Ухвала

від 26.10.2022 по справі 757/21268/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 26 жовтня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційні скарги представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власників майна

адвоката ОСОБА_7 ,

власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене 10 серпня 2022 року майно в ході проведення обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно переліку зазначеного у клопотанні.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 подала апеляційні скарги, в яких просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання 22 серпня 2022 року відбувся без участі власників майна та їх представника, копію оскаржуваної ухвали не направлено, а отриман 02 вересня 2022 року, того ж дня апеляційні скарги направлено поштовим зв`язком.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що прокурором не наведено конкретних підстав того, що вилучене майно відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.

Зазначає, що частина вилучених документів, зокрема документи щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_10 складені в 2015-2017 роках, тобто не стосуються навіть періоду часу, в який на думку слідства вчинено розслідуваний злочин.

Зауважує, що вилучені грошові кошти належать на праві спільної сумісної приватної власності ОСОБА_5 та членам його родини дружині ОСОБА_11 і доньці ОСОБА_12 . Вказані особи не обіймали посад в ДП «Димерське лісове господарство» або в інших структурних підрозділах чи підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, не виступали контрагентами вказаних органів та підприємств.

Окрім того, вилучені грошові кошти є особистими заощадженнями, отриманими ОСОБА_11 (сукупний дохід за останні три роки 765584 грн.) та ОСОБА_12 (сукупний дохід за останні три роки 582833, 64 грн.) на постійному місці роботи, а також в якості виплат за виконання ремонтних робіт приватних помешкань, та в якості боргу для придбання житла в м. Києві від ОСОБА_13 в сумі 40000 доларів США.

Також вказані грошові кошти є доходом від продажу ОСОБА_11 нерухомого майна-квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того зазначає, що грошові кошти родини ОСОБА_14 перебували в житлі ОСОБА_6 , оскільки між вказаними особами склалися близькі стосунки. ОСОБА_5 разом з родиною після початку бойових дій за місцем їх попереднього проживання в Сумській області евакуювалися до Київської області та проживали в житлі ОСОБА_6 зберігаючи у його домоволодінні вціліле майно.

Апелянт зазначає, що фабула злочину, що розслідується у кримінальному провадженні має абстрактний характер, оскільки не містить жодних фактичних обставин: часу, місця, способу вчинення злочину, предмету злочинного посягання.

Звертає увагу на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває вже близько року, однак слідством не встановлено конкретних фактів завдання майнової шкоди інтересам держави або приватних осіб. Відсутні також відомості про встановлення у кримінальному провадженні факту завданної майнової шкоди експертним шляхом.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна, власників майна, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки, 22 серпня 2022 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна, копію ухвали не надіслано, а отримано 02 вересня 2022 року, того ж дня подано апеляційні скарги, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягаєпоновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 жовтня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62021100020000422, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2020-2021 років, службові особи правоохоронного органу посадові особи ДП «Димерське лісове господарство», з корисливих мотивів, діючи у власних інтересах та у інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, з метою протиправного збагачення, вступили у злочинну змову із службовими особами суб`єктів господарювання, з метою реалізації розробленого ними протиправного механізму з розкрадання коштів під час проведення державних закупівель.

В ході досудового розслідування отримано інформацію про те, що до вчинення вказаних злочинів може бути безпосередньо причетний начальник автотранспортної колони ДП «Димерське лісове господарство» ОСОБА_6 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

10 серпня 2022 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року, проведено обшук домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено документи та грошові кошти.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_15 від 11 серпня 2022 року вилучені документи та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62021100020000422.

12 серпня 2022 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 направив поштовим зв`язком до Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна вилученого під час проведення обшуку 10 серпня 2022 року у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року клопотання задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62021100020000422 про накладення арешту на майно, яке вилучене в ході обшуку 10 серпня 2022 року, слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання автора апеляційної скаргина те, що слідчим суддею безпідставнонакладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Доводи апелянта, що арештоване майно не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України є надуманими та спростовуються матеріалами провадження, зокрема постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_15 від 11 серпня 2022 року про визнання вилучених речей речовими доказами.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18

Єдиний унікальний № 757/21268/22-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19

Провадження № 11сс/824/3589/2022 Доповідач ОСОБА_20

Категорія ст.170 КПК України