Постанова

від 20.10.2022 по справі 903/616/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року Справа № 903/616/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.09.2022 р. у справі № 903/616/22 (суддя Слободян О.Г.)

за заявою Приватної фірми "Скорпіон-сервіс" про забезпечення позову у справі

за позовом Приватної фірми "Скорпіон-сервіс"

до Луцької міської ради

про визнання укладеними додаткових угод

за участю представників сторін:

позивача - Ольхович Р.Л., Парфенюк А.С.;

відповідача - Іщик В.А.;

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Скорпіон-сервіс" (далі - позивач, заявник) звернулася до Господарського суду Волинської області із позовом до Луцької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати укладеною додаткову угоду № 3 до договору оренди землі від 02.02.2007 р., зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 р. за №040707700092, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 р. за № 071010004000593, викладеного у новій редакції згідно додаткової угоди № 2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018 р., зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 р., номер запису про інше речове право 25103766;

- визнати укладеною додаткову угоду № 3 до договору оренди землі від 02.02.2007 р., зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 р. за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 р. за № 071010004000592, викладеного у новій редакції згідно додаткової угоди № 2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018 р., зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 27.02.2018 р. номер запису про інше речове право 24904739;

- визнати укладеною додаткову угоду № 3 до договору оренди землі від 02.02.2007 р., зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 р. за №040707700094, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 р. за № 071010004000594, викладеного у новій редакції згідно додаткової угоди № 2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018 р., зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 р., номер запису про інше речове право 25105073.

Приватна фірма "Скорпіон-сервіс" звернулася до суду першої інстанції із заявою, в якій просить застосувати заходи забезпечення позову у справі шляхом заборони суб`єктам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) Приватної фірми "Скорпіон-сервіс" на земельні ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0016, площею 0,0590 га, кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, кадастровим номером 0710100000:22:065:0018, площею 0,0166 га, розташовані на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до моменту набрання законної сили рішенням у справі.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник зазначає, що після відкриття провадження у даній справі Луцькою міською радою було прийнято рішення № 34/15 від 31.08.2022 р., № 34/16 від 31.08.2022 р. та № 34/17 від 31.08.2022 р., якими відмовлено ПФ "Скорпіон-сервіс" у поновлені договорів оренди щодо земельних ділянок, які є предметом спору у справі № 903/616/22, що може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявник звертає увагу суду, що даними рішеннями також зобов`язано його в місячний термін після прийняття рішення повернути земельні ділянки Луцькій міській раді по акту приймання-передачі в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вони були надані в оренду; зареєструвати припинення права оренди земельних ділянок в порядку, визначеному чинним законодавством України та доручено юридичному департаменту Луцької міської ради подати документи на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На думку заявника виконання вказаних рішень, зокрема проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, оскільки дозволить відповідачу у період розгляду справи здійснити реєстрації інших речових прав чи прав інших (сторонніх) осіб на земельні ділянки, що є предметом спору у справі.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.09.2022 р. у справі № 903/616/22 заяву Приватної фірми "Скорпіон-сервіс" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено суб`єктам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) Приватної фірми "Скорпіон-сервіс" на земельні ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0016, площею 0,0590 га, кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, кадастровим номером 0710100000:22:065:0018, площею 0,0166 га, розташовані на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником наведено обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав позивача.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Луцька міська рада звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- рішення Луцької міської ради від 31.08.2022 р. № 34/15, від 31.08.2022 р. № 34/16 та від 31.08.2022 р. № 34/17 не є предметом оскарження у даній справі, вони є чинними та обов`язковими до виконання. Дані рішення лише констатують факт припинення права оренди, який на даний момент не спростований. Припинення речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є законодавчо встановленою процедурою. Позивачем не надано доказів того, що Луцькою міською радою прийнято рішення про надання спірних земельних ділянок в оренду іншим особам або того, що проекти таких рішень готуються;

- судом першої інстанції не наведено достатніх та обґрунтованих підстав, а позивачем відповідних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, оскільки дозволить відповідачу у період розгляду справи здійснити реєстрації інших речових прав чи прав інших (сторонніх) осіб на земельні ділянки, що є предметом спору у справі;

- апелянт звертає увагу суду, що у випадку задоволення даного позову, право оренди підлягатиме державній реєстрації, а тому забезпечення позову, яке вжито судом першої інстанції жодним чином не вплине на виконання рішення по справі, оскільки новий запис про право оренди може бути внесений до реєстру на підставі рішення суду;

- враховуючи предмет позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, їх розумність, адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, а також мету запобігання порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, не вбачається підтвердженою ймовірність ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову щодо заборони вчиняти певні дії.

Листом від 19.09.2022 р. Північно-західним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи № 903/616/22 з Господарського суду Волинської області.

03.10.2022 р. до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 р. (із врахуванням ухвали суду від 03.10.2022 р. про виправлення описки) відкрито провадження за апеляційною скаргою Луцької міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.09.2022 р. у справі № 903/616/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.10.2022 р. об 15:15 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 р. заяву представника Луцької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі - задоволено.

Приватна фірма "Скорпіон-сервіс" надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Позивач вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі безпідставними, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Вказує, що після відкриття провадження у справі відповідачем - Луцькою міською радою було прийнято ряд рішень, що можуть істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказаними рішеннями відмовлено у поновленні договорів оренди земельних ділянок, зобов`язано позивача в місячний термін після прийняття рішень повернути земельні ділянки відповідачу по акту приймання-передачі в стані, не гіршому порівняно з тим, в якому вони були надані в оренду. Зареєструвати припинення права оренди земельних ділянок в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Позивач звертає увагу суду на те, що предметом розгляду у справі є власне дослідження фактів припинення договорів оренди чи їх укладення на новий строк. Судом першої інстанції в повній мірі надано оцінку доводам позивача, що виконання вказаних рішень відповідача, зокрема проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, оскільки дозволить відповідачу у період розгляду справи здійснити реєстрації інших речових прав чи прав інших (сторонніх) осіб на земельні ділянки, що є предметом спору у справі. Відтак застосовані заходи забезпечення позову є співмірними, адекватними, не порушують імперативних заборон визначених у ст. 137 ГПК України чи прав та інтересів третіх осіб.

В судовому засіданні 20.10.2022 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Представники позивача в судовому засіданні 20.10.2022 р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представників сторін, зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише застереження у заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або імовірну неможливість ефективного поновлення прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки позивач звернувся до суду у даній справі із позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в такому немайновому спорі має досліджуватися і те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У вказаних висновках колегія суддів апеляційного господарського суду?звертається до усталених правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 р. у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 р. у справі № 917/751/19.

Як вже зазначалося, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказує, що земельні ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0016, 0710100000:22:065:0017, 0710100000:22:065:0018, розташовані на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку щодо яких відповідачем прийнято рішення № 34/15 від 31.08.2022 р., № 34/16 від 31.08.2022 р. та № 34/17 від 31.08.2022 р. є предметом договору оренди від 02.02.2007 р., з питання поновлення якого (визнання укладеними додаткових угод) позивач і звернувся до суду у даній справі. На думку заявника, прийняття Луцькою міською радою вказаних рішень та можливість їх подальшого виконання, як раз і є підставою вважати, що невжиття таких заходів (заборона суб`єктам у сфері державної реєстрації вчиняти дії щодо припинення права оренди на земельні ділянки) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі позитивного для заявника вирішення цього спору.

З аналізу оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд погодився з твердженнями заявника і визнав їх обґрунтованими. Втім, апеляційний господарський суд не підтримує таку позицію господарського суду першої інстанції, враховуючи слідуюче.

Ухвала суду про застосування заходів забезпечення позову, крім відповідності спеціальним нормам ГПК України (статті 136, 137), у будь-якому випадку має узгоджуватись також із загальними положеннями про судове рішення, що визначені цим Кодексом, зокрема, статтею 236 ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі №? 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного господарського спору. Проте, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд першої інстанції надав оцінку заявленим заходам забезпечення в контексті обставин цієї справи.

Так, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до положень ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.

За обставинами цієї справи Луцька міська рада на відповідному засіданні прийняла рішення № 34/15 від 31.08.2022 р., № 34/16 від 31.08.2022 р. та № 34/17 від 31.08.2022 р., якими відмовила ПФ "Скорпіон-сервіс" у поновлені договорів оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0710100000:22:065:0016, 0710100000:22:065:0017, 0710100000:22:065:0018 та доручила юридичному департаменту подати документи на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто міська рада, як власник земельних ділянок, керуючись своїми повноваженнями, які визначені, зокрема, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, фактично розпорядилася своїми правомочностями власника щодо спірних земельних ділянок.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду вказане саме по собі не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам у сфері державної реєстрації вчиняти дії щодо майна міської ради, позаяк така заборона приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельних ділянок.

Також суд звертає увагу на те, що ст. 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому проведення державної реєстрації відповідного речового права на підставі рішення суду, що набрало законної сили, є самостійною підставою, яка передбачена п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Із урахуванням того, що предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру, тому у разі їх задоволення виконання рішення суду відбуватиметься в порядку та згідно з нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Позивач не буде позбавлений права звернутися до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації відповідного речового права (права постійного користування земельними ділянками) на підставі рішення суду.

За таких обставин суд вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є неспіврозмірними із заявленими вимогами, оскільки спричиняють невиправдане обмеження у реалізації відповідачем правомочностей власника землі за відсутності реальних передумов для висновку про ймовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Луцької міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Волинської області від 07.09.2022 р. у справі № 903/616/22 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у зв`язку із її задоволенням покладаються на відповідача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцької міської ради - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.09.2022 р. у справі №903/616/22 - скасувати.

Прийняти рішення, яким в задоволенні заяви Приватної фірми "Скорпіон-сервіс" про забезпечення позову у справі № 903/616/22 - відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватної фірми "Скорпіон-сервіс" (43024, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 30584471) на користь Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19, код ЄДРПОУ 34745204) 2 481 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2022

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.