсутні документи про відрядження працівників позивача до м. Києва, не надано книгу обліку довіреностей, не надано документів, що підтверджують перевезення товару, не надано сертифікати якості виробника, паспорти та інші документи, підтверджуючі товар, невідповідність факту придбання ТМЦ, оскільки 01.06.2020 оформлено документи щодо повернення на відповідальне зберігання, також стосовно ПП «Гаранткомплексбуд» зареєстровано кримінальне провадження, у постачальників за ланцюгом постачання ПП «Астор Моноліт» не встановлено ввезення зазначеного обладнання.

09.06.2021 року уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №475914290704 про зменшення суми бюджетного відшкодування КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради в розмірі 2751698,00 гривень та 687924,50 гривень штрафу.

25.06.2021 року КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради подало скаргу на податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 року №475914290704.

20.08.2021 року Державна податкова служба України прийняла Рішення №19168/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги, яким ППР №475914290704 від 09.06.2021 року залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням - рішенням від 09.06.2021 року №475914290704 та Рішенням №19168/6/99-00-06-01-05-06 від 20.08.2021 року про результати розгляду скарги, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, про безпідставність позиції контролюючого органу про невизнання права позивача на податковий кредит та від`ємне значення на суму 2751698,73 гривень за взаємовідносинам з ПП «Гаранткомплексбуд», у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що висновки, зроблені в Акті перевірки, є поверховими, бездоказовими та передчасними.

Всі претензії до контрагентів позивача носять загальний, абстрактний та неконкретний характер.

Посилання відповідача на звернення до правоохоронних органів та відкриття з цього приводу кримінального провадження не може вважатися належним доказам протиправності дій ПП «Гаранткомплексбуд». Жодних правових висновків про наявність складу злочину чи винуватість певних осіб, факт внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування не свідчить.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України належним способом доказування зазначених обставин може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

Вирок суду, або інший документу, ухвалений в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб ПП «Гаранткомплексбуд» за фактом фіктивного підприємництва ст.ст.205, 205-1 КК України відповідачем не надано.

Також, колегія суддів зазначає, що факт порушення кримінальних справ не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Визначальне значення для вирішення цього спору має та обставина, що станом на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень вирок суду у кримінальному провадженні, саме в рамках якого проводилась перевірка щодо позивача, був відсутній.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року по справі № №2а-12290/12/2670.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (п. 2.2 р. 2 Положення №88).

Відповідно до п. 2.4 Положення №88 2.4 Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З наданих до суду копій первинних документів по взаємовідносинах позивача з ПП ПП «Гаранткомплексбуд» вбачається, що вони мають усі необхідні реквізити та оформлені належним чином, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів під час проведення податкової перевірки не встановлено. Крім того, перерахування коштів по всім господарським операціям за договором від 21.12.2018 року здійснювалось виключно через ГУ ДКСУ у Миколаївській області.

Щодо зауважень відповідача про відсутність у первинних документах прізвища особи та ін., то суд звертає увагу, що відповідно абз.8 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Предмет господарської операції радіотехнічне обладнання посадки аеропорту змонтовано на території позивача. Зазначене підтверджується як документами первинного обліку так і наданими до суду фотознімками. Посадова особа контролюючого органу, яка безпосередньо провадила документальну перевірку також підтвердила у суді першої інстанції, що їй демонструвалось зазначене обладнання під час перевірки. При цьому, зазначена обставина не стала переконливим аргументом, оскільки на думку ревізора, неможливо було ідентифікувати обладнання, яке демонструвалось платником податків з тим, яке отримано від ПП «Гаранткомплексбуд» за договором від 21.12.2018.

Разом з тим, відповідно до презумпції правомірності рішень платника податку, саме контролюючий орган повинен довести ту обставину, що змонтоване постачальником обладнання не є тим, що зазначене у первинних документах.

З урахуванням всіх обставин, податковим органом не надано доказів того, що КП «Миколаївський міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради на території аеропорту, змонтувало під виглядом курсового радіомаяку локолайзер №8100 глідасний, далекомірного радіомаяку DME 9000, технологічних контейнерів для розміщення обладнання, системи віддаленого контролю моніторингу, якесь інше обладнання.

Крім того, відповідно до п.201.10. ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкова накладна №6 зареєстрована ПП «Гаранткомплексбуд» в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.12.2019 року.

З 01.07.2017 року законодавець чітко визначив, що сам факт реєстрацією ДФС податкової накладної в ЄРПН, свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції, оскільки під час реєстрації податкової накладної, контролюючий орган перевіряє ризики порушення норм податкового законодавства, а у разі їх підтвердження, має право зупинити та/або відмовити у реєстрації податкових накладних.

Щодо аргументу відповідача про те, що ПП «Астор Моноліт» реалізував два однакових комплекти радіотехнічного обладнання, а імпортував лише один, то суд звертає увагу, що у Акті перевірки, контролюючим органом взагалі зазначено, що аналізом ЕРПН не встановлено придбання та імпорт ПП «Астор Моноліт» цього обладнання. Лише після надання позивачем разом з запереченнями на Акт, митних декларацій IM 40 ДЕ №1565 від 26.04.2019 та IM40 ДЕ №258 від 25.05.2019, контролюючим органом робиться ще один аналіз, який суперечить висновкам першого, та все ж таки підтверджує факт імпорту ПП «Астор Моноліт» такого обладнання.

Зазначена обставина вказує, на поверховість аналізу відомостей ЕРПН з боку контролюючого органу. Якщо сам контролюючий орган під час розгляду скарги платника податків спростував свої власні висновки, викладені у Акті перевірки щодо відсутності імпорту обладнання у ПП «Астор Моноліт», суд критично ставиться до інформації контролюючого органу про подвійний продаж цього обладнання.

До того ж, саме для запобігання таких випадків і було введена з 01.07.2017 процедура електронного адміністрування податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних. Якщо дійсно ПП «Астор Моноліт» двічі реалізував одне й те саме обладнання, то в такому випадку, контролюючий орган повинен був відмовити у реєстрації податкової накладної з ПП «Астор Моноліт» на ПП «Гаранткомплексбуд».

Оскільки контролюючим органом без жодних зауважень були зареєстровані податкові накладні з початку з ПП «Астор Моноліт» на ПП «Гаранткомплексбуд», а потім з ПП «Гаранткомплексбуд» на КП «Миколаївській міжнародний аеропорт» Миколаївської обласної ради, відповідно до вимог п.201.10 ПК України у останнього були всі законні підстави для віднесення цих сум до податкового кредиту.

Крім того, статтею 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Більше того, Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а.

Посилання апелянтів на відсутність доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей за спірною господарською операцією, зокрема, товарно-транспортних накладних, також не можуть свідчити про безтоварність спірної операції, оскільки товарно-транспортна накладна призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а.

Щодо доводів апелянтів про ненадання позивачем сертифікатів, суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент проведення перевірки вказані сертифікати не були готові та позивачем були надані до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з викладеним колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено факт реальності господарської операції з ПП Гаранткомплексбуд у період, що перевірявся, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують факт здійснення такої операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.06.2021 року № 475914290704 підлягає задоволенню.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Що стосується позовних вимог до Державної податкової служби України про скасування рішення від 20.08.2021 року №19168/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Миколаївській області №475914290704 від 09.06.2021 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі від 24.06.2019 року №826/11001/15, у якій суд зазначив, що рішення про розгляд скарги та рішення ДПІ про результати розгляду скарги не створюють жодних правових наслідків для позивача, на відміну від рішень ДПІ яким до позивача застосовано штрафні санкції та пеня.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про скасування рішення від 20.08.2021 року №19168/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Миколаївській області №475914290704 від 09.06.2021 року, не підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України, - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року по справі № 400/7655/21, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09.06.2021 року № 475914290704.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради (вул. Київське шосе, 9,Баловне,Новоодеський район, Миколаївська область,56664 40823143) судові витрати в розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В.судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.