Рішення

від 03.11.2022 по справі 759/11422/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11422/22

пр. № 2/759/4340/22

03 листопада 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Макіївський державний проектний інститут про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства Макіївський державний проектний інститут про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що працював на у Державному підприємстві Макіївському державному проектному інституті на посаді головного інженера проектів за сумісництвом. Починаючи з серпня 2012 року позивачу зарабітну плату стали виплачувати нерегулярно і на момент його звільнення, згідно наказу №326к від 07.11.2014 року утворилася заборгованість на загальну суму 229 414,15 грн., з яких : 140 674,08 грн. заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, 50126,88 грн. грошової компенсації за невикористані відпустки та 38613,19 грн. витрати на відрядження. Розмір вищевказаної заборгованості підтверджується довідкою Державного підприємства Макіївський державний проектний інститу №123 від 12.11.2014 року та по дату позову відповідачем заборгованість не сплачена.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.09.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

26.10.2022 року надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, згідно якого останній просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що з 02.12.2014 року і до сьогоднішнього дня територія Державного підприємства "Макіївський державний проектний інститут" перебуває на окупованій російсько-терористичними військами, станом на сьогодні виробничі площі і майно підприємства перебувають в окупації, а тому виробничо-господарської діяльності ДП "МДПІ" не здійснює.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки від Державного підприємства Макіївський державний проектний інститу ОСОБА_1 працював на посаді головного інженера проектів за сумісництвом з 03.11.2008 по 07.11.2014 року (ас.9).

Згідно наказу №326 к від 07.11.2014 року позивача було звільнено з зазначеної вище посади (ас.8).

Згідно з довідки № 123 , яка видана 12.11.2014 року заборгованість перед ОСОБА_1 від Державного підприємства Макіївський державний проектний інститу складає на загальну суму 229 414,15 грн., з яких : 140 674,08 грн. заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, 50126,88 грн. грошової компенсації за невикористані відпустки та 38613,19 грн. витрати на відрядження(ас.10).

У відповідності з положеннями частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Судом встановлено, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату, позивач виконував свої трудові обов`язки, проте заробітну плату не отримував.

У порядку виконання процесуального обов`язку відповідача, унормованого частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, з доведення належним чином виконання своїх обов`язків перед працівником з виплати заробітної плати відповідачем не надано доказів виплати спірної заробітної плати позивача.

Право на звернення до суду передбачене статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 Кодексу законів про працю України України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин з урахуванням положень статей 77, 81 Цивільного процесуального кодексу України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав, а роботодавець, у свою чергу, має спростувати факт порушення прав працівника, в тому числі щодо невиплати заробітної плати.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували обставину невиплати позивачу суми повної заборгованості по заробітній платі суду не надано, тому суд бере до уваги довідку № 123 , яка видана 12.11.2014 року заборгованості перед ОСОБА_1 від Державного підприємства Макіївський державний проектний інститу, яка складається на загальну суму 229 414,15 грн., з яких : 140 674,08 грн. заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, 50126,88 грн. грошової компенсації за невикористані відпустки та 38613,19 грн. витрати на відрядження(ас.10).

За діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.

У ході судового розгляду не здобуто відомостей про виплату позивачеві відповідачем заборгованості по заробітній платі, як і не встановлено про наявність вини (умислу) позивача у невиконанні трудових обов`язків на підприємстві, що згідно зі статтями 47, 115-116 Кодексу законів про працю України є підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку.

Одним із загальних засад цивільного законодавства, закріплених пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, згідно наказу № 326к від 07.11.2014 року позивачу при звільненні з роботи підлягала виплаті компенсація за 144 дні невикористаної щорічної відпустки.

Частина перша статті 83 Кодексу законів про працю України зазначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Отже, стаття 44 Кодексу законів про працю України встановлює вичерпний перелік підстав припинення трудового договору, за наявності яких працівникові виплачується вихідна допомога.

У відповідності з вимогами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі пункту 2 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід держави судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, відповідно до статті 43 Конституції України, статей 21, 44, 94, 115-117, 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 2, 15, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Макіївський державний проектний інститут про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі - задовольнити .

Стягнути з Державного підприємства Макіївський державний проектний інститут (код ЄДРПОУ 14314618, юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 заборгованість по невиплаченій заробітній платі в розмірі 140 674,08 грн. (сто сорок тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 08 коп., грошову компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 50 126,88 грн. (п' ятдесят тисяч сто двадцять шість) грн. 88 коп., витрати на відрядження в сумі 38613,19 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот тринадцять) грн. 19 коп. на рахунок - НОМЕР_2 , відкритому у Шевченківсьому відділені №11 АТ «Райффайзен Банк» (вул. Юрія Іллєнка, 32).

Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути з Державного підприємства Макіївський державний проектний інститут (код ЄДРПОУ 14314618, юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27) на користь держави судовий збір у розмірі 2481 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.М. Шум