Рішення

від 31.10.2022 по справі 902/978/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2022 р. Cправа № 902/978/22

за позовом: Приватного підприємства "Пріма 2 Прінт" (пров. Аеропортівський, 5, буд. 2, офіс 14, м. Одеса, 65033)

до: Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 528012,19 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

06.10.2022 Приватне підприємство "Пріма 2 Прінт" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" про стягнення 528 012,19 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.10.2022 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 11.10.2022 відкрито провадження у справі № 902/978/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 31.10.2022.

На визначену дату судом представник позивача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.10.2022.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101803666120, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали справи, детально дослідивши докази встановив наступні обставини.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: між Приватним підприємством «Пріма 2 Прінт», код ЄДРПОУ: 44054846, (надалі за текстом - Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Вінницяпобутхім» 11.03.2021 було укладено договір № 2021/3-31. Позивачем стверджується, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 433 292,10 грн, які відповідачем залишені неоплаченими, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне:

між Приватним підприємством «Пріма 2 Прінт» та Приватним акціонерним товариством «Вінницяпобутхім» 11.03.2021 було укладено договір № 2021/3-31.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати Товари. Найменування Товару, його одиниця виміру, ціна, період її дії, вказуються в Протоколі узгодження ціни за формою Додатка №1. Постачальник гарантує, що на момент поставки Товар належить йому на праві власності, не закладена, не є предметом арешту, вільний від прав третіх осіб.

Вимоги до характеристикам, параметрам, умов зберігання Товарів вказуються в Технічної специфікації за формою Додатка №2, підписаного до цього договору (п.1.2. договору).

Постачальник зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати Товари, що поставляються на адресу Покупця окремими партіями в асортименті, кількості та в терміни, згідно Специфікаціям за формою додатка № 3 Покупця. (п.1.3. договору).

Між сторонами договору було погоджено, що Поставка Товарів здійснюється строго відповідно до Специфікаціями і узгодженим графіком відвантаження. Не допускається збільшення або зменшення його кількості, найменування та зміна термінів поставки без узгодження з Покупцем (п.5.1. договору).

Розділом 7 договору між сторонами було погоджено, що оплата здійснюється протягом 45 днів з дати отримання Товару при наявності оригіналів: рахунки фактури, товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, оформлених відповідно до вимог українського законодавства, якщо інше не обговорено в додатку до даного Договору. У разі порушення Постачальником своїх зобов`язань по передачі Покупцеві зазначених документів, термін оплати товарів збільшується на період надання Постачальником оригіналів відповідних документів.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця.

Не пізніше 15 днів після закінчення звітного періоду Постачальник передає Покупцеві Акт звірки розрахунків станом на 30 червня і 31 грудня бере участь в їх звірці. Покупець протягом 10 робочих днів зобов`язаний підписати Акт або направити мотивоване заперечення. У разі неотримання Покупцем в зазначений термін Акта звірки розрахунків від Постачальника, Покупець має право затримати оплату Постачальнику до отримання Акту звірки розрахунків. При цьому пені за п. 9.3. не нараховуються.

Покупець має право зменшити суму платежів, що підлягають перерахуванню Постачальнику за поставлені Товари, на вартість повернутих або неякісних Товарів, а також на інші суми, включаючи пені і штрафи, про що Покупець направляє Постачальнику повідомлення. Факт зменшення суми із зазначених причин повинен фіксуватися в Додатковій угоді до діючого Договору.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання вищезазначеного договору позивачем поставлявся товар, а відповідачем було прийнято та оплачено поставлений товар без зауважень.

Водночас 15.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію за накладною № 47 на загальну суму 31 415,92 грн та 16.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію за накладною № 48 на загальну суму 401876,18 грн, які останнім не оплачені, що і стало підставою позову.

Враховуючи встановлені обставини справи суд враховує наступне.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом дослідження у даній справі є встановлення обставин щодо виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки.

Слід зазначити, що у відповідності до умов укладеного договору - цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року, а в фінансових розрахунках - до повного їх завершення. Договір вважається пролонгованим терміном на один рік у разі, якщо після закінчення терміну його дії зазначеного в п. 11.9. жодна із Сторін не заявила про свої наміри припинити його дії.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, того що одна із сторін договору виявила бажання щодо припинення договірних зобов`язань, тому за доводами суду даний договір не припинив свою дію, а є пролонгованим.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Вирішуючи питання щодо наявності факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, суд враховує наступне.

Так, за положеннями процесуального законодавства належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, є первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1998 та у справі «Тейшейра ді Кастру проти Португалії» від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути первинні документи, зокрема такі, як товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг.

З урахуванням наведеного, позивач повинен, зі своєї сторони, надати первинні документи, на підтвердження виконання свого обов`язку щодо передання (поставки) на користь покупця товару, та, відповідно, невиконання покупцем свого зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Як зазначалось вище судом, товар було поставлено відповідачу на загальну суму 433 292,10 грн, на підставі видаткових накладних № 47 від 15.02.2022 та № 48 від 16.02.2022, в яких міститься посилання на поставку товару за спірним договором.

При цьому, дані видаткові накладні обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками сторін.

Крім того позивачем долучено до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків від 01.03.2022, який обопільно підписано між сторонами та скріплено печатками сторін.

Суд зауважує, що підписання Акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар у зв`язку із чим суд вважає позовну вимогу про стягнення 433 292,10 грн заборгованості правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 6 624,03 грн 3 % річних, 43 329,10 грн пені та 44 766,96 грн інфляційні втрати.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі недотримання Покупцем умов платежу за придбані Товари, Постачальник має право виставити, а Покупець зобов`язаний сплатити пені в розмірі 0,1% від суми поставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми платежу.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", розрахунки заявлених до стягнення 6 624,03 грн 3 % річних, 43 329,10 грн пені та 44 766,96 грн інфляційні втрати судом не виявлено помилок.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 6 624,03 грн 3 % річних, 43 329,10 грн пені та 44 766,96 грн інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Вінницяпобутхім" (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 30684913) на користь Приватного підприємства "Пріма 2 Прінт" (пров. Аеропортівський, 5, буд. 2, офіс 14, м. Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 44054846) 433 292,10 грн суму основного боргу, 6 624,03 грн 3 % річних, 43 329,10 грн пені та 44 766,96 грн інфляційні втрати та 7 920,18 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу позивача - uriskons17@gmail.com.

Повне рішення складено 03 листопада 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Аеропортівський, 5, буд. 2, офіс 14, м. Одеса, 65033)

3 - відповідачу (вул. Академіка Янгеля, 4, м. Вінниця, 21001)