Рішення

від 15.09.2022 по справі 752/9001/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/9001/22

Провадження № 2/752/6746/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.09.2022 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Пастух З.Ф.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європоставка» про припинення трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європотавка», відповідно до якого просить припинити трудові відносини з відповідачем з 08.02.2022 р. на підставі поданої ним заяви, внести відповідний запис до трудової книжки, стягнути з Товариства невиплачену заробітну плату за період з 01.06.2020 р. по 08.02.2022 р. в розмірі 505361,36 гривень, стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.02.2022 р. в розмірі 120380,89 гривень, стягнути витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протоколом загальних зборів № 1 від 02.12.2010 створено ТОВ «ІТГАЗ-України», створено статутний капітал товариства, затверджено статут та позивача призначено директором Товариства.

Згідно наказу від 12.01.2011 № 1/К позивач заступив на посаду директора ТОВ «ІТГАЗ-України».

Згідно запису у трудовій книжці наказом від 30.01.2019 № 1-к ТОВ «ІТГАЗ-України» з 30.01.2019 перейменовано на ТОВ «Європоставка» ЄДРПОУ 37480272.

Позивач посилається на те, що в лютому 2020 підприємством засновником було прийнято рішення про ліквідацію ТОВ «Європоставка», призначено ліквідатора Поду Вячеслава Володимировича, а також визначено адресу ліквідатора: 14033 м. Чернігів вул. Мстиславська, 175/66.

Ліквідатора було уповноважено здійснити всі необхідні заходи для ліквідації Товариства, відповідно до чинного законодавства, та порядку, встановленому Статутом, визначено, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань, а також доручено звільнити працівників, не зайнятих в проведенні ліквідації за п. 1 ст.40 Кодексів Законів про працю України із забезпеченням додержанням їхніх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства України, в тому числі, щодо звільнення директора Товариства.

Позивач зазначає, що після прийняття зазначеного рішення жодного повідомлення про звільнення, розрахунку при звільненні та своєї трудової книжки він не отримав.

08.02.2022 позивач направив заяву про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, яку надіслав на адресу ліквідатора ТОВ «Європоставка» Поді В.В. цінним листом.

Додатково він направив відповідну заяву про звільнення на ім`я ТОВ «ІТГАЗ» рос. ООО «Интер-Термогаз», як засновника ТОВ «Європоставка».

Однак, до теперішнього часу ні ліквідатором, ні засновниками ТОВ «Європоставка» не розглянуто питання про припинення трудових відносин, в зв`язку з чим він просить в судовому порядку припинити трудові відносини з відповідачем з 08.02.2022 р. на підставі поданої заяви.

Крім того, позивач зазначає про те, що останню виплату заробітної плати було здійснено в травні 2020 р., а отже на підставі положень ст.115 КЗпП України просить стягнути з відповідача заробітну плату за період з 01.06.2020 р. по 08.02.2022 р. за 424 робочі дні в розмірі 505361,36 гривень, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати в сумі 1191,89 гривень.

На підставі положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.02.2022 р.

28.07.2022 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

На час розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву.

Розгляд справи відбувається на підставі положень ст.ст. 274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, на підставі наданих доказів.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до рішення, що викладено в протоколі загальних зборів № 1 від 02.12.2010 створено ТОВ «ІТГАЗ-України», визначено розмір статутного капіталу, затверджено Статут Товариства та прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 директором Товариства.

Згідно наказу від 12.01.2011 № 1/К позивач заступив на посаду директора ТОВ «ІТГАЗ-України».

Наказом від 30.01.2019 № 1-к ТОВ «ІТГАЗ-України» з 30.01.2019 перейменовано на ТОВ «Європоставка» (ЄДРПОУ 37480272).

Як вбачається з матеріалів справи в лютому 2020 підприємством засновником було прийнято рішення про ліквідацію ТОВ «Європоставка», призначено ліквідатора Поду Вячеслава Володимировича, а також визначено адресу ліквідатора: 14033 м. Чернігів вул. Мстиславська, 175/66.

Ліквідатора було уповноважено здійснити всі необхідні заходи для ліквідації Товариства, відповідно до чинного законодавства, та порядку, встановленому Статутом, визначено, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються ліквідатором одноособово з усіх питань, а також доручено звільнити працівників, не зайнятих в проведенні ліквідації на підставі п. 1 ст.40 Кодексів законів про працю України із забезпеченням додержання їхніх прав та інтересів відповідно до чинного законодавства України, в тому числі, щодо звільнення директора Товариства.

Позивач зазначає, що після прийняття зазначеного рішення жодного повідомлення про звільнення, розрахунку при звільненні та своєї трудової книжки він не отримав, в зв`язку з чим 08.02.2022 позивач направив заяву про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України, яку надіслав на адресу ліквідатора ТОВ «Європоставка» Поді В.В., а також на адресу засновника Товариства - ТОВ «ІТГАЗ».

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 36 КЗпП України визначені підстави для припинення трудового договору, зокрема: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення; 7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; 7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках; 8) підстави, передбачені контрактом; 9) підстави, передбачені іншими законами.

Частиною 1 ст. 145 Цивільного кодексу України педбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до ст.39 Закону виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

Верховний Суд у своїх постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими».

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд припинити трудові відносини з ТОВ «Європоставка» з 08.02.2022 р. на підставі поданої заяви про звільнення згідно п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін).

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.92 №9 роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу та працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника.

Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення трудового договору та строк з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП. Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявності угоди про припинення трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП (за угодою сторін).

Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

Отже, припинення трудового договору за угодою сторін відрізняється від розірвання такого договору з ініціативи працівника або адміністрації насамперед волевиявленням обох сторін та домовленістю про його припинення.

Таких домовленостей не було досягнуто між сторонами у даному спорі, а отже трудовий договір з позивачем не може бути припинений на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Натомість, загальними зборами Товариства в лютому 2020 р. було прийнято рішення, що в зв`язку з ліквідацією підприємства працівники, у т.ч. директор, підлягають звільненню на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, тобто уповноваженим органом було ініційовано питання звільнення директора Товариства та визначені підстави звільнення, з огляду на що трудові відносини з ОСОБА_1 підлягають припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Датою звільнення в даному випадку в зв`язку з відсутністю наказу про звільнення позивача буде дата набрання рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині припинення трудових відносин підлягають задоволенню частково.

Однак, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 01.06.2020 р. по 08.02.2022 р. в розмірі 505361,36 гривень.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку позивача суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували розмір заробітної плати, а також неотримання ним заробітної плати з 01.06.2020 р.

Довідка, підписана позивачем, про розмір заробітної плати нарахованої йому як директору ТОВ «Європоставка» не може бути прийнята судом до уваги, оскільки не містить дати її складання та наявність у позивача повноважень на підписання такої довідки в процесі ліквідації підприємства за наявності ліквідатора Товариства.

Будь-які докази, які б підтверджували відсутність виплати заробітної плати з 01.06.2020 р., позивачем надані не були.

Також не є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 09.02.2022 р., оскільки в, даному випадку, припинення трудових відносин відбувається на підставі рішення суду з моменту набрання ним законної сили, а отже право позивача в цій частині не є порушеним.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі положень ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору, пропорційно до задоволених вимог.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в сумі 10000 гривень не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять розрахунку таких витрат, відомостей про надані послуги, час, витрачений на їх надання, вартість робіть, а також доказів понесених витрат.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальнітю «Європоставка» про припинення трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Європоставка» (ЄДРПОУ 37480272) на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з моменту набрання рішенням законної сили, про що внести відомості до трудової книжки.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Європоставка» (ЄДРПОУ 37480272) в дохід держави судовий збір в розмірі 992 гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя