Рішення

від 26.10.2022 по справі 530/1014/20

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1014/20

2/530/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

26.10.2022 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Тараненко Т.І., представника позивача адвоката Шидловської Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до Фермерського господарства «Доля Нова», юридична адреса: м. Зіньків, вулиця Погрібняка, буд 4А, Полтавського району, Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: державний реєстратор Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Наталія Анатоліївна, службова адреса: с. Тарасівка, вулиця Шкільна, 28, Полтавського району, Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та припинення права оренди, усунення перешкод у користуванні та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

11.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувсядо Зіньківськогорайонного судуПолтавської областіз позовомдо Фермерського господарства «Доля Нова» про визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи справа передана на розгляд судді Ситник О.В..

Ухвалою судді від 12.08.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

03.09.2020 року позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву до ФГ«Доля Нова»(м.Зіньків вул.Погрібняка буд.№ 4А)код ЄДРПОУ41523662,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:державний реєстраторТарасівської сільськоїради Полтавськоїобласті МанойлоНаталія Анатоліївнас.Тарасівка вул.Шкільна буд.№ 28а,Зіньківського районуПолтавської областіпро визнаннядоговору орендиземлі недійсним,скасування державноїреєстрації таприпинення праваоренди,усунення перешкоду користуванніта поверненняземельної ділянки,яку булоприйнято допровадження. Сторонам по справі направлено ухвалу, відповідачу разом з копіями уточненої позовної заяви та доданими до неї документами та судові повістки про час дату та місце судового засідання, отримані відповідачем.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року по вищезазначеному цивільному позові суддею Ситник О.В. призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 03.09.2021 року, дана справа передана на розгляд судді Должко С.Р..

Ухвалою суддіЗіньківського районногосуду Полтавськоїобласті ДолжкоС.Р.від 16.09.2021року прийнятодо свогопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , до Фермерського господарства «Доля Нова», юридична адреса: м. Зіньків, вулиця Погрібняка, буд 4А, Полтавського району, Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: державний реєстратор Тарасівської сільської ради Полтавської області, ОСОБА_2 , службова адреса: с.Тарасівка, вулиця Шкільна, 28, Полтавського району, Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та припинення права оренди, усунення перешкод у користуванні та повернення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 16.12.2021 року призначено по справі судовий розгляд.

21.10.2020 року відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначено, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Фермерського господарства «ДОЛЯ НОВА» з пропозицією укласти договір оренди належної йому земельної ділянки площею 2 га, з кадастровим номером 5321381400:00:051:0361, яка розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Після виготовлення та підписання договору оренди землі його сторонами, він був поданий державному реєстратору для здійснення державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5321381400:00:051:0361. Після проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки та отримання від державного реєстратора відповідного витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди, один примірник договору разом з копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди були передані ОСОБА_1 , який приїзджав особисто до м. Зіньків Полтавської області за місцем розташування ФГ «ДОЛЯ НОВА». У липні 2019 року при спробі перерахувати ОСОБА_1 суму орендної плати за користування землею за 2019 рік за реквізитами, зазначеними у довідці банку, було встановлено, що зазначений рахунок не дійсний і перерахувати на нього кошти неможливо. Про це було повідомлено ОСОБА_1 , який у телефонному режимі текстовим повідомленням надав свої діючі банківські реквізити. 23 липня 2019 року ФГ «ДОЛЯ НОВА» виконуючи свої зобов`язання за договором оренди землі, платіжним дорученням № 557 перерахувало на банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 гроші в сумі 4307.40 грн. за оренду земельної ділянки. У призначенні платежу було зазначено «За оренду земел. ділянки зг. договору №б/н від 09.04.2019 р. ( ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ). Без ПДВ». Зазначена сума орендної плати за користування землею була прийнята ОСОБА_1 , про що свідчить відсутність факту повернення даного платежу на рахунок ФГ «ДОЛЯ НОВА». Через деякий період часу ОСОБА_1 повідомив ФГ «ДОЛЯ НОВА» про своє бажання продати належну йому земельну ділянку, яка перебуває в оренді ФГ «ДОЛЯ НОВА». Запропонована ОСОБА_1 ціна земельної ділянки була зависока і ФГ «ДОЛЯ НОВА» не погодилося її викупити. У відповідь на відмову купити земельну ділянку ОСОБА_1 повідомив, що буде звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, оскільки йому потрібні гроші і він знайде кому продати свою земельну ділянку, коли вона буде вільна. 25 серпня 2020 року на виконання умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, ФГ «ДОЛЯ НОВА» готівкою через касу банку сплатило ОСОБА_1 орендну плату за користування землею за 2020 рік в сумі 5888.39 грн.. У призначенні платежу було зазначено «За оренду земельної ділянки згідно договору №б/н від 09.04.2019 р. ( ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) оренда за 2020 рік». Зазначена сума орендної плати за користування землею була прийнята ОСОБА_1 , про що свідчить відсутність факту повернення даного платежу на рахунок ФГ «ДОЛЯ НОВА». Жодних заперечень чи звернень щодо незгоди з умовами договору оренди землі чи взагалі відсутності факту його укладення від ОСОБА_1 до ФГ «ДОЛЯ НОВА» не надходило. Претензії Відповідача щодо повноти та вчасності сплати орендної плати за користування землею також відсутні. Так само до Відповідача не надходило жодних вимог від Позивача про повернення спірної земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивачем ОСОБА_1 відповідь на відзив у встановлений чинним законодавством строк не подано.

У судове засідання учасники справи: позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шидловська Н.М. з`явилися, уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.

Представник відповідача Фермерського господарства «Доля Нова», адвокат ОсіповС.М.не з`явився надіславклопотання провідкладення судовогозасідання. Слід зазначити, що суд визнає неявку представника відповідача, неповажною та розцінює дії представника відповідача як затягування розгляду справи, неявка представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

В зв`язку із викладеним та беручи до уваги вищевикладене суд встановив, що справа перебуває на розгляді з 11.08.2020 року, відповідач належним чином був повідомлений, в жодне судове засідання не з"явився, у судові засідання 30.06.2022 року та 26.10.2022 року надсилав клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною першоюстатті 44 ЦПК Українивстановлений обов"язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування відповідача про розгляд справи. Згідно електронного сайту Зіньківського районного суду Полтавської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначенні судові засідання.

Третя особа: державний реєстраторТарасівської сільськоїради Полтавськоїобласті МанойлоНаталія Анатоліївна у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи мається заява про розгляд справ за її відсутності (т.1 а.с.72).

Суд, зачитавши уточнену позовну заяву позивача, заслухавши думку позивача та його представника, які підтримали уточнені позовні вимоги, та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

14 березня 2022 року указом Президента України № 133/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

21 квітня 2022 року Верховна Рада прийнялаЗакон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від19.04.2022№ 7300, за якимвоєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб,до 25 травня 2022 року.

22 травня 2022 року Верховна Рада прийнялаЗакон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від18.05.2022№ 7389, за якимвоєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб,до 23 серпня 2022 року.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рада суддів Українивирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України: Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, враховуючи місцезнаходження, позов пред`являється за правилами виключної підсудності до Зіньківського районного суду Полтавської області за місцем знаходження земельної ділянки.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як передбаченост. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно дост. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згіднозіст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормоюст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу таЗакону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина першастатті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно достатті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно достатті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертоїстатті 8 ЦПКнорми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться впостанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Уст. 8 Конституції Українизазначено, щоКонституція Українимає найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Статтями15,16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 124 Конституції Україниправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1ст. 2 Закону «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно дост. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

В судовому засіданні було встановлено, що 20.03.2019 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято Наказ № 1888-СГ, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 5321381400:00:051:0361) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с.18).

04.04.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено інформацію про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 5321381400:00:051:0361) за власником ОСОБА_1 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46376520 від 09.04.2019 року державним реєстратором Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Наталією Анатоліївною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806327353213 (т.1 а.с.15).

09.04.2019року додержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію іншогоречового прававнесено інформаціюпро реєстраціюправа орендиземельної ділянкиплощею 2,00га (кадастровийномер 5321381400:00:051:0361),що належить ОСОБА_1 ..Підставою виникненняречового правазазначено ДоговірОренди землі,від 09.04.2019року ізорендарем Фермерськимгосподарством «ДоляНова».Рішення про державну реєстрацію права оренди землі здійснено ОСОБА_2 Тарасівська сільська рада Полтавської області (т.1 а.с.10-14).

Позивач ОСОБА_1 не укладаві непідписував Договоруоренди земельноїділянки площею2,00га (кадастровийномер 5321381400:00:051:0361)із Фермерськимгосподарством «ДОЛЯНОВА», а також не надавав нікому жодних повноважень, доручень чи будь-яких довіреностей на вчинення від його імені дій по укладанню і підписанню договору оренди землі. Таким чином, Договір оренди землі від 09 квітня 2019 року із орендарем Фермерським господарством «Доля Нова» являється не укладеним та недійсним, так як власник земельної ділянки не підписував цей договір і не надавав нікому повноважень на його підписання та не мав волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі. Фермерське господарство «Доля Нова» користується земельною ділянкою позивача, незважаючи на вимоги про вирішення спірного питання, продовжує використовувати земельну ділянку без згоди ОСОБА_1 , обмежуючи таким чином його права як власника.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (ст.14,18,20 Закону).

Крім того відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов`язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто волевиявлення учасника правочину має бути :1) вільним ( формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію ,визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); 2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб`єктів правочину . Тому у разі коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності . Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать ,зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ,не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Враховуючи п.19 коментованої постанови, застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16), задоволення вимоги про витребування нерухомого майна ,з незаконного володіння особи ,за якою воно зареєстроване на праві власності ,відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року у справі №127/17971/15-ц, відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і фактичним володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Тобто згідно із вимогами зазначених статей та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Зі змісту ст.210 ЦК України вбачається, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав є обов`язковою, оскільки відповідно до ст.331, 334 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З наведених положень Закону вбачається, що в разі ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2 ч.б ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12.12.2011 № 3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 12.12.2011 за № 1429/20167, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Статтею 1 та ч.1 ст.3 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України ОСОБА_1 повідомив, що заходи досудового врегулювання спору Відповідачем проігноровано.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5321381400:00:051:0361, загальною площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Як вбачається з договору оренди землі від 09.04.2019 року між позивачем та Фермерським господарством «Доля Нова» укладено Договір оренди вказаної земельної ділянки.

Для державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі вищезазначеного Договору Фермерське господарство «Доля Нова» звернулося із заявою про державну реєстрацію іншого речового права до державного реєстратора Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н.А.. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806327353213.

Вищевказаного договору оренди землі у позивача не має, у зв`язку з чим позивач просив витребувати у відповідача Фермерського господарства «Доля Нова» оригінал договору оренди від 09.04.2019 року укладений відносно земельної ділянки, кадастровий номер 5321381400:00:051:0361, загальною площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Представником позивача до суду надходило клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по даній справі.

Під час розгляду справи за клопотанням позивача, суд ухвалою суду від 03.09.2020 року, витребовував у фермерського господарства «Доля Нова» оригінал договору оренди від 09.04.2019 року, кадастровий номер 5321381400:00:051:0361, щодо земельної ділянки загальною площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (т.1 а.с.59-60), але відповідачем ухвала суду виконана не була, оригінал договору до суду не надано, з посиланням на те, що даний договір оренди землі був втрачений у лютому 2020 року, а збереглася лише сканкопія даного договору в електронному вигляді у форматі JPEG (т.1а.с.86).

Ухвалою суду від 21.10.2020 року по вищезазначеному цивільному позові призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта № 208-212 від 30.07.2021 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах " ОСОБА_3 " Договору оренди землі від 09.04.2019 (кадастровий номер земельної ділянки 5321381400:00:051:0361 розташованої на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області), укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Доля Нова"» код ЄДРПОУ 41523662, (зареєстрований за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46441826 від 12.04.2019 року 11:46:07 ОСОБА_2 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Тарасівської сільської ради Полтавської області) - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1 а.с.160-163).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Положеннями ст. 13 цього Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Таким чином, з аналізу чинного законодавства, яке регулює питання оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановлено, що оренда земельної ділянки здійснюється на підставі письмового договору, укладеного між сторонами.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи, що фактично позивач не підписував спірний договір оренди своєї земельної ділянки, а тому його волевиявлення не було спрямоване на укладення цього договору з відповідачем, що підтверджено висновком експерта, а також довідкою командира військової частини НОМЕР_2 з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з 12 серпня 2018 року по 01 жовтня 2018 року, з 04 листопада 2018 року по 08 лютого 2019 року, з 09 лютого 2019 року по 28 березня 2019 року, з 30 березня 2019 року по 10 квітня 2019 року, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (т.1 а.с.19), у зв`язку з чим, з метою захисту прав та законних інтересів позивача даний правочин не було вчинено.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Оскільки договір є неукладеним, однак ФГ Доля Нова продовжує користування землею, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

Враховуючи вищенаведене, пояснення позивача, а також те, що представником ФГ Доля Нова не доведено правомірності користування земельною ділянкою, що належать позивачу та дійсності його підпису на договорі оренди,не надано доказів, які б спростовували твердження позивача, суд приходить до висновку, що позивач не отримував пропозицій від ФГ Доля Нова щодо укладення договору оренди земельної ділянки, не погоджував умови такого договору та не підписував його, а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.1 cт.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, оскільки договір позивачем з ФГ Доля Нова не укладався, то земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно абц.1 ч.3 ст.10 вказаного Закону, реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно положень п.2, 3 ч.1ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява подана неналежною особою або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Таким чином, до кола повноважень реєстратора входить перевірка повноважень особи заявника, дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження.

Відповідно до положень ч.2ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що державний реєстратор Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Н.А. під час проведення державної реєстрації права оренди ФГ Доля Нова на земельну ділянку, кадастровий номер 5321381400:00:051:0361, площею 2,00 га. із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів не перевірила відповідність договору оренди землі вимогам законодавства та зареєструвала фактично неукладений договір, за таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020,статтю 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки з 16.01.2020 законодавцем виключено такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Згідно зіст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею, витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст.387 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договору оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 як власника, у зв`язку із наявністю договору оренди земельної ділянки, предметом якого є належна йому земельна ділянка, без його згоди, позбавляє можливості позивача вільно розпоряджатися та користуватися його земельною ділянкою, зокрема передавати в оренду для обраних ним орендарів, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч.ч. 1,2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.5 п.13 Закону України Про судовий збір ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

На підставівикладеного такеруючисьст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19,30,81,141, 210,228-229,258,263-268,354 ЦПК України, ст. ст. 376, 392 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,адреса місцяреєстрації: АДРЕСА_1 до Фермерськогогосподарства «ДоляНова»,юридична адреса:м.Зіньків,вулиця Погрібняка,буд 4А,Полтавського району,Полтавської області,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог:державний реєстраторТарасівської сільськоїради Полтавськоїобласті МанойлоНаталія Анатоліївна,службова адреса:с.Тарасівка,вулиця Шкільна,28,Полтавського району,Полтавської областіпро визнаннядоговору орендиземлі недійсним,скасування державноїреєстрації таприпинення праваоренди,усунення перешкоду користуванніта поверненняземельної ділянки - задоволити.

Визнати недійсним Договір оренди землі належної на праві власності ОСОБА_1 площею 2,00 га з кадастровим номером 5321381400:00:051:0361, яка розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Доля Нова» 09.04.2019 року та зареєстрованого за Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46441826 від 12.04.2019 року 11:46:07 ОСОБА_2 Тарасівської сільської ради Полтавської області.

Усунути перешкоди у користуванні та повернути ОСОБА_1 із незаконного користування Фермерського господарства «Доля Нова» земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, належну на праві власності ОСОБА_1 площею 2,00 га з кадастровим номером 5321381400:00:051:0361, яка розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Скасувати рішення державного реєстратора Тарасівської сільської ради Полтавської області Манойло Наталії Анатоліївни та запис № 31151791 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 46441826 від 12.04.2019 року, 11:46:07 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5321381400:00:051:0361, загальною площею 2,0 га, та припинити право оренди Фермерського господарства «Доля Нова» на земельну ділянку з кадастровим номером 5321381400:00:051:0361, загальною площею 2,0 га, яке виникло на підставі договору оренди землі без номера від 09.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Доля Нова».

Зобов`язати Фермерське господарство «Доля Нова» не чинити перешкоди у користуванні та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5321381400:00:051:0361, яка розташована на території Великопавлівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Стягти з Фермерського господарства«Доля Нова»,юридична адреса:м.Зіньків,вулиця Погрібняка,буд 4А,Полтавського району,Полтавської області,ідентифікаційний код 41523662, на користь ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 судові витрати-18305(вісімнадцятьтисяч тристап"ять) гривень 28 копійок за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2022 року.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко