Постанова

від 31.10.2022 по справі 908/490/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022 року м. Дніпро Справа № 908/490/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області (головуючий суддя Проскуряков К.В., судді - Дроздова С.С., Смірнов О.Г.) від 08.12.2021р. у справі № 908/490/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13, код ЄДРПОУ 03748986)

про стягнення вартості частини майна пропорційної частці в статутному капіталі в сумі 136 350,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 24.02.2020р. (вх. № 553/08-07/20 від 26.02.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про стягнення суми вартості частки та компенсації збитків (вигоди від майна) в розмірі 136 350,00 грн.

Позов обґрунтовано виходом позивача зі складу учасників ТОВ Прогрес 25.10.2002р. та не виплатою відповідачем, всупереч вимогам ст. 54 Закону України Про господарські товариства, при виході позивача зі складу учасників вартості частини майна товариства пропорційної частці позивача в статутному капіталі ТОВ Прогрес та дивідендів, а також наявністю у зв`язку з цим права на стягнення збитків.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2021р. у справі № 908/490/20 у позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2021р. у справі № 908/490/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- суд першої інстанції безпідставно застосував до позовних вимог позивачки строк позовної давності, оскільки вона дізналася про порушення свого права лише 30.05.2018р., під час розгляду справи № 908/1555/17, отже строк позовної давності не сплив;

- судом першої інстанції протиправно проігноровано рішення загальних зборів учасників ТОВ Прогрес від 16.10.2021р. про укладення мирової угоди з позивачкою щодо відшкодування, завданих їй збитків;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивачки про зупинення провадження у справі та розглянув справу за її відсутності, а у судовому засіданні 08.12.2021р. брали участь представники відповідача без належних повноважень.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2022р. поновлено ОСОБА_1 строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2021р. у справі № 908/490/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2021р. у справі № 908/490/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.10.2022р.

В судовому засіданні 03.10.2022р. представник позивачки доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу апелянта безпідставною, посилаючись при цьому на вихід позивачки зі складу учасників ТОВ «Прогрес» ще у 2002р. та проведення з нею розрахунку, пов`язаного з виходом у 2003р., тобто обізнаність позивачки про порушення свого права внаслідок не проведення товариством належного розрахунку, пов`язаного з виходом позивачки з товариства.

Вказує відповідач і про не заявлення позивачкою конкретних та обґрунтованих вимог про стягнення з відповідача збитків за користування часткою, які у будь-якому разі є додатковими вимогами, до яких також має застосовуватися позовна давність.

Зазначає відповідач і про відсутність в суду першої інстанції підстав для затвердження мирової угоди у справі та зупинення провадження, у зв`язку із не поданням такої мирової угоди на затвердження суду.

03.10.2022р. представником позивачки подано до апеляційного суду клопотання про призначення у справі додаткової судово-економічної експертизи для встановлення розміру збитків, заподіяних позивачці внаслідок неповного розрахунку, пов`язаного з її виходом з товариства.

В судовому засіданні 03.10.2022р. по справі оголошено перерву в судове засідання на 17.10.2022р.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Білецької Л.М. та неможливістю проведення судового засідання 17.10.2022р., розгляд апеляційної скарги у справі № 908/490/20 не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 31.10.2022р.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

31.10.2022р. до апеляційного суду електронною поштою надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання.

Враховуючи призначення проведення судового засідання 31.10.2022р. для представника відповідача в режимі відеоконференції, який не здійснив відповідне підключення, приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «Прогрес» були предметом дослідження під час розгляду справи № 908/1555/17.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 у справі № 908/1555/17 за позовною заявою: ОСОБА_1 до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес, 2 - Розівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Прогрес", скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційних дій, у задоволенні позову відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено наступне: Отже, датою виходу позивача зі складу засновників (учасників) ТОВ Прогрес є дата подачі ОСОБА_1 дирекції ТОВ Прогрес відповідної заяви - 25.10.02.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 отримала 15.01.03 засновницький внесок у розмірі 673,00 грн. згідно із видатковим касовим ордером № 1680 від 15.01.03.

Крім того, відповідно до протоколу зборів засновників (учасників) ТОВ Прогрес № 22 від 30.10.02, наказу № 113 від 13.11.02 товариством виділено земельну ділянку (пай) площею 5,96 га ОСОБА_1 , за договором купівлі-продажу майнового паю від 13.11.02 ОСОБА_1 продала ТОВ Прогрес майновий пай за 1 708,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України Про господарські товариства (в редакції, яка діяла станом на момент проведення загальних зборів 22.11.06), при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, частка у статутному фонді обмежується саме розміром внеску позивача, але при виході з товариства ОСОБА_1 мала право на виплату не частки у статутному фонді, а вартості майна товариства пропорційну її частці у статутному фонді, що визначається, виходячи з вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів).

Внесок до статутного фонду товариства був повернутий позивачу 15.01.03 (т. 1, а.с.123).

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, за відсутності у статутному фонді (капіталі) товариства частки позивача, у нього відсутні будь-які корпоративні права у товаристві, а невиплата при виході з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд, тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.18 у справі № 908/1555/17 (сторінка 10 постанови).

Отже, оскаржуваним в даній справі рішенням загальних зборів (учасників) ТОВ Прогрес, оформленим протоколом № 6 від 22.11.06, жодним чином не було порушене право позивача отримати від товариства виплату вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді.

При цьому, у разі невиконання товариством обов`язку виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну частці позивача в статутному капіталі, позивач не був позбавлений можливості звернутися до відповідача 1 з вимогою про здійснення такої виплати, або звернутися із відповідним позовом до суду з цього питання.

Проте, вимоги здійснити виплату вартості частини майна, пропорційної частці у статутному фонді, позивачем у цій справі не заявлено.

Своїми діями, вчиненими у 2002-2003 роках, забравши 15.01.03 засновницький внесок із статутного фонду в розмірі 673,00 грн., позивач фактично підтвердив свої наміри, викладені у власноруч написаній заяві від 25.10.02, а саме підтвердив свій вихід зі складу засновників ТОВ Прогрес.

Саме з дати отримання внеску до статутного капіталу ОСОБА_1 не володіє часткою у статутному капіталі товариства. Саме з цієї дати їй відомо про втрату неї частки у статутному капіталі товариства та відповідно корпоративних прав товариства.

Тобто, станом на день проведення загальних зборів учасників (засновників) 22.11.06 у ОСОБА_2 були відсутні корпоративні права у товаристві, що, в свою чергу, виключає можливість їх порушення на зборах 22.11.06.

Таким чином, права позивача рішенням загальних зборів учасників (засновників) ТОВ Прогрес, оформлених протоколом № 6 від 22.11.06, не були порушені.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством.

Отже, враховуючи викладене, станом на момент прийняття рішення загальними зборами від 22.11.06 позивач вже не був учасником ТОВ Прогрес. А відтак, рішення від 22.11.06 не порушує корпоративних права позивача, оскільки на момент прийняття цього рішення корпоративні відносини позивача з товариством припинилися.

Фактичні обставини та матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 вийшла зі складу засновників ТОВ Прогрес добровільно за власним волевиявленням, яке виявилось у формі власноруч написаної нею заяви про вихід від 25.10.02 та подальших її діях (отримання земельного паю, продаж майнового паю, отримання засновницького внеску (частки)), які підтвердили наміри (в т.ч. намір про вихід), викладені в усіх трьох її заявах.

Отже, метою вчинення ОСОБА_1 дій у 2002-2003 роках (подання трьох заяв, в т.ч. про вихід, одержання в натурі земельного паю, продаж майнового паю, отримання засновницького внеску) була реалізація наміру вийти зі складу засновників (учасників) ТОВ Прогрес.

В свою чергу, метою прийняття загальними зборами учасників ТОВ Прогрес рішень, оформлених протоколом № 6 від 22.11.06, є необхідність юридично оформити (провести державну реєстрацію змін складу учасників товариства) вихід ОСОБА_2 зі складу учасників (засновників).

При цьому, питання щодо виведення ОСОБА_2 зі складу засновників було вирішено зборами раніше, а саме 30.10.02 та було оформлене протоколом № 22.

Рішення загальних зборів засновників ТОВ Прогрес, оформлене протоколом № 22 від 30.10.02, оскаржувалось ОСОБА_1 в рамках справи № 908/442/18, яка розглядалась в господарському суду Запорізької області. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.19 у справі № 908/442/18 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв`язку з безпідставністю та пропущенням строку позовної давності. Станом на час прийняття рішення в даній справі на рішення господарського суду від 27.02.19 у справі № 908/442/18 подана апеляційна скарга.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/1555/17, ОСОБА_1 вважала, що і після виплати їй засновницького внеску вона є учасником товариства, тому що ТОВ Прогрес не виплатило їй вартість частини майна, пропорційну її частці. На її думку частка позивача в статутному фонді товариства не обмежується лише внеском, а є пропорційною часткою вартості майна товариства. Крім того, як зазначено в уточненій позовній заяві, вона вважала, що її заява від 2002 року взагалі не розглядалася, а бажання добровільного виходу зі складу засновників ТОВ Прогрес у 2006 році вже не мала.

Проте, всі ці твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами.

Як зазначено вище, невиплата при виході учасника з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд, тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати. Проте, такої вимоги у цій справі не заявлено.

Заява ОСОБА_1 від 25.10.02 про добровільний вихід зі складу засновників ТОВ Прогрес була розглянута ще на загальних зборах засновників (учасників) 30.10.02 та задоволена, що підтверджується протоколом № 22 засідання засновників ТОВ Прогрес від 30.10.02 (т. 1, а.с. 120-121).

Після прийняття зборами вказаного рішення, 15.01.03 ТОВ Прогрес повернуло ОСОБА_2 засновницький внесок в розмірі 673,00 грн. згідно видаткового касового ордеру № 1680 від 15.01.03 (т. 1, а.с. 123).

Посилання позивача в уточненій позовній заяві на ч. 2, 3 ст. 43 Закону України Про господарські товариства є безпідставними, оскільки приписами вказаної статті Закону України Про господарські товариства врегульований порядок скликання загальних зборів акціонерів, а даній справі спір стосується оскарження рішення, прийнятого учасниками (засновниками) товариства з обмеженою відповідальністю.

Позивач - ОСОБА_1 після отримання засновницького внеску у січні 2003 року будь-якої участі в управлінні товариством як засновник (учасник) не приймала. Вказані обставини підтвердив представник позивача в судовому засіданні 15.04.19 та представник відповідача 1 під фіксацію.

Матеріали справи свідчать, що останній раз ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах товариства 30.08.02, що підтверджується протоколом зборів засновників ТОВ Прогрес № 20 від 30.08.02 (т. 3, а.с. 163-164).

Разом з тим, як свідчать матеріали цієї господарської справи, ОСОБА_1 діяльністю ТОВ Прогрес взагалі не цікавилась протягом 15 років, а саме: з моменту отримання в січні 2003 року свого внеску до квітня 2017 року (звернення до ТОВ Прогрес із заявою від 26.04.17).

Також матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ Прогрес із заявою від 15.05.17, в якій просила виплатити дивіденди за участь в якості учасника в діяльності товариства (т. 2, а.с. 19-20).

ТОВ Прогрес на вказану заяву надало відповідь листом вих. № 411 від 13.06.17 (т. 2, а.с. 9), в якому повідомило позивача про те, що вона не є учасником товариства та не має ніякого права на отримання дивідендів, товариство готове надати для ознайомлення баланс та протоколи зборів за час участі як учасника товариства за період до 2002 року.

Тобто, щодо питання виплати дивідендів ОСОБА_1 , яка вважає себе учасником товариства, поцікавилася лише в травні 2017 року.

Таким чином, поведінка позивача, а саме: не прийняття будь-якої участі в управлінні товариством як засновник (учасник) (в тому числі в загальних зборах) протягом 15 років, відсутність інтересу до діяльності товариства протягом 15 років, спростовує його (її) твердження про те, що він (вона) є учасником ТОВ Прогрес, в т.ч. з урахуванням отримання 15.01.13 позивачем засновницького внеску від товариства та, як наслідок, втратою ним (нею) корпоративних прав у товаристві.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не довів суду належними та допустимими доказами порушення з боку відповідача 1 порядку скликання та проведення загальних зборів від 22.11.06, наявність корпоративних прав на момент проведення зборів 22.11.06, в т.ч. порушення таких прав, а також наявність законних підстав для визнання рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ Прогрес, оформленого протоколом № 6 від 22.11.06, недійсним.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Прогрес від 22.11.06, оформленого протоколом № 6 зборів учасників ТОВ Прогрес, слід відмовити як необґрунтовано заявленої.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2019 рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1555/17 від 15.04.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 29.11.2019 у справі № 908/1555/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі № 908/1555/17 залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний суд зазначив наступне: Верховний Суд звертає увагу, що вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі №127/16567/17.

Суди обох інстанцій встановили, що ОСОБА_1 25.10.2002р. подала дирекції ТОВ Прогрес заяву про вихід зі складу засновників (учасників) ТОВ Прогрес, яка містить її прізвище у вигляді підпису, а 15.01.2003р. отримала засновницький внесок у розмірі 673,00 грн. згідно із видатковим касовим ордером № 1680 від 15.01.2003р.

Крім того, відповідно до протоколу зборів засновників (учасників) ТОВ Прогрес №22 від 30.10.2002р., вирішено виділити ОСОБА_2 земельний пай в натурі, задовольнити прохання ОСОБА_2 та вивести її зі складу засновників з виплатою засновницького внеску. Згідно з наказом № 113 від 13.11.2002р. товариством виділено земельну ділянку (пай) площею 5,96 га ОСОБА_2 , а за договором купівлі-продажу майнового паю від 13.11.2002р. ОСОБА_2 продала ТОВ Прогрес майновий пай за 1 708,00 грн.

Як правильно враховано судами попередніх інстанцій, частка у статутному фонді обмежується саме розміром внеску позивача, але при виході з товариства позивач мав право на виплату не частки у статутному фонді, а вартості майна товариства пропорційної його частці у статутному фонді, що визначається виходячи з вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів).

Як встановлено судами, внесок до статутного фонду товариства був повернутий позивачу 15.01.2003р.

Таким чином, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності у статутному фонді (капіталі) товариства частки ОСОБА_1 , у неї відсутні будь-які корпоративні права у товаристві.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що датою виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства є дата подачі нею заяви про вихід - 25.10.2002р. є обґрунтованими та законними. Питання щодо виведення ОСОБА_1 зі складу засновників було вирішене зборами 30.10.2002р. та оформлене протоколом №22, а метою прийняття загальними зборами учасників ТОВ Прогрес рішень, оформлених протоколом № 6 від 22.11.2006р., була необхідність юридично оформити (провести державну реєстрацію змін складу учасників товариства) вихід ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників).

Судами також правомірно зазначено, що невиплата при виході з товариства частки майна, пропорційної внеску у статутний фонд, тягне за собою право позивача вимагати від товариства здійснення такої виплати. Вказуючи про це в судових рішеннях, суди попередніх інстанцій не виходили за межі судового розгляду, як зазначає скаржник, а надавали оцінку аргументам позивача, викладеним у позовній заяві.

Доводи скаржника про те, що заява про вихід від 25.10.2002р. не може бути належним доказом волевиявлення заявника щодо виходу, спростовуються тим, що позивач своїми діями, вчиненими у 2002-2003 роках, забравши 15.01.2003 р. засновницький внесок із статутного фонду в розмірі 673,00 грн., реалізував свої наміри, викладені у власноруч написаній заяві від 25.10.2002р. …

Встановивши, що участь позивача у ТОВ Прогрес припинилася ще у 2002 році, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуваним в даній справі рішенням загальних зборів (учасників) ТОВ Прогрес, оформленим протоколом № 6 від 22.11.2006р., корпоративні права позивача порушені не були, оскільки їх станом на 2006 рік у позивача не існувало.

Оскільки ОСОБА_1 не довела суду належними та допустимими доказами порушення з боку відповідача-1 порядку скликання та проведення загальних зборів від 22.11.2006р., суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ Прогрес, оформленого протоколом №6 від 22.11.2006р. та вимоги про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційних дій відносно ТОВ Прогрес (ЄДРПОУ 03748986) №10951050002000053 від 27.11.2006р., яка є похідною від вимоги про визнання недійсним спірного рішення загальних зборів учасників.

Враховуючи недоведеність позивачем наявності корпоративних прав на момент проведення загальних зборів 22.11.2006р., обставини щодо повідомлення позивача, який не був учасником товариства, не впливають на правові підстави відмови у позові. А тому доводи скаржника у цій частині відхиляються Судом як безпідставні.

Аргументи скаржника про те, що згідно з протоколом №6 від 22.11.2006р. позивач є засновником ТОВ Прогрес, спростовано наведеними вище встановленими судами обставинами.

Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на неукладення правочину про відчуження частки, оскільки вихід учасника з товариства і відчуження учасником частки не є тотожним..

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 у справі № 908/442/18 за позовом: ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Прогрес" від 30.10.2002, оформленого протоколом № 22, відмовлено та у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на частку в розмірі 9,09% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" станом на 15.01.2003 року відмовлено.

Вказане рішення суду в апеляційному або касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 13.02.2020.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 54 Закону України Про господарські товариства (в редакції чинній на 25.10.2002 року), при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 призначено у справі № 908/490/20 судову економічну експертизу фінансово-господарської діяльності ТОВ Прогрес, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 908/490/20, якою ухвалу суду від 12.08.2020 у справі № 908/490/20 змінено, та на вирішення Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз поставлено наступні питання:

- Якою є вартість частини майна ТОВ Прогрес пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ Прогрес, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ Прогрес станом на 25.10.2002?

- Якою є частка прибутку, одержаного ТОВ Прогрес у 2002р., до моменту виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ Прогрес - 25.10.2002 пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ Прогрес, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом зі складу учасників ТОВ Прогрес?

25.08.2021 до суду першої інстанції від Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом від 25.08.2021р. за вих. № 1666/1667-20 надійшов висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи по справі №908/490/20, згідно якого надано відповіді наступного змісту:

По питанню № 1: в об`ємі наданих документів встановлено, що вартість частини майна ТОВ Прогрес пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ Прогрес, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ Прогрес у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003р. від дати виходу зі складу учасників товариства, становить - 61 902,90 грн. Оскільки на дослідження експерту не надано фінансову звітність ТОВ ПРОГРЕС на дату виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства - 25.10.2002, розрахунок проведено на найближчу звітну дату від дати виходу - 01.01.2003.

По питанню № 2: в об`ємі наданих документів встановлено, що частка прибутку, одержаного ТОВ Прогрес у 2002 році, пропорційна частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ Прогрес, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ Прогрес у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003 від дати виходу зі складу учасників товариства, становить - 15 998,40 грн. Оскільки на дослідження експерту не надано фінансову звітність ТОВ Прогрес на дату виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства - 25.10.2002р., розрахунок проведено на найближчу звітну дату від дати виходу - 01.01.2003р.

З урахуванням проведеної судової економічної експертизи по справі № 908/490/20, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення з ТОВ Прогрес на користь Божко (Тюкало) вартості частини майна ТОВ Прогрес пропорційної частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ Прогрес, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ Прогрес у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003р. від дати виходу зі складу учасників товариства, яка становить 61 902,90 грн., а також про компенсацію збитків (вигоди від майна), що є тотожним встановленим судовою експертизою розміру частки прибутку, одержаного ТОВ Прогрес у 2002 році, пропорційної частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ Прогрес, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ Прогрес у грошовому еквіваленті на найближчу звітну дату 01.01.2003 від дати виходу зі складу учасників товариства, яка становить - 15 998,40 грн., є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідачем у цій справі заявлено про застосування до спірних вимог строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів визначено, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

У разі пропуску строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин такого пропуску.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі Тойшлер проти Німеччини).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У пункті 47 рішення у справі Устименко проти України ЄСПЛ зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2021 у справі № 2-5256/11 (провадження № 61-18477cв20).

Як вже встановлено у рішеннях суду у справах № 908/1555/17 та № 908/442/18 заява ОСОБА_1 від 25.10.2002 про добровільний вихід зі складу засновників ТОВ Прогрес була розглянута на загальних зборах засновників (учасників) 30.10.2002 та задоволена, що підтверджується протоколом № 22 засідання засновників ТОВ Прогрес від 30.10.2002.

Позивачка визнала факт того, що була обізнаною про проведення загальних зборів 30.10.2002, що зазначено в уточненій позовній заяві від 08.01.2019 (рішення суду від 13.01.2020 № 908/442/18).

Після прийняття зборами вказаного рішення, 15.01.2003 ТОВ Прогрес повернуло ОСОБА_2 засновницький внесок в розмірі 673,00 грн. згідно видаткового касового ордеру № 1680 від 15.01.2003 і його отримано позивачкою.

Після отримання засновницького внеску у січні 2003 року позивачка - ОСОБА_1 будь-якої участі в управлінні товариством як засновник (учасник) не приймала.

Матеріали справи свідчать, що останній раз ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах товариства 30.08.2002, що підтверджується протоколом зборів засновників ТОВ Прогрес № 20 від 30.08.2002.

Отже, ОСОБА_1 діяльністю ТОВ Прогрес взагалі не цікавилася протягом 15 років, а саме: з моменту отримання в січні 2003 року свого внеску до квітня 2017 року (звернення до ТОВ Прогрес із заявою від 26.04.2017).

Відтак, достеменно знаючи про прийняте загальними зборами учасників (засновників) рішення, оформлене протоколом № 22 від 30.10.2002, позивачка з 2003 року не вчиняла жодних дій з метою захисту своїх порушених прав, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом про стягнення належних їй виплат, пов`язаних з виходом з товариства, а з цим позовом у справі № 908/490/20 позивачка звернулася до суду лише 24.02.2020р.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 29.11.2019 у справі № 908/1555/17 було встановлено, що Висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що датою виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства є дата подачі нею заяви про вихід - 25.10.2002р. є обґрунтованими та законними. Питання щодо виведення ОСОБА_1 зі складу засновників було вирішене зборами 30.10.2002р. та оформлене протоколом №22, а метою прийняття загальними зборами учасників ТОВ Прогрес рішень, оформлених протоколом № 6 від 22.11.2006р., була необхідність юридично оформити (провести державну реєстрацію змін складу учасників товариства) вихід ОСОБА_1 зі складу учасників (засновників).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 була обізнана про проведення загальних зборів 30.10.2002, в тому числі про результати вказаних зборів, а саме: прийняте рішення, оформлене протоколом № 22, та своїми діями, вчиненими у 2002-2003 роках, забравши 15.01.2003р. засновницький внесок із статутного фонду в розмірі 673,00 грн., реалізувала свої наміри, викладені у власноруч написаній заяві від 25.10.2002р., та протягом 15 років не брала участь у діяльності товариства та не зверталася за захистом свого порушеного права, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачці ще у 2003р. стало відомо про порушення свого права щодо невиплати їй вартості частини майна ТОВ Прогрес пропорційної частці ОСОБА_1 в розмірі 9,09% в статутному капіталі ТОВ Прогрес, що підлягає виплаті у зв`язку з її виходом 25.10.2002 зі складу учасників ТОВ Прогрес.

Отже, позивачкою пред`явлено даний позов зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

При цьому, колегія суддів також враховує, що позивачкою не наведено у позовній заяві жодних обставин, які б свідчили про заподіяння їй збитків, в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, внаслідок несвоєчасного розрахунку у зв`язку з виходом зі складу учасників ТОВ Прогрес, не визначено їх конкретного розміру та не заявлено відповідних позовних вимог, а вимоги про компенсацію збитків (вигоди від майна) правильно розцінені судом першої інстанції як вимоги про стягнення належної позивачці частки прибутку, одержаного товариством у відповідному році до моменту її виходу з товариства.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується повернення позивачці 15.01.2003р. її внеску до статутного капіталу товариства, тобто відсутність у статутному фонді (капіталі) ТОВ Прогрес частки ОСОБА_1 та корпоративних прав у товаристві, а відтак твердження позивачки про користування товариством належною їй часткою та отримання доходу (вигоди) завдяки цієї частки є безпідставними.

За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивачки про призначення у справі додаткової судово-економічної експертизи для встановлення розміру збитків, заподіяних позивачці внаслідок неповного розрахунку, пов`язаного з її виходом з товариства.

До того-ж, питання щодо обґрунтованості призначення у справі судово-економічної експертизи та переліку питань, які підлягають дослідженню такою експертизою, вже було предметом апеляційного перегляду та вирішено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020р.

З огляду на предмет спору та обставини справи, приписи ч. 5 ст. 227 ГПК, та відсутність в матеріалах справи, підписаної сторонами мирової угоди, відхиляє апеляційний суд і доводи позивачки щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у зупиненні провадження у справі.

Матеріалами справи також підтверджується повідомлення судом першої інстанції представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні з 09.11.2021р. по 08.12.2021р. та участь у цьому судовому засіданні представника відповідача адвоката Новицького Д.О., який діяв на підставі ордеру, тобто відсутність порушення судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Виходячи з усього вищевикладеного, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги позивачки та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі від 08.12.2021р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті позивачкою судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00грн. слід покласти на останню.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2021р. у справі № 908/490/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.12.2021р. у справі № 908/490/20 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 03.11.2022 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя В.Ф. Мороз